№ 807/447/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2020 року

Київ

справа №807/447/18

адміністративне провадження №К/9901/5918/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року (Калинич Я.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року (Старунський Д.М., Багрій В.М., Рибачук А.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Міжгірського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби у Закарпатській області, Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міжгірського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області (далі - відповідач 1), Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області (далі - відповідач 2), у якій просить, визнати протиправною бездіяльність Міжгірського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби у Закарпатській області та Головного управління Державної міграційної служби у Закарпатській області щодо не оформлення ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №25030ХІІ; зобов`язати Міжгірський районний сектор Головного управління Державної міграційної служби у Закарпатській області та Головне управління Державної міграційної служби у Закарпатській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №25030ХІІ, без внесення будь-яких даних про неї і її батьків до ЄДДР, в тому числі без отримання відцифрованих підпису особи, образу обличчя особи, відбитків пальців рук, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР) та без використання будь-яких засобів ЄДДР, відповідно до ст. 371 КАС України для забезпечення реалізації порушених прав допустити рішення до негайного виконання.

В обґрунтування позову позивачка зазначила, що їй, як уповноваженому представникові дитини, було протиправно відмовлено у видачі її дитині паспорту громадянина України раніше встановленого зразка, у вигляді паспортної книжечки, форма якого затверджена постановою Верховною Радою України № 2503 від 26 червня 1992 року.

На вказане звернення Міжгірським районним сектором Головного управління Державної міграційної служби у Закарпатській області та Головним управлінням Державної міграційної служби України у Закарпатській області надано відповіді про відсутність підстав для вчинення зазначених дій, оскільки наразі паспорт видається у формі ID-картки, що містить безконтактний електронний носій.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій:

23 травня 2018 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судового рішення у зразковій справі Пз/9901/2/18, що перебувала на розгляді у Верховному Суду.

10 жовтня 2018 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду поновлено провадження в адміністративній справі та призначено до судового засідання.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що позивачкою не було дотримано необхідної процедури, передбаченої законодавством, водночас, Законами України «Про звернення громадян» та «Про Доступ до публічної інформації» не передбачено оформлення паспорту у формі книжечки, а тому, відповідні листи відповідачів, з якими висловила незгоду позивачка, не є рішеннями суб`єктів владних повноважень, у розумінні КАС України.

Суди дійшли висновку, що норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення ст. 8 Конвенції, тобто позивачка має права на отримання паспорту у формі книжечки.

Однак застосування в даному випадку правової позиції викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 вересня 2018 року по справі № 806/3265/17, як зразкової справи, відсутні.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги:

У касаційній скарзі позивачка посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року і постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій безпідставно вважають, що дана справа не відповідає ознакам типової справи, визначеним у постанові суду, ухваленому за результатами розгляду Верховним Судом зразкової справи №Пз/9901/2/18 з огляду на те, що ніби відсутня відмова відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.

Таким чином, права дитини позивачки щодо отримання паспорта громадянина України і формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 №2503-ХІІ, як судом першої інстанції, так і апеляційним судом не були захищені, а тому їх рішення підлягають скасуванню.

Позиція інших учасників справи:

У відзиві на касаційну скаргу Головне управління ДМС в Закарпатській області заперечує проти задоволення касаційної скарги на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року року, вважаючи рішення судів попередніх інстанцій законними і обґрунтованими.

Обґрунтовуючи, це тим, що спірні правовідносини виникли у зв`язку звернення особи у порядку Закону України «Про звернення громадян» « 393/96-ВР, а тому правовідносини з приводу видачі паспорта громадянина України у будь-якій формі

(чи то ID- картки, чи то оформлення у формі книжечки) взагалі не склались. Відсутність правовідносин, в даному випадку свідчить про відсутність порушеного права.

Рух касаційної скарги:

04 березня 2019 року до Верховного Суду як суду касаційної інстанції надійшла скарга ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 березня 2019 року визначено головуючого суддю Стрелець Т.Г., суддів Білоус О.В. та Желтобрюх І.Л.

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2019 року відкрито касаційне провадження.

Відповідно до розпорядження від 05 червня 2019 року у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді-доповідача Стрилець Т.Г., що унеможливлює її участь у розгляді касаційних скарг, призначено повторний автоматизований перерозподіл касаційних скарг.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 06 червня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Загороднюк А.Г., судді Єресько Л.О. та Соколов В.М.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

16 лютого 2018 року, у зв`язку з настанням 16-ти річчя ОСОБА_2 , останній разом з позивачкою звернулись із заявою до Міжгірського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області в порядку Закону України «Про звернення громадян» з проханням про оформлення та видачу паспорту у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 відповідно до Положення про паспорт громадянина України, яке затверджене Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, без використання засобів Реєстру: надання згоди на обробку персональних даних; присвоєння УНЗР (унікальний номер запису реєстру); включення цих даних до ЄДДР (єдиний державний демографічний реєстр); здійснення будь-яких маніпуляцій з фізичним тілом особи (зняття біометричних даних, тощо).

Головне управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області листом надало відповідь ОСОБА_1 та Тюх М.С., в якій зазначено, що паспортизація громадян України здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». Зразок і технічний опис бланка паспорта громадянина України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», відповідно до якої з 01 листопада 2016 року паспорт громадянина України виготовляється лише у формі пластикової картки типу ID-1, що містить безконтактний електронний носій. Крім цього, зазначено, що станом на день звернення позивача всі підрозділи Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, у тому числі і Міжгірський районний сектор Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, забезпечені матеріально-технічними ресурсами необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України у формі ID-картки, а тому оформлення паспорта зразка 1994 року у вигляді книжечки в області припинено.

Також, у відповіді вказано, що заявники зобов`язані отримати паспорт громадянина України, зразок якого затверджений чинним на день звернення законодавством та не можна відмовитись від виконання обов`язку отримання паспорту посилаючись на релігійні переконання, оскільки жодних виключень з цього обов`язку ні Конституція України ні законодавство - не містять. Водночас роз`яснено про можливість відмовитися від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Для оформлення паспорта громадянина України заявнику необхідно особисто звернутися до територіального підрозділу міграційної служби за місцем проживання.

Аналогічні за змістом роз`яснення надані Міжгірським районним сектором Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області в листі від 21 березня 2018 року вих. №50 за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Вважаючи надані роз`яснення відмовою у наданні дитині паспорта громадянина України у формі книжечки позивач звернулась до суду із даним позовом.

Релевантні джерела права й акти їх застосування:

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року №5492-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №5492-VI) суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб`єктів для функціонування Реєстру об`єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування (частина перша статті 4 Закону №5492-VI).

За приписами частини першої статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону №5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.

Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, є паспорт громадянина України (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 13 Закону №5492-VI).

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

За приписами частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Згідно з частиною другою статті 15 Закону №5492-VI бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону №5492-VI оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.

У частині сьомій статті 16 Закону №5492-VI обумовлено, що уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником. У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб`єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

Згідно з частинами першою та другою статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

До паспорта громадянина України вноситься така інформація: назва держави; назва документа; ім`я особи; стать; громадянство; дата народження; унікальний номер запису в Реєстрі; номер документа; дата закінчення строку дії документа; дата видачі документа; уповноважений суб`єкт, що видав документ (код); місце народження; відцифрований образ обличчя особи; відцифрований підпис особи; податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган). У разі наявності повідомлення про відмову від реєстраційного номера облікової картки платника податків проставляється слово «відмова» (частина сьома статті 21 Закону №5492-VI).

Приписами частини шостої статті 7 Закону №5492-VI забороняється вимагати від осіб та вносити до Реєстру інформацію, не передбачену цим Законом. Забороняється вимагати від осіб персональні дані, що свідчать про етнічне походження, расу, політичні, релігійні чи інші переконання, звинувачення у скоєнні злочину або засудження до кримінального покарання, а також дані щодо здоров`я або статевого життя.

Відповідно до частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону №5492-VI Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №302, якою затвердив: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

За змістом пункту 2 Постанови №302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

- з 01 січня 2016 року оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією Постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення №2503-XII;

- з 01 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією Постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією Постановою.

Пунктом 3 Постанови №302 установлено, що:

- до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією Постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки;

- прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією Постановою, з 01 листопада 2016 року припиняється;

- паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 01 листопада 2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано.

Відповідно до пунктів 1, 2 додатка 2 до Постанови №302 «Технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм» бланк паспорта громадянина України (далі - паспорт) виготовляється у формі пластикової картки типу ID-1, що містить безконтактний електронний носій. Формат картки становить 54х85,6 міліметра та може мати допустимі відхилення відповідно до стандарту ДСТУ ISO/IEC 7810:2008. У паспорт імплантовано безконтактний електронний носій, який відповідає вимогам нормативних документів України у сфері технічного та криптографічного захисту інформації. Безконтактний електронний носій відповідає вимогам стандарту ISO/IEC 14443 щодо запису і зчитування даних. До безконтактного електронного носія вноситься інформація, яка зазначена на лицьовому та зворотному боці паспорта, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя, відцифрований підпис особи), а також дані щодо забезпечення захисту інформації, що внесена на безконтактний електронний носій, відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». До безконтактного електронного носія вноситься додаткова змінна інформація, передбачена Законом.

Згідно з підпунктом 1 пункту 7 Порядку №302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

За правилами пункту 26 Порядку №302 після формування заяви-анкети працівник територіального органу/територіального підрозділу Державної міграційної служби, уповноваженого суб`єкта друкує її та надає заявнику для перевірки правильності внесених до заяви-анкети відомостей. Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування.

Після перевірки заявник власним підписом підтверджує правильність внесених до заяви-анкети відомостей про особу (пункт 27 Порядку №302).

Відповідно до пункту 131 Порядку №302 до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься така інформація: інформація, зазначена в зоні візуальної перевірки паспорта; додаткова змінна інформація (про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або повідомлення про відмову від його прийняття (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття зазначеного номера та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу). У разі наявності повідомлення про відмову від реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у відповідному полі проставляється слово «відмова». У разі відсутності інформації відповідне поле не заповнюється; біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи); засоби електронного цифрового підпису (у разі оформлення паспорта особі, яка досягла 18-річного віку) та засоби шифрування в порядку, встановленому законодавством.

Згідно з пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» від 14 липня 2016 року №1474-VIII (далі - Закон №1474-VIII) до приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом.

Пунктом 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1474-VIII Кабінет Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом зобов`язано: подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із цим Законом; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

У межах установленого Законом №1474-VIII строку Уряд прийняв Постанову від 26 жовтня 2016 року №745, якою вніс відповідні зміни до Постанови №302. Постанова №745 набрала чинності з 01 листопада 2016 року і з цієї ж дати офіційно встановлено, що паспорт громадянина України оформляється виключно у формі картки з безконтактним електронним носієм з використанням бланка, затвердженого Постановою №302.

На підставі Положення №2503-ХІІ (у редакції Постанови Верховної Ради України від 02 вересня 1993 року №3423-XII) Кабінет Міністрів України Постановою від 04 червня 1994 року №353 (далі - Постанова №353) затвердив зразок бланка паспорта громадянина України (у вигляді паспортної книжечки) згідно з додатком. Цю Постанову з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року №185 «Деякі питання виконання Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визнано такою, що втратила чинність.

Проте Постановою від 12 червня 2013 року №415 Уряд зупинив дію Постанови від 13 березня 2013 року №185, відновивши дію Постанови №353, якою було затверджено зразок бланка паспорта громадянина України (у вигляді паспортної книжечки) (зразка 1994 року).

