ПОСТАНОВА
Іменем України
13 липня 2021 року
Київ
справа №805/2784/15-а
адміністративне провадження №К/9901/43653/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №805/2784/15-а за позовом Красноармійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Селидівська" про стягнення податкового боргу, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Покровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 07.08.2017 (суддя Толстолуцька М.М.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 (головуючий суддя Сіваченко І.В., судді: Шишов О.О., Чебанов О.О.),
ВСТАНОВИВ:
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30.07.2015 адміністративний позов Красноармійської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області до ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з січня по червень 2015 року у розмірі 3' 855'237,00грн. задоволено.
Ухвалою від 18.08.2015 суд відстрочив виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 30.07.2015 у адміністративній справі №805/2784/15-а до 30.07.2017.
ТОВ "Центральна збагачувальна фабрика "Селидівська" звернулось до суду з заявою в порядку статті 263 КАС України про відстрочення виконання судового рішення у справі №805/2784/15-а за адміністративним позовом Красноармійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів Донецької області до ТОВ "Центральна збагачувальна фабрика "Селидівська" про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску.
Заявник просив відстрочити виконання рішення суду про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з січня по червень 2015 року у розмірі 3' 855' 237грн. строком на 24 місяці з дня набрання ухвалою про відстрочення законної сили.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07.08.2017, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017, заяву задоволено. Суди посилались на те, що матеріалами справи підтверджено, скрутне матеріальне становище Товариства. Наведене свідчить про наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення. Щодо наміру погашення заборгованості відповідачем були надані до суду бізнес-проект ТОВ «ЦЗФ «Селидівська» на 2017-2019 роки.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.10.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Покровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області у справі №805/2784/15-а.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №805/2784/15-а за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
За результатами автоматизованого розподілу справ суддею-доповідачем для розгляду цієї справи у Касаційному адміністративному суді визначено суддю Хохуляка В.В.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 12.07.2021 справу прийнято судом до провадження та призначено касаційний розгляд у порядку письмового провадження на 13.07.2021.
В обґрунтування вимог касаційної скарги податковий орган вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи. Зазначає, що Товариством не надано економічного обґрунтування, яке б свідчило про неможливість погашення податкового боргу та не надано гарантій погашення цього боргу через 24 місяці, скрутне матеріальне становище не є об`єктивною обставиною, наявність заборгованості є результатом провадження господарської діяльності. Посилається на те, що відповідно до пункту 100.5 статті 100 Податкового кодексу України підставою для відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу є надання ним доказів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов`язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків. Також, відповідно до пункту 100.7 статті 100 Податкового кодексу України відстрочені суми грошових зобов`язань або податкового боргу погашаються рівними частками починаючи з будь-якого місяця визначеного відповідним контролюючим органом чи відповідним органом місцевого самоврядування, який згідно із пунктом 100.8 цієї статті затверджує рішення про розстрочення або відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу, але не пізніше закінчення 12 календарних місяців з дня виникнення такого грошового зобов`язання або податкового боргу, або одноразово у повному обсязі. Крім того, внаслідок несплати роботодавцем страхових внесків, незалежно від причин, стаж працівника не можна розцінювати, як страховий стаж, що порушує права працівників підприємства. У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвали судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про відстрочення виконії Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного
Товариство правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористалось, що не перешкоджає розгляду справи у касаційному порядку.
Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції про задоволення зави про відстрочення виконання судового рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 КАС України (у редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або сторони виконавчого провадження, що звернулися із поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі, та у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Тобто, з аналізу вказаних норм вбачається, що підставою для відстрочення виконання рішення є звернення особи із заявою до суду про відстрочення з обумовленням причин неможливості виконати судове рішення у встановлений законом строк, тобто за доведеністю обставин, що ускладнюють його виконання, або роблять його неможливим (відсутність коштів або присудженого майна в натурі та інше).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичне місце розташування підприємства в зоні проведення АТО ускладнює господарську діяльність підприємства та розрахунки з контрагентами, що спричиняє затримку із отриманням прибутку та сплати податків. Крім того, відповідач посилався на тяжкий матеріальний стан підприємства, що підтверджується фінансовим звітом за 2016 рік та за І квартал 2017 року, балансом підприємства станом на 31.12.2016 та станом на 31.03.2017, довідкою про розмір заборгованості з заробітної плати та з податків та зборів від 18.07.2017; довідкою про розмір кредиторської та дебіторської заборгованості від 18.07.2017, довідками з банків про залишок коштів на рахунку.
На підтвердження спроможності здійснювати у подальшому виконання судового рішення заявник надав копії: бізнес-проекту Товариства, договорів підряду №12/02-2016 від 01.02.2017 та переробки вугілля №300615/1 п/р від 30.06.2015 з додатковою угодою №3 від 10.05.2016 до договору №300615/1 п/р від 30.06.2015 та специфікаціями до договору №300615/1 п/р від 30.06.2015 від 31.12.2016, 31.01.2017, 28.02.2017; договору фінансової допомоги №10/01-з від 10.01.2017. Зазначав, що виконання постанови суду фактично можливе, хоча й за певних умов.
Колегія суддів погоджується з висновками суддів попередніх інстанцій, що всі встановлені обставини мають місце. Разом з тим, слід дослідити питання чи достатньо цих обставин для прийняття рішення про відстрочення постанови суду, якою стягнутий податковий борг.
Питання розстрочення або відстрочення постанови суду знаходяться в площинні процесуального права. Разом із тим підстави, а саме наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), залежать від предмету спору, у межах спірних правовідносин від правової природи податкового боргу.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Норми статті 100 ПК України, які регулюють правила розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу платника податків є спеціальними нормами щодо доказів як підстав для відстрочення податкового боргу (п. 100.5 ПК України) та порядку погашення податкового боргу (п.100.7 ПК України).
Відповідно до пунктів 100.4, 100.5 статті 100 ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1235 затверджений Перелік обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин.
Касаційний суд приймає посилання скаржника на порушення судами положень пунктів 100.5, 100.7 статті 100 ПК України, оскільки зазначені норми врегульовують загальні підстави відстрочення грошового зобов`язання чи податкового боргу. В даному випадку підстави відстрочення боргового зобов`язання судом, передбачені статтею 263 КАС України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не є вичерпними та мають застосовуватися в сукупності з нормами матеріального права.
На вказані обставини та зазначені норми, які врегульовують загальні підстави відстрочення грошового зобов`язання чи податкового боргу, суди попередніх інстанцій уваги не звернули, а керувалися лише підставами для відстрочення виконання судового рішення, встановленими статтею 263 КАС України, які у межах спірних відносин, не є вичерпними й мають застосовуватись в сукупності з нормами матеріального права.
Відтак, Верховний Суд вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про наявність достатніх підстав для повторного відстрочення виконання рішення суду.
Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню.
Згідно приписів частини першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Наведені судами обставини не можуть свідчити про відповідність рішень судів першої та апеляційної інстанцій вимогам статті 242 КАС України (у чинній редакції), статті 159 КАС України (у редакції до 15.12.2017).
Правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Пунктом 3 частини першої статті 349 КАС України унормовано, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Відповідно до частин першої, третьої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Таким чином, оскільки суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень допустили неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення неправильного судового акта по суті, вказані судові рішення слід скасувати та ухвалити нове рішення.
Керуючись статтями 340 349 351 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Покровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області задовольнити.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 07.08.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 у справі №805/2784/15-а скасувати.
Ухвалити у справі №805/2784/15-а нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» про відстрочення судового рішення в адміністративній справі №805/2784/15-а про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з січня по червень 2015 року у розмірі 3' 855' 237,00грн. строком на 24 місяці відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
-------------------
-------------------
-------------------
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Р.Ф. Ханова
Судді Верховного Суду