ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 806/2106/16
адміністративне провадження № К/9901/42104/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Соколівський кар`єр»
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 (суддя Сичова О.П.)
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017 (Головуючий суддя Кузьменко Л.В., судді: Зарудяна Л.О.. Іваненко Т.В.)
у справі № 806/2106/16
за позовом Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області
до Публічного акціонерного товариства «Соколівський кар`єр»
про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, яке перебуває у податковій заставі,
В С Т А Н О В И В :
У жовтні 2016 року Житомирська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - позивач, Житомирська ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області) звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Соколівський кар`єр» (далі - відповідач, ПАТ «Соколівський кар`єр») про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, яке перебуває у податковій заставі.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.12.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017, адміністративний позов задоволено повністю. Надано Житомирській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області дозвіл на погашення податкового боргу Публічного акціонерного товариства "Соколівський кар`єр" в сумі 324801,09 грн. за рахунок майна, яке перебуває в податковій заставі.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що надана позивачем постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 25.12.2015 у справі № 806/1729/15 в своїй резолютивній частині не містить порядку вчинення дій, а саме за рахунок чого необхідно стягнути з відповідача заборгованість і не визначено статус цієї заборгованості. Поза увагою судів попередніх інстанцій залишився той факт, що ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.01.2017 виправлено описку в постанові від 25.12.2015 та виправлено резолютивну частину рішення шляхом зазначення «Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Соколівський кар`єр" (вул. Гранітна, 16, м. Житомир, 10031, ЄДРПОУ 00292416) на користь Держави в особі Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (м-н Перемоги, 2, м. Житомир, 10014) податковий борг у сумі 324801 (триста двадцять чотири тисячі вісімсот одна) грн. 09 (дев`ять) коп" шляхом стягнення коштів з рахунків у банках". Суди не звернули увагу на те, що в прохальній частині позову податковий орган не конкретизує позовні вимоги та не зазначає за рахунок якого майна планується погасити податковий борг. На думку відповідача вказані обставини надають можливість податковому органу двічі стягувати суму податкового боргу: і за рахунок грошових коштів, і за рахунок майна, яке перебуває у податковій заставі.
Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що заборгованість ПАТ "Соколівський кар`єр" зі сплати податків станом на 10 жовтня 2016 року становить 460 859 грн. 53 коп., і складається із заборгованості зі сплати податку на прибуток - 2970,36 грн, заборгованості зі сплати податку на додану вартість - 312 720,81 грн, заборгованості зі сплати орендної плати - 145 168,36 грн.
Наявність заборгованості підтверджується довідкою про стан заборгованості від 10 жовтня 2016 року №961/17 (а.с.9).
Матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем суми податкового боргу або ж рішень контролюючого органу чи суду про розстрочення/відстрочення грошових зобов`язань/податкового боргу.
Судами встановлено, що позивачем були вжиті заходи щодо стягнення податкового боргу за рахунок коштів підприємства, а саме: у 2015 році Житомирська ОДПІ зверталась до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 324 801 грн. 09 коп.
Так, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року в адміністративній справі №806/1729/15 задоволено позов податкового органу, стягнуто з ПАТ "Соколівський кар`єр" (вул. Гранітна, 16, м. Житомир, 10031, ЄДРПОУ 00292416) на користь Держави в особі Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (м-н Перемоги,2, м. Житомир, 10014) заборгованість у сумі 324801 (триста двадцять чотири тисячі вісімсот одна) грн. 09 (дев"ять) коп. (а.с.41-42). Вказана постанова набрала законної сили 09 червня 2015 року.
В ході виконання вказаного судового рішення відповідач звертався до суду із заявою про виправлення описки. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.01.2017 року виправлено описку в резолютивній частині постанови суду від 25.05.2015 року в зазначеній справі, ухвалено вважати вірним: "Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Соколівський кар`єр" (вул. Гранітна, 16, м. Житомир, 10031, ЄДРПОУ 00292416) на користь Держави в особі Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (м-н Перемоги, 2, м. Житомир, 10014) податковий борг у сумі 324801 (триста двадцять чотири тисячі вісімсот одна) грн. 09 (дев`ять) коп шляхом стягнення коштів з рахунків у банках".
Судами встановлено, що на виконання вказаного судового рішення Житомирською ОДПІ вживались заходи щодо стягнення коштів з рахунків у банках, що обслуговують відповідача.
Так, Житомирська ОДПІ зверталась із копією вказаної постанови до установ банків, що обслуговують платника податків із вимогою виконати рішення суду та стягнути і перерахувати кошти ПАТ "Соколівський кар`єр", яке має податковий борг, із відповідних рахунків на казначейські рахунки Державного бюджету України, однак податковий борг залишився не сплаченим, а інкасові доручення повернуті без виконання.
05 січня 2016 року податковим керуючим, на підставі рішення заступника начальника Житомирської ОДПІ про опис майна у податкову заставу платника податків ПАТ "Соколівський кар`єр", було проведено опис такого майна на загальну суму 251799 грн. 05 коп., про що складено акт опису майна від 05 січня 2016 року №2 (а.с.11).
Акт опису майна від 05 січня 2016 року підписано податковим керуючим та уповноваженою особою ПАТ "Соколівський кар`єр" (на звороті а.с.11).
Податкова застава зареєстрована у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна згідно з витягу про реєстрацію від 11.01.2016 №48750235 (а.с.8).
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Положеннями абзацу 1 підпункту 87.1, підпункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Підпунктами 88.1, 88.2 статті 88 Податкового кодексу України встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
Згідно з підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до підпунктів 95.1, 95.2 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що звернення контролюючим органом до суду з позовними вимогами щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків має відбуватись після звернення про погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності платника податку, зокрема шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податку, і лише в разі недостатності коштів податковий орган має право звернутися до суду з вимогами про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податку, що перебуває у податковій заставі.
Податковим кодексом України встановлено черговість вжиття податковим органом заходів щодо погашення податкового боргу: спочатку приймаються заходи для стягнення коштів з платника податків, а у разі їх недостатності погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.
Таким чином, до предмету доказування у справі, що розглядається, входять обставини щодо переліку усіх відкритих платником податків банківських рахунків, наявність/відсутність на таких рахунках грошових коштів, необхідних для погашення наявної у відповідача суми податкового боргу, а також вчинення податковим органом дій щодо стягнення коштів з таких рахунків.
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що податкова інспекція вживала заходів щодо стягнення податкового боргу за рахунок коштів боржника, податковий борг станом на час розгляду справи залишається не погашеним, а інкасові доручення повернуті без виконання.
Вказані обставини доводами касаційної скарги не спростовані. Посилання відповідача на можливість подвійного стягнення податкового боргу, суд вважає безпідставними, оскільки позивачем дотримано процедуру стягнення податкового боргу, встановлену Податковим кодексом України.
Таким чином, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 195 243 246 250 341 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Соколівський кар`єр» залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06.12.2016
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017 у справі № 806/2106/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.А. ВасильєваСудді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко