№ 806/1504/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2020 року

Київ

справа №806/1504/15

адміністративне провадження №К/9901/25613/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22.06.2015 (суддя Капинос О.В.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 (судді: Одемчук Є.В. (головуючий), Бучик А.Ю., Майор Г.І.) у справі №806/1504/15 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з додатковою відповідальністю "ЖЛ" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про скасування податкового повідомлення - рішення від 06.04.2015 №0002491501, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (ПДВ) в розмірі 193 996,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 96 998,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким що підлягає скасуванню, оскільки Товариством правомірно включено до складу податкового кредиту в декларації за листопад 2014 року ПДВ в сумі 193 996,13 грн та заявлено вказану суму до бюджетного відшкодування в декларації за грудень 2014 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22.06.2015, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015, позов задоволено, оскаржуване податкове повідомлення - рішення скасовано.

4. Рішення судів обґрунтовано тим, що подання інших документів, ніж передбачених пп. 200.7-200.8 ст. 200 Податкового кодексу України, для отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, в тому числі, документального підтвердження сплати митних платежів та підтвердження їх надходження до Державного бюджету України (на що посилається відповідач як на підставу неправомірності формування бюджетного відшкодування) не передбачено Податковим кодексом України.

Крім того суд першої інстанції зазначив, що обов`язок із сплати митних платежів вважається виконаним (митні платежі вважаються сплаченими): у разі сплати коштів безпосередньо до Державного бюджету у випадках, визначених законодавством України, - з моменту: списання коштів з рахунку платника податків у банку; внесення готівкових коштів у касу банку (ч.1 ст.291 Митного кодексу України).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22.06.2015, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Товариством з додатковою відповідальністю "ЖЛ" від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за грудень 2014 року, січень 2015 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого на розрахунковий рахунок платника у банку за грудень 2014 року, січень 2015 року, за результатами якої складено акт від 20.03.2015 № 1410/06-25-15-01/37546647.

За результатами вказаної перевірки було встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема п. 200.1 п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством завищило заявлену до бюджетного відшкодування суму ПДВ по декларації за грудень 2014 року в розмірі 193 996,00 грн.

В свою чергу, підставою для таких висновків, згідно вищезазначеного акту перевірки, є встановлене попередньою перевіркою порушення п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України - завищення залишку від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за листопад 2014 року на суму 193 996,00 грн (акт № 538/06-25-15-01/37546647 від 02.02.2015.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що по ВМД № 101060000/018852 та № 101060000/2014/018865 від 28.11.2014 в листопаді 2014 року до Державного бюджету України не сплачено ПДВ в сумі 193 996,13 грн, вказана сума ПДВ була сплачена до Державного бюджету України в грудні 2014 року, а тому сума ПДВ в розмірі 193 996,00 грн мала бути включена до декларації з ПДВ за грудень 2014 року до графи 12.1.

Таким чином, перевіркою від 20.03.2015 року встановлено завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за грудень 2014 року на суму 193 996,00 грн.

На підставі акту перевірки та вказаних висновків, контролюючий орган прийняв оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

Судами також встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту в податкові декларації за листопад 2014 року було включено суму ПДВ у розмірі 193 996,13 грн сплачену ним при ввезені продукції згідно із ВМД № 101060000/018852 та № 101060000/2014/018865 від 28.11.2014.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту та в подальшому суми бюджетного відшкодування позивачем було надано митні декларації, які були оформлені в режимі "імпорт" у листопаді 2014 року: ВМД № 101060000/018852 та №101060000/2014/018865 від 28.11.2014 та платіжне доручення від 28.11.2014 №12196, як доказ сплати митних платежів, в тому числі ПДВ.

Судами встановлено, що митне оформлення товару за вказаними ВМД було закінчено, митні декларації були оформлені належним чином та у повній відповідності до вимог чинного законодавства.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач вказує на порушення, яке на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо безпідставності включення в декларації за грудень 2014 року до бюджетного відшкодування суми ПДВ в розмірі 193 996,00 грн, оскільки фактично суми ПДВ за ВМД № 101060000/018852 та № 101060000/2014/018865 від 28.11.2014 були перераховані до бюджету лише 01.12.2014, а відтак позивачем завищено бюджетне відшкодування ПДВ по декларації за грудень 2014 року на 193 996,00 грн.

9. Товариством відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункт 14.1.18 пункту 14.1 статті 14.

Бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

10.2. Підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

10.3. Пункт 187.8 статті 187.

Датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

У випадках, передбачених статтею 191 цього Кодексу, дата виникнення податкових зобов`язань визначається з урахуванням положень статті 191 цього Кодексу.

10.4. Пункт 190.1 статті 190.

Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

10.5. Пункт 198.1 статті 198.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

10.6. Пункт 198.2 статті 198.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов`язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

10.7. Пункт 200.1 статті 200.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

10.8. Пункт 200.4 статті 200.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

10.9. Пункт 201.12 статті 201.

Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, податкові зобов`язання за якою включені до податкової декларації попереднього періоду.

11. Митний кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Частина перша статті 278.

Датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

11.2. Пункт 2 частини першої статті 291.

Обов`язок із сплати митних платежів вважається виконаним (митні платежі вважаються сплаченими) у разі сплати коштів безпосередньо до державного бюджету у випадках, визначених законодавством України, - з моменту:

а) списання коштів з рахунку платника податків у банку;

б) внесення готівкових коштів у касу банку.

11.3. Частина перша статті 297.

У разі ввезення товарів на митну територію України суми митних платежів, нараховані декларантом (уповноваженою ним особою) або органом доходів і зборів, підлягають сплаті до Державного бюджету України платником податків до або на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення, крім випадків, якщо відповідно до цього Кодексу товари ввозяться на митну територію України із звільненням від оподаткування митними платежами або випускаються у відповідний митний режим за спрощеною декларацією в межах спеціальних спрощень, наданих підприємству, яке отримало авторизацію АЕО-С.

12. Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

12.1. Пункт 1.24 стаття 1.

Переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

12.2. Пункт 1.30 стаття 1.

Платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

12.3. Пункт 8.1 стаття 8.

Банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

12.4. Пункт 22.4 стаття 22.

Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

12.5. Пункт 32.1 стаття 32.

Банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов`язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями.

Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, податкові зобов`язання за якою включені до податкової декларації попереднього періоду.

14. Обов`язок із сплати митних платежів вважається виконаним (митні платежі вважаються сплаченими) у разі сплати коштів безпосередньо до державного бюджету з моменту списання коштів з рахунку платника податків у банку.

Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу для платника є завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку та прийняття такого банком на виконання.

12. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору судами), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що платником податків допущено порушення вимог податкового законодавства платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15.12.2017), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

13. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

14. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки, запереченні на позовну заяву, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавав оцінку встановленим обставинам справи.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 70-72 86 Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту.

Так суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач мав право на включення до складу податкового кредиту за листопад 2014 року податок на додану вартість за операціями з ввезення товарів на митну територію України, оскільки митні декларації - ВМД від 28.11.2014 № 101060000/018852 та № 101060000/2014/018865, за якими ввозився товар, оформлені в режимі "імпорт" у листопаді 2014 року, в листопаді фактично було і сплачено митні платежі в тому числі ПДВ, про що свідчить платіжне доручення від 28.11.2014 №12196 (а.с.43).

Колегія суддів зазначає, що контролюючий орган не заперечує факту сплати позивачем митних платежів за вказаними ВМД та завершення митного оформлення товару за вказаними ВМД, як не ставить під сумнів і те, що митні платежі були сплачені саме згідно платіжного доручення від 28.11.2014 №12196 на загальну суму 195 000,00 грн, а отже посилання контролюючого органу на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2015 у справі №806/5717/14 в даному випадку є недоречним з огляду на те, що в зазначеній справі судом не було встановлено, а платником (позивачем) не було доведено обставин сплати ПДВ платіжними дорученнями, на які посилався позивач, у зв`язку з чим суд врахував інформацію митного органу щодо дати сплати ПДВ за спірними ВМД, отже обставини встановлені у справі №806/5717/14 є іншими ніж ті, що встановлені судами у цій справі.

15. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, досліджено операції позивача за якими Товариством було сформовано податковий кредит та заявлено його до бюджетного відшкодування, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в акті перевірки так і апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі (аналогічні тим, що були зазначені в запереченні на позов та апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

16. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивачем правомірно в декларації за грудень 2014 року заявлено до бюджетного відшкодування суму ПДВ в розмірі 193 996,00 грн, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

17. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22.06.2015 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 слід залишити без задоволення.

18. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

19. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22.06.2015 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 у справі №806/1504/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду