№ 810/3361/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2023 року

м. Київ

справа №810/3361/18

адміністративне провадження № К/9901/5901/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Кравчука В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Громадської організації «Біла Церква Разом» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року (головуючий суддя: Беспалов О.О., судді: Ключкович В.Ю., Парінов А.Б.) у справі № 810/3361/18 за позовом Громадської організації «Біла Церква Разом» до Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області, треті особи: Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Житлово-експлуатаційна контора №7», Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Житлово-експлуатаційна контора №1», Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Житлово - експлуатаційна контора №6» про зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У 2018 році ГО «Біла Церква Разом» (далі також позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області (далі також відповідач), у якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області № 39 від 23 січня 2018 року «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій комунальних підприємств міської ради житлово-експлуатаційних контор № 1, 6, 7, розрахованих шляхом коригування діючих тарифів» з моменту його ухвалення 23 січня 2018 року;

зобов`язання здійснити дії по перерахунку коштів за послуги з утримання будинків та прибудинкових територій комунальних підприємств міської ради житлово-експлуатаційних контор № 1, 6, 7, які були надані з 01 лютого 2018 року по день постановлення рішення суду за цифрами, що діяли до прийняття оскаржуваного рішення відповідачем.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області від 23 січня 2018 року № 39 "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій комунальних підприємств міської ради житлово-експлуатаційних контор №1,6,7, розрахованих шляхом коригування діючих тарифів".

Стягнуто на користь Громадської організації "Біла Церква Разом" (код ЄДРПОУ 41264703) за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області (код ЄДРПОУ 04055009) судовий збір у сумі 3524 (три тисячі п`ятсот двадцять чотири) грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року:

апеляційну скаргу Громадської організації «Біла Церква Разом» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року залишено без задоволення;

апеляційну скаргу Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора № 1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року задоволено;

апеляційні скарги виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області, Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора № 6, Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора № 7 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року задоволено частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року в частині задоволення позовних вимог скасовано.

В цій частині у задоволенні позову Громадської організації «Біла Церква Разом» відмовлено.

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року залишено без змін.

Позивач не погодився з рішенням суду апеляційної інстанції та 01 березня 2019 року подав на адресу Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року та залишити в силі рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

15 квітня 2019 року від Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Житлово-експлуатаційна контора № 7» надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

18 квітня 2019 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від відповідача, у якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

24 квітня 2019 року надійшов відзив від Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Житлово-експлуатаційна контора №1», у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

27 травня 2019 року надійшов відзив від Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Житлово - експлуатаційна контора № 6», у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

В порядку статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України), у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М.І., здійснено повторний автоматизований розподіл справи та визначено новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2023 року справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

II. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що рішення відповідача від 23 січня 2018 року №39 "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територіях комунальних підприємств міської ради житлово-експлуатаційних контор №1,6,7, розрахованих шляхом коригування діючих тарифів", є протиправним, оскільки прийнято з порушенням вимог законодавства, що регулює встановлення та зміну тарифів на житлово-комунальні послуги та порушує права користувачів на такі послуги. Зокрема, коригування тарифів на послуги розраховані без застосування спеціальних формул, що вказує на їх економічну необґрунтованість та незаконність. При цьому, враховуючи ту обставину, що оскаржуване рішення є регуляторним актом, відповідачем також порушено вимоги законодавства у сфері державної регуляторної політики, адже виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області не здійснено аналіз регуляторного впливу та належним чином не оприлюднено проект оскаржуваного рішення.

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмовий відзив, в якому зазначив, що коригуючи діючі тарифи, він керувався чинним законодавством України. Мотивуючи таку обставину, послався на Порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад, у відповідності до якого суб`єкти господарювання інформують споживачів про зміну тарифів протягом п`яти днів з дня подання відповідних розрахунків.

Вказав, що при прийнятті рішення виходив із об`єктивних вимог розгляду наданих розрахунків коригування діючого тарифу на послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що були здійснені виконавцями цих послуг з наданням підтверджуючих документів. Наголосив, що чинне законодавство не передбачає долучення розрахунків коригування тарифу до рішення про проведення такого коригування, натомість, законодавство передбачає здійснення розрахунків виконавцями послуг та подання розрахунків на розгляд до органу місцевого самоврядування. Водночас зазначив, що прийняте ним рішення не відноситься до актів регуляторної дії.

Треті особи, користуючись своїм правом, передбаченим статтею 165 КАС України, подали до суду письмові пояснення. У своїх поясненнях Комунальні підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційні контори №7, №6 та №1 зазначили, що у відповідності до чинного законодавства, виконавцями було надано Білоцерківській міській раді передбачені розрахунки коригування тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також, доведено до споживачів інформацію про намір здійснити коригування діючих тарифів шляхом розміщення на інформаційних стендах та у спецвипуску газети "Громадська думка" відповідного повідомлення. Відтак, треті особи вважають, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

ІІI. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05 січня 2018 року Комунальними підприємствами Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційні контори №7, №6 та №1 на адресу відповідача було направлено листи за вих. № № 17,15 та 77, змістом яких є прохання прийняти рішення про коригування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

До вказаних листів житлово-експлуатаційними конторами було долучено розрахунки коригування тарифів.

Надалі, 11 січня 2018 року Комунальними підприємствами Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційні контори № 7, № 6 та № 1 було доведено інформацію про намір здійснити коригування діючих тарифів на послуги з утримання будинків шляхом розміщення повідомлень на інформаційних стендах біля будинків та у спецвипуску газети "Громадська думка". Строк, протягом якого приймалися зауваження та пропозиції, був встановлений до 17 год. 00 хв. 18 січня 2018 року.

Так, споживачі послуг, які надає Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора № 6, звернулись до останнього із заявами, у яких висловили свої заперечення щодо збільшення тарифів. Вказали, що намір коригування тарифів є економічно не обґрунтованим, адже з часу останньої зміни тарифів мінімальна заробітна плата збільшилась на 16%, а виконавець підвищує тарифи на 36% .

Споживачами послуг, що надаються виконавцем - Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора №1, також надані зауваження, згідно із якими мешканці будинків зазначають про невиправданість підвищення цін на послуги, враховуючи методику розрахунку і підстави показників для формування калькулювання собівартості цих послуг.

Зауваження та пропозиції від фізичних та юридичних осіб до КП БМР ЖЕК №7 не надходили.

У подальшому, Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області прийнято рішення від 23 січня 2018 року № 39 "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територіях комунальних підприємств міської ради житлово-експлуатаційних контор №1,6,7, розрахованих шляхом коригування діючих тарифів" (далі також рішення № 39).

Цим рішенням Комунальним підприємствам Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційні контори №7, №6 та №1 встановлено тарифи на послуги утримання будинків та прибудинкових територій, розраховані шляхом коригування тарифів, встановлених рішенням виконавчого комітету міської ради від 22 серпня 2017 року №293 "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територіях комунальних підприємств міської ради житлово-експлуатаційних контор №1,6,7, розрахованих шляхом коригування діючих тарифів", на суму вартості електроенергії та інших складових тарифів, які регулюються державою.

Скориговані тарифи на послуги по кожному будинку окремо, зазначені у додатках до прийнятого рішення.

Судом встановлено, що з метою вивчення економічної обґрунтованості збільшення тарифів, громадянином ОСОБА_1 , який є членом ГО "Біла Церква разом", направлялися запити до відповідача про отримання публічної інформації з проханням надати копії відповідних документів на підставі яких приймалось оскаржуване рішення.

Відповідаючи на запити, Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області було повідомлено позивача про те, що запитувані документи (розрахунки) на підставі яких прийнято рішення від 23 січня 2018 року № 39, знаходяться у розпорядників такої інформації - Комунальних підприємств Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційних контор № 7, № 6 та № 1.

На думку позивача, оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства та без дотримання передбаченого порядку, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що рішення відповідача від 23 січня 2018 року № 39 "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територіях комунальних підприємств міської ради житлово-експлуатаційних контор №1,6,7, розрахованих шляхом коригування діючих тарифів", не вважається регуляторним актом, оскільки згідно статті третьої Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" дія цього закону не поширюється на акти, якими встановлюються ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги.

Водночас, спеціальним законом у сфері діяльності органів місцевого самоврядування є Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Судом першої інстанції встановлено, що Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області не вчинено дій, передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Законом України "Про доступ до публічної інформації", а саме - не опубліковано проект нормативно-правого акту, яким встановлено скориговані тарифи.

Доводячи правомірність прийнятого рішення, відповідач посилався на те, що 11 січня 2018 року Комунальними підприємствами Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційні контори №7, №6 та №1 була оприлюднена інформація щодо наміру коригування тарифу, тобто на виконання іншими учасниками правовідносин своїх обов`язків.

З цього приводу суд першої інстанції зауважив, що дотримання третіми особами чинного законодавства жодним чином не нівелює необхідності дотримання відповідачем норм Закону України "Про доступ до публічної інформації" під час виконання ним своїх владних повноважень.

За позицією суду першої інстанції, відповідачем порушено порядок прийняття нормативно-правового акту, що свідчить про незаконність рішення від 23 січня 2018 року № 39.

Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовна вимога щодо зобов`язання Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області здійснити дії по перерахунку коштів за послуги з утримання будинків та прибудинкових територій комунальних підприємств міської ради житлово-експлуатаційних контор №1, 6, 7, з тих підстав, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, також не підлягає задоволенню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в задоволеній частині позовних вимог, суд апеляційної інстанції, зауважив, що в розумінні частини 3 статті 5 КАС України захисту в судовому порядку підлягають виключно порушені права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб.

В той же час, право громадської організації звертатися до суду адміністративної юрисдикції в інтересах фізичних осіб має бути визначено відповідним законом.

З покликанням на частину першу статті 21 Закону України «Про громадські об`єднання» суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені правові норми, у чинних редакціях, позбавляють можливості суд вважати поданий позов спрямованим на захист прав, свобод та інтересів певних жителів територіальної громади та зобов`язують розцінювати позов як такий, що поданий на захист порушених прав та інтересів самої громадської організації.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції не вбачає жодних обмежень прав жителів територіальної громади на звернення з адміністративними позовами самостійно з метою захисту своїх прав.

За позицією суду апеляційної інстанції, задоволені позовні вимоги судом першої інстанції на захист прав громадської організації є передчасними, оскільки судом першої інстанції не встановлено, яке саме право позивача є порушеним, всупереч вимог пункту 4 частини 4 статті 246 КАС України.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВІВ

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо визнання прав ГО «Біла Церква Разом» не порушеними.

Акцентує увагу на тому, що ГО «Біла Церква Разом» це юридична особа, зареєстрована в установленому законом порядку з місцем знаходження у м. Біла Церква, та перебуває в нежитловому приміщенні по вул.Театральна,буд.9. Тому сама ГО «Біла Церква Разом» поряд із фізичними особами-жителями м.Біла Церква також є споживачами відповідних комунальних послуг та оплачує їх.

Вважає, що протиправне рішення відповідача про встановлення тарифів на комунальні послуги прямо порушує права не лише фізичних осіб-жителів м.Біла Церква, але й ГО «Біла Церква Разом» як юридичної особи.

З покликанням на пункт 3.1. Статуту ГО «Біла Церква Разом» скаржник зазначає, що основою метою діяльності організації є сприяння всебічному розвитку м.Біла Церква, захист прав та інтересів членів Організації, представництво інтересів членів Організації в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Діяльність Організації поширюється на територію м. Біла Церква та Білоцерківського району Київської області.

Стверджує, що оспорюване рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради безпосередньо випливає на членів ГО «Біла Церква Разом», оскільки вони, як мешканці м.Біла Церква, здійснюють оплату за житлово-комунальні послуги (в частині утримання будинків та прибудинкових територій) по тарифу, встановленому оспорюваним рішенням, що підтверджується копіями відповідних заяв членів організації та копією протоколу (що міститься в матеріалах справи).

За позицією скаржника, предметом розгляду суду в цій справі в значній мірі є захист спільних інтересів осіб, що мешкають чи перебувають на певній території, а тому порушений ГО «Біла Церква Разом» спір має достатній зв`язок із правом за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод для того, щоб цей спір був вирішений по суті, без формального посилання на відсутність окремо визначених повноважень громадської організації подавати позов до суду на захист інтересів її членів.

КП БМР «ЖЕК № 7» у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що участь у витратах на утримання спільного майна багатоквартирного будинку співвласники несуть шляхом укладання договорів на надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з виконавцями цієї послуги та сплати за надані послуги. Проте між КП БМР ЖЕК №1,6,7 та ГО «Біла Церква Разом» договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій не укладалися. Позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували право власності на житлові чи нежитлові приміщення в багатоквартирних будинках для яких оскаржуваним рішенням № 39 встановлено тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

За позицією КП БМР «ЖЕК № 7», апеляційним судом вірно встановлено, що позивачем не доведено свого права здійснювати представництво у спірних правовідносинах та не надано доказів на підтвердження наявності порушеного права або інтересів, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що положенням Статуту громадської організації «Біла Церква Разом» не передбачається повноважень позивача на звернення до суду за захистом прав його членів та всієї територіальної громади міста.

Вважає, що рішення № 39 не має до позивача жодного відношення, у зв`язку з чим не породжує у нього право на захист судом, а відповідно і право на звернення до суду.

За позицією КП БМР «ЖЕК № 1» та КП БМР «ЖЕК №6» :

рішення про коригування тарифів жодним чином не стосується прав позивача як громадської організації, а тому апріорі не може порушувати;

позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що рішення № 39 про коригування тарифів застосовано до членів ГО «Біла Церква Разом» чи вони є учасниками відносин, в яких застосовується це рішення (зокрема оригіналів чи належним чином засвідчених копій квитанцій про оплату послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, в яких член «Біла Церква Разом» значиться платником, тощо);

чинним законодавством не встановлено право позивача на звернення до суду в інтересах інших осіб з метою оскарження рішень про встановлення та коригування тарифів на надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Водночас треті особи акцентують увагу на тому, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, жоден із засновників чи членів органів правління позивача не є жителем м. Біла Церква.

Також вважають, що положення Статуту про представництво інтересів членів Організації в органах державної влади є загальним формулюванням та обмежено певними категоріями правовідносин, з якими безпосередньо пов`язана статутна діяльність позивача та законодавством, яке регулює відповідні правовідносини. Водночас в розділу 4 «Права Організації» право звертатись до суду в інтересах інших осіб не передбачено.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд зазначає таке.

Так, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень не порушує прав позивача.

Отже, першочергово необхідно вирішити питання щодо наявності порушеного права чи інтересу позивача, за захистом яких мало місце звернення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначає Закон України від 24 червня 2004 року № 1875 «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно із частиною 1 статті 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг (частина 1 статті 4 цього Закону).

Перелік учасників договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг регламентований статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», частиною 2 якої встановлено, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Згідно частини 1 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: 1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; 3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом (частина 2 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Так, частиною 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Своєю чергою підпунктом 2 пункту «а» статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Отже, з огляду на зазначене, виконавчий комітет Білоцерківської міської ради як орган місцевого самоврядування мав законодавчо закріплене право затверджувати тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в місті Біла Церква, яке було ним реалізоване 23 січня 2018 року, шляхом прийняття оскаржуваного рішення № 39.

