ПОСТАНОВА
Іменем України
09 лютого 2021 року
Київ
справа №810/5843/15
адміністративне провадження №К/9901/3643/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №810/5843/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнелія» до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року (суддя Кушнова А.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року (головуючий суддя - Епель О.В., судді: Желтобрюх І.Л., Кобаль М.І.),
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Корнелія» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Корнелія») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 січня 2015 року №000030/1.
В обґрунтування вимог адміністративного позову зазначено, що висновки контролюючого органу, сформовані за наслідками проведення позапланової перевірки, про безпідставність застосування позивачем першого методу визначення митної вартості товарів, що імпортувались за зовнішньоекономічними контрактами з «Lirta Investment (UK) Limited», є помилковими. Задекларована позивачем митна вартість товарів базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню. Натомість, контролюючий орган не обґрунтовує причини, через які митну вартість не може бути визнано, не надано обґрунтування числового значення митної вартості, що була скоригована, та фактів, що вплинули на таке коригування, не зазначено метод визначення митної вартості, який було використано. Митний орган не мав жодних претензій щодо митної вартості товару станом на дату його митного оформлення та випуску у вільний обіг.
Київський окружний адміністративний суд постановою від 16 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року, адміністративний позов задовольнив.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що 25 листопада 2011 року та 22 жовтня 2012 року між ТОВ «Корнелія» (Покупець) та фірмою «Lirta Investment (UK) Limited» (Продавець) було укладено контракти №№ LIR/К2511 (далі - Контракт від 25 листопада 2011 року), LIR/K2210-М (далі - Контракт від 22 жовтня 2010 року), предметом яких є поставка нафтопродуктів. Відповідно до зазначених контрактів сторони передбачили, що ціна товару повинна бути ними узгоджена та вказується в інвойсі та/або Додатку на кожну поставку.
15 червня 2012 року ТОВ «Корнелія» та «Lirta Investment (UK) Limited» уклали додаток № 48 до Контракту від 25 листопада 2011 року, відповідно до якого ціна товару розраховується як середнє арифметичне середніх котирувань, що публікуються «Platts European MarketScan» під знаком «FOB Med (Italy)» по позиції «Gasoil 0,1» за червень 2012 року мінус знижка у розмірі 4 дол. США, а також зазначено, що остаточна ціна товару вказується у доповненні, яке оформлюється Продавцем і підписується сторонами протягом 15 робочих днів після відвантаження товару за цим додатком. Пунктом 5 Додатку № 48 сторонами погоджено попередню ціну товару у розмірі 990 дол. США за метричну тонну.
25 червня 2012 року Продавець надіслав ТОВ «Корнелія» проформу-інвойс № LIR/К2511-48-1, відповідно до якої ціна за тонну товару становить 990 дол. США.
26 червня 2012 року позивач подав до митного органу тимчасову митну декларацію № 100180005/2012/304540, в якій до митного оформлення пред`явлено товар: дизельне паливо Л-0,05-62 у кількості 2500 т. на загальну суму, розраховану за ціною договору, 19781437,50 дол. США, тобто 990 дол. США за одну тонну.
4 липня 2012 року ТОВ «Корнелія» та «Lirta Investment (UK) Limited» підписали доповнення №1 до Додатку № 48, відповідно до якого внесено зміни до пункту 4 Додатку № 48 та викладено його у новій редакції: остаточну ціну на товар встановлено в розмірі 730 дол. США за тонну.
5 липня 2012 року позивач подав до митного органу додаткову митну декларацію №100240005/2012/304542, в якій митна вартість товару визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту) у розмірі 14586312,50 дол. США, тобто 730 дол. США за одну тонну.
