ПОСТАНОВА
Іменем України
04 березня 2020 року
Київ
справа №809/1330/17
провадження №К/9901/48177/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.
розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Лучко О. О., суддів: Гундяка В. Д., Могили А. Б., та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Мікули О. І., суддів: Курильця А. Р., Кушнерика М. П.
І. Суть спору
1. У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом Державної казначейської служби України, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання виконавчого листа № 2а-1116/2010, виданого 17 березня 2016 року Галицьким районним судом Івано-Франківської області, та зобов`язати Державну казначейську службу України вчинити дії, спрямовані на виконання вказаного виконавчого листа, а саме: виплатити позивачу 49421,32 грн. заборгованості.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що згідно з постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області нараховувати і виплачувати на користь ОСОБА_1 згідно зі статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" основну пенсію в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 23 травня 2010 року з врахуванням виплачених сум.
2.1. Стверджує, що 17 березня 2016 року Галицьким районним судом Івано-Франківської області видано виконавчий лист № 2а-1116/2010, на підставі якого старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС ГУЮ в Івано-Франківській області винесено постанову № 50601366 про відкриття виконавчого провадження.
2.2. Наголошує, що в результаті проведеного перерахунку пенсії Управлінням Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області позивачу нараховано кошти в сумі 49421,32 грн., внаслідок чого виконавчий лист разом з необхідними документами передано 12 серпня 2016 року до Державної казначейської служби України через Головне управління державного казначейства в Івано-Франківській області на виконання.
2.3. Однак, незважаючи на наведене судове рішення його фактично відповідачем не виконано.
2.4. Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, ОСОБА_1 звернувсь до суду з метою захисту своїх прав.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи, віднесений до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням від 05 лютого 1993 року № 010062, у зв`язку з чим йому призначено державну та додаткову пенсії.
4. Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2010 року у справі 2а-1116/2010 визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області неправомірними та зобов`язано його нарахувати та виплатити позивачу основну пенсію в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2010 року у відповідності до статті 54, статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з врахуванням виплачених сум.
5. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2010 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області нараховувати і виплачувати в користь ОСОБА_1 згідно зі статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" основну пенсію в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 23 травня 2010 року, з врахуванням виплачених сум.
6. 17 березня 2016 року Галицьким районним судом Івано-Франківської області видано виконавчий лист № 2а-1116/2010, на підставі якого старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС ГУЮ в Івано-Франківській області винесено постанову № 50601366 про відкриття виконавчого провадження.
7. На виконання постанови суду Галицьким об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Івано-Франківської області здійснено нарахування суми пенсії ОСОБА_1 за період з 23 травня 2010 року по 22 липня 2011 року в розмірі 49421,32 гривень.
8. Листом ГТУЮ в Івано-Франківській області від 03 травня 2017 року № Г19/01-33 позивача повідомлено, що 25 травня 2016 року виконавчий лист № 2а-1116/2010 від 16 серпня 2012 року внесено до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою, в порядку "першої черги" задоволення вимог заявників відповідно до Порядку погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 440. Вказаний лист зареєстрований у Реєстрі Рішень під № 51238849.
9. 12 серпня 2016 року виконавчий лист № 2а-1116/2010 від 16 серпня 2012 року з пакетом документів передано через Головне управління державного казначейства в Івано-Франківській області до Державної казначейської служби України на виконання.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
10. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року, позовні вимоги задоволено частково.
10.1. Визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання виконавчого листа № 2а-1116/2010, виданого Галицьким районним судом Івано-Франківської області 17 березня 2016 року.
10.1. В решті позову - відмовлено.
11. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для визнання протиправною бездіяльності Державної казначейської служби України щодо невиконання виконавчого листа № 2а-1116/2010, оскільки відповідачем не надано суду належних доказів про надання Мінфіну пропозицій щодо необхідності внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України" протягом 10 днів з дня надходження виконавчого листа № 2а-1116/2010 від 16 серпня 2012 року (в період з 13 серпня 2016 року по 22 серпня 2016 року) у зв`язку з неможливістю здійснення безспірного списання коштів через їх недостатність. Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача виплатити ОСОБА_1 заборгованість по пенсійних виплатах у розмірі 49421,32 грн., суд дійшов висновку, що такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відповідні виплати можуть бути здійснені лише в порядку черговості відповідно до Реєстру Рішень, виконання яких гарантується державою.
12. Зазначена позиція підтримана Львівським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
IV. Касаційне оскарження
13. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким відмовити в позові.
14. Свою касаційну скаргу мотивує неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, оскільки Казначейством постійно направляються листи до Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України із пропозиціями щодо необхідності внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет" у частині збільшення видатків на виконання бюджетної програми КПКВК 3504040.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
15. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
16. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
17. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
18. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
19. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
22. Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
23. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
24. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
25. Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
26. Частиною другою, четвертою статті 3 Закону № 4901-VI обумовлено, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
27. Відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 4901-VI виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили (тобто до 01 січня 2013 року), боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом.
Заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.
Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
28. З метою реалізації пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 4901-VI постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 440 затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою (далі - Порядок № 440), пунктом 2 якого передбачено, що боржник - це зазначений у рішенні суду або виконавчому документі суб`єкт, який повинен сплатити кошти або вчинити інші дії майнового характеру щодо особи, на користь чи в інтересах якої ухвалено це рішення.
29. Згідно з пунктами 3, 4 Порядку № 440 рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.
Заявник подає до органу державної виконавчої служби: заяву про виконання рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв`язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал (дублікат) виконавчого документа або рішення суду (належним чином завірену його копію); копію довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному органу державної податкової служби і мають відмітку у паспорті або до паспорта яких внесені дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків) та копію паспорта громадянина.
30. Приписами пункту 8 Порядку № 440 визначено, що рішення розподіляються в порядку такої черговості погашення заборгованості: перша черга - рішення щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника тощо.
31. Відповідно до пункту 13 вищезазначеного Порядку передача рішень до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється окремо щодо кожної черги щокварталу до 10 числа місяця, що настає за звітним періодом. Передача органам, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, рішень зобов`язального характеру здійснюється після отримання від боржника, його правонаступника або органу державної влади, який прийняв рішення про припинення боржника - юридичної особи, документів про здійснення нарахування виплат за таким рішенням.
32. Згідно з пунктами 14, 15 Порядку № 440 до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, передаються рішення, які надійшли до 1 числа місяця, що настав за звітним періодом. Відповідальна особа додає до рішень, які передаються до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, реквізити для перерахування коштів заявнику. У разі часткового виконання рішення до нього додаються підтверджувальні документи.
До рішень зобов`язального характеру додаються оригінали документів про здійснення нарахування виплат за цим рішенням, підписані уповноваженою особою боржника, його правонаступника або органу державної влади, який прийняв рішення про припинення боржника - юридичної особи, і завірені гербовою печаткою.
Передача рішень здійснюється відповідальною особою на підставі акта приймання-передавання. Акти приймання-передавання складаються окремо щодо кожної черги погашення заборгованості та передаються органам, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, в паперовому та електронному.
33. Положеннями пункту 19 Порядку № 440 передбачено, що бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
34. Відповідно до пункту 20 Порядку № 440 погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 3 серпня 2011 року.
VI. Позиція Верховного Суду
35. Зміст спірних правовідносин, які склались у цій справі зводиться до тривалого невиконання судового рішення у справі № 2а-1116/2010, яке зумовлено, насамперед, невиплатою коштів в розмірі 49421,32 грн., належних позивачу, які Галицьким об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Івано-Франківської області нараховано внаслідок здійсненого перерахунку на підставі виконавчого листа, однак не погашено Казначейством.
36. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на здійснення примусового виконання виконавчого листа № 2а-1116/2010, виданого Галицьким районним судом Івано-Франківської області 17 березня 2016 року, в частині зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області нарахувати і виплатити позивачу пенсію з врахуванням виплачених сум, Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області внесено до Реєстру Рішень, виконання яких гарантується державою, в порядку "першої черги" та передано до Головного державного казначейства в Івано-Франківській області на підставі акту приймання-передавання.
37. Своєю чергою, Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області направило документи щодо виконання зазначеного виконавчого листа до Державної казначейської служби України. Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету відкрито в установленому порядку відповідний рахунок.
38. Отже, починаючи з 12 серпня 2016 року на виконанні Державної казначейської служби України за бюджетною програмою "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою" знаходиться виконавчий лист, виданий Галицьким районним судом Івано-Франківської області у справі № 2а-1116/2010, про стягнення коштів у сумі 49421,32 грн. на користь ОСОБА_1 , який надійшов від органів державної виконавчої служби.
39. Слід зазначити, що на момент звернення ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про хід виконання виконавчого листа № 2а-1116/2010, пройшло більше трьох місяців з дня надходження виконавчого листа, однак кошти позивачу не виплачені, що суперечить приписам статті 3 Закону № 4901-VI, зі змісту якого чітко вбачається, що перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
40. В касаційній скарзі відповідач наголошує, що безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.
41. Дійсно, погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845).
42. Відповідно до пункту 47 Порядку № 845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; 2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.
43. Пунктом 48 Порядку № 845 передбачено, що для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі України відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.
44. Як встановлено судами, в Законі України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" по Програмі "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою" передбачено 5000,00 млн. грн. На виконанні Державної казначейської служби України знаходяться судові рішення про стягнення коштів у розмірі 891071241,36 грн., що надійшли та зареєстровані раніше виконавчого листа, виданого по справі № 2а-1116/2010.
45. Однак, приписами пункту 49 Порядку № 845 передбачено, що у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.
46. У справі, що розглядається, відповідачем не надано суду належних доказів про надання ним до Міністерства фінансів України пропозицій щодо необхідності внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України" протягом 10 днів з дня надходження виконавчого листа за № 2а-1116/2010 від 16 серпня 2012 року (тобто в період з 13 серпня 2016 року по 22 серпня 2016 року) у зв`язку з неможливістю здійснення безспірного списання коштів через їх недостатність.
47. Доводи відповідача про те, що ним надано належні докази про направлення до Міністерства фінансів України листів із пропозиціями щодо необхідності внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України" у частині збільшення видатків на виконання бюджетної програми КПКВК 3504040, оскільки адресовані Міністерству фінансів України з цього приводу листи, стосуються інших періодів і не є належними доказами своєчасного, протягом 10-денного терміну з дня надходження виконавчого листа на ім`я позивача, надання відповідачем пропозицій Мінфіну щодо необхідності внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України".
48. За таких обставин та правового врегулювання Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про допущення відповідачем протиправної бездіяльності в частині невиконання виконавчого листа № 2а-1116/2010, виданого Галицьким районним судом Івано-Франківської області 17 березня 2016 року.
49. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
50. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки судів і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
51. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VII. Судові витрати
52. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, суд
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення.
2. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді В. М. Бевзенко
Н. А. Данилевич