№ 805/2170/16-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 квітня 2021 року

Київ

справа №805/2170/16-а

адміністративне провадження №К/9901/34559/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача Жука А.В.

Суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №805/2170/16-а

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Донецького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2017 року (головуючий суддя - Волгіна Н.П.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сухарька М.Г.), -

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов`язати відповідача виплатити:

- грошову допомогу у розмірі окладу за спеціальне звання в сумі 1 344,00 грн;

- одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в сумі 17 882,59 грн;

- компенсацію за 35 днів невикористаної ним щорічної відпустки в сумі 3 731,00 грн;

- середній заробіток за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі в сумі 8 314,8 грн;

- середній заробіток за час затримки належних звільненому працівникові сум з 06.11.2015 по день фактичного розрахунку.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача 02.12.2015 постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду поновлено на посаді слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи, слідчого відділу Ворошиловського районного відділу Донецького МУ ГУМВС України в Донецькій області з 01.08.2014. Постанову суду в частині поновлення на роботі було допущено до негайного виконання. Копію рішення суду позивач 11.12.2015 вручив особисто відповідачу разом із рапортом про поновлення на роботі.

Проте позивач вказує, що лише 18.02.2016 відповідач видав наказ № 13 о/с л/к про поновлення позивача на посаді та зворотнім числом з 06.11.2015 звільнив з неї за п. 64 «г» через скорочення штатів.

При цьому позивачу протиправно не виплачено належних за законом виплат у зв`язку зі звільненням, зокрема, середнього заробітку за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, щомісячної (протягом року) грошової допомоги у розмірі окладу за спеціальне звання, одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та компенсації за 35 днів невикористаної позивачем у 2015 році щорічної відпустки.

3. Позивач вважає, що на підставі ст. 236 КЗпП України у зв`язку із затримкою прийняття першим відповідачем на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду наказу про його поновлення на посаді йому має бути нарахований та сплачений середній заробіток за час такої затримки розмірі 8 314,8 грн.

4. Також позивач зазначає, що має право на виплату щомісячної грошової допомоги протягом одного року у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням на підставі п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення і виплату пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби за контрактом, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей».

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

5. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05.05.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.08.2017 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення останнього на посаді 9 485, 64 грн.

Стягнуто з Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області на користь позивача одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 12 374, 78 грн.

Стягнуто з Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області компенсацію за невикористані дні відпустки за 2015 рік в розмірі 4 587,51 грн.

Стягнуто з Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області на користь позивача грошову допомогу у розмірі окладу за спеціальне звання в сумі 816,00 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

6. Задовольняючи частково позовні вимоги в частині виплати компенсації за затримку виконання судового рішення про поновлення на роботі суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, виходив з того, що постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2015 в частині поновлення позивача на посаді слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи, слідчого відділу Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області, яка була допущена до негайного виконання, виконана першим відповідачем лише 18.02.2016.

Суди дійшли до висновку, що рішення суду першої інстанції було допущено до негайного виконання, а тому позивач має право на отримання грошового забезпечення за час затримки виконання судового рішення про поновлення його на посаді за період з 03.12.2015 (наступний день після прийняття судом рішення, допущеного до негайного виконання, про поновлення позивача на посаді) по 18.02.2016 (включно), тобто, по день прийняття наказу про поновлення, що становить 77 днів.

7. Крім того судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач під час служби мав право на отримання окладу за військовим (спеціальним) званням - капітан міліції; оклад позивача за спеціальне звання складав 120,00 грн. Оскільки виплата щомісячної грошової допомоги мала здійснюватись з 07.11.2015 по 31.05.2016 і підлягала припиненню з 01.06.2016 (з початку місяця, що настав за місяцем реєстрації позивача у центрі зайнятості), позивачу мала бути нарахована та сплачена щомісячна грошова допомога в розмірі 816,00 грн: 96,00 грн - за листопад 2015 року; 720,00 грн - за період грудень 2015 року - травень 2016 року.

8. В частині позовних вимог щодо зобов`язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби суди виходили з того, що позивач звільнений із займаної посади 06.11.2015; протягом періоду з липня 2014 року і по день наступного звільнення (6 листопада 2015 року) позивач фактично не працював. Таким чином, останні два (повних) місяця роботи (служби), які передували звільненню позивача - це травень та червень 2014 року. Як встановлено судами попередніх інстанцій середньомісячне грошове забезпечення позивача за ці місяці склало 3 337,45 грн; середньоденне - 175,66 грн.

Суди дійшли до висновку про те, що розмір одноразової грошової допомоги, що мала бути нарахована та сплачена позивачу під час його звільнення за скороченням штатів відповідно до абз. 3 п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393, складає 18 356,03 грн.

Оскільки 31.05.2016 позивачу нараховано (та перераховано за відрахуванням обов`язкових платежів) одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 5 981,25 грн. стягненню з відповідача підлягає одноразова грошова допомога в розмірі 12 374,78 грн.

9. Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області виплатити позивачу компенсацію за дні невикористаної ним щорічної відпустки у 2015 році суди виходили з того, що у позивача за 2015 рік було 29 днів невикористаної відпустки.

Визначаючи суму компенсації суди виходили з того, що компенсація за невикористану позивачем відпустку має розраховуватись виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи позивача - за період з 01.07.2013 по 30.06.2014. При цьому згідно листів Міністерства соціальної політики від 21.08.2012 № 9050/0/14-12/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013 рік» та від 04.09.2013 № 9884/0/14-13/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік» кількість робочих днів в зазначений період становить 251 день. Оскільки відповідно до довідки відповідача від 09.09.2016 № 316 за період з 01.07.2013 по 30.06.2014 позивачу нараховано 39 705,82 грн., розмір компенсації за невикористані 29 дніввідпустки за 2015 рік складає 4 587,51 грн.

10. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

При цьому судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач у день звільнення (06.11.2015) не працював; після звільнення із заявою (вимогою), адресованою Донецькому МУ ГУМВС України в Донецькій області про здійснення остаточного розрахунку не звертався.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

11. Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області подало касаційну скаргу, в якій просить:

Скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.05.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.08.2017 у справі №805/2170/16-а, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рух адміністративної справи у суді касаційної інстанції

12. Ухвалою Вищого адміністративного суду України 31.10.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області.

13. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали касаційної скарги К/800/29952/17 за правилами пункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.

14. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2018 для розгляду справи №805/2170/16-а визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Желтобрюх І.Л.:, судді: Білоус О.В., Стрелець Т.Г.

15. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівником секретаріату Касаційного адміністративного суду від 31.05.2019 №561/0,78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до складу іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І.Л.

16. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2019 для розгляду справи № 805/2170/16-а визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

17. Ухвалою Верховного Суду від 14.04.2021 дану адміністративну справу прийнято до провадження в складі зазначеної колегії суддів та призначено до розгляду в порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.

ІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу

18. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судове рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

19. Зокрема відповідач вказує, що у позивача відсутнє право на виплату компенсації за невикористану відпустку у 2015 році, оскільки він самостійно правом на таку відпустку не скористався, та втратив можливість щодо її отримання на підставі п. 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114.

20. Крім того, щомісячна грошова допомога при звільненні позивача через скорочення штатів у розмірі окладу за спеціальне звання правомірно не нараховувалась, оскільки позивач не звертався до відповідача щодо права на таку допомогу у відповідності до вимог п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393.

21. Також відповідач вказує, що позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі в сумі 8 314,8 грн. не підлягають задоволенню, оскільки рішення суду постановлено 02.12.2015, а позивача звільнено з 06.11.2015.

Відповідач наголошує, що судами неправомірно застосовано обрахунок середньоденного заробітку виходячи з робочих днів, що призвело до значного завищення сум для виплат позивачу, а судами першої та апеляційної інстанцій доводи відповідача щодо невірного порядку обчислення сум в порушення вимог КАС України не розглянуто та не надано оцінку.

22. Крім того, відповідач посилається на незастосування судами до спірних правовідносин положень п. 1.7. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої Наказом МВС України № 499 від 31.12.2007.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

23. Судами попередніх інстанції встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 15.08.2004 по 31.07.2014.

24. Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області № 301 «По особовому складу» о/с від 31.07.2014 позивача звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС з 31.07.2014.

25. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2015 (справа № 808/7014/14) визнано протиправними та скасовано накази ГУМВС України в Донецькій області № 1396 від 28.07.2014 та № 301 о/с від 31.07.2014 в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ; вирішено поновити позивача на посаді слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи, слідчого відділу Ворошиловського районного відділу Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області з 01.08.2014 та стягнути з Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 55 188,06 грн. з відрахуванням сум податків та обов`язкових платежів.

26. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.11.2016 (К/800/301/16) постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2015 в частині стягнення з Донецького міського управління ГУ МВС України в Донецькій області середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано, справа в цій частині направлена на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції; в решті постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2015 залишено без змін.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 (справа № 808/6144/14) прийнято рішення про стягнення з Донецького МУ ГУМВС України в Донецькій області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 57 517,85 грн.

