№ 804/6948/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2020 року

Київ

справа №804/6948/16

адміністративне провадження №К/9901/63078/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів Жука А.В.,

Мартинюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Командира військової частини НОМЕР_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2017 (головуючий суддя О.В. Єфанова)

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2018 (головуючий суддя Н.П. Баранник, судді Н.І. Малиш, А.А. Щербак)

у справі № 804/6948/16

за позовом ОСОБА_1

до Командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2

про визнання протиправними та скасування наказів,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. Позивач звернувся до суду з позовом до Командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 , в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_3 №300 «Про результати проведення контрольної перевірки за І півріччя 2016 року» від 30.05.2016, за яким за пунктом 33 за незадовільний рівень військових професійних знань, низькі показники в бойовій підготовці ОСОБА_1 , контролеру 2 відділення 3 взводу спеціальної комендатури прапорщику ОСОБА_1 було оголошено догану; визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_3 №338 «Про результати службового розслідування за фактом порушення статутних правил несення внутрішньої служби, що не спричинило тяжких наслідків та за відсутності ознак кримінального правопорушення черговим їдальні прапорщиком ОСОБА_1 » від 16.06.2016, за яким ОСОБА_1 , контролеру 2 відділення 3 взводу спеціальної комендатури прапорщику ОСОБА_1 за порушення статутних правил несення внутрішньої служби оголошено про неповну службову відповідність.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що оскаржувані накази є необґрунтованими, у зв`язку із тим, що позивач виконував свої обов`язки відповідно до вимог чинного законодавства. Крім того, під час проведення службового розслідування та складання висновку службового розслідування від 15.06.2016 щодо ОСОБА_1 позивач перебував у відпустці.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2017, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2018, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 33 наказу командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_3 № 300 «Про результати проведення контрольної перевірки за І півріччя 2016 року» від 30.05.2016 в частині оголошення догани ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_3 № 338 «Про результати службового розслідування за фактом порушення статутних правил несення внутрішньої служби, що не спричинило тяжких наслідків та за відсутності ознак кримінального правопорушення черговим їдальні прапорщиком ОСОБА_1 » від 16.06.2016.

4. Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що матеріалами справи спростовано факти порушень, на які посилався відповідач, а відтак, дисциплінарні стягнення застосовано до позивача безпідставно.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, відповідач просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

6. Разом з тим, скаржником подано клопотання про скасування оскаржуваних судових рішень повністю та залишення позовної заяви без розгляду, яке обґрунтовано тим, що в порушення статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час вчинення процесуальної дії), суд першої інстанції за весь час розгляду справи рішення за клопотанням відповідача не прийняв.

Позиція інших учасників справи

7. У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами касаційної скарги не погоджується, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Також позивач просить залишити без задоволення клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Рух касаційної скарги

8. Ухвалою Верховного Суду від 08.11.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Командира військової частини НОМЕР_1 .

9. Ухвалою Верховного Суду від 30.01.2020 прийнято до провадження адміністративну справу та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

10. Позивач проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 з 23.10.2003.

11. Відповідно до Організаційно-методичних вказівок з бойової та спеціальної підготовки Національної гвардії України на 2016 рік, у військовій частині НОМЕР_1 проводилась контрольна перевірка особового складу підрозділів з тактичної підготовки, фізичної та вогневої за 1 півріччя 2016 року в період з 16.05.2016 по 26.05.2016.

12. Згідно зведеної відомості здачі контрольної перевірки за 1 модуль 2016 року офіцерами та військовослужбовцями військової служби за контрактом спеціальної комендатури « ІНФОРМАЦІЯ_1 » прапорщик ОСОБА_4 , який проходить службу в 3 взводі, отримав під час здачі такі оцінки: тактична підготовка - 3, вогнева підготовка - 2, фізична підготовка - 2. Згідно наказу Командуючого від 23.05.1997 № 186 «Про затвердження та введення в дію керівництва з оцінювання бойової та гуманітарної підготовки» загальна професійна та бойова підготовленість прапорщика ОСОБА_5 була оцінена як незадовільна.

13. Командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_2 прийнято наказ від 30.05.2016 № 300, яким за незадовільний рівень військових професійних знань, низькі показники в бойовій підготовці ОСОБА_1 , контролеру 2 відділення 3 взводу спеціальної комендатури прапорщику ОСОБА_1 оголошено догану (пункт 33 наказу).

14. 28.05.2016 контролер спеціальної комендатури прапорщик ОСОБА_1 виконував обов`язки чергового їдальні згідно графіка службового навантаження та наказу командира частини по стройовій частини від 27.05.2016 № 107.

