ПОСТАНОВА
Іменем України
16 квітня 2020 року
Київ
справа №804/9100/16
касаційне провадження №К/9901/41514/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2017 (суддя Олійник В.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 (головуючий суддя - Круговий О.О., судді: Божко Л.А., Лукманова О.М.) у справі № 804/9100/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Голметресурс» до Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Голметресурс» звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.11.2016 № 0001351400 та від 30.12.2016 № 0001411400.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 21.02.2017 позовні вимоги задовольнив.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22.06.2017 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2017 залишив без змін.
Державна податкова інспекція у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статей 1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, частини першої статті 71, частини третьої статті 86, статей 69 138 159 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій).
Зокрема, наголошує на тому, що судами попередніх інстанцій не надано належної правої оцінки обставинам щодо дефектності пред`явлених позивачем первинних документів, а також щодо непідтвердження походження придбаного позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонкей» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпром-Інвест» товару.
Переглядаючи оскаржені судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Голметресурс» з питань дотримання вимог податкового законодавства України в частині податку на додану вартість та іншого законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будпром-Інвест» за липень 2016 року та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сонкей» за червень 2016, результати якої оформлено актом від 16.11.2016 № 784/04-67-14-00/34561966.
Вказаним актом зафіксовано порушення позивачем статті 1, частини другої статті 3, частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, підпункту 1.1 пункту 1, підпункту 1.2. пункту 1, підпункту 2.16 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 201.1 статті 201, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 720972,00 грн.
Допущення вказаних порушень податковий орган пов`язує з неправомірним включенням до складу податкового кредиту:
за червень 2016 року податку на додану вартість в сумі 387472,00 грн. за операціями з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонкей» товару на підставі договору від 30.05.2016 № 300516 про поставку інвентаря для прибирання, миючих засобів та інших побутових товарів;
за липень 2016 року податку на додану вартість в сумі 333500,00 грн. за операціями з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпром-Інвест» товару на підставі договору від 29.07.2016 № 07 про поставку інвентаря для прибирання, миючих засобів та інших побутових товарів.
На підставі зафіксованих в акті перевірки від 16.11.2016 № 784/04-67-14-00/34561966 висновків відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 28.11.2016 № 0001351400, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1082458,00 грн., у тому числі: за основним платежем у сумі 721972,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 360486,00 грн.
Крім того, податковим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Голметресурс» вимог податкового законодавства України в частині податку на додану вартість та іншого законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будпром-Інвест» за серпень 2016 року, результати якої оформлено актом від 26.12.2016 № 900/14-00/34561966.
Вказаним актом зафіксовано порушення позивачем статті 1, частини другої статті 3, частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, підпункту 1.1 пункту 1, підпункту 1.2. пункту 1, підпункту 2.16 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 201.1 статті 201, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 215030,00 грн.
Допущення вказаних порушень податковий орган пов`язує з неправомірним включенням до складу податкового кредиту за серпень 2016 року податку на додану вартість в сумі 215030,00 грн. за операціями з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпром-Інвест» товару на підставі договору від 29.07.2016 про поставку інвентаря для прибирання, миючих засобів та інших побутових товарів.
На підставі зафіксованих в акті перевірки від 26.12.2016 № 900/14-00/34561966 висновків відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 30.12.2016 № 0001411400, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 322545,00 грн., у тому числі: за основним платежем у сумі 215030,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 107515,00 грн.
На думку податкового органу, операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сонкей» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будпром-Інвест» не мали реального характеру, а були спрямовані на надання податкової вимоги третім особам, з огляду на наявність певних недоліків у пред`явлених позивачем первинних документах за наслідками спірних поставок, зокрема: в товарно-транспортних накладних відсутня будь-яка інформація стосовно вантажно-розвантажувальних операцій, у видаткових накладних відсутні певні обов`язкові реквізити (особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції). В обґрунтування своєї позиції відповідач також вказує на неможливість ідентифікувати походження придбаного позивачем товару у ланцюгу постачання.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зміст укладених позивачем з контрагентами договорів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що суть цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчить про намір ухилитися від оподаткування доходів або приховування дійсного об`єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
З наведених законодавчих положень вбачається, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.
У той же час, сам факт відсутності окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про нездійснення господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.
Водночас висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів або про узгодженість дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також допустимих доказах.
Платник податків (покупець товарів) не має обов`язку та повноважень здійснювати на час вчинення операцій та після вчинення операцій контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи та як платника податку на додану вартість містяться у відповідних реєстрах, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та оподаткування і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені порушення продавцем.
Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими Товариством з обмеженою відповідальністю «Голметресурс» до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: договори поставки, видаткові накладні, платіжні доручення, податкові накладні, товарно-транспортні накладні.
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій також встановлено, що придбані позивачем у задекларованих постачальників товари відповідають видам господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Голметресурс», а саме - надання послуг з прибирання виробничих та службових приміщень, утримання та обслуговування помешкань та будівель, вивезення сміття, клінінгового обслуговування приміщень, комплексного прибирання службових, виробничих і санітарно-побутових приміщень та інших подібних послуг.
Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонкей» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпром-Інвест», як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб`єкта господарювання, судових рішень, вироків тощо.
За таких обставин у сукупності висновок судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність твердження контролюючого органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту за здійсненими з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сонкей» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будпром-Інвест» господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись частиною другою розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 у справі № 804/9100/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна
Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк