ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 810/1586/16
касаційне провадження № К/9901/24999/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - Білоцерківська ОДПІ) на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.08.2016 (суддя - Василенко Г.Ю.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2016 (головуючий суддя - Межевич М.В., судді - Земляна Г.В., Сорочко Є.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарського підприємства «Настуся» (далі - Товариство) до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - Києво-Святошинська ОДПІ) (яка є правонаступником Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - Васильківська ОДПІ)) про визнання протиправною відмови,
УСТАНОВИВ:
У травні 2016 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції та ДФС України, у якому з урахуванням заяви від 15.06.2016 просило: визнати протиправною відмову Васильківської ОДПІ у прийнятті податкової декларації Товариства - платника єдиного податку четвертої групи за 2016 рік, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2015 рік, додаток 1 до декларації - відомості (довідку) про наявність земельних ділянок та визнати вказану звітність такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби, тобто 22.02.2016; визнати протиправною відмову Білоцерківської ОДПІ у прийнятті загальної податкової декларації, частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2015 рік, додаток 1 до декларації - відомості (довідку) про наявність земельних ділянок та визнати вказану звітність такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби, тобто 22.02.2016.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що відмова контролюючого органу у прийнятті податкової звітності з підстав того, що Товариство не являється платником єдиного податку четвертої групи, з огляду на те, що станом на 01.01.2016 має податковий борг, не відповідає дійсності та є протиправною, оскільки разом із поданням податкової звітності до Білоцерківської ОДПІ була подана довідка Васильківської ОДПІ від 18.02.2016 № 1246/10/10-07-23-21 про відсутність у Товариства податкової заборгованості станом на 01.01.2016, з урахуванням того, що статус платника єдиного податку четвертої групи Товариство набуло 01.01.2015, а рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку податковим органом не приймалося. Також, позивач посилався на те, що вказана контролюючим органом причина для відмови у прийнятті податкової звітності не передбачена статтями 48 49 Податкового кодексу України. Крім іншого, позивач посилався на те, що подання Товариством у 2015 році уточнюючих декларацій у зв`язку із затвердженням нової форми податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи згідно наказу Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578, яка передбачала розрахунок та сплату податку щокварталу, замість щомісячної, не могло призвести та не призвело до виникнення у Товариства податкового боргу, оскільки загальна сума податку за 2015 рік та загальна площа земельних ділянок не змінились та становили 16413,10 грн. та 122,3646 га відповідно.
Київський окружний адміністративний суд постановою від 19.08.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2016, позов задовольнив: визнав протиправною відмову Білоцерківської ОДПІ, оформлену листом від 26.02.2016 №1801/10/10-02-15-02, у прийнятті податкової декларації з платника єдиного податку четвертої групи за 2016 рік від 22.02.2016 №9021924955 та додатків до неї, та вважати її такою, що подана Товариством у день її фактичного отримання податковим органом - 22.02.2016; визнав протиправною відмову Васильківської ОДПІ, оформлену листом від 16.03.2016 №110/10/10-07-15-02-11, у прийнятті податкової декларації з платника єдиного податку четвертої групи за 2016 рік від 22.02.2016 №9021947455 та додатків до неї, та вважати її такою, що подана Товариством у день її фактичного отримання податковим органом - 22.02.2016.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що: порушень Товариством вимог підпункту 291.51.3 пункту 291.51 статті 291 Податкового кодексу України податковими органами у порядку, визначеному пунктом 299.11 статті 299 Податкового кодексу України, встановлено не було, рішення про анулювання шляхом виключення Товариства з реєстру платників єдиного податку, як того вимагає пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України, податковими органами не приймалося, з огляду на що суб`єкти владних повноважень діяли з порушенням встановленого Податковим кодексом України порядку та не довели суду правомірність своїх дій щодо відмови у прийнятті поданої Товариством 22.02.2016 податкової звітності.
Білоцерківська ОДПІ оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 07.12.2016 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що згідно бази даних ІС «Податковий блок» станом на 01.01.2016 у Товариства обліковувався податковий борг у сумі 14959,33 грн., яка, за інформацією Васильківської ОДПІ, викладеною у листі від 05.02.2016, була погашена 04.02.2016 після проведення відповідних коригувань в інтегрованій картці платника податків, що унеможливлює присвоєння Товариству з 01.01.2016 статусу платника єдиного податку четвертої групи та, як наслідок, податкова звітність була подана неналежним платником податку.
У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.07.2020 прийняв касаційну скаргу Білоцерківської ОДПІ до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 28.07.2020.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що Товариство є платником єдиного податку четвертої групи з 01.01.2015 (довідка Білоцерківської ОДПІ від 07.04.2015 № 5439/152), станом на 01.01.2016 Товариство не мало заборгованості із сплати податків, зборів, платежів (довідка Білоцерківської ОДПІ від 18.02.2016 № 1246/10/10-07-23-21).
22.02.2016 Товариство засобами електронного зв`язку подало до Васильківської ОДПІ (за місцем розташування земельних ділянок) звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2016 рік, до якої були додані додаток №1 - відомості про наявність земельних ділянок та розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2016 рік. Згідно квитанцій №2 вказана податкова декларація разом з додатками була доставлена 22.02.2016 о 15:34 год до податкового органу районного рівня - Васильківської ОДПІ, прийнята та зареєстрована ним: за №9021947455 - податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи за 2016 рік; за №9021947358 - додаток №1 - відомості про наявність земельних ділянок; №9021947874 - розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2016 рік.
Також, Товариством було подано до Білоцерківської ОДПІ (за основним місцем обліку) загальну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2016 рік, до якої були додані додаток №1 - відомості про наявність земельних ділянок та розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2016 рік. За наслідками обробки поданої податкової звітності, загальна податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи за 2016 рік була зареєстрована за №9021924955 від 22.02.2016; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2016 рік був зареєстрований за №9021932252 від 22.02.2016.
Білоцерківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області листом від 26.02.2016 № 1801/10/10-02-15-02 повідомила Товариство про те, що станом на 01.01.2016 у Товариства обліковується податковий борг з єдиного податку сільськогосподарських товаробиробників у сумі 14959,33 грн., з огляду на що податковій декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2016 рік від 22.02.2016 № 9021924955 та додатків до неї, а також розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва № 9021932252 від 22.02.2016 приєвоєно статус «не визнано як податкова звітність» у зв`язку з тим, що звітність подана не платником цього податку.
Зазначені обставини також слугували підставою для відмови Васильківською ОДПІ у реєстрації Товариства платником єдиного податку четвертої групи у 2016 році та для відмови у прийнятті податкової звітності, поданої до Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, про що позивача було повідомлено листами від 16.03.2016 за №108/10/10-07-15-02-11 та від 16.03.2016 №110/10/10-07-15-02-11 відповідно.
Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування встановлюється статтею 298 Податкового Кодексу України, пунктом 298.8 якої (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.8.1-298.8.4 цієї статті.
Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 299.1 якої (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
За положеннями пункту 299.2 статті 299 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.
Щорічне підтвердження статусу платника єдиного податку, умови та порядок такого підтвердження встановлені правилами підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Ухвалюючи рішення про відмову у прийнятті податкової звітності, поданої Товариством 22.02.2016, податкові органи у листах від 26.02.2016 №1801/10/10-02-15-02 та від 16.03.2016 №110/10/10-07-15-02-11 повідомили Товариство про те, що звітність подана не платником цього податку в силу положень підпункту 291.51.3 пункту 291.51 статті 291 Податкового кодексу України, з огляду на наявність у Товариства податкового боргу станом на 01.01.2016.
Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що у межах спірних відносин йдеться про підтвердження статусу платника єдиного податку, а не про обрання або перехід на спрощену систему оподаткування, оскільки статус платника єдиного податку четвертої групи Товариство набуло 01.01.2015.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про наявність у Товариства податкового боргу як на підставу відмови у прийнятті податкової звітності з посиланням на норми підпункту 291.51.3 пункту 291.51 статті 291 Податкового кодексу України, оскільки ці норми встановлюють умови, за якими суб`єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи. Умовою, яка виключає набуття цього статусу, серед іншого, є податковий борг станом на 1 січня базового (звітного) року, і ця умова не стосуються підтвердження статусу такого платника.
Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що Товариство у даному випадку з 01.01.2016 продовжувало бути платником єдиного податку четвертої групи, з огляду на що вимоги підпункту 291.51.3 пункту 291.51 статті 291 Податкового кодексу України щодо відмови в такій реєстрації (неможливості застосування спрощеної системи оподаткування) за наявності податкового боргу до спірних правовідносин не застосовуються.
Крім того, суди попередніх інстанцій правомірно зазначили, що способом реалізації владних управлінських функцій за наявності встановлення обставин під час проведення документальної перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку. Проте, податковими органами така перевірка не проводилась, а також не приймалося рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення Товариства з реєстру платників єдиного податку.
Податковим кодексом України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) серед інших обов`язків платників податків передбачено і обов`язок складати звітність, що стосується обчислення та сплати податків і зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Кодексу) та подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків і зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статі 16 Кодексу).
Пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Згідно пункту 49.15 статті 49 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв`язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) була затверджена Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, яка визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису (далі - Інструкція).
За визначеннями, наведеними у пункті 1 розділу 1 Інструкції (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) квитанція про одержання податкового документа в електронному вигляді (далі - перша квитанція) - це електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді; квитанція про приймання податкового документа в електронному вигляді (далі - друга квитанція) - це електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС.
Відповідно до пункту 7.4 розділу 3 Інструкції (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв`язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.
Згідно з пунктом 7.5 розділу 3 Інструкції (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв`язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС
Пунктом 7.6 розділу 3 Інструкції (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин.
Відповідно до пункту 7 розділу 1 Інструкції (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є: його відповідність затвердженому формату (стандарту); підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов`язковими для звітів в паперовій формі за умов, встановлених в статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис»; чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/ блокований).
З огляду на те, що відповідно до квитанцій №2, підставою для відмови в прийнятті податкової звітності було визначено недостовірне заповнення обов`язкових реквізитів, тоді як обов`язкові реквізити були заповнені Товариством, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Таким чином, доводи Білоцерківської ОДПІ, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухвалених у даній справі рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи зазначене, касаційна скарга Білоцерківської ОДПІ підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 19.08.2016 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2016 - без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.08.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2016 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева Т.М. Шипуліна В.В. Хохуляк