У період з 12 листопада 2012 року по 19 листопада 2012 року ТОВ «Корнелія» та «Lirta Investment (UK) Limited» уклали додатки №№ 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16 до Контракту від 22 жовтня 2012 року, відповідно до яких остаточна ціна товару розраховується як середнє арифметичне середніх котирувань, що публікуються «Platts European MarketScan» під знаком «FOB Med (Italy)» по позиції «Gasoil 0,1» за жовтень 2012 року плюс премія у розмірі 40 дол. США, та вказується в доповненні, яке оформлюється Продавцем і підписується сторонами протягом 15-ти робочих днів після відвантаження товару за цим додатком. У зазначених Додатках сторонами погоджено попередню ціну товару у розмірі 950 дол. США за метричну тонну.
28 листопада 2012 року та 29 листопада 2012 року Продавець надіслав ТОВ «Корнелія» проформи-інвойс №№ LIR/К2210-М-10-1, LIR/К2210-М-11-1, LIR/К2210-М-12-1, LIR/К2210-М-13-1, LIR/К2210-М-14-1, LIR/К2210-М-15-1, LIR/К2210-М-16-1, відповідно до яких ціна за тонну товару становить 950 дол. США.
30 листопада 2012 року позивач подав до митного органу тимчасові митні декларації №100180005/2012/304596, №100180005/2012/304595, №100180005/2012/304597, №100180005/2012/304598, №100180005/2012/304599, №100180005/2012/304600, №100180005/2012/304601, в яких до митного оформлення пред`явлено товар: дизельне паливо Л-0,05-62 за ціною 950 дол. США за одну тонну.
14 грудня 2012 року ТОВ «Корнелія» та «Lirta Investment (UK) Limited» підписали відповідні доповнення № 1 до Додатків №№ 10-16 якими встановлено остаточну ціну на товар у розмірі 860 дол. США за тонну.
27 грудня 2012 року позивачем подав до митного органу додаткові митні декларації № 100240005/2012/304605, № 100240005/2012/304606, № 100240005/2012/304607, № 100240005/2012/304608, № 100240005/2012/304609, № 100240005/2012/304610, № 100240005/2012/304611, в яких митна вартість товару визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту) у розмірі 1422371,20 дол. США, тобто 860 дол. США за одну тонну.
Посадовими особами ГУ ДФС на підставі пункту 3 статті 345, статті 346 Митного кодексу України (далі - МК України) проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання ТОВ «Корнелія» законодавства України з питань державної митної справи за період з 1 січня 2012 року по 1 липня 2014 року, за результатами якої складено акт від 27 серпня 2014 року №0022/4/10-36-22-02/20582375.
Перевіркою встановлено, що у період з 1 січня 2012 року по 1 липня 2014 року ТОВ «Корнелія» в порядку та на умовах зовнішньоекономічних контрактів з «Lirta Investment (UK) Limited» від 25 листопада 2011 року №LIR/K2511, від 10 січня 2012 року №LIR/К10.01, від 1 березня 2012 року №LIR/К0103, від 1 липня 2012 року №№LIR/К0107, від 22 жовтня 2012 року №LIR/К2210-М, від 2 листопада 2012 року №LIR/К0211, від 4 січня 2013 року №LIR/К0401, від 14 січня 2013 року №№LIR/К1401М, від 25 січня 2014 року №LIR/К2501, від 3 лютого 2014 року №LIR/К0302, від 5 травня 2014 року №LIR/К0505, від 1 лютого 2011 року №01.02/G, від 27 травня 2010 року №27.05/ G здійснювало імпорт на територію України товарів товарної позиції 2710 УКТЗЕД - нафтопродукти, а саме, бензини моторні та дизельне паливо виробництва Росії, Білорусі, Європейського Союзу у загальній кількості 634005,734 тон. Митна вартість вказаного товару визначалась у відповідних митних деклараціях із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).
У ході перевірки правильності розрахунку складових митної вартості та правильності застосування методів визначеної митної вартості товарів встановлено наступні порушення:
І. Досліджуючи документи та умови договорів, на підставі яких ТОВ «Корнелія» здійснювало імпорт нафтопродуктів виробництва Російської Федерації, відповідач встановив, що під час визначення остаточної ціни до вартості товару застосовувались як надбавки, так і знижки (у межах 4,25-14,00 дол. США/т), що не мають документального підтвердження та економічного обґрунтування. За результатами перевірки за даним епізодом контролюючим органом було встановлено заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 341569,34 грн.
ІІ. За наслідками дослідження питання дотримання ТОВ «Корнелія» умов зовнішньоекономічних контрактів, укладених з «Lirta Investment (UK) Limited», виявлено випадки зміни умов формування ціни в процесі поставки (безпосереднього транспортування) товару. Проаналізувавши цінові котирування, опубліковані «Platts European MarketScan» під знаком «FOB Med (Italy)» по позиції «Gasoil 0,1» за червень 2012 року, відповідач дійшов висновку, що остаточна ціна за вказаним договором повинна становити 824,42 дол. США. за тонну (з урахуванням знижки 4,00 дол. США). Разом з тим, ТОВ «Корнелія» після переміщення товару через кордон України домовилось з «Lirta Investment (UK) Limited» про зміну умов формування ціни на товар, у результаті чого було підписано доповнення №1 до додатку №48 від 15 червня 2014 року до контракту від 25 листопада 2011 року №LIR/K2511, яке передбачало фіксовану ціну на товар (730,00 дол. США), що була значно меншою за котирування «Platts European MarketScan» (824,42 дол. США), значення якого мало враховуватись при визначенні ціни.
Аналогічним чином, вже після перетину товаром кордону України, було змінено ціну товару, що поставлявся відповідно до додатків до контракту від 22 жовтня 2012 року №LIR/К2210-М, а саме відповідно до додатків №10 від 12 листопада 2012 року; №11 від 13 листопада 2012 року; №12 від 14 листопада 2012 року; №13 від 15 листопада 2012 року; №14 від 16 листопада 2012 року; №15 від 16 листопада 2012 року; №16 від 16 листопада 2012 року шляхом підписання доповнень №1 від 14 грудня 2012 року, за яким ціна товару змінювалась на фіксовану, що була значно меншою за котирування, що публікувались «Platts European MarketScan».
Сума заниженого зобов`язання з податку на додану вартість у зв`язку з застосуванням методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) за Контрактом від 25 листопада 2011 року склала 393335,53 грн, за Контрактом від 22 жовтня 2012 року - 1776626,11 грн.
За наслідками перевірки відповідачем прийнято рішення про проведення коригування митної вартості товару, внаслідок якого за вказаними порушеннями було визначено суму заниженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 2511530,97 грн.
На підставі висновків Акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 вересня 2014 року №000030/22-08, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 3139415,71 грн, у тому числі за основним платежем - 2511530,97 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 627882,74 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку, за наслідками чого Державна фіскальна служба України рішенням від 3 грудня 2014 року №7966/6-99-99-10-01-06-15 скаргу позивача задовольнила частково, суму податкового зобов`язання з ПДВ відповідно до податкового повідомлення-рішення від 17 вересня 2014 року №000030/22-08 зменшила на суму податку на додану вартість та штрафної санкції, нарахованої у зв`язку із коригуванням митної вартості товарів за першим порушенням - на 341569,34 грн.
З урахуванням зазначеного рішення ДФС України ГУ ДФС у Київській області прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 13 січня 2015 року №000030/1, яким позивачу було визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 2712452,03 грн, у тому числі за основним платежем - 2169961,63 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 542490,40 грн.
Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції вказав, що під час розгляду справи правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу визначення митної вартості не були спростовані відповідачем. Довід контролюючого органу, що позивач повинен був визначити ціни на підставі даних котирувань, опублікованих агентством "Platts European MarketScan" відхилено, оскільки сторони можуть погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству, у тому числі ціну товару. Будь-які біржові котирування не носять обов`язкового характеру при визначенні ціни товару, яка визначається договором, а є лише демонстрацією того, що зазначена ціна відповідає ринковому рівню.
