ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2020 року
м. Київ
справа №805/3965/16-а
адміністративне провадження №К/9901/13504/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шевцової Н.В.,
суддів: Данилевич Н.А., Смоковича М.І.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 805/3965/16-а
за позовом ОСОБА_1 до Державної пенітенціарної служби України, Міністерства юстиції України, Управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області, Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою Міністерства юстиції України
на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення, постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної пенітенціарної служби України, Міністерства юстиції України, Управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області, Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, в якому просив:
1.1 скасувати наказ від 27 лютого 2007 року № 9 о/с про звільнення з посади начальника УДДУПВП в Донецькій області;
1.2 поновити позивача на посаді начальника УДДУПВП в Донецькій області;
1.3 стягнути на користь позивача заробітну плати за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по момент винесення рішення у справі.
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи
2. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2017 року позов задоволено, скасовано наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 27 лютого 2007 року № 9 о/с по особовому складу в частині звільнення у запас Збройних сил України, начальника управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області, полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 ; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області з 19 січня 2007 року; зобов`язано Управління Державної пенітенціарної служби в Донецькій області нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 19 січня 2007 року по 21 грудня 2017 року, з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.
3. Суд першої інстанції зазначив, що, оскільки ОСОБА_1 виправдано за частиною другою статті 368 Кримінального кодексу України, у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину, то позовна вимога в частині скасування наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 27 лютого 2007 року № 9 о/с підлягає задоволенню. Враховуючи, що вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді є похідними від вимог про скасування наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 27 лютого 2007 року № 9 о/с, то суд першої інстанції дійшов висновку, що вони підлягають задоволенню.
4. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2017 року у справі № 805/3965/16-а скасовано та у задоволені позовних вимог відмовлено.
5. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції, виходив з того, що наказ від 27 лютого 2007 року № 9 о/с, яким позивача звільнено за пунктом 67 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (у зв`язку з засудженням за вчинення злочину), був прийнятий на підставі ухвали Апеляційного суду Донецької області від 17 січня 2007 року у справі № 11-57, тобто після набрання вироком законної сили, яким позивача визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України.
5.1. При цьому, суд звернув увагу на те, що згідно з листом Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2017 року № 01-06/879/17 станом на 30 жовтня 2017 року кримінальна справі № 0522/7500/2012 за обвинуваченням позивача за частиною другою статті 386 Кримінального кодексу України з Калінінського районного суду міста Донецька на адресу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області не надходила та не передавалась. Надана роздруківка з Єдиного державного реєстру судових рішень не містить в собі відомостей про набрання вироком законної сили.
6. Постановою Верховного Суду від 06 грудня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року у справі № 805/3965/16-а залишено без змін.
7. Позивач звернувся до Першого апеляційного адміністративного суду із заявою про перегляд постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року за нововиявленими обставинами. У заяві позивач просив за результатами перегляду скасувати постанову суду та призначити справу до нового розгляду.
8. В обґрунтування необхідності перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами заявник вказав, що ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2018 року у справі № 185/3292/18 відновлено частково матеріали втраченого кримінального провадження (справа № 0522/7500/34/2012, провадження № 1/0522/516/2012) відносно ОСОБА_1 , в частині: вироку Калінінського районного суду м. Донецька від 07 квітня 2014 року, за яким ОСОБА_1 виправдано у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 368 Кримінального кодексу України за відсутністю у його діях складу злочину. Дана ухвала згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень набрала законної сили 05 жовтня 2018 року. Саме у зв`язку з його відсутністю було відмовлено в задоволенні позовних вимог та скасовано рішення суду першої інстанції.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
9. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови апеляційного суду задоволено:
9.1. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року у справі № 805/3965/16-а скасовано. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2017 року у справі № 805/3965/16-а залишено без змін.
10. Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що ухвала Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2018 року у справі № 185/3292/18 містить істотні обставини, що не були встановлені судом та не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
10.1. На підставі встановлених фактів за обставинами справи, колегія суддів вважає, що позивачем наведено обставини, які дійсно є істотними для справи, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, тобто є нововиявленими.
11. Також, переглядаючи справу за нововиявленими обставинами суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість твердження суду першої інстанції про те, що вироком Калінінського районного суду м. Донецька від 07 квітня 2014 року позивача виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину, а тому оскаржуваний наказ про звільнення позивача зі служби підлягає скасуванню.
ІV. Касаційне оскарження
12. На зазначену постанову суду апеляційної інстанції представник Міністерства юстиції України подав касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 25 травня 2020 року.
13. У касаційній скарзі представник Міністерства юстиції України посилається на порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та просить скасувати оскаржену постанову суду апеляційної інстанції та відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови апеляційного суду.
14. В обґрунтування касаційної скарги представник Міністерства юстиції України покликаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач вказує, що суд апеляційної інстанції в порушення норм процесуального права, а саме частини першої статті 361 КАС України, відніс до нововиявлених обставин ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2018 року у справі № 185/3292/18, що набрала законної сили 05 жовтня 2018 року, і яка за своєю правовою природою є новою, а не нововиявленою обставиною у справі, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Заявник касаційної скарги зазначає, що правова позиція та висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутня та потребує оцінки Верховного Суду.
15. 28 липня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: судді-доповідача - Шевцової Н.В., суддів - Данилевич Н.А., Смоковича М.І. відкрито касаційне провадження. Витребувано справу із Донецького окружного адміністративного суду справу №805/3965/16-а.
16. 12 серпня 2020 року справа № 805/3965/16-а надійшла до Вищого адміністративного суду України.
17. До Верховного Суду 11 серпня 2017 року надійшов відзив представника позивача на касаційну скаргу, в якому адвокат Коваль Л.Л. спростовуючи доводи касаційної скарги просить залишити її без задоволення.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
18. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
19. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Частиною першою статті 361 КАС України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
21. Відповідно до частин другої та третьої статті 361 КАС України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
21.1. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.
22. Приписами частини четвертої статті 361 КАС України встановлено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
23. Згідно з частиною шостою статті 361 КАС України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
VІ. Позиція Верховного Суду
24. Переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
25. Право на перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є однією з найважливіших гарантій справедливого здійснення правосуддя, захисту прав і свобод людини у сфері адміністративного судочинства і дотримання законності в адміністративному судочинстві.
26. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:
- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;
- на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;
- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
27. Нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.
28. Істотними для справи обставини вважаються ті, що становлять сутність справи та мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, могли вплинути на рішення суду, що набрало законної сили, існували під час розгляду адміністративної справи, але не були і не могли бути відомі ні особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, ні адміністративному суду.
29. Перегляд за нововиявленими обставинами є процесуальним засобом перевірки правильності судових постанов, ухвал, що має забезпечувати їх законність і обґрунтованість, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними своїх повноважень на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а також і на виконання завдань і досягнення мети адміністративного судочинства.
30. Судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент прийняття Донецьким апеляційним адміністративним судом постанови від 21 березня 2018 року суд апеляційної інстанції врахував інформацію викладену у листі Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2017 року № 01-06/879/17 в якому зазначалося, що станом на 30 жовтня 2017 року кримінальна справі № 0522/7500/2012 за обвинуваченням позивача за частиною другою статті 386 Кримінального кодексу України з Калінінського районного суду міста Донецька на адресу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області не надходила та не передавалась. Надана роздруківка з Єдиного державного реєстру судових рішень не містить в собі відомостей про набрання вироком законної сили.
30.1. Таким чином, на момент прийняття Донецьким апеляційним адміністративним судом постанови від 21 березня 2018 року суд апеляційної інстанції зазначив, що висновок суду першої інстанції про те, що вироком Калінінського районного суду м.Донецька від 07 квітня 2014 року позивача виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину, є безпідставним.
31. В обґрунтування необхідності перегляду рішення суду апеляційної інстанції за нововиявленими обставинами заявник надав ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2018 року у справі № 185/3292/18 якою відновлено частково матеріали втраченого кримінального провадження (справа № 0522/7500/34/2012, провадження № 1/0522/516/2012) відносно ОСОБА_1 , в частині: вироку Калінінського районного суду м. Донецька від 07 квітня 2014 року, за яким ОСОБА_1 виправдано у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 368 Кримінального кодексу України за відсутністю у його діях складу злочину.
32. Частиною четвертою статті 78 КАС України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
33. Так, ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2018 року у справі № 185/3292/18 встановлено, що даних про скасування вказаного вироку Калінінського районного суду м. Донецька від 07 квітня 2014 року не встановлено.
33.1. Зазначена ухвала згідно з даних Єдиного державного реєстру судових рішень набрала законної сили 05 жовтня 2018 року.
34. Верховний Суд зауважує, що у правовій державі одним з найбільш ефективних засобів захисту прав і свобод є судовий захист.
35. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом формулювання вимог, передбачених пунктами з першого по шостий частини першої цієї статті.
36. При цьому за змістом частини другої статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
37. Судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що вказані обставини (наявність вироку Калінінського районного суду м. Донецька від 07 квітня 2014 року) існували під час розгляду та вирішення справи і прийняття постанови судом апеляційної інстанції від 21 березня 2018 року); проте на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду, оскільки суд апеляційної інстанції не знав і міг знати, що вказаний вирок набрав законної сили.
37.1. Істотність цих обставин для розгляду справи полягає в тому, що фактично судовим рішенням (вироком), який набрав законної сили, встановлено факт відсутності у діях позивача складу злочину та виправдано ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 368 Кримінального кодексу України.
38. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що встановленими нововиявленими обставинами підтверджено правильність висновків суду першої інстанції, про те, що оскільки ОСОБА_1 виправдано за частиною другою статті 368 Кримінального кодексу України, у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину, то позовна вимога в частині скасування наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 27 лютого 2007 року № 9 о/с та поновлення ОСОБА_1 на посаді підлягає задоволенню.
39. Зважаючи на приписи частини другої статті 5 КАС України, висновуючись з принципу превалювання сутності над формою, завдань адміністративного судочинства та необхідності дотримання балансу публічних і приватних інтересів (принципу пропорційності), Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року та її скасування, із залишенням в силі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2017 року.
40. Верховний Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
41. Враховуючи зазначену позицію Європейського суду з прав людини, Верховний Суд надав відповідь на всі Міністерства юстиції України, наведені в касаційній скарзі, які мають значення для правильного вирішення справи.
42. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
43. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини першої статті 350 КАС України Верховний Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки судом апеляційної інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
2. Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у справі № 805/3965/16-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Н.В. Шевцова
Судді: Н.А. Данилевич
М.І. Смокович