ПОСТАНОВА
Іменем України
28 січня 2020 року
Київ
справа №805/1538/16-а
адміністративне провадження №К/9901/40250/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2016 (суддя - Троянова О.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 (головуючий суддя - суддя - Ястребова Л.В., судді: Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д.) у справі № 805/1538/16-а за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області, третя особа: Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення коштів, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом в якому, просила скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області від 05.06.2015 №39/12889 (далі - ДПІ у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області) та стягнення з місцевого бюджету коштів в розмірі 25000,00 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2016 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області від 05.06.2015 № 39/12889, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25000,00 грн. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з місцевого бюджету 25000,00 грн., що були сплачені за податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області від 05.06.2015 № 39/12889, відповідно до квитанції № 247 від 18.08.2015.
За наслідками повторного апеляційного перегляду, ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2016 залишено без змін.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанції ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2016, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що оскільки позивач є власником транспортного засобу, який відповідно до положень статті 267 Податкового кодексу України є об`єктом оподаткування та починаючи з січня 2015 року підлягає сплаті.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення рішення від 05.06.2015 № 39/12889, згідно з яким визначено суму податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн., оскільки вона є власником транспортного засобу ТOYOTA HIGHLANDER 2011 року випуску з об`ємом двигуна 3456 см. куб. з 17.09.2014.
Згідно з пунктом 8.3 статті 8 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким, зокрема, викладено в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України та введено новий транспортний податок.
Так, згідно з підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.
Об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. (підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
При цьому пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Наведене відповідає вимогам пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України, згідно з яким саме місцеві ради обов`язково установлюють податок на майно в частині транспортного податку, а також кореспондує положенням пункту 24 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 143 Конституції України.
Так, з огляду на приписи пункту 4 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» Рішенням Краматорської міської ради від 12.03.2015 року № 47/VI-36 «Про затвердження Положення про транспортний податок на території міста Краматорська», затверджено зазначене Положення.
Разом з тим, відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Згідно зі статтею 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
За правилами пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Таким чином, рішення місцевих рад стосовно транспортного податку, прийняті в 2015 році, не могли бути застосовані в цьому ж 2015 році. Такі рішення могли передбачати плановим лише 2016 рік і саме з цього періоду транспортний податок міг вважатись встановленим місцевою радою.
Наведене узгоджуються з принципом стабільності, на якому ґрунтується податкове законодавство, що закріплений у підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, за змістом якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
В іншому випадку, таке застосування не відповідало б положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, в рішенні від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), де Суд зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.
Як також наголосив Європейський суд з прав людини в рішення від 26.06.2014 у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви №68385/10 та №71378/10), перша і найбільш важлива вимога статті 1 Першого Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання органів влади у право мирно володіти своїм майном має бути законним і переслідувати законну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання має бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має бути досягнуто «справедливого співвідношення» між інтересами суспільства і вимогами щодо захисту прав людини.
За наведених обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про протиправність визначення позивачу податкового зобов`язання з транспортного податку на 2015 рік.
Стосовно позовних вимог про стягнення суми сплаченого транспортного податку в розмірі 25000,00 грн. слід зазначити наступне.
За приписами пункту 43.3, 43.5 статті 43 Податкового кодексу України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.
У свою чергу, повернення з Державного бюджету України помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань у випадках, передбачених податковим законодавством, є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми сплаченого транспортного податку в розмірі 25000,00 грн. задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 262 341 344 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області задовольнити частково.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 в частині задоволення позову щодо стягнення на користь ОСОБА_1 з місцевого бюджету 25000,00 грн., що були сплачені за податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області від 05.06.2015 №39/12889, відповідно до квитанції №247 від 18.08.2015 скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.
В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна ,
Судді Верховного Суду