Відповідно до пунктів 2, 3, 5, 6, 8 Положення №2503-ХІІ паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис «Україна», нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис «Паспорт». На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис «Паспорт громадянина України». На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій-шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Приписами пункту 13 Положення №2503-ХІІ установлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

За видачу паспорта справляється державне мито (пункт 14 Положення №2503-ХІІ).

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи:

Верховний Суд ураховує, що правова позиція щодо наявності права громадян на отримання паспорта у формі книжечки була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

Розглянувши зразкову справу №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що норми Закону №5492-VI, на відміну від норм Положення №2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом»), не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя в контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Велика Палата Верховного Суду констатувала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дії Відділу УДМС щодо відмови у видачі позивачеві паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ є обґрунтованими. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що самі по собі дії Відділу УДМС щодо відмови позивачеві у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону №5492-VI.

За правилами статті 291 КАС України правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 19 вересня 2018 року в зазначеній зразковій справі, є обов`язковими для судів при ухваленні рішень у типових справах.

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі установлено, що ОСОБА_2 та позивачка, яка діє в її інтересах, не зверталися до відповідачів із заявою для видачі паспорта у формі книжечки, сформованою в установленій формі, та з доданим до неї обов`язковим переліком документів, що є передумовою для розгляду питання про оформлення та видачу паспорта громадянина України вперше.

Звернення до відповідачів з проханням видати паспорт у формі книжечки були відображені в заявах, поданих у порядку Закону України «Про звернення громадян» так само в порядку цього закону були надані відповіді з відповідними роз`ясненнями щодо оформлення паспорта громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

За таких обставин Верховний Суд уважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки при зверненні до відповідачів заявниками не було дотримано необхідної процедури, передбаченої законодавством. Розгляд поданих заяв та скарги відповідно до Закону України «Про звернення громадян» не є порушенням прав заявників з боку відповідачів. Листи останніх, з якими висловила незгоду позивачка, не є рішеннями суб`єктів владних повноважень у розумінні КАС України.

Сама по собі незгода позивачки зі змістом відповідей не спростовує факту розгляду вказаних звернень в установленому законом порядку та не може бути підставою для визнання протиправними дій відповідачів і задоволення позовних вимог щодо зобов`язання останніх видати ОСОБА_2 паспорт у формі книжечки, навіть у разі наявності в нього такого права, оскільки заявниками не було дотримано процедури звернення за паспортом та не надано необхідних для цього документів.

Заявник не позбавлена права на звернення до суду за судовим захистом у разі, коли нею буде дотримано всіх необхідних процедур, проте за наслідками буде відмовлено у видачі паспорта у формі книжечки.

Щодо аргументів позивачки про необхідність застосування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), то Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що застосування правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у вказаній постанові в зазначеній справі та, як наслідок, задоволення позову, було б можливо у тому випадку, якби ОСОБА_2 звернувся до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України із заявою про видачу паспорта у формі книжечки, сформованою в установленій формі, та з доданим до неї обов`язковим переліком документів і, у свою чергу, за наслідками вирішення такої заяви, поданої саме в установленому порядку, а не на підставі Закону України «Про звернення громадян», йому було б відмовлено.

Аналогічна позиція була неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 26 червня 2019 року в справі №0840/3992/18, від 19 липня 2019 року в справі №2340/2876/18, від 25 липня 2019 року в справі №807/85/18, від 27 листопада 2019 року в справі №589/4905/17 та від 29 листопада 2019 року в справі №260/1414/18 і Суд не вбачає підстав для відступу від неї.

Виходячи із законодавчих приписів та встановлених обставин справи в їх сукупності Верховний Суд уважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні цього позову.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів попередніх інстанцій та встановлених ними обставин не спростовують.

Верховний Суд звертає увагу на те, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року залишити без змін.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк

Судді: Л.О. Єресько

В.М. Соколов