ПОСТАНОВА
Іменем України
26 лютого 2020 року
Київ
справа №808/2888/17
провадження №К/9901/48185/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області про визнання протиправними дій та скасування рішень, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Бойченко Ю. П., та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Шальєвої В. А. (доповідач), Білак С. В., Олефіренко Н. А.
І. Суть спору
1. У вересні 2017 року ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області (надалі також відповідач, Орган ДВС), у якому просив:
1.1. визнати неправомірними дії Органу ДВС щодо поновлення вчинення виконавчих дій та щодо опису і арешту майна боржника;
1.2. скасувати постанову від 11 вересня 2017 року щодо поновлення вчинення виконавчих дій у ВП № 50103985;
1.3. скасувати постанову від 13 вересня 2017 року щодо опису і арешту майна боржника у ВП № 50103985.
2. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що постановою відповідача від 11 лютого 2016 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. від 23 листопада 2015 року. Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 березня 2016 року у справі № 320/1463/16-ц в якості забезпечення позову зупинено стягнення за зазначеним виконавчим написом нотаріуса. Заходи забезпечення позову не скасовані, а тому позивач вважає протиправними оскаржувані дії та постанови відповідача. Також позивач зазначав, що ним подана касаційна скарга на судові рішення у цивільній справі № 320/1463/16-ц, за якою суд касаційної інстанції відкрив касаційне провадження. За твердженням позивача, заходи забезпечення позову у цій справі зберігаються до розгляду його касаційної скарги.
3. Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач стверджував про правомірність спірних дій і рішень, зауважуючи на тому, що в цивільній справі № 320/1463/16-ц ОСОБА_1 відмовлено в позові, а рішення суду першої інстанції залишено без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, відтак підстави для зупинення виконавчого провадження відпали.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. 23 листопада 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським А. В. виданий виконавчий напис (реєстровий № 16295) про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1 . Власником цього будинку є позивач. Зазначене нерухоме майно на підставі іпотечного договору № 5, посвідченого 30 січня 2008 року приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу ОСОБА_2 , передане в іпотеку в забезпечення зобов`язань по кредитному договору від 30 січня 2008 року № 6-К/08 ПАТ «Банк Кіпру», правонаступником якого є ПАТ «Неос Банк», яке 21 липня 2014 року на підставі договору про передачу прав за іпотечними договорами, посвідченого 21 липня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О. В. за реєстровим № 3308, відступило право вимоги за іпотечним договором ТОВ «Кредитні ініціативи». Строк платежу за кредитним договором настав. Боржником по кредитному договору є позивач.
5. За рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки, повинні бути задоволені вимоги стягувача у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання позивачем умов кредитного договору за період з 21 січня 2014 року по 21 вересня 2015 року, а саме: заборгованість за кредитним договором 36656,00 гривень, заборгованість за відсотками за користування кредитом 29506,44 гривень і сума плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису 3150,00 гривень, що разом становить 69312,44 гривень.
6. Постановою державного виконавця Органу ДВС від 11 лютого 2016 року відкрито виконавче провадження № 50103985 з виконання зазначеного виконавчого напису нотаріуса.
7. Постановою державного виконавця Органу ДВС від 18 березня 2016 року у виконавчому провадженні № 50103985 накладено арешт на належний позивачеві житловий будинок.
8. Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 березня 2016 року у справі № 320/1463/16-ц за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А., ТОВ «Кредитні ініціативи», третя особа - Відділ державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса від 23 листопада 2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 16295, частково задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову і зупинено стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича від 23 листопада 2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 16295, в рамках виконавчого провадження ВП № 50103985, відкритого 11 лютого 2016 року Відділом державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області.
9. Постановою державного виконавця від 1 квітня 2016 року на підставі пункту 4 частини першої статті 37 Закону України 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» зупинено виконавче провадження № 50103985 до закінчення строку дії заходів забезпечення.
10. Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 2 березня 2017 року в цивільній справі № 320/1463/16-ц у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
11. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 27 квітня 2017 року в цивільній справі № 320/1463/16-ц рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 2 березня 2017 року залишено без змін.
12. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі № 320/1463/16-ц.
13. Постановою державного виконавця Органу ДВС від 11 вересня 2017 року поновлено виконавче провадження № 50103985.
14. Постановою державного виконавця Органу ДВС від 13 вересня 2017 року у виконавчому провадженні № 50103985 описано та накладено арешт на належний позивачеві житловий будинок.
15. Вважаючи такі дії та рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
16. Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 29 листопада 2017 року, яку залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року, в позові відмовив.
17. Такі свої рішення суди мотивували тим, що відповідач правомірно поновив виконавче провадження та продовжив здійснювати примусове виконання, оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2017 року у справі № 320/1463/16-ц не вирішувалось питання щодо зупинення виконання рішення (ухвали) суду, тому з дати набрання законної сили судовим рішенням про відмову у задоволенні позову заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду від 14 березня 2016 року в зазначеній справі, не підлягають застосуванню.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
18. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаються на неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
19. Аргументи ОСОБА_1 зводяться до того, що як ухвала Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 березня 2016 року в цивільній справі № 320/1463/16-ц про забезпечення позову, так і вжиті цим судом заходи забезпечення позову у виді зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, в установленому порядку скасовані чи змінені не були, а тому державний виконавець протиправно поновив виконавче провадження.
20. У скарзі автор просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити рішення про задоволення заявлених у цій справі позовних вимог.
21. Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи в суді касаційної інстанції.
V. Висновки Верховного Суду та нормативно-правове регулювання
22. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
23. Водночас 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
24. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
25. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
26. Відповідно до частин першої-третьої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
27. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
28. На час вчинення оспорюваних виконавчих дій діяв Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (наводиться у цій постанові в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин; надалі за текстом - Закон № 1404-VIII), згідно зі статтею 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
29. За правилом пункту 2 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
30. Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті (частина перша статті 35 Закону № 1404-VIII).
31. Після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову (частина п`ята цієї ж статті).
32. Згідно з частиною першою статті 151 Цивільного процесуального кодексу України (наводиться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин; надалі - ЦПК України) суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.
33. Відповідно до частини шостої статті 154 ЦПК України якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.
34. Частиною першою статті 223 ЦПК України обумовлено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
35. За правилом частини першої статті 328 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 326 цього Кодексу, суддя-доповідач протягом трьох днів вирішує питання про відкриття касаційного провадження, про що постановляє відповідну ухвалу, витребовує справу, надсилає копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів особам, які беруть участь у справі, і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на касаційну скаргу. За наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суддя-доповідач у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду.
36. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.
37. З аналізу частини шостої статті 154 ЦПК України висновується, що у разі відмови у задоволенні позову, вжиті судом заходи забезпечення позову не підлягають застосуванню з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, безвідносно до того, чи постановив суд ухвалу про їх скасування.
38. Наведені у касаційній скарзі аргументи позивача прямо суперечать вищенаведеним приписам ЦПК України та ґрунтуються на вільному тлумаченні норм процесуального закону.
39. Отже, з моменту набрання законної сили рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 2 березня 2017 року у справі № 320/1463/16-ц (27 квітня 2017 року) вжиті ухвалою цього суду від 14 березня 2016 року заходи забезпечення позову застосуванню не підлягають.
40. Відтак, оскільки Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ не вирішував питання щодо зупинення виконання рішення (ухвали) суду, у державного виконавця Органу ДВС у силу частини п`ятої статті 34 Закону № 1404-VIII виник імперативний обов`язок продовжити примусове виконання вищезгаданого виконавчого напису нотаріуса.
41. За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.
42. Суд касаційної інстанції констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
43. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VII. Судові витрати
44. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року у справі № 808/2888/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Головуючий М. І. Смокович
Судді В. М. Бевзенко
Н. А. Данилевич