ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 805/1126/17-а
адміністративне провадження № К/9901/41373/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року (суддя Галатіна О.О.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року (головуючий суддя Шишов О.О., судді: Сіваченко І.В., Чебанов О.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК Укрсплав" до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
В січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТПК Укрсплав" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - Управління, відповідач) про визнання протиправними дій щодо проведення документальної невиїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів по МД від 25 грудня 2014 року за №70012003/2014/012405, від 25 лютого 2015 року за №700120003/2015/00098; визнання протиправними дій щодо складання акту документальної невиїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів по окремим МД №3/3/05-99-14-09-005763599 від 30 грудня 2016 року; визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0000011409 від 23 січня 2017 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) із ввезених на територію України товарів на суму 2 188 627,40 грн., серед яких 1 750 901,92 грн. - сума за основним зобов`язанням, 437 725,48 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
В обґрунтування позовних вимог Товариство, зокрема, посилалось на проведення контролюючим органом перевірки з порушенням норм податкового та митного законодавства, оскільки до її початку воно не отримувало від відповідача повідомлення про проведення перевірки, що свідчить про відсутність її правових наслідків.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року, позов задоволено.
Приймаючи таке рішення, суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини справи й наявні у ній докази, прийшли до висновку, що відповідачем в порушення вимог статті 351 Митного кодексу України (далі - МК України) та статті 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не було належним чином та своєчасно повідомлено Товариство про проведення перевірки, чим порушено право останнього на надання податковому органу інформації та підтверджуючих документів, які могли б мати значення при прийнятті рішення про відсутність або наявність податкового правопорушення, а відтак така перевірка не може мати правових наслідків у виді прийняття акту індивідуальної дії (спірного податкового повідомлення-рішення).
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на висновки акту перевірки, просило їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Водночас, зазначало й про те, що про проведення перевірки з 23 грудня 2016 року воно рекомендованим листом надсилало Товариству повідомлення від 20 грудня 2016 року.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Позивач в письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд вказує на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство зареєстроване як юридична особа із місцезнаходженням: 83009, Донецька область, м.Донецьк, Київський район, вул.Новоросійська, буд.9.
Відповідно до наказу від 21 грудня 2016 року №445 «Про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ТПК УКРСПЛАВ» посадовими особами контролюючого органу в період з 23 по 29 грудня 2016 року проведена документальна невиїзна перевірка Товариства, за результатами якої складено акт від 30 грудня 2016 року №3/3/05-99-14-09-005763599, яким, в свою чергу, встановлено порушення законодавства України з питань державної митної справи, а саме: статей 160 257 289 МК України, пункту 190.1 статті 190, пункту 216.6 статті 216 ПК України внаслідок безпідставного користування умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами, що призвело до несвоєчасного, недостовірного та неповного нарахування та сплати митних платежів, що справляються у разі ввезення товарів на митну територію України, та визначення додаткових податкових зобов`язань у сумі 1 750 901,92 грн. в тому числі ПДВ - 1 750 901,92 грн.
На підставі зазначених висновків контролюючим органом 23 січня 2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000011409, яким Товариству встановлено грошове зобов`язання з ПДВ із ввезених на територію України товарів на загальну суму 2 188 627,40 грн., з яких: 1 750 901,92 грн. - за основним платежем, 437 725,48 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погоджуючись із діями Управління та прийнятим ним податковим повідомленням-рішенням, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2, частин 3 - 5 статті 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.
Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.
Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу органу доходів і зборів.
Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу доходів і зборів в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.
Присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов`язкова.
Аналогічні положення закріплені й в статті 79 ПК України, за змістом якої документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.
Сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об`єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно правопорушення.
Отже, з відомостями про дату початку перевірки та місце її проведення суб`єкт господарювання має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.
Таке тлумачення норм відповідає меті перевірки, змісту прав платника податків та виконанню ним обов`язку по наданню посадовим (службовим) особам контролюючого органу у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки.
Невиконання ж вимог частини 4 статті 351 МК України та пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення).
При цьому, незважаючи на проголошену частиною 5 статті 351 МК України та пунктом 79.3 статті 79 ПК України необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім, що також узгоджується із приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України.
Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду України у постанові від 27 січня 2015 року (справа №21-425а14), а також Верховного Суду у постановах від 06 лютого 2018 року (справа №802/1241/17-а), від 21 лютого 2018 року (справа №821/371/17), від 21 листопада 2018 року (справа №804/6155/14), від 21 травня 2021 року (справа №2а-11461/11/2070).
Згідно з пунктами 42.1 та 42.2 статті 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (пункт 45.2 статті 45 ПК України).
У справі, що розглядається, суди встановили, що Товариство знаходиться за адресою: 83009, Донецька область, м.Донецьк, Київський район, вул.Новоросійська, буд.9, проте повідомлення від 20 грудня 2016 року №7342/10/05-39-14-09-13-5 про початок перевірки контролюючим органом направлялося позивачеві на адресу: 87535, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Тополина, буд.40, тобто не на податкову адресу, яка визначена в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців.
З огляду на обставини неналежного повідомлення позивача про проведення перевірки, що позбавило його можливості реалізації свого права на ознайомлення з документами, що слугували підставою для її призначення, до початку здійснення контрольного заходу та подання відповідних пояснень, заперечень й документів на їх підтвердження, касаційний суд погоджується із висновками судів у даній справі про проведення відповідачем перевірки без наявності на те правових підстав.
Враховуючи наведене вище в сукупності, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про наявність, в даному випадку, правових підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм.
Що ж до посилань Управління на те, що, задовольняючи позов, суд першої інстанції в резолютивній частині постанови вказав неправильну назву контролюючого органу, який здійснював перевірку, то наведена обставина фактично є помилкою (опискою) та підлягає виправленню у встановленому процесуальним законом порядку.
Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 327 341 343 349 355 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко