№ 809/1734/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2020 року

м. Київ

справа № 809/1734/16

адміністративне провадження № К/9901/36775/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянув в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Івано-Франківської митниці ДФС на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.01.2017 (суддя - Лучко О.О.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 (головуючий суддя - Сеник Р.П., судді: Попко Я.С., Хобор Р.Б.) у справі №809/1734/16.

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №206050001/2016/000677/2 та картки відмови №206050001/2016/00765 від 23.11.2016.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав про безпідставність прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та визначення митної вартості за другорядним (резервним) методом, оскільки ним надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо автомобілю, який імпортується (вартість операції).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.01.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017, позовні вимоги задоволено.

При прийнятті рішень суди попередніх інстанцій виходили із надання позивачем митному органу всіх передбачених чинним законодавством документів, необхідних для визначення митної вартості ввезеного товару, та обґрунтованості вимог щодо скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Івано-Франківська митниця ДФС оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.01.2017, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування своїх вимог Івано-Франківська митниця ДФС посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статей 53 54 58 Митного кодексу України.

Так, у касаційній скарзі відповідач зазначає про правомірність визначення митної вартості із застосуванням резервного методу у зв`язку з ненаданням декларантом витребуваних документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 10.11.2016 позивачем придбано за 3000,00 ЕUR у нерезидента транспортний засіб - легковий автомобіль марки «Volkswagen», модель «Passat», що був в експлуатації (колишнє таксі), тип кузова - Універсал, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1 , тип двигуна - бензиновий, об`єм двигуна - 1390 см3, потужність двигуна - 110 КВТ, календарний рік виготовлення - 2012, модельний рік виготовлення - 2012, що підтверджується договором/рахунком-фактурою №382016 від 10.11.2016.

23.11.2016 представником позивача фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (декларантом) для здійснення митного оформлення вказаного транспортного засобу відповідачу подано в електронній формі митну декларацію №206050001/2016/404537 на ввезений транспортний засіб, згідно якої заявлено його митну вартість автомобіля в розмірі 3000,00 євро. Митну вартість транспортного засобу визначено за основним методом - за ціною договору.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару вказаної митної декларації декларантом долучено: уніфіковану митну квитанцію МД - 1 №651615 від 12.11.2016; митну декларацію, форма, якої затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №431 №б/н від 12.11.2016; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 21.11.2016 №209090401/2016/01879; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 28.06.2012 VQ 642963; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 10.11.2016 ZBI 179011604; рахунок-фактуру (інвойс) №382016 від 10.11.2016; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №3105 від 10.11.2016; декларацію про походження товару №3105 від 10.11.2016; паспорт громадянина України; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів.

23.11.2016 посадовою особою митного поста «Івано-Франківськ-Центральний» сформовано електронне повідомлення декларанту про необхідність надання додаткових документів, а саме: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; експортну декларацію країни відправлення.

Однак, декларантом не було подано відповідачу додаткових документів у зв`язку з тим, що на його думку останнім було надано увесь необхідний перелік документів, визначений Митним кодексом України, та інших документів у нього не було.

23.11.2016 відповідач за результатами розгляду поданої декларантом митної декларації №206050001/2016/404537 та доданих до неї документів, відмовив позивачеві у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю у зв`язку з тим, документи, які подані до митного оформлення, містять недостовірні відомості у зв`язку з тим, що містять наявні виправлення в договорі-купівлі продажу, а саме: виправлено ідентифікаційний код продавця в рахунку-фактурі та декларантом не подано додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу (банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару) та експортну декларацію країни відправлення.

Відмову у митному оформленні транспортного засобу відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №206050001/2016/00765 від 23.11.2016.

У зв`язку з наведеним, відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №206050001/2016/000677/2 від 23.11.2016, яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 8026,85 євро.

У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що перший метод не застосований, у зв`язку з відсутністю у документах, зазначених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо цін, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за ці товари. Другий-п`ятий методи визначення митної вартості товарів (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовано у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів четвертого та п`ятого. Джерело інформації: каталог SchwaсkeListe 08/2016 ст.1370, з врахуванням коригувань на комплектацію автомобіля та технічний стан.

Відповідно до статей 49 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

Судами обґрунтовано відхилені посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Щодо доводів скаржника про виявлені при здійсненні митного контролю розбіжності та невідповідності у поданих декларантом документах у зв`язку з виправленням в рахунку-фактурі ідентифікаційного коду продавця судами відзначено, що у відповідача була можливість перевірити (уточнити) задекларовану вартість транспортного засобу, який ввозився, оскільки рахунок-фактура від 10.11.2016 містив відомості про продавця, його адресу та номер телефону.

Стосовно доводів відповідача про ненадання позивачем митної декларації країни відправлення, то вказана декларація залишається у митному органі країни відправлення, що, не заперечувалось і представником відповідача під розгляду справи судом першої інстанції.

Щодо посилання митного органу на інтернет-сайти із ціновою пропозицією на автомобілі Volkswagen Passat із зазначенням значно вищої ціни, ніж заявив позивач у митній декларації, судом обґрунтовано зазначено, що дані автомобілі містять менші числові дані пробігу, ніж автомобіль позивача, та відсутня інформація про їхні пошкодження на відміну від авто позивача.

Крім того, за результатами проведення митного огляду імпортованого автомобіля виявлено потертість заднього і переднього бамперів, забруднення та потертість оббивки салону та сидінь, подряпини лакофарбованого покриття, підтікання мастила з двигуна, сколи на капоті та лобовому склі, про що зазначено у додатковому аркуші до акта про проведення митного огляду товарів

Відповідно до статті 361 Митного кодексу України з метою запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.

При цьому, управління ризиками - це робота органів доходів і зборів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи (ч.1 ст.361 Митного кодексу України).

Цілями застосування системи управління ризиками є, зокрема: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у органів доходів і зборів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об`єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України (частина третя статті 361 Митного кодексу України).

Приписами Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів, що здійснює митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено Митним кодексом України. При цьому, наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, що зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару.

Коригуючи митну вартість товару за резервним методом відповідач керувався інформацією з каталогу SchwackeListe, наказом Державної митної служби України від 13.10.2006 № 885 «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних вузлів та агрегатів»

Разом з цим, наказ Державної митної служби України від 13.10.2006 №885 «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних вузлів та агрегатів» має рекомендаційний характер, а каталог SchwackeListe - інформаційний.

На підставі викладеного, Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Отже, рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного рішення митниці про коригування митної вартості та картки відмови є правильними та підлягають залишенню без змін.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Івано-Франківської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.01.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 у справі №809/1734/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Т.М. Шипуліна