ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 807/1147/16
адміністративне провадження № К/9901/32968/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачеве Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 року (суддя Рейті С.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 року (головуючий суддя Богаченко С.І., судді: Рибачук А.І., Старунський Д.М.) у справі №807/1147/16 за позовом Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачеве Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України про стягнення податкового боргу, -
ВСТАНОВИВ:
Ужгородська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області (надалі податковий орган, контролюючий орган, позивач) звернулась до Волинського окружного адміністративного суду із позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачеве Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (надалі відповідач, платник податку), в якому просила стягнути податковий борг з земельного податку з юридичних осіб з відповідача у сумі 31462,25 грн. за рахунок коштів, що належать платнику податків на праві власності, в тому числі тих, які знаходяться на рахунках у банках.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем самостійно задекларовані податкові зобов`язання з плати за землю за 2015-2016 роки, які своєчасно не були ним сплачені, внаслідок чого податковий орган донарахував пеню за несвоєчасну сплату земельного податку у розмірі 842,07 грн., яку також не сплачено платником податку.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 року, позов задоволений повністю, стягнуто з розрахункових рахунків Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачеве Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України кошти у сумі 31462,25 грн. на погашення суми податкового боргу у розмірі 31462,25 грн. з земельного податку.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 року у справі №807/1147/16.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які полягають у тому, що у нього відсутні кошти на сплату земельного податку та він був звільнений від сплати земельного податку до прийняття Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року №71-VIII.
Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв`язку з несплатою Квартирно-експлуатаційним відділом м. Мукачеве узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, Ужгородською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Закарпатській області надіслано платнику податку податкову вимогу від 11.06.2015 року №413-25 про сплату боргу в сумі 4869,68 грн, яка згідно з копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримана відповідачем 16 червня 2015 року, однак, виконана не була.
Станом на 05.08.2016 року за платником податку обліковується податковий борг по платежу "земельний податок з юридичних осіб" у сумі 31462,25 грн., в тому числі пеня в сумі 842,07 грн.
Вказаний борг виник у зв`язку з несплатою відповідачем сум податкових зобов`язань, визначених самостійно поданими деклараціями щодо сплати земельного податку від 16.02.2015 року №9016049368, №9016050557, №9016047696 та від 05.02.2016 року №9017824015, №9017872722.
Вважаючи, що платник податків ухиляється від сплати земельного податку, контролюючий орган звернувся до суду з вказаним позовом.
Правовідносини у справі регулюються Податковим кодексом України.
Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Згідно з пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.
За приписами пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
За вимогами пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає, у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.
За змістом підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу.
Підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Статтею 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовується доводами касаційної скарги, що податкове зобов`язання відповідача із сплати земельного податку виникло внаслідок подання платником податку податкових декларацій (розрахунків) від 16.02.2015 року №9016049368, №9016050557, №9016047696 та від 05.02.2016 року №9017824015, №9017872722.
Отже, земельний податок, визначений самостійно платником податку у декларації вважається узгодженим та підлягає сплаті.
Враховуючи, що визначені в податкових деклараціях суми своєчасно та в повному обсязі відповідачем сплачені не були, тому податковим органом було нараховано пеню у розмірі 842,07 грн.
За змістом пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території. Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам. Нові зміни щодо зазначеної інформації надаються до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазначені зміни.
За приписами пункту 284.2 статті 284 Податкового кодексу України, якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому втрачено це право.
Відповідач, як структурний підрозділ Міністерства оборони України, був звільнений від сплати земельного податку до прийняття Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року №71-VIII, який набрав чинності 01 січня 2015 року, згідно з яким були внесені зміни до Податкового кодексу України та після чого, з урахуванням положень пункту 284.2 статті 284 Податкового кодексу України, в останнього виник обов`язок щодо нарахування та сплати земельного податку за земельні ділянки, розташовані на землях оборони, на загальних підставах.
Доводи відповідача про відсутність бюджетних асигнувань на оплату земельного податку не заслуговують на увагу, оскільки відсутність фінансування не є підставою для звільнення від сплати податку.
Касаційний Суд зауважує, що подані відповідачем податкові декларації щодо сплати земельного податку стосуються земельних ділянок, які знаходяться на території Худлівської, Яроцької та Великолазівської сільських рад, та пільги по сплаті земельного податку відповідачу на відповідні періоди не приймались.
Враховуючи наведені вище правові норми, а також несплату Квартирно-експлуатаційним відділом м. Мукачеве у встановлений Податковим кодексом України строк узгоджених грошових зобов`язань з земельного податку, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення податкового боргу в сумі 31462,25 грн в судовому порядку.
Скаржник доводами касаційної скарги не довів суду протиправність податкової вимоги податкового органу від 11.06.2015 року №413-25, яким відповідачу визначено суму земельного податку, яка підлягає сплаті.
Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судами попередніх інстанцій було порушено норми матеріального права.
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, зважаючи на встановлені обставини, що підтверджуються доказами, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачеве Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 року у справі №807/1147/16 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник