ПОСТАНОВА
Іменем України
17 лютого 2020 року
Київ
справа №807/596/17
адміністративне провадження №К/9901/53805/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.01.2018 (головуючий суддя Я.М. Калинич)
та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2018 (головуючий суддя В.П. Сапіга, судді І.І. Запотічний, З.М. Матковська)
у справі № 807/596/17
за позовом ОСОБА_1
до 27 прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_1 )
про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до 27-го прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_1 ), в якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті грошового забезпечення за період служби з 15.07.2016 по 07.11.2016 та відповідних грошових сум передбачених наказом начальника 27-го прикордонного загону Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_1 ) № 245-ос від 07.11.2016 про звільнення ОСОБА_1 в запас; стягнути з відповідача невиплачене грошове забезпечення за період служби з 15.07.2016 по 07.11.2016 у розмірі 27 469, 50 грн.; стягнути з відповідача невиплачені грошові суми, передбачені наказом № 245-ос від 07.11.2016 про звільнення ОСОБА_1 в запас у розмірі 15 033, 03 грн.; стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що під час проходження військової служби він отримував грошове забезпечення, що складалось з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових надбавок, доплат, винагород, які мають постійний характер та премії. Під час лікування позивача було виведено у розпорядження начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України. Дії відповідача щодо виведення його під час лікування в розпорядження начальника Західного регіонального управління та припинення виплати йому грошового забезпечення вважає безпідставними та протиправними, оскільки його відсутність на службі підтверджується довідками та виписками медичних закладів.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.01.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2018, позов задоволено частково. Стягнуто з 27 прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку у сумі 7 452, 72 грн. та одноразову грошову допомогу при звільненні у сумі 3 794, 11 грн. Зобов`язано 27 прикордонний загін (І категорії) ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію передбачену розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України № 493-ос від 06.06.2016 з 01.11.2016 по 07.11.2016, відповідно до Наказу начальника 27 прикордонного загону (І категорії) № 245-ос від 07.11.2016. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. При прийнятті рішення суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо відмови у задоволенні позову в частині вимог позивача щодо визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу в нарахуванні та виплаті грошового забезпечення за період служби з 15.07.2016 по 07.11.2016 та відповідних грошових сум передбачених наказом начальника 27-го прикордонного загону Західного регіонального управління №245-ос від 07.11.2016 про звільнення ОСОБА_1 в запас та стягнення з відповідача на користь позивача невиплачене грошове забезпечення за період служби з 15.07.2016 по 07.11.2016 у розмірі 27469, 50 грн., оскільки відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби № 425 від 20.05.2008, за перші два місяця безперервного перебування у розпорядженні, грошове забезпечення, а саме, посадовий оклад за останньою основною посадою, яку він займав до зарахування у розпорядження, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, даному військовослужбовцю нараховано та виплачено по 15.07.2016 та відповідно до пункту 4.3.1. Інструкції клопотання про виплати грошового забезпечення до Голови Державної прикордонної служби відповідачем не подавалось у зв`язку з відсутністю з 12.04.2016 по 28.09.2016 ОСОБА_1 на службі. А тому, підстав для нарахування та виплати такого грошового забезпечення у відповідача не було адже позивач був відсутній на службі та відповідно обов`язок військової служби не виконував.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким справу направити на новий розгляд.
6. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує, що висновки судів попередніх інстанцій гуртуються тільки на запереченнях відповідача та матеріалах службового розслідування від 06.10.2016, яке було проведено одноособово начальником відділу персоналу прикордонного загону протягом декількох годин, який застосовуючи тиск та погрози змусив позивача власноручно написати під його диктовку пояснення, а також підписати акт ознайомлення з висновком службового розслідування та довідку про проведену з ним начальником прикордонного загону бесіди. Також позивач вказує, що матеріалами справи підтверджено завдання йому відповідачем моральної шкоди у сумі 10 000, 00 грн.
Позиція інших учасників справи
7. У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами касаційної скарги не погоджується, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Рух касаційної скарги
8. Ухвалою Верховного Суду від 27.06.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
9. Ухвалою Верховного Суду від 14.02.2020 прийнято до провадження адміністративну справу та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
10. ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ).
11. У зв`язку з неприбуттям 08.04.2016 на службу начальника відділення дільничних інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІІІ категорії (тип Б) капітана ОСОБА_1 начальником Мукачівського прикордонного загону видано наказ №361-аг від 12.04.2016 про організацію розшуку капітана ОСОБА_1 .
12. На підставі наказу начальника Мукачівського прикордонного загону від 15.04.2016 № 399 за фактом відсутності на службі без поважних причин капітана ОСОБА_1 призначено службове розслідування.
13. Згідно висновку службового розслідування за фактом неприбуття в підрозділ начальника відділення дільничних інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІІІ категорії (тип Б) капітана ОСОБА_1 , затвердженого 14.05.2016 начальником Мукачівського прикордонного загону, встановлено, що 05.04.2016 ОСОБА_1 не прибув до підрозділу. Про неприбуття військовослужбовця на службу було письмово проінформовано: військового прокурора Ужгородського гарнізону Західного регіону України, (листи від 12.04.2016 №245/3989, від 26.04.2016 №245/4575 та додатково від 10.05.2016 №32/5147); директора департаменту охорони здоров`я Закарпатської обласної державної адміністрації (лист від 12.04.2016 №245/3991); начальника Ужгородського зонального відділу військової служби правопорядку (лист від 12.04.2016 № 245/3990); начальника головного управління Національної поліції України в Закарпатській області (лист від 12.04.2016 № 245/3988).
14. 10.05.2016 на ім`я начальника Західного регіонального управління на виконання вимог підпункту 7 пункту 127 Положення Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України було направлено клопотання щодо звільнення капітана ОСОБА_1 з займаної посади та його зарахування у розпорядження начальника Західного регіонального управління (телеграма від 10.05.2017 №Т/30-5075).
15. Відповідно до наказу начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 16.05.2016 № 219-ос капітана ОСОБА_1 (А-092431) звільнено з посади начальника відділення дільничних інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 (І категорія) згідно підпункту 7 пункту 127 та залишено капітана ОСОБА_1 на усіх видах матеріального та грошового забезпечення в 27 прикордонному загоні (І категорія).
16. 28.09.2016 ОСОБА_1 , який знаходився у розшуку з 12.04.2016 по 28.09.2016 - 5 місяців 16 днів, прибув до управління ІНФОРМАЦІЯ_4 .
17. На підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 01.10.2016 № 991 призначено проведення службового розслідування за фактом відсутності без поважних причин на службі з 12.04.2016 по 28.09.2016 позивача.
18. Розслідуванням встановлено, що в період з 12.04.2016 по 28.09.2016 ОСОБА_1 за медичною допомогою не звертався, до лікувальних закладів Держприкордонслужби, Міністерства оборони України та Міністерства охорони здоров`я України не направлявся, що додатково стверджується поясненням начальника відділення охорони здоров`я ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто встановлено факт незаконної відсутності на службі в період з 12.04.2016 по 28.09.2016 ОСОБА_1 , що перебував в розпорядженні начальника Західного регіонального управління.
19. За результатами службового розслідування видано наказ начальника Мукачівського прикордонного загону від 06.10.2016 №1006 «Про результати службового розслідування», яким визначено, що за особисту недисциплінованість, порушення вимог статті 65 Конституції України, статей 11, 14, 16, 49, 254, 256, 257 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», що полягало у нез`явленні вчасно на службу без поважних причин в період з 12.04.2016 по 28.09.2016, несумлінному виконанні військового обов`язку, особистій недисциплінованості, недотриманні вимог законів України та підриву авторитету Державної прикордонної служби України, у відповідності до статті 92 Дисциплінарного статуту Збройних сил України порушити клопотання про притягнення до дисциплінарної відповідальності капітана ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні начальника Західного регіонального управління (І категорії), правами начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України; капітану ОСОБА_1 на продовження виплати грошового забезпечення згідно наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України № 425 від 20.05.2008 п. 4.3.1 - не клопотати; враховуючи, що в діях капітана ОСОБА_1 , можливо, наявні ознаки злочину, передбачені статтею 407 Кримінального кодексу України «Самовільне залишення військової частини або місця служби», матеріали службового розслідування направити до військової прокуратури Ужгородського гарнізону Західного регіону України.
20. 01.10.2016 військовому прокурору Ужгородського гарнізону Західного регіону України направлено повідомлення за вихідним № 32-11137 «Про виявлення кримінального правопорушення».
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)
21. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Пунктом 4.3.1. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби № 425 від 20.05.2008 визначено, що військовослужбовцям, зарахованим у розпорядження відповідних начальників органів Держприкордонслужби відповідно до підпунктів 1-3, 7, 8, 10 - 12, 14 і 15 пункту 127 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115, з дня, що наступає за днем звільнення із займаних посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за останньою посадою на день звільнення з посади (скорочення). Грошове забезпечення у цьому випадку обчислюється, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагороди за бойове чергування, морського грошового забезпечення та надбавки у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, у разі відсутності доступу у військовослужбовців до секретної інформації та її матеріальних носіїв).
Після закінчення двох місяців безперервного перебування військовослужбовців у розпорядженні грошове забезпечення за останньою основною посадою, яку вони займали до зарахування у розпорядження, виплачується тільки за рішенням Голови Державної прикордонної служби України.
Клопотання про продовження строків виплати грошового забезпечення подаються за підпорядкованістю начальниками органів Держприкордонслужби, у розпорядженні яких вони перебувають.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
23. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
24. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
25. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 нараховано та виплачено грошове забезпечення по 15.07.2016, однак у зв`язку з його відсутністю на службі в період з 12.04.2016 по 28.09.2016 клопотань про виплати грошового забезпечення до Голови Державної прикордонної служби відповідачем не подавалось.
26. З наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 06.10.2016 №1006 «Про результати службового розслідування» ОСОБА_1 ознайомлений 06.10.2016, що підтверджується його підписом у додатку 1 до наказу.
27. Крім того, 06.10.2016 начальником Мукачівського прикордонного загону було проведено бесіду з ОСОБА_1 , під час якої його було ознайомлено з висновком службового розслідування та доведено суть вчиненого правопорушення. Під час проведення бесіди позивач заперечень, заяв та клопотань не подавав.
28. Судами встановлено, що висновок службового розслідування та наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 06.10.2016 №1006 «Про результати службового розслідування» позивачем не оскаржувався.
29. Відсутність позивача на службі підтверджується його поясненнями наданими під час проведення службового розслідування, показаннями свідка ОСОБА_2 заступника начальника відділу персоналу Мукачівського прикордонного загону, який пояснив обставини щодо нарахування позивачу грошового забезпечення.
30. Судами встановлено, що до матеріалів справи позивачем додано три «зворотні повідомлення» від 19.05.2016, 13.06.2016 та 02.08.2016, видані ОСОБА_1 . Новобузьким районним центром первинної медико-санітарної допомоги, однак у письмових поясненнях від 04.10.2016 ОСОБА_1 зазначив, що до лікувальних закладів у період з 12.04.2016 по 28.09.2016 не звертався, підтверджуючих документів про проходження лікування не має.
31. Позивач проходив військову службу понад 17 років, з них 13 років на посадах офіцерського складу, при тому своїми діями порушував вимоги статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, зокрема, статті 12 відповідно до якої, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, а також статті 254, якою передбачено, що військовослужбовці зобов`язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов`язаний направити хворого до медичного пункту частини.
32. Враховуючи наведене, а також з урахуванням положень Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову в частині вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті грошового забезпечення за період служби з 15.07.2016 по 07.11.2016 та відповідних грошових сум, передбачених наказом відповідача №245-ос від 07.11.2016 про звільнення ОСОБА_1 в запас, та стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченого грошового забезпечення за період служби з 15.07.2016 по 07.11.2016 у розмірі 27 469,50 грн.
33. Крім того, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 10 000, 00 грн.
34. Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
35. Пунктами 4, 5 вказаної Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
36. Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
37. Судами встановлено, що ОСОБА_1 не надано суду доказів заподіяння йому душевних страждань, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, а також не обґрунтовано розмір моральної шкоди в сумі 10 000, 00 грн.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
38. Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених останніми обставин справи.
39. Суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального та процесуального права.
40. За змістом пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
41. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Висновки щодо розподілу судових витрат
42. Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
43. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 327 341 343 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
постановив:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.01.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2018 у справі № 807/596/17 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк,
Судді Верховного Суду