02.09.2024

№ 805/2487/17-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 березня 2020 року

Київ

справа № 805/2487/17-а

адміністративне провадження №К/9901/29572/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №805/2487/17-а

за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, за участю третьої особи - Управління державної казначейської служби України у місті Слов`янську Донецької області - про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року, ухвалену в складі головуючого судді Кониченка О.М., та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Чебанова О.О., суддів Сіваченка І.В., Шишова О.О.,

УСТАНОВИВ:

І. Обставини справи

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області (далі - ТУ ДСА в Донецькій області, відповідач), за участю третьої особи - Управління державної казначейської служби України у місті Слов`янську Донецької області, із вимогами:

1.1. визнати протиправною відмову ТУ ДСА в Донецькій області щодо нарахування і виплати суддівської винагороди в розмірі, установленому частиною першою статті 133 Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VI «Про судоустрій та статус суддів» (далі - Закон №2453-VI), виходячи із розрахунку посадового окладу в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, установленої Законом України від 21 грудня 2016 року №1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік» (далі - Закон №1801-VIII), із 01 січня 2017 року в розмірі 3200,00 грн;

1.2. зобов`язати ТУ ДСА в Донецькій області нарахувати та виплатити суддівську винагороду за січень-червень 2017 року в розмірі, установленому частинами другою, третьою і п`ятою статті 133 Закону №2453-VI, тобто посадовий оклад 10 мінімальних заробітних плат, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, установленої Законом №1801-VIII у розмірі 3200,00 грн, шляхом стягнення з ТУ ДСА в Донецькій області недоплаченої суддівської винагороди з січня 2017 року по червень 2017 року включно в сумі 96000 грн із проведенням необхідних відрахувань;

1.3. зобов`язати ТУ ДСА в Донецькій області нараховувати та виплачувати у 2017 році суддівську винагороду в розмірі, установленому частинами другою, третьою і п`ятою статті 133 Закону №2453-VI, тобто посадовий оклад у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, із урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, установленої Законом №1801-VIII;

1.4. зобов`язати ТУ ДСА в Донецькій області в місячний строк із дня набрання рішенням суду законної сили подати звіт про виконання рішення;

1.5. рішення у частині стягнення суддівської винагороди за місяць допустити до негайного виконання.

2. На обґрунтування позову позивачка зазначила, що з 21 жовтня 2016 року вона працює на посаді судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області. Кваліфікаційного оцінювання, передбаченого Законом України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII), не проходила. ТУ ДСА України в Донецькій області за січень-червень 2017 року було нараховано та виплачено суддівську винагороду із розрахункової величини в розмірі 1600,00 грн.

3. Відповідно до Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом і не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Перехідними положеннями вказаного Закону України встановлено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI.

4. Згідно з частиною третьою статті 133 Закону №2453-VI посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Статтею 8 Закону №1801-VIII встановлено у 2017 році мінімальну заробітну плату в місячному розмірі 3200,00 грн. Однак відповідач, на думку позивачки, виплатив їй суддівську винагороду у меншому, ніж належить, розмірі.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

5. Указом Президента України від 29 вересня 2016 року №425/2016 ОСОБА_1 призначена на посаду судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області у межах п`ятирічного строку.

6. Наказом голови Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 жовтня 2013 року №14-К/02-04 ОСОБА_1 зараховано до штату Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області.

7. Штатним розписом Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області встановлений посадовий оклад судді з 01 січня 2017 року у розмірі 16000,00 грн.

8. Відповідно до листа Державної судової адміністрації України від 13 січня 2017 року №11-256/17, направленого на адресу голів судів і начальників територіальних управлінь судової адміністрації України, з 01 січня 2017 року розмір посадового окладу судді місцевого суду до проходження кваліфікаційного оцінювання становить 16000,00 грн, апеляційного суду - 17600,00 грн. Після проходження кваліфікаційного оцінювання розмір базового посадового окладу судді місцевого суду буде дорівнювати 24000,00 грн, апеляційного суду - 40000 грн.

9. Згідно із розрахунковими листами позивачки та довідкою про доходи нарахування доходу (при посадовому окладі 16000 грн) ОСОБА_1 з 01 січня 2017 року здійснювалося нарахування у таких сумах: січень - 12800,00 грн, лютий - 18298,08 грн, березень - 15272,72 грн, квітень - 30105,27 грн, травень - 19444,02 грн, червень - 20743,99 грн, тобто посадовий оклад та надбавка за вислугу років.

10. ТУ ДСА в Донецькій області листом від 21 червня 2017 року №05-699/17 повідомило позивачку, що з 01 січня 2017 року суддівська винагорода суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання у встановленому порядку, обраховується від розміру посадового окладу судді, який складає 16000 грн, тому підстави для здійснення нарахування і виплати суддівської винагороди з січня 2017 року, виходячи з посадового окладу судді в розмірі 32000 грн, відсутні.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

11. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

12. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з 01 січня 2017 року посадовий оклад позивачки як судді місцевого загального суду, яка не пройшла кваліфікаційного оцінювання, має становити 16000,00 грн, з огляду на положення пункту 3 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774-VIII), згідно з якими мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів і заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600,00 грн.

IV. Провадження у суді касаційної інстанції

13. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року.

14. 15 грудня 2017 року, у зв`язку із початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.

15. 27 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.

16. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Стелець Т.Г., суддям Бевзенку В.М., Білоусу О.В.

17. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 05 червня 2019 року №627/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

18. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року, касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.

19. У касаційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

20. На обґрунтування касаційної скарги скаржниця зазначає, що обрахунок її суддівської винагороди протиправно здійснено із розрахункової величини в розмірі 1600,00 грн, визначеної пунктом 3 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII, а не із розміру мінімальної заробітної плати, як указано в статті 133 Закону №2453-VI.

21. Позивачка наполягає на тому, що зміни до Закону №2453-VI, у частині регулювання суддівської винагороди суддів, не внесено. Розмір мінімальної заробітної плати може встановлюватися лише Законом України «Про Державний бюджет на відповідний рік».

22. Відповідач скористався своїм правом і надіслав до суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на висновки та установлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини, просив відмовити в задоволенні касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

23. Відповідач наголошує на відсутності підстав для виплати позивачці суддівської винагороди з розрахунку посадового окладу в розмірі 32000,00 грн.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

24. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15.12.2017 (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

25. Згідно з частиною третьою третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

26. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

27. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15.01.2020 №460-XI «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон №460-XI), яким до окремих положень КАС України унесені зміни.

28. Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

29. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

30. Статтею 130 Конституції України встановлено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

31. Згідно з частиною першою статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

32. Пунктом 22 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

33. Відповідно до пункту 23 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VІ.

34. Частиною третьою статті 133 Закону №2453-VI встановлено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

35. Відповідно до пункту 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VІІІ (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин та ухвалення судових рішень, які є предметом касаційного перегляду в цій справі) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів і заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі 1600,00 грн.

VI. Позиція Верховного Суду

36. Судами попередніх інстанцій установлено, що позивачка є суддею, яку на цю посаду призначено до набрання чинності Законом №1402-VIII, і яка (на дату звернення з цим позовом до суду) не проходила кваліфікаційного оцінювання.

37. Також судами установлено, що відповідач, з огляду на вимоги пункту 23 Розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1402-VIII, суддівську винагороду позивачці нараховував відповідно до статті 133 Закону №2453-VI (у редакції Закону №192-VIII), але з урахуванням приписів пункту 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VІІІ (у наведеній редакції), тобто з розрахунку 10 мінімальних заробітних плат, розмір якої визначено на рівні 1600,00 грн (отже, у сумі 16000,00 грн).

38. Зі спірних правовідносин, що склались у цій справі, вбачається, що позивачка наголошує на безпідставному незастосуванні відповідачем приписів частини третьої статті 133 Закону №2453-VI, у якій обумовлено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

39. З цього приводу слід зазначити, що наведена норма є бланкетною, оскільки визначає лише кількість мінімальних заробітних плат для встановлення розміру посадового окладу судді, але не встановлює розміру мінімальної заробітної плати, який необхідний для цього.

40. Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі приписи, зокрема пункт 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VІІІ, яким установлено, що мінімальна заробітна плата (3200,00 грн) після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

41. Отже, у такий спосіб законодавець заборонив застосовувати новий розмір мінімальної заробітної плати (3200,00 грн) як розрахункову величину для визначення посадових окладів, у тому числі суддів, і водночас передбачив, що «до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600,00 грн».

42. Аналіз вказаного правового регулювання дає підстави зробити висновок, що законодавець установив: по-перше, два види (розміри) мінімальної заробітної плати; по-друге, заборонив застосовувати для визначення розмірів посадових окладів розмір мінімальної заробітної плати 3200,00 грн; по-третє, чітко передбачив, що для визначення посадових окладів суддів застосовується розмір мінімальної заробітної плати 1600,00 грн.

43. При цьому, таким регулюванням не порушено гарантії суддів щодо розміру суддівської винагороди, оскільки для визначення окладу судді підлягає застосуванню розмір мінімальної заробітної плати, який не є меншим від того, що застосовувався раніше до такого регулювання.

44. Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах висловлено Верховним Судом у постановах від 26 червня 2019 року в справі №804/3789/17, від 21 лютого 2020 року в справі №819/622/17, від 27 лютого 2020 року в справі №815/3907/17, від 05 березня 2020 року в справі №820/2567/17 і Суд не вбачає підстав відступу від нього у цій справі.

45. Таким чином, з 01 січня 2017 року розмір посадового окладу суддів, як тих, що пройшли кваліфікаційне оцінювання, так і тих, що не пройшли його визначається відповідачем із розрахункової величини в розмірі 1600,00 грн.

46. Розмір доплати за вислугу років також визначається відповідачем, виходячи з указаного розміру посадового окладу (16000,00 грн).

47. Стосовно посилань скаржниці на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 08.11.2005 в справі «Кечко проти України» (заява №63134/00), Суд зазначає таке.

48. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру, або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

49. Як зазначив ЄСПЛ у вказаному рішенні, у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове регулювання передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

50. Отже, як указав ЄСПЛ, держава не може відмовляти у здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає, та відповідності особи умовам, що ставляться для їхнього отримання.

51. У випадку спірних правовідносин держава не відмовляла позивачці у виплаті їй суддівській винагороди в розмірі, визначеному законодавством, а лише змінила підходи щодо застосування мінімальної заробітної плати як нижньої межі оплати праці, яка гарантується державою, для усіх без виключення працівників.

52. За таких обставин і правового регулювання Суд уважає, що рішення судів попередніх інстанцій, які є предметом касаційного перегляду в цій справі, ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права, підстави для їхнього скасування чи зміни відсутні. Доводи касаційної скарги висновків судів та обставин справи не спростовують.

53. Водночас Суд звертає увагу на те, що Рішенням від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), зокрема положення частини третьої статті 133 Закону №2453-VI (у редакції Закону №192-VIII).

54. Це положення, за висновком Конституційного Суду України, підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: «Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат».

55. Відповідно до пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 положення частин третьої, десятої статті 133 Закону №2453-VI (у редакції Закону №192-VIII), які визнані неконституційними пунктами 1, 2 резолютивної частини цього Рішення, втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

56. Зважаючи на особливості касаційного розгляду та ураховуючи, що рішення Конституційного Суду України мають лише дію «на майбутнє», за винятком питань щодо притягнення особи до кримінальної відповідальності, його Рішення від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 не може бути ураховано Судом при розгляді цієї касаційної скарги.

57. Положеннями частини першої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

58. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

59. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

60. За таких обставин, Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VІI. Судові витрати

61. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого ухвалено судове рішення, у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

62. Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

63. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

64. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року залишити без змін.

65. Судові витрати розподілу не підлягають.

66. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

С.А. Уханенко