№ 804/5811/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 804/5811/16

адміністративне провадження № К/9901/24240/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №804/5811/16

за позовом Нікопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про скасування припису, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Єфанової О.В., та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року, постановлену у складі: головуючого судді Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,

в с т а н о в и в :

Нікопольське об`єднане управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому просило скасувати припис №24/4-3-1-25 від 17.08.2016, винесений за результатом здійсненої перевірки додержання законодавства про працю.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що ним всі заходи, визначені ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» виконані, а тому Нікопольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області не допускало порушень вимог ч.3 ст.18, ч.ч. 1,5,7,8,10,17 ст.19 Закону, у зв`язку з чим висновки перевірки є безпідставними, а винесений припис за результатами проведеної перевірки - протиправним.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року, позов задоволено.

Суди встановили, що в період з 16.08.2016 по 17.08.2016 на підставі наказу №1160-П від 11.08.2016 та згоди Держпраці на проведення перевірки від 08.08.2016 № 8260/4/4.2-ДП-16, працівниками відповідача була проведена позапланова перевірка позивача з питань додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Підставою для проведення позапланової перевірки стало звернення Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального страхування інвалідів від 29.04.2016 №03-30/757.

За результатами перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю складено акт №24/4-3-1 від 17.08.2016, яким встановлено, що згідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік (подано 18.01.2016), кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» повинно було працювати 4 особи, проте, фактично протягом 2015 року працювало 3 працівника - інваліда з необхідних чотирьох, що є порушенням приписів ч.3 ст.18, ч.ч. 1,5,7,8,10,17 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

17 серпня 2016 року відповідачем винесено припис №24/4-3-1-25 яким позивачу приписано усунути порушення вимог ч.3 ст.18, ч.ч. 1,5,7,8,10,17 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Вважаючи висновки відповідача, викладені в акті перевірки безпідставними, а оскаржуване рішення протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючі позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Нікопольським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Дніпропетровської області вчинялися всі залежні заходи, спрямовані на недопущення порушень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», вчасно подавались звіти до центру зайнятості про наявні вакансії для працевлаштування у тому числі і інвалідів. Докази відмови позивача від працевлаштування інвалідів, направлених органами служби зайнятості у матеріалах справи відсутні.

Відповідач не погодився із вказаними судовими рішеннями і подав касаційну скаргу з вимогами про їх скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Свої вимоги обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суди дійшли помилкових висновків про недоведеність факту належного виконання позивачем вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційної скарги, з`ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, контролю за виконанням нормативів робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до розділу 3 Інструкції щодо заповнення форми звітності №3-ПН «Звіт про наявність вакансій» затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 №420, у графі 15 наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України «Про зайнятість населення», із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.

Отже, на суб`єктів працевлаштування у тому числі на органи, які реалізують певні функції у державному управлінні, покладено обов`язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування на них інвалідів.

Статтею 19 вищевказаного Закону передбачено, що керівники підприємств (об`єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Згідно з п.4 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №386/2011, Держпраці України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд та контроль за дотриманням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі громадськими організаціями інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, законодавства про зайнятість та працевлаштування інвалідів у частині: реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів; подання звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів; виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до п.7 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2013 №390, за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Отже, інспекторами праці виноситься припис про усунення виявлених порушень з метою спонукання роботодавця вжити заходи щодо усунення таких порушень.

Судами установлено, що у 2015 році в Управлінні працювало 5 інвалідів, з них 2 працівника мали статус інваліда неповний календарний рік (зокрема ОСОБА_1 , яка мала інвалідність з 2011 року до липня 2015 року - не продовжувала її у зв`язку з тим, що законодавством не передбачено отримання пенсій особам, які працюють на держслужбі) та 1 інвалід звільнився у липні 2015 року.

При цьому, позивачем на виконання умов Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» до територіального органу Державної служби зайнятості у 2015 році було направлено звіти про наявність вакансій за формою 3-ПН із зазначенням вакансій на які має бути працевлаштовано інвалідів, натомість органом Державної служби зайнятості інваліди для працевлаштування до позивача не направлялись.

Отже, доводи відповідача про ненадання позивачем інформації до відповідного органу щодо наявності у нього робочих місць, на яких можуть бути працевлаштовані інваліди, спростовано дослідженими судами доказами.

Крім того, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

З огляду викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Нікопольським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Дніпропетровської області вчинялися всі залежні заходи, спрямовані на недопущення порушень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», вчасно подавались звіти до центру зайнятості про наявні вакансії для працевлаштування інвалідів. Докази відмови позивача від працевлаштування інвалідів, направлених органами служби зайнятості у матеріалах справи відсутні, що в свою чергу свідчить про протиправність оскаржуваного припису.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Касаційний адміністративний суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Керуючись статтями 343 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року у справі №804/5811/16 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

Л.В. Тацій,

Судді Верховного Суду