ПОСТАНОВА
Іменем України
12 березня 2020 року
Київ
справа №804/6243/14
адміністративне провадження №К/9901/13334/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЗТ ЄВРОМЕТАЛ»
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 року (суддя Юрков Е.О.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 року (судді: Головко О.В. (головуючий), Ясенова Т.І., Суховаров А.В.)
у справі № 804/6243/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЗТ ЄВРОМЕТАЛ»
до Дніпропетровської митниці ДФС
про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови, відшкодування збитків та повернення суми надміру сплаченого податку,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АТЗТ ЄВРОМЕТАЛ» (далі - ТОВ «АТЗТ ЄВРОМЕТАЛ», Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці ДФС (далі - Митниця, митний орган), в якому просило:
- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 03 квітня 2014 року № 110100000/2014/200036/1 і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03 квітня 2014 року №110100000/2014/00091;
- відшкодувати на користь позивача понесені судові витрати в сумі 255,78 грн, а також суму завданих у зв`язку із затриманням митного оформлення збитків у розмірі 9945,00 грн;
- повернути суму надміру сплаченого податку на додану вартість у розмірі 26 783,73 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство при здійсненні митного оформлення товару подало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Натомість Митниця на порушення норм МК України безпідставно прийняла оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 01 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 року, в задоволенні адміністративного позову відмовив.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
Зокрема, скаржник зазначив, що судами не надано жодної правової оцінки доводам позивача, що рахунок, виставлений після відвантаження товару, не є доказом того, що він має якісь розбіжності; при цьому ціна товару в рахунку та контракті повністю співпадають. Щодо пакувального листа, то він був складений за фактом вже завантаженого товару та відображає марку, розміри, кількість, вагу товару. Посилання судів на невідповідність суми оплати умовам оплати, вказаним у зовнішньоекономічному договорі, Товариство вважає безпідставними, оскільки загальна сума, сплачена за товар, відповідає сумі, вказаній у рахунку-фактурі. Крім того, на думку позивача, висновок судів щодо відсутності у страховому полісі інформації про розмір страхового внеску, також є необґрунтованим; судами не врахована надана Товариством від продавця товару калькуляція ціни, в якій чітко відображені розміри витрат на страхування, транспортування, виробництво та інше. Таким чином, позивач вважає протиправними оскаржувані рішення та картку відмови з огляду на те, що усі зауваження митного органу, прийняті до уваги судами попередніх інстанцій, не стосуються числових значень складових митної вартості товарів.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 08 лютого 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу Митниця вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними та обґрунтованими, тому в задоволенні касаційної скарги Товариства просила відмовити.
01 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року), яка кореспондується з положеннями статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають з огляду на наступне.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 06 грудня 2013 року між позивачем (покупець) та компанією JIANGSU DEX STAINLESS STEEL PRECISION TUBE CO., LTD, Шанхай, Китай (постачальник), укладено зовнішньоекономічний контракт №06-12/2013, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити на умовах CIF (Інкотермс 2010), Україна, м. Одеса, а ТОВ «АТЗТ ЄВРОМЕТАЛ» прийняти та оплатити листи титану марки Cr. 2 за ціною 22,6 дол. США/кг.
З метою митного оформлення партії товару, поставленого за вищевказаним контрактом, 26 березня 2014 року декларантом подано до Митниці митну декларацію № 110100000/2014/207330, в якій заявлено митну вартість товару за ціною договору (контракту).
На підтвердження заявленої митної вартості товару позивач разом із митною декларацією подав митному органу наступні документи: зовнішньоекономічний контракт від 06.12.2013 № 06-12/2013, інвойс від 27.02.2014 № ЕCJJR13FА123, міжнародну товарно-транспортна накладну (СМR) від 24.03.2014 № 10057, коносамент від 25.02.2014 № ZIMUSNH3107440, платіжні доручення в іноземній валюті або банківських металах від 18.12.2013 № 113 та від 12.03.2014 № 144, cтраховий поліс від 06.03.2014 № 23101011020001140000006, cертифікат про походження товару від 25.02.2014 № ССРІТ135319118, екологічну декларацію від 20.03.2014 № 20239, сертифікати якості від 12.02.2014 № ECJJR13FА123-1 та №ЕCJJR13FА123-2, пакувальний лист до комерційного рахунку від 27.02.2014 № ЕCJJR13FА123, звіт про зважування у порту від 24.03.2014 № 180098.
Також у ході електронного листування з митним органом Товариство додатково подало: експортну митну декларацію від 20.02.2014 № 2231201408100470846; калькуляцію ціни товару від виробника від 12.02.2014; висновок експерта Дніпропетровської Торгово-промислової палати від 28.03.2014 № ГО-1398; договір від 15.11.2013 № 151101 з кінцевим покупцем - ТОВ «Фастівський завод хімічного машинобудування "Червоний Жовтень"»; податкові накладні від 06.12.2013 № 11, від 11.12.2013 № 18, від 19.02.2014 № 33, від 20.02.2014 № 40; біржові котирування «графік коливання вартості на хімічні елементи переважаючі у даній марці сталі»; банківську виписку від 06.12.2013 № 463.