27. Позивач 11.12.2015 звернувся до відповідача із рапортом про поновлення його на посаді слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи, слідчого відділу Ворошиловського районного відділу Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області, до якого також додав і копію постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2015.

28. Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області від 18.02.2016 № 13 о/с лк позивача поновлено на посаді слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи, слідчого відділу Ворошиловського районного відділу Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області з 01.08.2014. Пунктом 2 цього наказу позивача згідно із п.п. 10 та 11 розділу ХІ Закону Україну «Про національну поліцію» та відповідно до п. 64 «г» (скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил з 06.11.2015.

29. Позивачем 14.03.2016 отримано поштою лист ГУМВС України в Донецькій області (вих. 330/02/12-2016), в якому зазначалось про необхідність прибути до ГУНП в Донецькій області у м. Маріуполь для повного розрахунку.

30. Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 31.03.2016 № 21 о/с лк внесено зміни до наказу ГУМВС України в Донецькій області від 18.02.2016 № 13 о/с лк в частині визначення позивачу вислуги років у календарному обчисленні та для виплати грошової допомоги - 11 років 2 місяця 21 день.

31. Крім того судами встановлено, що на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2015 позивачу нараховано та виплачено (з врахуванням обов`язкових податків) грошове забезпечення за один місяць в розмірі 3 392,02 грн; нарахована грошова допомога при звільненні в розмірі 5 981,25 грн, яка розраховувалась виходячи з: розміру посадового окладу слідчого - 750,00 грн, окладу за спеціальне звання «капітан міліції» 120,00 грн, надбавка за вислугу років (25%) - 217,50 грн * 11 календарних років * 50%; виплата позивачу грошової допомоги при звільненні (за відрахуванням обов`язкових платежів) відбулась після надходження відповідного бюджетного фінансування 31.05.2016 шляхом перерахування на картковий рахунок.

32. Компенсація за невикористану у 2015 році відпустку, яка згідно довідки УКЗ ГУМВС в Донецькій області від 21.04.2017 № 69/лк складає 29 діб, позивачу не нараховувалась та не сплачувалась.

33. Вважаючи дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.

ІV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

34. Конституція України.

34.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

35. Закон України «Про міліцію».

35.1. Відповідно до статті 18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

36. На реалізацію наведеної бланкетної норми постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

36.1. Згідно п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.

36.2. Пунктом 52 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ встановлено, що чергова відпустка надається особі рядового або начальницького складу, як правило, до кінця робочого року.

36.3. Згідно абз. 2 п. 56 Положення №114 особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

37. Порядок обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 № 100.

37.1. Згідно абз. 1, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

37.2. У відповідності до пункту 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки. При цьому святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

37.3. Частиною 8 цього Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

38. Інструкція. про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, яка затверджена Наказом МВС № 499 від 31.12.2007.

38.1. Пункт 1.7. При виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

39. Постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей».

39.1. Відповідно до абз. 3 п. 10 вказаної Постанови військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. При цьому згідно абз. 8 цього ж пункту строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.

V. ПОЗИЦЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

40. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з таких міркувань.

41. З матеріалів справи вбачається, що позивач працював в органах внутрішніх справ, у липні 2014 року звільнено, поновлено на посаді 02.12.2015, та звільнено з 06.11.2015 з органів міліції у зв`язку з скороченням штатів.

42. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення грошової допомоги у розмірі окладу за спеціальне звання; одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; компенсацію за дні невикористаної ним щорічної відпустки та виплати середнього заробітку за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі.

43. Водночас спірним у цій справі є порядок застосованого обрахунку компенсаційних виплат позивачу.

44. Колегія суддів Верховного Суду наголошує, що згідно з вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має право встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні у рішенні або постанові суду чи відхиленні ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

45. Щодо розміру грошового забезпечення, що підлягає стягненню на користь позивача, колегія суддів зазначає наступне.

46. Згідно абз. 1, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

47. Частиною 8 цього Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

48. Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги відповідача про те, що для розрахунку середньоденної заробітної плати судами першої та апеляційної інстанцій помилково взято норми листа Мінсоцполітики від 04.09.2013 № 9884/0/14-13/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік», оскільки позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, а Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, яка затверджена Наказом МВС № 499 від 31.12.2007 у п. 1.7. встановлено, що при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

49. Враховуючи наведене судами попередніх інстанцій при обрахунку середньоденної заробітної плати помилково не застосовано до спірних правовідносин чинної на час виникнення спірних правовідносин положення Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, яка затверджена Наказом МВС № 499 від 31.12.2007.