Апеляційний суд залишив без змін рішення суду першої інстанції, повністю погодившись із викладеними у ньому висновками.
Не погодившись з судовими рішеннями, ГУ ДФС подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані рішення та ухвалити нове про відмову в позові.
Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували, що за наслідками дослідження умов Контракту від 25 листопада 2011 року після закінчення котирувального періоду кінцева (остаточна) вартість мала становити 824,42 доларів США за тонну (середнє арифметичне котирувань, які публікуються світовим ціновим агентством Platts відповідно до періоду поставки під заголовком "FOB Med (Italy)" по позиції "Gasoil 0,1" становить 828,42 доларів США та знижка 4 долари США), за Контрактом від 22 жовтня 2012 року - 964,73 доларів США (середнє арифметичне котирувань, які публікуються світовим ціновим агентством Platts відповідно до періоду поставки під заголовком "FOB Med (Italy)" по позиції "Gasoil 0,1" становить 924,73 доларів США та премія 40 доларів США). Вказане свідчить про значні відхиленням середніх значень біржових котирувань у період поставки до остаточно визначеної ціни, проте жодних пояснень з цього приводу підприємством надано не було. Посилання позивача на те, що ввезене дизельне пальне є літнім, є безпідставним та не підтверджено жодними доказами.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані. Позивач зауважив, що умовами Контрактів та додатків до них передбачено, що остаточна ціна товару визначається вже після фактичної поставки товару. Наголошено, що задекларована позивачем митна вартість відповідала цінам на подібні (ідентичні) товари, інформація про які містилась в розділі «цінова інформація при визначенні митної вартості» бази ЄАІС Міндоходів та ПІК АСМО «Інспектор 2006», і відповідач під час перевірки будь-яких розбіжностей не встановив. Зазначено, що дизельне паливо, поставлене відповідно до Контракту від 22 жовтня 2012 року, є літнім з граничною температурою фільтрованості -5°С. В умовах низьких температур можливості його використання були обмежені, у зв`язку з чим у листопаді-грудні іноземні постачальники надавали знижки на зазначений товар.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» ця касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (до 8 лютого 2020 року).
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частина друга статті 53 МК України передбачає, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Частиною першою статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до частини п`ятої статті 54 МК України Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина друга статті 58 МК України).
Пунктом 7 частини першої статті 336 МК України визначено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Положення статей 179 189 190 ГК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.
Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни.
Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.
Згідно зі статтею 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення» під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб`єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.
Частиною одинадцятою статті 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачено, що втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб`єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.
Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.
Разом з тим, здійснюючи митний контроль після завершення митного оформлення, контролюючий орган повинен вказати на обставини, що свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та вказати на достовірні обставини, які спростовують заявлену митну вартість.
За позицією відповідача, зміна умов Контрактів є документально не підтвердженою та недостовірною, оскільки такі зміни умов контракту не відповідають рівню цін на світовому ринку нафтопродуктів. При цьому, встановлена у доповненнях до Додатків фіксована ціна не має жодних обґрунтувань, документальних підтверджень та визначених методів обчислення.
Суди попередніх інстанцій за наслідками дослідження умов Контрактів від 25 листопада 2011 року та від 22 жовтня 2012 року, на підставі яких здійснювався імпорт дизельного палива Л-0,05-62, встановили, що у додатках до означених Контрактів сторонами було визначено попередню ціну за товар. Додатками №№ 48, 10-16 до вказаних Контрактів передбачено, що остаточна ціна за товар базується на значенні котирувань цін на товар у відповідному періоді, що публікуються «Platts European MarketScan», і має бути вказана у доповненні, яке підписується впродовж 15-ти днів після відвантаження.
