№ 804/5689/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2020 року

Київ

справа №804/5689/16

касаційне провадження №К/9901/45887/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2017 (головуючий суддя - Панченко О.М., судді: Іванов С.М., Чередниченко В.Є.) у справі № 804/5689/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М`ясна фабрика «Фаворит Плюс» до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митної декларації,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «М`ясна фабрика «Фаворит Плюс» у вересні 2016 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 03.03.2016 №110100000/2016/200012/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110100000/2016/00051.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 06.12.2016 позовні вимоги залишив без задоволення.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 23.08.2017 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 скасував та ухвалив нову постанову про задоволення позовних вимог.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2017 та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2016.

В обґрунтування своїх вимог Дніпропетровська митниця ДФС посилається на те, що не погоджується з постановою суду апеляційної інстанції, оскільки вважає її необґрунтованою та незаконною. У касаційній скарзі відповідач вказав, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального права, а саме: частини другої статті 19, статті 67 Конституції України, статтей 31 33 52 53 54 58 64 337 Митного кодексу України, Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі 1994 року.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що надані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, натомість суд апеляційної інстанції здійснив помилковий висновок про те, що надані декларантом документи є достатніми, та такими, що підтверджують заявлений позивачем рівень митної вартості товару.

Вирішуючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій встановили наступні обставини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «М`ясна фабрика «Фаворит Плюс» та фірмою Boseler Goldschmaus GmbH & Co KG (Німеччина) 15.12.2015 було укладено контракт №15/12/15, відповідно до якого фірма Boseler Goldschmaus GmbH & Co KG (продавець) зобов`язується передати у власність позивача (покупця) товар, найменування, ціна та кількість якого зазначаються у додатках до цього контракту (специфікаціях), які підписуються сторонами на кожну окрему поставку і з моменту їх підписання обома сторонами є невід`ємною частиною контракту.

На підставі специфікації №1 від 12.02.2016 фірма Воseler Goldschmaus GmbH & Co KG зобов`язалась здійснити поставку товару позивачу - «Заморожене свиняче бокове сало», вагою 40000 кг, вартістю 0,38 євро за 1 кг., загальною вартістю партії товару - 15200 євро, на умовах поставки FСА (Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, смт. Ювілейний) згідно правил тлумачення міжнародних термінів «Інкотермс 2010».

Відповідно до положень контракту №15/12/15 від 15.12.2015 та специфікації №1 від 12.02.2016 фірма Boseler Goldschmaus GmbH & Co KG здійснила поставку позивачу частини вказаної партії товару.

Зазначена партія товару надійшла на митне оформлення до Дніпропетровської митниці ДФС 22.02.2016, що підтверджується відміткою на міжнародній товарно-транспортній накладній СМR №22022016 від 22.02.2016.

Перевезення здійснювалося ПП «Транс Логістик» відповідно до договору №27/11/13 від 27.11.2013.

Представником позивача - митним брокером ТОВ "Гіперон Д" Самарець І.О. 29.02.2016 було подано відповідачу для митного оформлення митну декларацію за формою МД-2 №110100000/2016/204545, згідно з якою контрактна вартість зазначеної партії товару становить 7636,48 євро, а загальна митна вартість заявленого товару з урахуванням транспортних витрат та витрат на страхування склала 267691,36грн.

Дану вартість декларантом було визначено за методом 1, тобто за ціною контракту щодо товару, який імпортується (вартість операції), а саме: 0,38 євро за кілограм.

При проведені перевірки наданих на підтвердження митної вартості декларантом документів відповідачем було виявлено наступне.

1. Згідно з пунктом 3.1 контракту № 15/12/15 від 15.12.2015 та специфікації №1 12.02.2016 до нього, умови оплати - 100% передплата. До митного оформлення надано банківський платіжний документ від 22.02.2016 на суму 15200 євро. Згідно комерційних інвойсів №16003531 від 23.02.2016 та N16003442 від 22.02.2016 вартість товару складає 15249,78 євро, тобто сума перерахованих коштів не відповідає зазначеному документу.

2. Також до митного оформлення в гр.44 митної декларації з літерою "m" (надавався митному органу в попередніх випадках митного оформлення) під кодом 9000 заявлений документ - лист щодо власної переробки №17/04 від 17.04.2014 На м/п "Північний" наявна сканкопія цього документу. Цей лист стосується контракту поставки N02/09/13 від 02.09.2013, рахунку-фактури N5414001301 від 07.04.2014, т/з №АХ6515ЕА/АХ2445ХР, вантажовідправника Vion Saales West BV Нідерланди", тоді як до митного оформлення заявлені та надані зовсім інші комерційні документи з вантажовідправником Boseier Goldschmaus GmbH & Co.KG, Німеччина.

3. В гр. 31 заявленої до митного оформлення митної декларації (МД), зазначено "Виробник: Boseier Goldschmaus GmbH & Co.KG, Нідерланди", тоді як згідно товаросупровідних документів виробник Boseier Goldschmaus GmbH & Co.KG, Німеччина.

4. Також в гр.31 митної декларації зазначено "термін придатності 12 місяців" (дата виробництва 12/2015), тоді як згідно сертифіката якості зазначено термін придатності 12/2017.

5. В гр.44 митної декларації декларантом заявлено під кодом 7016 "декларація-інвойс, складена експортером якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро", але сума комерційного інвойсу №16003531 від 23.02.2016 складає 7636,48 євро.

Відповідач, з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості, відповідно до частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України, пункту 2, пункту 3 статті 53 Митного кодексу України надано декларанту строк протягом 10 календарних для надання (за наявності):

- виписки з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару;

-висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларанта також було повідомлено про можливість подати будь-які інші наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

З матеріалів справи вбачається, що представник позивача - митний брокер ТОВ "Гіперон Д" Самарець І.О. направив відповідачу листа за вих. № 03/03 від 03.03.2016, в якому зазначив, що у відповідь на повідомлення від митниці у повному обсязі були надані додаткові документи та пояснення щодо застережень сумнівів, неповних даних або розбіжностей зазначених посадовою особою митного органу, що здійснює митне оформлення оцінюваного товару, зазначених у повідомленні декларанту, а саме:

- лист ТОВ "М`ясна фабрика "Фаворит плюс" від 02.03.2016 щодо біржової інформації сільхозпродукції в Бароні;

- лист стосовно передоплати від 02.03.2016;

- лист виробника від 02.03.2016 стосовно мінімальних цін на товар та прайс-листа;

- лист виробника від 02.03.2016 стосовно зниження ціни на товар;

- лист виробника від 02.03.2016 експортної декларації та каталогів, специфікацій;

- лист виробника від 02.03.2016 щодо клієнтів українського ринку збуту;

- інформаційний лист-тендер ТОВ "М`ясна фабрика "Фаворит плюс" від 02.03.2016;

- маркувальна етикетка;

- заява на транспортування № 1202 від 12/02/2016;

- заява на транспортування № 1111 від 22/02/2016;

- договір про перевезення № 389 від 11/09/2015;

- переклади експортної декларації країни-виробника;

- переклад цмр №22022016 від 22/02/2016;

- МД №110100000/2016/202191 від 02/02/2016, МД №110100000/2016/202437 від 04/02/2016.

До митного оформлення в гр. 44 МД з літерою "m" (надавався митному органу в попередніх випадках митного оформлення) під кодом 9000 заявлено документ лист щодо власної переробки №17/04 від 17.04.2014, тому 01.03.2016 митниці надано Лист стосовно виробництва для власних потреб від 29/02/2016.

В гр. 31 в описі - Маркування зазначено "Виробник: Boseler Goldschmaus GmbH & Co.KG, Нідерланди.", тому правильним просив вважати: "Виробник: Boseler Goldschmaus GmbH & Co.KG, Німеччина". Також в гр. 31 "Дата виробництва 12/2015", тоді як згідно сертифіката якості зазначено термін придатності 12/2017.

В гр. 44 МД декларантом помилково заявлено під кодом 7016 "декларація - інвойс, складена експортером", просив вважати вірним код "7012" під № DE5300//EA/0113 від 23.02.2016.

До митного оформлення надано експертний висновок Дніпропетровської торгово-промислової палати від 01.03.2016 №ГО-1011, відповідно до якого ринкова вартість оцінюваного товару (заморожене свиняче бокове сало) по контракту № 15/12/15 від 15.12.2015 на умовах поставки FСА Garrel становить 0,38 євро/кг. Відповідно частини другої статті 11 Закону України "Про торгово-промислові палат в Україні" методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України.

На підставі викладеного просив розглянути надані декларантом документи та роз`яснення, здійснити митне оформлення МД №110100000/2016/204545 від 29.02.2016.

Також зазначив, що документи надані в повному обсязі, надати додаткові документи в 10-денний термін не має можливості.

Відповідач не визнав заявлену декларантом митну вартість партії товару та прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110100000/2016/00051 та рішення про коригування митної вартості товару №110100000/2016/200012/1, на підставі яких визначив вартість у загальному розмірі 11022,66 євро за партію товару.

Картка відмови №110100000/2016/00051 мотивована неможливістю використання обраного декларантом методу визначення митної вартості згідно з пунктом 3 частини шостої статті 54 Митного кодексу України.

В обґрунтування рішення №110100000/2016/200012/1 відповідач, зокрема, зазначив, що листом від 03.03.2016 декларант відмовив у наданні додаткових документів. Відповідно до пункту 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю у разі, в тому числі у разі неподання декларантом або уповноваженою особою документів згідно із переліком, зазначеним у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з наступного.

- виявлені відповідачем розбіжності в оформленні митної декларації та поданих документах підтверджуються матеріалами справи;

- в експортній декларації країни відправлення №16DE533033754369E5 від 22.02.2016 не зазначено умови поставки товару;

- в експертному висновку Дніпропетровської торгово-промислової палати від 01.03.2016 №ГО-1011 зазначено, що ринкова вартість оцінюваного товару (заморожене свиняче бокове сало) по контракту від 15.12.2015 № 15/12/15 на умовах поставки FCA Garrel становить 0,38 євро/кг. Разом з тим, експертом при здійсненні цінового дослідження за основу було взято порівняльний метод, сутність якого полягає у використанні даних про вартість аналогічної продукції на ринку купівлі-продажу. У вказаному експертному висновку не зазначено жодного зразка для здійснення порівняння, дослідження обмежилось лише перерахуванням використаних джерел дослідження. Досліджувані експертом зразки неможливо порівняти з оцінюваним товаром на предмет відповідності вище перерахованим критеріям, що унеможливлює підтвердження заявленої вартості товару вартості товару на ринку України;

- надане позивачем платіжне доручення в іноземній валюті від 15.02.2016 №109 на загальну суму 15200 євро не відповідає вартості імпортованого товару відповідно комерційних рахунків від 23.02.2016 №16003531 та від 22.02.2016 №16003442 на загальну суму 15249,78 євро та свідчить про порушення пункту 3.1 зовнішньоекономічного контракту від 15.12.2015 №15/12/15 щодо 100% передплати за товар;

- позивачем на підтвердження транспортних витрат надано рахунок від 31.03.2016 №524 та акт прийому-передачі послуг №1425. Проте, вказані транспортні документи не містять інформації щодо вартості транспортно-експедиційних послуг до місця ввезення на митну територію України (складова митної вартості), що унеможливлює проведення розрахунку транспортних витрат відповідно до положень частини другої статті 52 та статті 54 Митного кодексу України. Надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв`язку з ненаданням витребуваних документів у встановлений строк, відповідач мав обґрунтовані підстави відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та мав право застосувати інший метод визначення вартості;

- посадовою особою Дніпропетровської митниці у гр. 33 оспорюваного рішення про коригування заявленої митної вартості зазначено причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Також посадовою особою митниці зазначено про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Митного кодексу та здійснено відповідний розрахунок.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про задоволення позовних вимог, виходив з того, що зазначені відповідачем розбіжності не перешкоджали останньому у визначенні митної вартості задекларованого позивачем товару за основним методом, тобто за ціною договору.

Також зазначив, що в оскарженому рішенні та картці відмови відповідач не посилається на неможливість встановлення вартості транспортно-експедиційних послуг у складі задекларованої митної вартості товару. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказана обставина не є предметом дослідження у цій справі, тому суд першої інстанції помилково посилається на цю обставину в обґрунтування прийнятого рішення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною другою статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.

Згідно з частиною п`ятою статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачу були надані пояснення щодо допущення помилок в оформленні митної декларацію за формою МД-2 №110100000/2016/204545 від 29.02.2016. Також відповідачу надавалися документи для усунення неповних даних або розбіжностей, зазначених посадовою особою митного органу. Вказані обставини відповідач не заперечує.

Судом апеляційної інстанції встановлено, чому саме виникла розбіжність у сумах, зазначених у платіжному дорученні від 22.02.2016 на суму 15200 євро та комерційних рахунках від 23.02.2016 №16003531 та від 22.02.2016 №16003442 на загальну суму 15249,78 євро.

Так, згідно пункту 4.1 договору поставки №15/12/15 від 15.12.2015 постачання товару здійснюється на умовах FCA у відповідності до "Інкотермс 2010".

Специфікацією №1 від 12.02.2016 до договору поставки №15/12/15 від 15.12.2015 передбачено, що під час завантаження припустима похибка у 5% ваги при завантаженні. Також згідно цієї специфікації вага поставки складає 40000 кг., загальною вартістю 15200 євро. Вартість 1 кг. - 0,38 євро.

Проформу рахунок (proforma invoice) №18-2016 від 12.02.2016 виписано постачальником на 20000 кг. загальною вартістю 7600 євро, тобто по 0,38 євро/кг.

Перевізник здійснював перевезення товару, задекларованого в митній декларації №110100000/2016/204545 від 29.02.2016, від постачальника покупцю вагою саме 20000кг.

Вартість 1 кг. товару, задекларованого в митній декларації №110100000/2016/204545 від 29.02.2016, без урахування інших витрат також становить 0,38 євро/кг.

Загальну вагу та, як наслідок, вартість в цій декларації було задекларовано в межах похибки, передбаченої специфікацією №1 від 12.02.2016, тобто 20096 кг. вартістю 7636,48 кг.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що платіжне доручення в іноземній валюті від 15.02.2016 №109 на загальну суму 15200 євро свідчить про те, що сплата за вказаний товар була здійснена позивачем в повному обсязі та відповідає контрактній, а тому зазначені відповідачем розбіжності не перешкоджали йому у визначенні митної вартості задекларованого позивачем товару за основним методом, тобто за ціною договору.

Подані позивачем документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

Відповідачем не доведено, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З огляду на викладене колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції, що позивачем подано до митного органу повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за основним методом, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції щодо помилковості дослідження судом першої інстанції обставин стосовно встановлення вартості транспортно-експедиційних послуг у складі задекларованої митної вартості товару, оскільки відповідач у рішенні про коригування митної вартості товару та картці відмови не посилається на неможливість встановлення таких послуг.

Підстави невизнання заявленої декларантом митної вартості, що не були зазначені в рішенні про коригування митної вартості, не можуть бути причиною виникнення сумніву у задекларованій позивачем митній вартості товару, оскільки під час здійснення митного оформлення товару та прийняття рішення про коригування митної вартості вони не були заявлені.

До того ж, в матеріалах справи містяться документи, що підтверджують транспортні витрати позивача такі як, акт прийому-передачі послуг №1425, рахунок від 31.03.2016 №524 та довідка про транспортно-експедиційні витрати, в якій зазначено, що вартість перевезення вантажу з м. Гарел, Німеччина до п/п Ягодин, автомобілем, державний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , становить 35000грн. вартість перевезення вантажу з п/п Ягодин до м. Дніпропетровськ зазначеним автомобілем складає 23000грн., експедиційні послуги по всьому шляху слідування складають 5000грн. Загальна вартість транспортно-експедиційних послуг по маршруту м. Гарел, Німеччина до м.Дніпропетровськ, Україна, становить 63000грн.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Дніпропетровської митниці ДФС без задоволення, а оскарження постанови апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк