№ 805/4317/18-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2022 року

м. Київ

справа №805/4317/18-а

адміністративне провадження № К/9901/6811/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 805/4317/18-а

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Донецькій області про визнання протиправними дій та скасування постанови, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року (постановлену у складі колегії суддів: судді - доповідача Казначеєва Е.Г., суддів: Компанієць І.Д., Ястребової Л.В.)

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області (далі - ГУ Держпраці у Донецькій області, відповідач), у якому просила:

- визнати протиправними дії та скасувати постанову про накладення штрафу у розмірі 223 380 гривень від 17 травня 2018 року № ДЦ234/559/АВ/П/ТД-ФС.

2. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що за наслідками інспекційного відвідування позивача було складений акт висновки якого не відповідають дійсності. Так ОСОБА_1 вказує, що з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 26 лютого 2018 року було укладено трудові договори, у зв`язку з чим порушення частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України в частині допуску до роботи працівників без укладення трудового договору не було.

Також позивач вказує на порушення порядку накладення штрафу, у зв`язку з не повідомленням його про розгляд відповідної справи про накладення штрафу. Окрім того, позивач зазначив, що відповідачем, під час прийняття оскаржуваної постанови, використані документи та докази, які зібрані у порушення порядку проведення інспекційного відвідування.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 20 вересня 2018 року Донецький окружний адміністративний суд вирішив позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправними дій та скасування постанови від 17 травня 2018 року № ДЦ234/559/АВ/П/ТД-ФС - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Донецькій області від 17 травня 2018 року № ДЦ234/559/АВ/П/ТД-ФС про накладання на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафну у розмірі 223 380,00 грн.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Донецькій області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 233 (дві тисячі двісті тридцять три) гривень 80 копійок.

4. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що інспекційне відвідування проведено на підставі та в межах повноважень, що визначені нормами чинного законодавства. Порушення виявлені контролюючим органом під час інспекційного відвідування не підтверджуються жодним належним доказом.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем порушений порядок розгляду справи про накладення штрафу з огляду на повідомлення позивача про розгляд справи з порушенням строків.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 05 лютого 2019 року Перший апеляційний адміністративний суд вирішив апеляційну скаргу Головного управління Держпраці в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 р. у справі № 805/4317/18-а задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 р. у справі № 805/4317/18-а скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що позивач був повідомлений про розгляд справи про накладення штрафу за два дні до дня розгляду справи, однак відповідно до пункту 7 Порядку № 509 не використав можливість надіслати обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду на інший термін з обґрунтуванням такого відкладення.

Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи докази у сукупності свідчать про фактичне здійснення особами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 трудових обов`язків на час перевірки 26 лютого 2018, без укладеного договору про виконання трудових обов`язків на таку дату, що є порушення трудового законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 11 березня 2018 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року та залишити в силі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року у справі № 805/4317/18-а.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Так позивач вважає, що довідка ДФС від 26 лютого 2018 року та пояснення працівників, на яких ґрунтуються висновки акту перевірки, отримані не у спосіб, передбачений Порядком № 295, а тому є неналежними доказами в розумінні КАС України.

Також позивач зазначив, що відповідно до пункту 8 трудових договорів від 26.02.2018 року вони набирають чинність з моменту їх підписання або з дати, визначеної сторонами у договорі, але не пізніше дня фактичного допущення працівника до роботи. Позивач вказує, що саме 26.02.2018 він повідомив центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу.

Позивач наголошує на відсутності доказів того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснювали реалізацію товарів.

Крім того, позивач стверджує, що контролюючим органом було порушено порядок сповіщення його про розгляд справи про накладення штрафу.

8. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 березня 2019 року визначено склад колегії суддів: Гімон М.М. (головуючий суддя), Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

9. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 26.06.2019 № 854/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Гімона М.М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 травня 2022 року прийнято до провадження вказану касаційну скаргу та призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 25 травня 2022 року.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 23 квітня 2018 року начальником Головного управління Держпраці у Донецькій області відповідно до п.п. 1, п.п. 3 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , на підставі скарги ОСОБА_4 від 18.01.2018 року № Д-28, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у п.п. 1, 2, 4-7 п. 5 на підставі листа Головного управління ДФС у Донецькій області від 15.02.2018 року № 7126/10/05-99-13-5, видано наказ № 413 про проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

На підставі вищевказаного наказу видано направлення на перевірку від 23.04.2018 року № 240/04.3/15-14-12 про проведення інспекційного відвідування позивача з 26.04.2018 року, тривалістю два робочих дні.

З 26 квітня 2018 року по 27 квітня 2018 року інспекторами Головного управлінням Держпраці у Донецькій області, проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 щодо додержання вимог законодавства про працю та загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За результатами відповідного заходу, відповідачем встановлено, що відповідно до акту, встановлено, що згідно пояснень (у письмовій формі) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які додані до довідки ДФС, між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тривають трудові відносини з 16 лютого 2018 року, в той час коли трудовий договір укладено лише 26 лютого 2018 року на підставі розпорядження позивача (запис у журналі реєстрації наказів та розпоряджень із зазначенням дати початку роботи ОСОБА_2 - 27 лютого 2018). Відповідно до повідомлення від 26 лютого 2018 року про прийняття на роботу, що направлене позивачем до Покровської ОДПІ, останнє прийнято 26 лютого 2018 року о 15 год. 46 хв. (реєстраційний номер документа № 9031001715), зазначено дату початку роботи ОСОБА_2 - 27 лютого 2018 рік.

Також, встановлені трудові відносини між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , трудовий договір укладено 26 лютого 2018 року на підставі розпорядження позивача (запис у журналі реєстрації наказів та розпоряджень із зазначенням дати початку роботи ОСОБА_3 - 27 лютого 2018). Відповідно до повідомлення про прийняття на роботу від 26 лютого 2018 року, що направлене позивачем до Покровської ОДПІ, останнє прийнято 26 лютого 2018 року о 15 год. 46 хв. (реєстраційний номер документа № 9031001715), зазначено дату початку роботи ОСОБА_3 - 27 лютого 2018 рік.

Згідно пояснень ОСОБА_2 від 26 лютого 2018 року наданих під час перевірки, вона з 16 лютого 2018 року здійснювала реалізацію продуктів перебуваючи на стажуванні у позивача, договір стажування знаходиться у роботодавця другий екземпляр у неї.

Відповідно до пояснень ОСОБА_3 від 26 лютого 2018 року наданих під час перевірки, 26 лютого 2018 року вона здійснювала реалізацію продуктів перебуваючи на стажуванні у позивача перший день, договір стажування находиться у неї.

Згідно пояснень ОСОБА_3 від 26 квітня 2018 року наданих відповідачу, вона проходить стажування у позивача (випробувальний термін), договір укладений близько місяця тому.

З письмових пояснень Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 від 26 квітня 2018 року наданих відповідачу, вбачається зокрема, що в період з 01 липня 2017 року по теперішній час у позивача працювали ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .

Відповідно до розпоряджень позивача від 26 лютого 2018 року. ОСОБА_3 , ОСОБА_2 прийняті на посаду продавця, де також зазначено про оформлення трудового договору з 26 лютого 2018 року, зазначеним особам приступити до роботи 27 лютого 2018 року.

Відповідно до пункту 8 Договорів від 26 лютого 2018 року укладених між ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , останній набирає чинності з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами у договорі, але не пізніше дня фактичного допущена працівника до роботи.

Згідно п. 9 Договорів, трудовий договір повинен бути зареєстрований Фізичною особою (або дорученням уповноваженою нею особою) у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи.

26 лютого 2018 року позивачем повідомлено центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - Покровське ОДПІ про прийняття ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на роботу, дату початку роботи зазначено 27 лютого 2018 року, що підтверджується відповідним повідомлення та документом про його реєстрацію.

Відповідно до платіжної відомості зазначеним особам за лютий 2018 року нарахована заробітна плата.

Згідно із табелів виходів оформлених позивачем, робочі дні ОСОБА_3 , ОСОБА_2 є 27 та 28 лютого 2018 року.

Відповідно до табелю виходів, який надавався позивачем до перевірки, робочі дні зазначених осіб проставлені з 01 лютого 2018 року, проте, відносно ОСОБА_2 робочі дні з 01 лютого 2018 по 25 лютого 2018 року викреслені, а у ОСОБА_3 робочі дні з 01 лютого 2018 по 25 лютого 2018 року заштриховано.

Таким чином, відповідач зробив висновок, що при даті початку роботи ОСОБА_2 - 27 лютого 2018, остання здійснювала реалізацію товарів у крамниці "Продукти" з 16 лютого 2018 року, а при даті початку роботи ОСОБА_3 - 27 лютого 2018, остання здійснювала реалізацію товарів з 26 лютого 2018 року.

11. Вищевказані порушення зафіксовані у акті від 27.04.2018 року № ДЦ 234/559/АВ, де відповідач приходить до висновку про порушення позивачем вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України в частині допущення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до роботи без оформлення трудових договорів.

У подальшому, 17 травня 2018 року на підставі акта інспекційного відвідування уповноваженою особою Управління Держпраці у Донецькій області складено постанову № ДЦ234/559/АВ/П/ТД-ФС про накладання на позивача штрафу у розмірі 223 380,00 грн.

