№ 810/4934/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2020 року

Київ

справа №810/4934/15

адміністративне провадження №К/9901/41488/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 (колегія суддів: Аліменко В.О. Безименна Н.В., Кучма А.Ю.,) у справі № 810/4934/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатурн Дистрибьюшн» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сатурн Дистрибьюшн» (далі - Товариство) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (далі - ДПІ), в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ від 03.09.2015 № 0033621701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 9377,37 грн. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 03.09.2015 № 0033631701 про нарахування (збільшення) грошових зобов`язань у розмірі 8296,43 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив те, що Товариством у повному розмірі та у відповідності до податкового законодавства сплачувались податки і збори із виплаченої його працівнику ( ОСОБА_1 ) заробітної плати.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.02.2016 (суддя - Брагіна О.Є.) у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, виходив з того, що позивачем не підтверджено документальними доказами утриманих сум з доходів фізичних осіб з коштів, виплачених ОСОБА_1 , у зв`язку із чим контролюючий орган правомірно прийняв оскаржувані рішення.

Натомість, суд апеляційної інстанції, постановою від 04.07.2017 рішення суду першої інстанції скасував, позов Товариства задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення ДПІ від 03.09.2015 № 0033621701 про застосування до Товариства штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 9377,37 грн. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ від 03.09.2015 № 0033631701 про нарахування (збільшення) грошових зобов`язань Товариству у розмірі 8296,43 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції висновувався на тому, що податковим органом не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних рішень, у зв`язку з чим вони підлягають скасуванню.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в яких просить їх скасувати, у задоволені позову відмовити.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем, згідно пп.80.2.7 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) проведена фактична перевірка Товариства (ЄДРПОУ 37285565) з питань дотримання вимог податкового законодавства при використанні праці найманих осіб, у зв`язку із чим складено акт від 17.08.2015 №256/17-01/37285565, в зв`язку з порушення позивачем:

- п.п.168.1.1, п.п.168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України в частині заниження податку на доходи фізичних осіб в сумі 6637,14 грн.;

- ч. 1 п. 1 ст. 7, п. 1, п. 2, п. 5 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині заниження єдиного внеску у сумі 18754,74 грн.

На підставі акту перевірки від 17.08.2015 № 256/17-01/37285565 ДПІ були винесені:

- податкове повідомлення-рішення від 03.09.2015 № 0033631701 на суму грошового зобов`язання за основним платежем 6637,14 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1659, 29 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 03.09.2015 № 0033621701 на суму 9377, 37 грн.

Висновки акту перевірки обґрунтовані отриманою від гр. ОСОБА_1 інформацією щодо порушення вимог податкового та трудового законодавства посадовими особами Товариства в частині не оформлення найманих працівників та виплатою заробітної плати в «конвертах». ОСОБА_1 зазначив, що він працюючи в 2012-2013 роках у позивача найманим співробітником отримував фактично значно більший дохід, ніж той який декларувався Товариством.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що суми вказаного ОСОБА_1 доходу слугували базою для нарахування податків і зборів спірними рішеннями.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями позивач звернувся до суду із позовом, що був задоволений, з чим погоджується Суд, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 162.1.3. статті 162 Податкового кодексу України платником податку на доходи фізичних осіб є податковий агент.

Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що, податковий агент щодо податку з доходів фізичних осіб - це юридична особа (її філії, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента по податку з доходів фізичних осіб є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Підпунктами 168.1.1. - 168.1.4 пункту 168.1. статті 168 Податкового кодексу України передбачено, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов`язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.

Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Пунктом 171.1 статті 171 Податкового кодексу України передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Таким чином, позивач, як суб`єкт господарювання, який використовує найману працю, зобов`язаний утримувати з виплачуваної ним заробітної плати працівників податок на доходи фізичних осіб, військовий збір, нараховувати на неї і сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, подавати податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку.

Як встановлено судами попередніх інстанції всі рішення відповідача прийнято на підставі того, що позивачем виплачено дохід ОСОБА_1 у значно більшому розмірі за такий, який декларувався. Висновки податкового органу щодо виявлених порушень ґрунтуються на письмових поясненнях зазначеної особи, однак суми, вказані в акті не підтверджені, фактично ґрунтуються на припущеннях, що свідчить про протиправність нарахування податковим органом зобов`язань позивачу по податку на доходи фізичних осіб та штрафної санкції за несплату суми єдиного внеску.

Крім того, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2015 (справа 810/4032/15), яке набрало законної сили, спростовано доводи податкового органу про факт сплати ТОВ "Сатурн Дистрибьюшин" як роботодавцем ОСОБА_1 фактичної заробітної плати у розмірі більшому, ніж вказано у розрахунково-платіжних відомостях (розрахункових відомостях) за період з липня 2012 року по січень 2013 року та у податковому розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і суми, утриманої з них податку за формою №1ДФ за перевіряємий період.

Враховуючи наведене, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про визнання протиправними та скасування спірних рішень податкового органу, оскільки податковим органом не доведено склад податкового правопорушення.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341 343 349 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 - без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду