ПОСТАНОВА
Іменем України
20 березня 2020 року
м. Київ
справа №808/324/16
касаційні провадження №К/9901/27713/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.07.2016 (суддя Нестеренко Л.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 (головуючий суддя - Бишевська Н.А.; судді: Добродняк І.Ю., Семененко Я.В.) у справі № 808/324/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» звернулось до адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.01.2016 № 0000072202 та від 13.01.2016 № 0000082202.
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 15.07.2016 позовні вимоги задовольнив.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27.10.2016 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.07.2016 залишив без змін.
Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.07.2016, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме - підпункту «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
При цьому наголошує на тому, що факт порушення позивачем вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства викладено в акті перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, договори-доручення, експортні контракти, транспортні документи, перевізні документи-коносаменти, інші документи, пов`язані з обчисленням податкового кредиту з податку на додану вартість Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» за період з травня по вересень 2015 року.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну виїзну позапланову перевірку Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» з питання правильності відображення в податковому обліку з податку на додану вартість господарських операцій при взаємовідносинах із контрагентом Приватним підприємством «Ексимтранссервіс-Південь» за період червень - вересень 2015 року, результати якої оформлено актом від 24.12.2015 № 46/28-04-22-02/00186536.
За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Приватним підприємством «Ексимтранссервіс-Південь» за наслідками постачання послуг із транспортно-експедиторського обслуговування без виключення вартості міжнародного перевезення вантажів, здійсненого Публічним акціонерним товариством «Дніпроспецсталь» морським транспортом на адресу нерезидентів.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.01.2016 № 0000082202, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 3165485,00 грн., а також від 13.01.2016 № 0000072202, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3165485,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1384745,00 грн.
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків-юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), акт документальної перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
За правилами пункту 5 розділу ІІ наведеного Порядку факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Підпунктом 2 пункту 4 розділу ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків-юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що в разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, зокрема, чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з тим, за змістом статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що, посилаючись на порушення позивачем підпункту «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), контролюючий орган наголошував на тому, що Публічним акціонерним товариством «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» до складу послуг з транспортно-експедиторського обслуговування, наданих Приватним підприємством «Ексімтранссервіс-Південь», включено вартість міжнародного перевезення вантажів Публічним акціонерним товариством «Дніпроспецсталь» морським транспортом на адресу нерезидентів.
Позивач зі свого боку заперечував факт включення вартості міжнародного перевезення вантажів морським транспортом на адресу нерезидентів до складу отриманих від Приватного підприємства «Ексімтранссервіс-Південь» послуг з транспортно-експедиторського обслуговування.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Проте, судами з`ясовано, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень, всупереч правилам частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій), не доведено наявність у товариства первинних документів, які б фіксували обставини включення вартості міжнародного перевезення вантажів морським транспортом на адресу нерезидентів Публічним акціонерним товариством «Дніпроспецсталь» до складу послуг з транспортно-експедиторського обслуговування, наданих Приватним підприємством «Ексімтранссервіс-Південь».
Натомість орган доходів і зборів під час здійснення контрольного заходу визначив вартість міжнародних перевезень не на підставі первинних документів, а непрямим методом шляхом віднімання, застосовуючи власні припущення щодо тотожності суті господарських операцій з надання транспортно-експедиторських послуг із господарськими операціями міжнародного перевезення, що суперечить положенням Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків-юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За таких обставин є цілком об`єктивним висновок судових інстанцій про недоведеність відповідачем факту постачання Приватним підприємством «Ексімтранссервіс-Південь» позивачу послуг із міжнародного перевезення вантажів морським транспортом, що, в свою чергу, обумовлює протиправність оскаржуваних актів індивідуальної дії.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.07.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 у справі № 808/324/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна
Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк