№ 810/2791/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2021 року

м. Київ

справа №810/2791/17

адміністративне провадження №К/9901/23078/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Губської О.А.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправними та скасування наказів, переліку змін до штату, поновлення на посаді, зобов`язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення та про стягнення моральної шкоди, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2020 року, ухвалену у складі колегії суддів: Земляної Г.В. (доповідач), ОСОБА_2 , Собківа Я.М.

І. Суть спору

1. У серпні 2017 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Генерального штабу Збройних Сил України, в якому з урахуванням заяви від 14 грудня 2017 року про збільшення позовних вимог просив суд:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Генерального штабу Збройних Сил України від 15.07.2014 №181 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності полковника юстиції ОСОБА_1 ";

1.2. визнати протиправним та скасувати пункт 15 параграфу 6 наказу (по особовому складу) начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 06.11.2013 №763 про звільнення полковника юстиції ОСОБА_1 з посади помічника командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (з правової роботи) - начальника юридичного відділу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України та зарахування у розпорядження начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України;

1.3. визнати протиправним та скасувати перелік змін до штату №02/212, що є додатком до листа Головного управління оборонного та мобілізаційного планування Генерального штабу Збройних Сил України від 30.08.2013 №322/1/4981 в частині, що стосується виведення зі штату посади помічника командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (з правових питань) - начальника відділу, виведення зі штату юридичного відділу у повному складі з озброєнням та технікою та введення до штату посади помічника командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України з правової роботи - начальника служби, введення до штату юридичної служби;

1.4. поновити ОСОБА_1 на військовій службі у Збройних Силах України на посаді помічника командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (з правової роботи) - начальника юридичного відділу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України з 06 листопада 2013 року;

1.5. зобов`язати Генеральний штаб Збройних Сил України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення, встановлене статтею 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з індексацією грошових коштів за час вимушеного прогулу з 06 листопада 2013 року по дату винесення відповідного судового рішення у справі, виходячи з грошового забезпечення, яке підлягає виплаті ОСОБА_1 , як військовослужбовцю у відповідності з діючим законодавством, в склад якого входить: посадовий оклад, оклад по військовому званню; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премію); одноразові додаткові види грошового забезпечення та з урахуванням того, що на 06 листопада 2013 року ОСОБА_1 мав допуск до державної таємниці по формі 2 і отримував надбавку за роботу з таємними документами (15%), щорічну матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, щорічну допомогу на оздоровлення з урахуванням раніше виплачених сум;

1.6. стягнути з Генерального штабу Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 350 (триста п`ятдесят) тисяч гривень.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 15.07.2014 року №181 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності полковника юстиції ОСОБА_1 " було накладено на позивача дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани за несвоєчасне повернення з відрядження та порушення правил поводження у відрядженні. Проте, позивач не погоджується з правомірністю прийняття спірного наказу, оскільки відповідачем порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення.

2.1. Крім того, позивач не погоджується з правомірністю прийняття начальником Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України наказу від 06.11.2013 №763 про звільнення полковника юстиції ОСОБА_1 посади помічника командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (з правової роботи) - начальника юридичного відділу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України та зарахування у розпорядження начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України. Так, позивач зазначив про те, що у спірному наказі здійснено посилання на спільну директиву Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 01.07.2013 №Д-322/1/02, відповідно до якої посаду помічника командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (з правових питань) - начальника юридичного відділу, яку обіймав позивач, - скорочено з 06.11.2013. Позивач наголосив на тому, що відповідно до Плану проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2013 році будь-яких організаційних заходів в частині, що стосується виведення зі штату чи скорочення юридичного відділу і посади помічника командувача Військово-Морських Сил Збройних Силах України (з правової роботи) - начальника юридичної служби не визначено, що свідчить про безпідставність прийняття спірного наказу в частині звільнення позивача з посади та зарахування у розпорядження начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України.

2.2. Разом з тим, позивач вважає перелік змін до штату №02/212 Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, що є додатком до листа Головного управління оборонного та мобілізаційного планування Генерального штабу Збройних Сил України від 30.08.2013 №322/1/4981 в частині, що стосується виведення зі штату посади помічника командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (з правових питань) - начальника відділу, виведення зі штату юридичного відділу у повному складі з озброєнням та технікою та введення до штату посади помічника командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України з правової роботи - начальника служби, введення до штату юридичної служби таким, що не відповідає вимогам спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 01.07.2013 № Д-322/1/02.

3. Відповідач позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно особової справи проходив військову службу:

з 05.08.1984 по 08.07.1988 - курсант Київського вищого військово-морського політичного училища;

з 08.07.1988 по 31.08.1988 - перебував у розпорядженні командувача Чорноморським флотом;

з 31.08.1988 по 17.09.1990 - секретар колишнього комітету ВЛКСМ Другої школи молодших спеціалістів (електромеханічна) 7 учбового загону Чорноморського флоту;

з 17.09.1990 по 31.07.1991 - секретар комітету ВЛКСМ ракетного крейсеру «Слава» Чорноморського флоту;

з 31.07.1991 по 12.11.1991 - старший інструктор з комсомольської роботі 150 бригади ракетних кораблів Чорноморського флоту;

з 12.11.1991 по 06.04.1992 - помічник командира радіотехнічного дивізіону по роботі з особовим складом радіотехнічної БЧ Великого протичовнового корабля «Керч» Чорноморського флоту;

з 06.04.1992 по 12.05.1994 - офіцер з правової роботи 21 бригади протичовнових кораблів Чорноморського флоту;

12.05.1994 - виключений зі списків особового складу Збройних Сил Російської Федерації та відряджений у розпорядження Міністерства оборони України;

з 05.08.1994 по 12.09.1994 - начальник юридичної групи тилу штабу тилу ВМС;

з 13.09.1994 по 28.09.1994 - юрисконсульт 1 бригади надводних кораблів;

з 29.09.1994 по 14.08.1995 - офіцер відділення підбору і розстановки кадрів (офіцерського складу) відділу підбору і розстановки кадрів Управління кадрів ВМС України;

09.09.1994 - зарахований на службу до Збройних Сил України;

з 14.08.1995 по 09.07.1996 - юрисконсульт Юридичного відділення командування ВМС України;

з 09.07.1996 по 17.06.1997 - юрисконсульт (з норм міжнародного морського права) Юридичного відділення командування ВМС України;

з 17.06.1997 по 26.12.1998 - юрисконсульт Юридичної служби Військово-Морських Сил України;

з 26.12.1998 по 27.09.2004 - начальник Юридичної служби Командування ВМС України;

з 27.09.2004 по 21.07.2006 - начальник Юридичної служби Командування ВМС ЗС України;

з 21.07.2006 по 19.12.2007 - помічник командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (з правових питань) - начальник юридичної служби Командування ВМС ЗС України;

з 19.12.2007 по 06.11.2013 - помічник командувача Військово-Морських Збройних Сил України (з правової роботи) - начальник юридичного відділу Командування ВМС ЗС України;

з 06.11.2013 по 03.07.2014 - перебував у розпорядженні начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, що підтверджується послужним списком позивача та витягом з послужного списку.

5. Відповідно до пункту 15 параграфу 6 наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 06.11.2013 № 763 відповідно до пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, полковника юстиції ОСОБА_1 , помічника командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (з правової роботи) - начальника юридичного відділу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України звільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України.

6. Засобами АСУ «Дніпро» 12.11.2013 року було направлено телеграму №300/1/С/3804 від 12.11.2013 тимчасово виконуючого обов`язки першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України генерал-лейтенанта ОСОБА_3 на адресу Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України, в якій повідомлено, що з метою безумовного виконання вимог пункту 116 Положення про проходження громадянами військової служби у Збройних Силах України та вирішення питання подальшого службового використання полковника юстиції ОСОБА_1 начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України вимагає:

- утримувати полковника юстиції ОСОБА_1 у списках особового складу та на всіх видах забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 ,

- виконання обов`язків військової служби офіцером здійснювати за рішенням командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України,

- виплачувати позивачу грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення).

7. Директор Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України генерал-майор Борисюк С.Л. 06.03.2014 звернувся на адресу начальника Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України генерал-майора Ніколаєва С.Т. із листом від 06.03.2014 №226/2/894, в якому відповідно з рішенням Міністра оборони України просив організувати направлення у відрядження до Генерального штабу Збройних Сил України полковника юстиції ОСОБА_1 , колишнього помічника Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (з правової роботи) - начальника юридичного відділу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України. Термін відрядження - 1 місяць.

8. Телеграмою №300/1/С/608 від 07.03.2014, направленою засобами АСУ «Дніпро», перший заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України генерал-полковник ОСОБА_4 просив Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України на виконання рішення Міністра оборони України відрядити полковника юстиції ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України з 10 березня 2014 року на 1 місяць.

9. Командувачем Військово-Морських Сил Збройних Сил України контр-адміралом ОСОБА_5 08.03.2014 року було видано полковнику юстиції ОСОБА_1 посвідчення про відрядження №154/11/1-128, з якого вбачається, що полковник юстиції ОСОБА_1 відряджений до м. Києва в Генеральний штаб Збройних Сил України для виконання службового завдання, термін відрядження складає 30 діб від 10.03.2014 по 08.04.2014.

10. Полковник юстиції ОСОБА_1 прибув до пункту призначення 12.03.2014, що підтверджується гербовою печаткою Управління правового забезпечення Генерального штабу Збройних Сил України.

11. На посвідченні про відрядження від 08.03.2014 року №154/11/1-128 про прибуття полковника юстиції ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України 12.03.2014 проставлена печатка особисто начальником Управління правового забезпечення Генерального штабу Збройних Сил України - начальником юридичної служби Збройних Сил України полковником юстиції ОСОБА_6 , що підтверджується листом останнього від 17.07.2014 № 316/1/663.

12. Згідно наказу Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України контр-адмірала ОСОБА_5 від 08.03.2014 №42, вважати таким, що вибув у службове відрядження полковника юстиції ОСОБА_1 , колишнього помічника командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України з правових питань - начальника юридичного відділу, посада якого скорочена, який допущений до тимчасового виконання обов`язків за вакантною посадою заступника начальника юридичної служби командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України для виконання службового відрядження. Термін відрядження - з 10 березня 2014 року по 08 квітня 2014 року.

13. 17.03.2014 виконуючим обов`язки Міністра оборони України Тенюхом І.Й. було видано наказ №182 від 17.03.2014, яким на полковника юстиції ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (за згодою) покладено тимчасове виконання обов`язків директора Департаменту правового забезпечення Міністерства оборони України з 17.03.2014.

14. Згідно з наказом тимчасово виконуючого обов`язки директора Департаменту правового забезпечення Міністерства оборони України полковника юстиції Школяра В.І. (по стройовій частині) від 17.03.2014 №39 відповідно до наказу Міністерства оборони України від 17.03.2014 №182 «Про тимчасове виконання обов`язків директора Департаменту правового забезпечення Міністерства оборони України» з 17.03.2014 полковник юстиції ОСОБА_1 приступив до тимчасового виконання обов`язків директора Департаменту правового забезпечення Міністерства оборони України.

15. Наказом виконуючого обов`язки Міністра оборони України генерал-полковника Коваля М.В. від 02.04.2014 №218 визнано таким, що втратив чинність наказ Міністерства оборони України від 17.03.2014 №182 «Про тимчасове виконання обов`язків директора Департаменту правового забезпечення Міністерства оборони України».

16. Пунктом 2 вказаного наказу визначено полковнику юстиції ОСОБА_1 повернутися у розпорядження начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України.

17. Наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 23.05.2014 №135 «Про призначення службового розслідування» з метою встановлення причин та умов, що призвели до неприбуття у відрядження до Генерального штабу Збройних Сил України 10 березня 2014 року, неприбуття у розпорядження начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України з 02 квітня 2014 року та неналежного виконання обов`язків військової служби полковником юстиції ОСОБА_1 з 10 березня 2014 року до цього часу та ступеня вини, призначено службове розслідування, проведення якого доручено комісії у визначеному складі, всього шість посадових осіб.

18. Голову комісії зобов`язано до 23 червня 2014 року провести службове розслідування, а до 24 червня 2014 року подати акт та матеріали службового розслідування в установленому порядку.

19. На підставі вказаного наказу в період з 26.05.2014 по 23.06.2014 комісією Головного управління військової служби правопорядку Збройних Сил України було проведено службове розслідування, за результатами якого складено Акт службового розслідування від 24.06.2014, затверджений начальником Генерального штабу - Головнокомандувачем Збройних Сил України генерал-лейтенантом ОСОБА_7 .

20. У висновках Акта службового розслідування за результатами службового розслідування встановлено порушення установленого порядку обліку полковника юстиції ОСОБА_1 під час прибуття його у відрядження до Генерального штабу Збройних Сил України, та факт неналежного виконання обов`язків військової служби з боку полковника юстиції ОСОБА_1 з 03.04.2014 по теперішній час.

21. На підставі матеріалів службового розслідування Генеральним штабом Збройних Сил України було прийнято наказ від 15.07.2014 №181 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності полковника юстиції ОСОБА_1 », яким за порушення вимог абз. 2, 3, 4, 5, 7 ст.11, абз. 2, 3 ст.37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абз. 2, 6 ст.4, абз.1 ст.6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які зобов`язують кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок та абз.2 п.146, абз. 1, 2 п.147, абз.1 ст.148 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, несвоєчасне повернення з відрядження та порушення правил поводження у відрядженні на колишнього помічника командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (з правової роботи) - начальника юридичного відділу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, який перебуває у розпорядженні начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, на полковника юстиції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - сувора догана.

22. Позивач, вважаючи протиправними прийняті відповідачем накази про застосування дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби, звернувся з цим позовом до суду.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

23. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено частково.

23.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального штабу Збройних Сил України "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності полковника юстиції ОСОБА_1 " від 15.07.2014 №181.

23.2. Визнано протиправним та скасовано пункт 15 параграфу 6 наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 06.11.2013 року №763.

23.3. Визнано протиправним та скасовано перелік змін до штату №02/212 Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, що є додатком до листа Головного управління оборонного та мобілізаційного планування Генерального штабу Збройних Сил України від 30.08.2013 №322/1/4981 в частині, що стосується виведення зі штату посади помічника командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (з правових питань) - начальника відділу, виведення зі штату юридичного відділу у повному складі з озброєнням та технікою та введення до штату посади помічника командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України з правової роботи - начальника служби, введення до штату юридичної служби.

23.4. Стягнуто з Генерального штабу Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 70000,00 грн. (сімдесят тисяч грн. 00 коп.) на відшкодування завданої моральної шкоди.

23.5. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

24. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно ч. 2 ст. 77 КАС України відповідачем, не надано доказів ознайомлення позивача з оскаржуваними наказами та відсутності підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача.

25. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 28 липня 2020 року скасував рішення Київського окружного адміністративного суд від 07 серпня 2019 року в частині визнання протиправними та скасування пункт 15 параграфу 6 наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 06.11.2013 №763 та переліку змін до штату №02/212 Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, що є додатком до листа Головного управління оборонного та мобілізаційного планування Генерального штабу Збройних Сил України від 30.08.2013 №322/1/4981 в частині, що стосується виведення зі штату посади помічника командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (з правових питань) - начальника відділу, виведення зі штату юридичного відділу у повному складі з озброєнням та технікою та введення до штату посади помічника командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України з правової роботи - начальника служби, введення до штату юридичної служби. В цій частині позовні вимоги залишив без розгляду. В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суд від 07 серпня 2019 року залишив без змін.

26. Ухвалюючи таке рішення, апеляційний суд дійшов висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування пункту 15 параграфу 6 наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 06.11.2013 №763 та переліку змін до штату №02/212 Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, що є додатком до листа Головного управління оборонного та мобілізаційного планування Генерального штабу Збройних Сил України від 30.08.2013 №322/1/4981 в частині, що стосується виведення зі штату посади помічника командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (з правових питань) - начальника відділу, виведення зі штату юридичного відділу у повному складі з озброєнням та технікою та введення до штату посади помічника командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України з правової роботи - начальника служби, введення до штату юридичної служби і відсутність підстав для визнання поважними причин його пропуску, а тому застосував передбачені статтею 123 указаного Кодексу наслідки.

26.1. Апеляційний суд установив, що позивача було попереджено про скорочення штату, згідно змін до штату командування ВМС ЗС України 2/212, ще 05 вересня 2013 року, що підтверджується Попередженням, на якому позивач поставив свій підпис та яке міститься в матеріалах справи. Тобто, позивачу, ще з 05 вересня 2013 року було відомо про внесення змін до штату №02/212 Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, що є додатком до листа Головного управління оборонного та мобілізаційного планування Генерального штабу Збройних Сил України від 30.08.2013 №322/1/4981, проте він не скористався своїм правом на звернення до суду з відповідним позовом в шестимісячний термін з моменту коли йому стало відомо про можливе порушення його прав, в частині змін до штату №02/212 Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

26.2. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2014 року у справі №826/11977/14 визнано протиправним та скасовано пункт 3 параграфу 3 наказу Начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 02 серпня 2014 року № 446 про призначення ОСОБА_1 на посаду начальника відділу аналізу та профілактики правопорушень управління по роботі з особовим складом командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, ВОС - 3400032. В описовій частині вказаної постанови зазначено, що Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 06 листопада 2013 року № 763 позивача було зараховано у розпорядження начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України. У зв`язку з цим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач з жовтня 2014 року не був позбавлений права на звернення до суду з позовною заявою.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

27. Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції в частині залишення без розгляду позовних вимог про визнання протиправними та скасування пункту 15 параграфу 6 наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 06.11.2013 №763 та переліку змін до штату №02/212 Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, що є додатком до листа Головного управління оборонного та мобілізаційного планування Генерального штабу Збройних Сил України від 30.08.2013 №322/1/4981 в частині, що стосується виведення зі штату посади помічника командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (з правових питань) - начальника відділу, виведення зі штату юридичного відділу у повному складі з озброєнням та технікою та введення до штату посади помічника командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України з правової роботи - начальника служби, введення до штату юридичної служби, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

28. У скарзі позивач просить скасувати оскаржуване судове рішення в цій частині та залишити в силі рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року у відповідній частині.

29. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду для внутрішньо переміщених осіб, взятих на облік відповідно до Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

29.1. Також позивач зазначає, що він відповідно до КАС України позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді Київським окружним адміністративним судом інших справ, зокрема № 810/3121/16; № 810/3978/16; № 810/3535/16; 810/4078/16; 810/4439/16, у яких беруть участь ті самі особи або особа стосовно якої встановлено ці обставини та не будуть доказуватися.

29.2. Скаржник вказує, що справа № 810/2791/17 має виняткове значення для позивача, як учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки стосується звільнення позивача з посади, що у подальшому призвело до звільнення з військової служби без пенсійного забезпечення та розірвання контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу від 27 квітня 2012 року зі строком на 10 років до досягнення граничного віку перебування на військовій службі з 26.05.2012 до 16.09.2021.

29.3. Позивач звертає увагу, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів. Так, судом апеляційної інстанції взято до уваги недопустимий доказ Попередження, як письмовий доказ того, що позивача було попереджено про скорочення штату, згідно змін до штату командування ВМС ЗС України 2/212 ще 05 вересня 2013 року. Скаржник зазначає, що таке попередження, як письмовий доказ, в оригіналі або в належним чином засвідченій копії учасниками справи не подавалося та як вид документа не оформлене на бланку юридичної особи та не містить обов`язкових реквізитів документа, як це наприклад вимагається пунктом 15 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 року № 1242. Крім того, скаржник зазначає, що вказане попередження містить ряд неточностей, а саме щодо найменування посади, на яку було призначено позивача пунктом 4 параграфу 1 наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувачем Збройних Сил України (по особовому складу) від 19.12.2007 №570 в частині (з правових питань) та (з правової роботи). Крім того, зазначає, що скорочення вказаної у Попередженні посади з 05.11.2013 не передбачено змінами до штату Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, що визначені Планом проведення додаткових заходів організаційних заходів у Збройних Силах України в 2013 році, затвердженого пунктом 1 директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 01.07.2013 року № Д-322/1/02 Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України у 2013 році. Тобто судом апеляційної інстанції з порушенням процесуального права не взято до уваги сумніви позивача щодо Попередження, як письмового доказу, на відповідність оригіналу так і належність підпису оскільки це Попередження в оригіналі або в належним чином засвідченій копії до суду першої та апеляційної інстанції не подавалося, тобто вбачається службове підроблення. Вказує, що суд апеляційної інстанції при цьому не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 №826/6662/15; від 03.01.2020 №1.380.2019.000967, від 23.07.2019 №2340/4509/18 щодо засвідчення копій документів

29.4. Позивач також зазначає, що судом апеляційної інстанції не з`ясовувалась поважність інших причин пропуску позивачем строку звернення до суду у судовому засіданні від 28.07.2020 та йому не пропонувалося надання такої процесуальної можливості.

29.5. Скаржник зауважує, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив його клопотання про виклик і допит свідків відповідно до статті 44, статті 93, пункту 6 частини першої статті 306 КАС України, зокрема для з`ясування інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, поважними, що мали значення для правильного вирішення справи.

30. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність та просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

31. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

32. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

33. Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

34. Згідно з частиною першою статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

ІV. Позиція Верховного Суду

35. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

36. Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2020 року у частині залишення без змін рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування наказу Генерального штабу Збройних Сил України "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності полковника юстиції ОСОБА_1 " від 15.07.2014 №181 та стягнення з Генерального штабу Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 70000,00 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди не оскаржується, а тому Верховний Суд не перевіряє застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у цій частині.

37. Переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

38. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

39. Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

40. Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

41. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

42. Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

43. Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

44. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

45. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

46. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

47. Так, предметом оскарження у цій справі є пункт 15 параграфу 6 наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 06.11.2013 року №763 та перелік змін до штату №02/212 Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, що є додатком до листа Головного управління оборонного та мобілізаційного планування Генерального штабу Збройних Сил України від 30.08.2013 №322/1/4981 в частині, що стосується виведення зі штату посади помічника командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (з правових питань) - начальника відділу, виведення зі штату юридичного відділу у повному складі з озброєнням та технікою та введення до штату посади помічника командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України з правової роботи - начальника служби, введення до штату юридичної служби.

48. Разом з тим, з вказаними позовними вимогами до суду позивач звернувся лише 14 грудня 2017 року.

49. Залишаючи позов ОСОБА_1 в частині цих позовних вимог без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ще 05 вересня 2013 року позивача було попереджено про скорочення штату, згідно змін до штату командування ВМС ЗС України 2/212, що підтверджується Попередженням, на якому позивач поставив свій підпис та яке міститься в матеріалах справи.

49.1. Крім того, судом апеляційної інстанції вказано, що про наявність наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 06 листопада 2013 року № 763, позивач міг дізнатися з постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2014 року у справі №826/11977/14, якою визнано протиправним та скасовано пункт 3 параграфу 3 наказу Начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 02 серпня 2014 року № 446 про призначення ОСОБА_1 на посаду начальника відділу аналізу та профілактики правопорушень управління по роботі з особовим складом командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, ВОС - 3400032. Так, в описовій частині вказаної постанови зазначено, що Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 06 листопада 2013 року № 763 позивача було зараховано у розпорядження начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України. А тому позивач з жовтня 2014 року не був позбавлений права на звернення до суду з позовною заявою.

50. В касаційній скарзі позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права взято до уваги недопустимий доказ Попередження, як письмовий доказ того, що позивача було попереджено про скорочення штату, згідно змін до штату командування ВМС ЗС України 2/212 ще 05 вересня 2013 року, оскільки копія вказаного попередження, що міститься в матеріалах справи, належним чином не засвідчена, містить неточності та ознаки службового підроблення. Крім того, скаржник вказує, що відповідачем ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не було надано оригіналу вказаного доказу.

51. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції вживалися заходи щодо витребування оригіналу зазначеного вище попередження. Так, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року від Генерального штабу Збройних Сил України оригінал попередження від 05.09.2013 (для огляду в судовому засіданні).

52. На виконання вказаної ухвали Управлінням правового забезпечення Генерального штабу Збройних Сил України 01 лютого 2018 року направлено запит №2652/С до Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, в якому просило у найкоротший термін направити на адресу Управління оригінал попередження про скорочення посади ОСОБА_1 від 05.09.2013 (для огляду судом), а також докази ознайомлення ОСОБА_1 з наказом начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 06.11.2013 №763 (т.4, а.с.129).

53. У відповідь на вказаний запит Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України 08 лютого 2018 року листом №124/34/36 повідомило, що оригінали запитуваних документів залишилися на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Севастополя та надати їх немає можливості (т.4, а.с.130).

54. Тобто, відповідач з незалежних від нього причин не зміг надати до суду оригінал попередження про скорочення посади ОСОБА_1 від 05.09.2013.

55. Разом з тим, в матеріалах справи міститься копія вказаного попередження, завірена печаткою Кадрового центру Збройних Сил України та підписом начальника Кадрового центру Збройних Сил України (т.4, а.с. 36).

56. Посилання скаржника на неточності у вказаному попередженні щодо найменування посади, на яку було призначено позивача пунктом 4 параграфу 1 наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувачем Збройних Сил України (по особовому складу) від 19.12.2007 №570 в частині (з правових питань) та (з правової роботи) та щодо того, що, як зазначає позивач, скорочення вказаної у попередженні посади з 05.11.2013, не передбачено змінами до штату Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, що визначені Планом проведення додаткових заходів організаційних заходів у Збройних Силах України в 2013 році, затвердженого пунктом 1 директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 01.07.2013 року № Д-322/1/02, не можуть братися Судом до уваги, оскільки вказані, на думку позивача неточності, не є предметом розгляду при дослідженні питання щодо поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду та не спростовують факту ознайомлення його 05 вересня 2013 року з вказаним попередженням.

57. Крім того, вказані доводи позивача не підтверджені належними і допустимими в розумінні статей 73, 74 КАС України доказами.

58. Так, частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

59. Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась до суду.

60. Крім того, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2014 року у справі №826/11977/14 визнано протиправним та скасовано пункт 3 параграфу 3 наказу Начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 02 серпня 2014 року № 446 про призначення ОСОБА_1 на посаду начальника відділу аналізу та профілактики правопорушень управління по роботі з особовим складом командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, ВОС - 3400032. В описовій частині вказаної постанови зазначено, що Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 06 листопада 2013 року № 763 позивача було зараховано у розпорядження начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України.

61. Вказаних обставин позивач в касаційній скарзі не спростовує.

62. Сама наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи не може в даному випадку слугувати поважною причиною пропуску позивачем строку звернення до суду, оскільки позивачем не наведено конкретні обставини, які перешкоджали йому вчасно звернутися до суду з позовом в розглядуваній частині.

63. Щодо посилань скаржника та те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив його клопотання про виклик і допит свідків для з`ясування інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, та не надав можливості зазначити позивачу інші поважні причини пропуску строку звернення до суду у судовому засіданні 28.07.2020, Суд зазначає, що відповідно до частини 4 ст.308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Позивачем таких доказів надано не було, а тому посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права є безпідставними. Крім того, виклик свідків, є дискреційним повноваженням суду, що здійснює розгляд справи, з врахуванням важливості впливу даних свідчень на результат розгляду справи.

64. Позивач також не був позбавлений процесуальної можливості вказати інші поважні причини пропуску строку звернення до суду як у відзиві на апеляційну скаргу, так і під час судового засідання 28.07.2020.

65. За установлених обставин Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій, що позивачем пропущено строк на звернувся до суду із вказаним позовом в частині позовних вимог визнання протиправним та скасування пункту 15 параграфу 6 наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 06.11.2013 року №763 та переліку змін до штату №02/212 Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, що є додатком до листа Головного управління оборонного та мобілізаційного планування Генерального штабу Збройних Сил України від 30.08.2013 №322/1/4981 в частині, що стосується виведення зі штату посади помічника командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (з правових питань) - начальника відділу, виведення зі штату юридичного відділу у повному складі з озброєнням та технікою та введення до штату посади помічника командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України з правової роботи - начальника служби, введення до штату юридичної служби, а також не наведено поважних причин для поновлення такого строку, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду,

66. Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують правильність доводів, якими мотивовано рішення суду апеляційної інстанцій, не дають підстав вважати висновки суду помилковими, а застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права - неправильним.

67. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

68. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

69. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

70. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанцій постановлено законне і обґрунтоване судове рішення, яке ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а підстави для скасування оскаржуваного судового рішень відсутні.

VІ. Судові витрати

71. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2020 року у справі №810/2791/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. А. Губська

СуддіЛ. О. Єресько

В.М. Соколов