03 квітня 2014 року Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № 110100000/2014/200036/1, в якому митну вартість імпортованого позивачем товару визначила за резервним методом, та склала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2014/00091.
Підставами для прийняття вищевказаних актів індивідуальної дії, за доводами митного органу, послугувало те, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, містять розбіжності, а саме:
1) дата рахунка від 27.02.2014 № ЕCJJR13FА123 не кореспондується з датою фактичного відвантаження товару згідно з коносаментом від 25.02.2014 №ZIMUSNH3107440;
2) сплачена за платіжним дорученням від 18.12.2013 № 113 сума не відповідає умовам оплати згідно з зовнішньоекономічним договором від 06.12.2013 № 06-12-2013;
3) страховий поліс від 06.03.2014 № 23101011020001140000006 не містить відомостей про вартість страхування (сума страхових внесків, що є складовою митної вартості товарів).
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Відповідно до частини першої статті 53 МК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу органу доходів і зборів протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною четвертою вказаної статті у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Системний аналіз змісту наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Надаючи оцінку вищенаведеним доводам Митниці, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач мав обґрунтовані сумніви щодо правильного визначення позивачем митної вартості товару, які не були спростовані Товариством шляхом надання додаткових витребуваних Митницею документів та пояснень, а тому відповідач правомірно відмовив у митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів.
Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.
Щодо доводів Митниці про невідповідність сплаченої за платіжним дорученням від 18.12.2013 № 113 суми умовам оплати згідно з зовнішньоекономічним договором від 06.12.2013 № 06-12-2013, то суди попередніх інстанцій встановили, що за умовами контракту оплата здійснюється наступним чином: « 20% передоплата, 80% проти копії коносамента». Зазначене формулювання, на думку судів, унеможливлює встановлення строків виконання обов`язку сплати коштів покупцем за даним контрактом.
Як вбачається з матеріалів справи та з`ясовано судами попередніх інстанцій, оплата за товар здійснена позивачем у два етапи, що підтверджується платіжними дорученнями від 18.12.2013 № 113 на суму 12 244,68 дол. США та від 12.03.2014 №144 на суму 50 909,89 дол. США.
Загальна сума, сплачена Товариством за імпортований товар, становить 63 154,57 (12 244,68+50 909,89) дол. США, що відповідає сумі, зазначеній у рахунку від 27.02.2014 № ЕCJJR13FА123, а також вказаній у митній декларації від 26.03.2014 №110100000/2014/207330 та експортній митній декларації від 20.02.2014 №2231201408100470846.
За таких обставин Суд вважає, що декларантом належним чином підтверджено здійснення оплати за оцінюваний товар у повному обсязі. У платіжних дорученнях, наданих до митного оформлення, у графі призначення платежу є посилання на контракт від 06.12.2013 № 06-12-2013, що давало змогу митному органу ідентифікувати оплату з оцінюваним товаром. При цьому жодних зауважень до оформлення платіжних доручень у рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем не наведено. Крім того, колегія суддів зазначає, що умови оплати товару не стосуються складових ціни товару, а тому такі умови взагалі не можуть бути покладені в основу висновків митного органу щодо наявності розбіжностей у відомостях про митну вартість товару.
Безпідставними, на думку Верховного Суду, є також твердження Митниці, з яким погодилися суди попередніх інстанцій, про відсутність у страховому полісі інформації щодо розміру страхового внеску, що унеможливлює проведення розрахунку складових митної вартості товару.
Так, поставка імпортованого позивачем товару відбулася на умовах СІF-Одеса.
Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CIF («вартість, страхування, фрахт») покладає на продавця обов`язок оплатити фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення, та обов`язок за свій рахунок здійснити витрати на страхування товару. При цьому від продавця вимагається забезпечити страхування лише з мінімальним покриттям. Мінімальне страхування повинне покривати ціну договору купівлі-продажу плюс 10 відсотків (тобто 110%) і бути обумовленим у валюті договору купівлі-продажу.
Як встановили суди попередніх інстанцій, страховий поліс від 06.03.2014 № 23101011020001140000006 виданий компанією YONG AN INSURANCE CO., LTD, відповідно до якого застраховано вантаж на суму 69 470,03 дол. США. У графах «Внесок» та «Тариф» страхового полісу зазначено: за домовленістю.