50. Крім того, правова позиція щодо розрахунку середньоденної заробітної плати працівників органів внутрішніх справ з урахуванням положень п. 1.7. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, яка затверджена Наказом МВС № 499 від 31.12.2007 уже була висловлена Верховним Судом у постанові від 14.03.2018 у справі № 805/5097/15-а (провадження № К/9901/3804/18).

51. Щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, розрахував середньоденне грошове забезпечення за травень-червень 2014 року у розмірі 175,66 грн, з урахуванням 38 робочих днів (3326,71+3348,19)/38=175,66)

52. Проте, з урахуванням Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, (затверджена Наказом МВС № 499 від 31.12.2007) правильним був би наступний розрахунок середньоденного грошового забезпечення: (3326,17+3348,19)/61=109,42.

53. Виходячи з наведеного, за період із 03.12.2015 по 18.02.2016 кількість днів затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді склала 77 календарних днів.

54. Отже розмір грошового забезпечення за період затримки виконання судового рішення про поновлення позивача на посаді повинно складати 8425,34 грн. (109.42 грн. * 77 днів), що зумовлює необхідність зміни судових рішень попередніх інстанцій в цій частині.

55. Щодо задоволення позовних вимог в частині компенсації за невикористану у 2015 році відпустку колегія суддів Верховного Суду зазначає, що пунктом 52 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 встановлено, що чергова відпустка надається особі рядового або начальницького складу, як правило, до кінця робочого року.

56. Відповідно до абзацу другого пункту 56 вказаного Положення особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

57. З огляду на наведене висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність права позивача на виплату такої компенсації є обґрунтованими.

58. Разом з тим, Верховний Суд зазначає, що згідно пункту 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки. При цьому святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

59. З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги в частині компенсації за невикористану відпустку позивача з виходом за їх межі, здійснювали розрахунок компенсації шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період за 2015 рік (до 06.11.2015) на відповідну кількість робочих днів року. При цьому згідно вимог порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, з урахуванням Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, (затверджена Наказом МВС № 499 від 31.12.2007), визначення такої компенсації здійснюється шляхом ділення заробітку на відповідну кількість календарних днів року.

60. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, розрахував компенсацію за невикористані 29 днів відпустки за 2015 рік у розмірі 4587,51 грн. (39705,82 грн/251 день)*29 = 158,19*29.

61. Проте, правильним був би наступний розрахунок: 39705,82 грн./365 днів*29=3154,71 грн.

62. Отже розмір компенсації за невикористані 29 днів відпустки за 2015 рік повинен складати 3154,71 грн, що також зумовлює необхідність зміни судових рішень попередніх інстанцій в цій частині.

63. Таким чином Верховний Суд приходить до переконання, що суди першої та апеляційної інстанцій задовольняючи частково позовні вимоги та виходячи за межі таких позовних вимог не виклали належного правового обґрунтування здійснених розрахунків та правових норм, на яких вони ґрунтуються.

64. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій слід змінити в частині задоволення позовних вимог щодо вимоги про стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення останнього на посаді в сумі 9 485, 64 грн. та щодо вимоги про стягнення з Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області компенсації за невикористані дні відпустки за 2015 рік в розмірі 4 587,51 грн, виклавши їх у наступній редакції:

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення останнього на посаді в сумі 8425, 34 грн.

Стягнути з Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області компенсацію за невикористані дні відпустки за 2015 рік в розмірі 3154, 71 грн.

65. В іншій частині задоволення позовних вимог оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій слід залишити без змін.

66. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

67. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

68. Відповідно до частини 1, 4 статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

69. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області задовольнити частково.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення останнього на посаді в сумі 9 485, 64 грн. та щодо стягнення з Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області компенсації за невикористані дні відпустки за 2015 рік в розмірі 4 587,51 грн - змінити, виклавши їх у наступній редакції:

«Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення останнього на посаді в сумі 8425, 34 грн.»

«Стягнути з Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області компенсацію за невикористані дні відпустки за 2015 рік в розмірі 3154, 71 грн.»

3. В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною не оскаржується.

...........................

...........................

...........................

Жук А. В.

Мартинюк Н. М.

Мельник-Томенко Ж. М.,

Судді Верховного Суду