15. 28.05.2016 о 17 год 00 хв начальник їдальні ст. пр-к ОСОБА_6 згідно своїх посадових обов`язків перевірив санітарно-гігієнічний стан їдальні, утримання прилеглої до їдальні території, якість миття посуду, який знаходився в незадовільному стані. Були виявлені наступні недоліки: підлога брудна та в залишках їжі, посуд вимитий не якісно - жирний, прилегла до їдальні територія не прибрана. Все це в подальшому могло спричинити до отруєння особового складу та зниження бойової готовності військової частини в цілому. На зауваження начальника їдальні старшого прапорщика ОСОБА_6 усунути виявлені недоліки черговий їдальні прапорщик ОСОБА_1 відмовився в грубій формі, після чого образливо висловлювався в бік кухаря молодшого сержанта ОСОБА_7

16. 29.05.2016 о 10 год 00 хв при перевірці санітарно-гігієнічного стану їдальні та додержання порядку, начальник їдальні старший прапорщик ОСОБА_6 знову виявив незадовільний санітарно-гігієнічний стан їдальні, та брудний посуд. На зауваження начальника їдальні старшого прапорщика ОСОБА_6 усунути виявлені недоліки черговий їдальні прапорщик ОСОБА_1 , не усунувши виявлені недоліки, разом з ввіреним йому нарядом покинув територію їдальні.

17. Начальник їдальні доповів письмовим рапортом заступнику командира частини з тилу підполковнику ОСОБА_8 , який в свою чергу клопотав перед т.в.о. командира частини підполковником ОСОБА_9 про призначення службового розслідування.

18. Наказом командира частини від 01.06.2016 № 310 призначене службове розслідування за вищевказаним фактом, виконавцем був призначений майор ОСОБА_10 .

19. 15.06.2016 складено висновок за матеріалами службового розслідування, яким факт порушення Статутних правил несення внутрішньої служби прапорщиком ОСОБА_1 , який згідно пункту 2 додатку 8 до пункту 3.5 Інструкції про порядок подання доповідей і донесень про кримінальні і адміністративні, корупційні правопорушення, надзвичайні події та дисциплінарні проступки у Національній гвардії України та їх облік, затвердженої Наказом № 100 від 26.02.2015, висловлено вважати дисциплінарним проступком.

20. На підставі висновку службового розслідування командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_3 винесено наказ від 16.06.2016 № 338 «Про результати службового розслідування за фактом порушення статутних правил несення внутрішньої служби, що не спричинило тяжких наслідків та за відсутності ознак кримінального правопорушення черговим їдальні прапорщиком ОСОБА_1 », яким прапорщику ОСОБА_1 , контролеру 2 відділення 3 взводу спеціальної комендатури за порушення статутних правил несення внутрішньої служби оголошено про неповну службову відповідність.

21. Позивач, вважаючи накази від 30.05.2016 № 300 та від 16.06.2016 № 338 про застосування до нього дисциплінарних стягнень протиправними, звернувся до суду з позовом про їх скасування.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Згідно з частинами першою-третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

23. За змістом наведеної норми вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об`єктивної можливості особи знати про такі факти.

24. Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

25. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час вчинення процесуальної дії) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

26. Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлено статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час вчинення процесуальної дії), згідно з якою адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

27. При цьому поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.

28. Перевіряючи законність прийнятих оскаржуваних наказів, тобто питання проходження позивачем публічної служби, суд першої інстанції не з`ясував чи подано адміністративний позов ОСОБА_1 у строк, який встановлений законом.

29. Відповідач під час розгляду справи неодноразово заявляв клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до суду, однак суд першої інстанції жодним чином на вказане клопотання відповідача не відреагував.

30. Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що клопотання відповідача про залишення позовних вимог ОСОБА_1 без розгляду задоволенню не підлягає, оскільки відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження доводів про пропуск позивачем строку на звернення до суду з даним адміністративним позовом.

31. За змістом частини першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній до 15.12.2017) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

32. Аналогічні положення передбачені в статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції з 15.12.2017).

33. З матеріалів справи встановлено, що оскаржувані накази прийнято відповідачем 30.05.2016 та 16.06.2016, позивач звернувся до суду першої інстанції 19.10.2016, тобто з пропуском місячного строку, клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивачем не заявлялось. При цьому відповідач в обґрунтування вимог про пропуск позивачем строку звернення до суду вказував, що оскаржувані накази були доведені до відома позивача 04.07.2016 особисто під час бесіди, про що позивач відмовився ставити підпис про ознайомлення та про що складено акт від 04.07.2016. Вказаним обставинам судами першої та апеляційної інстанцій оцінки не надано.

34. Суд зауважує, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. При цьому строк в один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб у справах про проходження публічної служби особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

35. За змістом частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

36. За правилами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

37. Пунктом 2 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

38. Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки щодо розподілу судових витрат

39. Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

40. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139 327 341 345 349 353 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

постановив:

1. Касаційну скаргу Командира військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2018 у справі № 804/6948/16 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк,

Судді Верховного Суду