У відповідності до частини першої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, оскаржуване рішення від 23 січня 2018 року № 39 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій комунальних підприємств міської ради житлово-експлуатаційних контор № 1, 6, 7, розрахованих шляхом коригування діючих тарифів» є нормативно-правовим актом.

Згідно із частинами 2 та 3 статті 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

З позовною заявою про оскарження рішення від 23 січня 2018 року № 39 звернулася Громадська організація «БІЛА ЦЕРКВА РАЗОМ».

В позовній заяві в обґрунтування порушеного права зазначено, що прийняття відповідачем оскаржуваного рішення прямо стосується прав громадян-членів організації, які проживають в будинках, відносно яких оскаржуваним рішенням було підвищено діючи тарифи на житлово-комунальні послуги, а тому, за позицією позивача, відповідно до статті 5 КАС України, ГО «БІЛА ЦЕРКВА РАЗОМ» та члени організації є суб`єктами оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини 1 статті 5 та частини 2 статті 46 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, а позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.

Відповідно до частини першої-третьої статті 1 Закону України від 22 березня 2012 року № 4572-VI «Про громадські об`єднання» (далі також Закон № 4572-VI) громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об`єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка.

Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

Пунктом 2 частини першої статті 11 Закону №4572-VI передбачено, що статут громадського об`єднання має містити відомості про мету (цілі) та напрями його діяльності.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону № 4572-VI для здійснення своєї мети (цілей) громадське об`єднання має право:

1) вільно поширювати інформацію про свою діяльність, пропагувати свою мету (цілі);

2) звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами;

3) одержувати у порядку, визначеному законом, публічну інформацію, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації;

4) брати участь у порядку, визначеному законодавством, у розробленні проектів нормативно-правових актів, що видаються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування і стосуються сфери діяльності громадського об`єднання та важливих питань державного і суспільного життя;

5) проводити мирні зібрання;

6) здійснювати інші права, не заборонені законом.

За частиною другою статті 21 Закону № 4572-VI громадське об`єднання зі статусом юридичної особи має право:

1) бути учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства;

2) здійснювати відповідно до закону підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об`єднання, або через створені в порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об`єднання та сприяє її досягненню. Відомості про здійснення підприємницької діяльності громадським об`єднанням включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

3) засновувати з метою досягнення своєї статутної мети (цілей) засоби масової інформації;

4) брати участь у здійсненні державної регуляторної політики відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності";

5) брати участь у порядку, визначеному законодавством, у роботі консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, що утворюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування для проведення консультацій з громадськими об`єднаннями та підготовки рекомендацій з питань, що стосуються сфери їхньої діяльності.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За такого правового регулювання, з урахуванням предмету спору та визначених позивачем підстав позову, колегія суддів насамперед вважає за необхідне зазначити, що громадська організація, зважаючи на мету свого створення, може бути учасником певних правовідносин, будучи наділеним певним обсягом прав та обов`язків. Залежно від характеру цих правовідносин, їх змісту та власне правового статусу громадської організації у певному правовідношенні залежить обсяг її прав та способів їх реалізації.

Громадська організація наділена процесуальною правосуб`єктністю, тож може звертатися до суду за захистом своїх прав. Спосіб захисту в такому випадку обумовлюється предметом спору, підставами позову, обставинами, за яких виник спір, але насамперед повинен мати на меті відновити/захистити порушенні права від неправомірних рішень, дій/бездіяльності, якщо розглядати це в контексті адміністративного судочинства, суб`єктів владних повноважень у публічно-правових відносинах.

Але в будь-якому випадку звернення, як в цій справі, громадської організації з адміністративним позовом до суб`єкта владних повноважень передбачає існування публічно-правового спору (який виник щодо права (громадської організації), яке ґрунтується за законі). Такий спір має бути реальним, а наслідки оспорених рішень, дій/бездіяльності, так само як і результат вирішення судом спору, повинні мати безпосередній вплив на відповідне право (порушення якого зумовило звернення до суду).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі №804/577/18.