Вважаючи дії по складанню постанови про накладення штрафу від 17 травня 2018 року протиправними та постанову протиправними, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

Приписами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом № 877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Зокрема, згідно частини п`ятої статті 2 Закону № 877-V органи Держпраці при проведення заходів державного нагляду (контролю), додержуються принципів державного нагляду (контролю); місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмеження у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактування норм на корить суб`єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборона на вилучення оригіналів документів та техніки; обов`язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерії ризику; право суб`єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальність посадових осіб органу державного нагляду (контролю); права суб`єктів господарювання; право на консультативні підтримку суб`єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю); та умови віднесення суб`єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі не затвердження відповідних критеріїв розподілу.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За змістом пунктів 1, 2, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці встановлено Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 № 390 (далі - Порядок №390).

Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб`єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 390, за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

За приписами пункту 2 Порядку 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невинних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів. Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

13. Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження (пункт 21 Порядку №295).

Згідно пункту 26 Порядку № 295 у разі відмови керівника чи уповноваженого представника об`єкта відвідування від підписання або за неможливості особистого вручення акта і припису акт та припис складаються у трьох примірниках.

Два примірники акта не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта, що залишається в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування.

14. Стосовно доводів позивача про порушення процедури повідомлення його про дату розгляду справи про накладення штрафу, суд зазначає про таке.

Судами встановлено, що 06 травня 2018 року позивачу було надіслано повідомлення про розгляд справи призначеної на 17 травня 2018 року. 15 травня 2018 року позивач отримала повідомлення про розгляд справи, призначеної на 17 травня 2018 року.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», визначається Порядком № 509.

Пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Відповідно до п. 4 Порядку № 509 справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Пунктом 6 Порядку № 509 передбачено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Відповідно до пункту 7 Порядку 509 справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду. Отже, саме на уповноважену посадову особу покладається обов`язок з`ясувати чи поінформовано особу. При цьому, саме лише надсилання повідомлення (без доказів його отримання) не свідчить про її поінформованість. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.

З огляду на це, обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується. У разі одержання повідомлення до засідання, але у строк, що є меншим за п`ятиденний, особа повинна вживати розумних заходів для реалізації своїх прав на участь у засіданні.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 у справі №913/3415/18 та від 06 грудня 2019 року у справі № 804/7725/17, від 04 серпня 2021 року у справі № 440/2291/19.

В постанові Верховного Суду від 09 лютого 2022 року по справі № 640/16786/20 колегія суддів дійшла висновку, що з огляду на норми Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, можна дійти висновку, що загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення про вручення його прізвища. Цей запис здійснює працівник поштового зв`язку.

З огляду на наведений висновок Верховного Суду вбачається, що зауваження позивача про відсутність його підпису на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення не є обґрунтованими доводами його не повідомлення про дату розгляду справи про накладення штрафу, оскільки запис про вручення на такому рекомендованому повідомленні робить працівник поштового відправлення.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 509 у разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що повідомлення позивача про розгляд справи відбулося з порушенням визначеного Порядком № 509 строку, тобто з недотриманням п`ятиденного інтервалу між датою сповіщення особи та відповідно датою розгляду справи. Проте позивачем не було вчинено розумних заходів для відтермінування дати розгляду справи через недотримання відповідачем строків сповіщення про цю подію.

Отже за таких обставин колегія суддів Верховного Суду вважає, що позивач був належним чином проінформований про дату розгляду справи про накладення штрафу, проте своєю поведінкою не виявив бажання звернутися до відповідача з обґрунтованим клопотанням про відкладення її розгляду.

15. З урахуванням викладеного колегія суддів Верховного Суду підтримує висновок суду апеляційної інстанції, що в цьому випадку несвоєчасне повідомлення суб`єкта господарювання про розгляд справи про накладення штрафу не може бути підставою для скасування накладеного штрафу.

16. Щодо встановлених порушень під час перевірки та належності доказів, які їх підтверджують, суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішнього трудового розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Порядок укладення трудового договору, строки трудового договору визначаються статями 23 24 КЗпП України.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадку, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя 24 КЗпП України).

Отже, законом передбачений порядок укладення трудового договору і необхідні його умови при прийнятті відповідного працівника на роботу.

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до акту перевірки від 27 квітня 2018 року № ДЦ 234/559/АВ порушення позивачем трудового законодавства полягало у недотриманні вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України в частині допущення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до роботи без оформлення трудових договорів.

Згідно статті 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

При дослідженні трудових договорів, розпоряджень, повідомлення про прийняття на роботу, судами встановлено, що датою початку роботи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за трудовими договорами є 27 лютого 2018 року.

Таким чином виконання вказаними особами трудових відносин у період, який охоплює час до настання обумовленою трудовими договорами дати, свідчить про допуск осіб до виконання трудових обов`язків за відсутності законних на те підстав, що є порушення частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України. Ці обставини також підтверджуються безпосередньо поясненнями самих працівників.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків, що відповідач приймаючи постанову про накладення штрафу від 17 травня 2018 року № ДЦ234/559/АВ/П/ТД-ФС, діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Верховний Суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

17. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1.Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року у справі № 805/4317/18-а - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді С.Г. Стеценко

Л.В. Тацій