З огляду на зміст страхового полісу суди дійшли висновку, що така складова митної вартості як витрати на страхування є непідтвердженою, оскільки страховий поліс не містить інформації щодо суми страхового внеску. Проте суди не врахували, що позивачем під час митного оформлення подано калькуляцію ціни товару від виробника від 12.02.2014, в якій зазначено розмір витрат на страхування - 63,15 дол. США.
Посилання Митниці на те, що дата рахунка від 27.02.2014 № ЕCJJR13FА123 не кореспондується з датою фактичного відвантаження товару згідно з коносаментом від 25.02.2014 №ZIMUSNH3107440 колегія суддів не бере до уваги, оскільки це жодним чином не впливає на правильність визначення позивачем митної вартості за першим методом з огляду на підтвердження декларантом заявленої митної вартості документами, передбаченими частиною другою статті 53 МК України.
Разом із тим, Суд зазначає, що відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у Митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого Товариством товару та протиправність оскарженого рішення.
Щодо позовної вимоги Товариства про повернення суми надміру сплаченого податку на додану вартість у розмірі 26 783,73 грн.
Порядок, умови та процедура повернення помилково та/або надміру сплачених платежів законодавчо врегульовані.
Так, згідно з частинами першою-третьою статті 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Пунктом 43.3 статті 43 Податкового кодексу України передбачено, що обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Відповідно до пунктів 43.4-43.5 Податкового кодексу України платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Враховуючи те, що Товариство не зверталося до Митниці з відповідною заявою про повернення надміру сплаченого податку на додану вартість у сумі 26 783,73 грн, то позовна вимога про повернення таких коштів є передчасною, а відтак не підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги Товариства про компенсацію за рахунок відповідача суми завданих збитків у розмірі 9945,00 грн, які складаються із: суми простою вантажівки в зоні митного контролю в розмірі 4400,00 грн; суми демереджу в розмірі 2570,00 грн; суми послуг диспетчеризації а/м на митному терміналі в розмірі 2975,00 грн.
Системний аналіз положень статей 22 1173 1174 Цивільного кодексу України, статті 42, частини першої статті 225 Господарського кодексу України свідчить про те, що підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання самостійно на власний ризик і майнові втрати від такої діяльності, обумовлені договірними зобов`язаннями сторін, не можуть покладатися на державу за самим лише фактом їх понесення в будь-якому разі.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17.
При цьому за змістом статті 30 МК України підставою для відшкодування суб`єкту господарювання шкоди з бюджету є вчинення відповідним органом влади протиправних дій, допущення бездіяльності та прийняття неправомірного рішення, що перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із завданням такої шкоди.
Відшкодування матеріальної шкоди Товариство пов`язує з протиправністю прийняття Митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 03 квітня 2014 року №110100000/2014/200036/1. Між тим, Суд зазначає, що збитки позивачем понесено до прийняття відповідачем вищевказаного рішення, а не внаслідок його прийняття. Водночас жодних доказів вчинення митним органом протиправних дій або допущення бездіяльності впродовж здійснення митного оформлення оцінюваного товару позивачем не надано, як і не доведено причинно-наслідкового зв`язку між такими діями/бездіяльністю та заподіяною шкодою.
Таким чином, надаючи оцінку доводам позивача щодо наявності підстав для відшкодування матеріальної шкоди, колегія суддів зазначає, що в ході розгляду цієї справи не встановлено ані вчинення відповідачем протиправних дій, допущення бездіяльності чи прийняття неправомірних рішень, ані відповідного причинно-наслідкового зв`язку. Відтак позовна вимога про відшкодування відповідачем суми збитків у розмірі 9945,00 грн не підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Згідно з частиною 1 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, у зв`язку з чим рішення судів підлягають скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 03 квітня 2014 року №110100000/2014/200036/1 і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03 квітня 2014 року №110100000/2014/00091.
Пунктом 4 частини першої статті 356 КАС передбачено, що в резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції має бути зазначено новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на те, що адміністративний позов Товариства задоволено частково, то стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Митниці підлягає сума сплаченого судового збору пропорційно задоволеним позовних вимогам, що становить 160,78 грн за подання адміністративного позову, апеляційної та касаційної скарг.
Керуючись статтями 139 345 349 351 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЗТ ЄВРОМЕТАЛ» задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 03 квітня 2014 року № 110100000/2014/200036/1 і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03 квітня 2014 року №110100000/2014/00091.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЗТ ЄВРОМЕТАЛ» про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 03 квітня 2014 року № 110100000/2014/200036/1 і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03 квітня 2014 року №110100000/2014/00091.
В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 року залишити без змін.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЗТ ЄВРОМЕТАЛ» (ідентифікаційний код 30260811) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці ДФС (ідентифікаційний код 39421732) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 160,78 гривень (Сто шістдесят гривень 78 коп.).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.А. Гончарова
Судді І.Я. Олендер
Р.Ф. Ханова