Водночас, у доповненнях до зазначених додатків сторони вирішили відійти від встановленого раніше порядку визначення ціни та домовились про фіксовані ціни на товар у розмірі 730 дол. США - за поставкою на підставі додатку № 48 до Контракту від 25 листопада 2011 року та 860 дол. США - за поставками на підставі додатків 10-16 до Контракту від 22 жовтня 2012 року.
Суди відхилили доводи контролюючого органу, що у відповідності до умов Контрактів та додатків до них ціна повинна була визначатися за котируваннями, опублікованими «Platts European MarketScan», оскільки з положення Господарського кодексу України та Законів України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та «Про «Про ціни та ціноутворення» встановлюють, що погодження умов договору, зокрема й ціни товару, є правом сторін і належить до їх власного господарчого відання. При цьому визначення остаточної ціни товару після його фактичної поставки відповідає умовах укладених між сторонами зовнішньоекономічних контрактів. Самі по собі значення біржових котирувань, в тому числі за відомостями агентства «Platts», не мають жодного зобов`язального характеру при укладенні договорів між учасниками торговельних відносин.
Суди врахували, що в ході проведення перевірки відповідач провів порівняльний аналіз заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Аналіз здійснювався на підставі інформації, що міститься в ПІК АСМО «Інспектор 2006» та ЄАІС Міндоходів відносно імпортованих ТОВ «Корнелія» партій товару з мінімальними рівнями заявленої митної вартості. За результатами означеного порівняльного аналізу даних, що містяться в ЄАІС Міндоходів, мінімальна митна вартість товару за кодом УКТЗЕД 2710194130 (дизельне паливо, що містить важкі нафтові фракції) країни походження - Російська Федерація за грудень 2012 року становить 0,82 дол. США за кг. У той же час позивачем аналогічні товари у грудні 2012 року декларувались за ціною 0,86 дол. США за кг. Відтак, задекларована позивачем ціна була більшою за мінімальні ціни, за якими аналогічні товари декларувались та випускались у вільний обіг на територію України іншими суб`єктами господарювання.
Відповідач на вимогу суду апеляційної інстанції, викладену в ухвалі від 21 червня 2017 року, про надання додаткових доказів заниження ТОВ «Корнелія» митної вартості спірного товару, зокрема тих, які б підтверджували або спростовували факт ввезення у такий самий період часу аналогічного товару цього ж товаровиробника за іншою митною вартістю, жодних документів чи пояснень не надав.
Застосовуючи вказані правові норми та надаючи оцінку наданим позивачем у процесі митного оформлення документам, суди зробили обґрунтований висновок про недоведеність відповідачем наявності у нього обґрунтованого сумніву у заниженні заявленої позивачем митної вартості при розмитненні товарів, а також про обґрунтованість визначення митної вартості товару, яку було покладено в основу розрахунку податкових зобов`язань, що зазначені у оспорюваному податковому повідомленні-рішенні.
Обґрунтування касаційної скарги ГУ ДФС аналогічні доводам, викладеним у запереченнях на позов та апеляційній скарзі і зводиться виключно до незгоди з оцінкою, наданою судами повно і всебічно встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Фактично відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановлених частиною першою статті 341 КАС України.
Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі відповідають, а доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.
В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Колегія суддів враховує, що згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ТОВ «Корнелія» припинено 7 червня 2019 року на підставі ухвали Господарського суду Харківської області від 23 травня 2019 року у справі № 922/2431/17. Згідно із цим рішенням затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, а банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю «Корнелія» (пров. Театральний, 4, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 20582375) ліквідовано, провадження у справі закрито.
Згідно з частиною другою статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для застосування положення частини першої цієї статті.
З огляду на те, що припинення позивача не допускає правонаступництва, а рішення судів першої та апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими підстави для застосування положень частини першої статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України щодо залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі відсутні.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343 349 350 354 355 356 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року у справі №810/5843/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.
СуддіМ.М. Гімон М.Б. Гусак Є.А. Усенко