В касаційній скарзі позивач додатково зазначив, що ГО «Біла Церква Разом» це юридична особа, зареєстрована в установленому законом порядку з місцем знаходження у м. Біла Церква, та перебуває в нежитловому приміщенні по вул.Театральна,буд.9, тому сама ГО «Біла Церква Разом» поряд із фізичними особами-жителями м. Біла Церква також є споживачами відповідних комунальних послуг та оплачує їх.

Вважає, що протиправне рішення відповідача про встановлення тарифів на комунальні послуги прямо порушує права не лише фізичних осіб-жителів м.Біла Церква, але й ГО «Біла Церква Разом» як юридичної особи.

В свою чергу відповідач та третя особа наполягають на тому, що між КП БМР ЖЕК №1,6,7 та ГО «Біла Церква Разом» договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій не укладалися. Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, жоден із засновників чи членів органів правління позивача не є жителем м. Біла Церква.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі (стаття 9 Кодексу адміністративного судочинства України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем не надано жодних доказів в обґрунтування доводів щодо порушення оскаржуваним рішенням безпосередньо його прав як юридичної особи.

У контексті обставин цієї справи, статутна діяльність громадської організації, на яку теж покликається позивач як на підставу позову, не надає їй права/повноважень бути представницьким органом/організацією, який може діяти в інтересах територіальної громади міста Біла Церква. Здійснювати статутну діяльність громадська організація може в порядку і спосіб, які передбачені законодавством, приміром звертатися до органів державної влади та органів місцевого самоврядування із заявами, скаргами чи пропозиціями. Або ж Громадська організація може проявити свою позицію і в іншій формі, яку не заборонено законом.

Згідно пункту 3.1. Статуту ГО основна мета діяльності Організації-сприяння всебічному розвитку м. Біла Церква, захист прав та інтересів членів Організації, представництво інтересів членів Організації в органах державної влади та місцевого самоврядування.

У пункті 3.2 Статуту ГО серед основних напрямків зазначено: сприяння всебічному розвитку м. Біла Церква шляхом реалізації на його території соціальних проектів будь-якої спрямованості (у т.ч. у сфері соціального захисту, освіти, охорони здоров`я, культури); представництво інтересів членів Організації в органах державної влади та органах місцевого самоврядування; та ін.

Так, визначені у статуті мета та напрямки діяльності громадської організації не передбачать захист прав та інтересів членів Організації шляхом звернення до суду у сфері житлово- комунальних послуг.

Водночас беручи до уваги, що предметом спору є нормативний - правовий акт та особи щодо яких його застосовано можуть оскаржити його протягом усього часу чинності, відсутнє жодне обмеження права жителів територіальної громади, які написали заяви про вступ в ГО «Біла Церква Разом» (28 березня 2018 року) після прийняття відповідачем рішення від 23 січня 2018 року № 39 на звернення з адміністративними позовами самостійно з метою захисту своїх прав.

Верховний Суд критично оцінює покликання скаржника на рішення ЄСПЛ у спорах щодо негативного випливу на навколишнє природнє середовище, оскільки в межах цієї справи оскаржується рішення суб`єкта владних повноважень щодо корегування тарифів на житлово-комунальні послуги.

Переглянувши оскаржені судові рішення в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 341 КАС, колегія суддів не встановила неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права або порушень норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції та обставин справи не спростовують.

За такого правового регулювання та встановлених обставин, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в оскаржуваній частині за відсутності порушеного права чи інтересу позивача, за захистом яких мало місце звернення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Громадської організації «Біла Церква Разом» залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року у справі № 810/3361/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий С.М. Чиркін

Судді А.А. Єзеров

В.М. Кравчук