ПОСТАНОВА
Іменем України
13 лютого 2020 року
Київ
справа №812/1336/17
адміністративне провадження №К/9901/157/18, №К/9901/11139/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 812/1336/17
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправною бездіяльність, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду
за касаційними скаргами Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, Державної фіскальної служби України
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року, прийняту в складі головуючого судді Ірметової О. В.,
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Шишова О. О., суддів Сіваченка І. В., Чебанова О. О.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. 27 вересня 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - ГУ ДФС у Луганській області, відповідач-1), Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України, відповідач-2), в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність ДФС України, яка полягає у невиконанні обов`язку в частині негайного виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року в адміністративній справі № 812/1727/15 про поновлення на посаді ОСОБА_1 ;
1.2. стягнути з ГУ ДФС у Луганській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 15 березня 2017 року по 30 липня 2017 року в сумі 24 839,08 грн.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року в адміністративній справі №812/1727/15 його позовні вимоги задоволені повністю: визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства доходів та зборів України від 26 жовтня 2015 року № 980-о «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Міндоходів у Луганській області з 26 жовтня 2015 року; стягнуто з ГУ ДФС у Луганській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 55 347,95 грн за виключенням обов`язкових податків та зборів. Крім того, цією постановою допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Міндоходів у Луганській області. Водночас Державна фіскальна служба України виконала постанову Донецького апеляційного адміністративного суду лише 31 липня 2017 року, про що видано наказ ДФС України № 1797-о від 31 липня 2017 року «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 », тобто із затримкою виконання. Наказом ГУ ДФС у Луганській області від 31 липня 2017 року № 414-о «Про вихід на роботу ОСОБА_1 », який видано на виконання наказу ДФС України, визначено, що вважати ОСОБА_1 таким, що приступив до виконання обов`язків заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області з 31 липня 2017 року. З посиланням на норми статті 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) позивач просив стягнути з ГУ ДФС у Луганській області середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді за період з 15 березня 2017 року по 30 липня 2017 року, тобто за 92 робочих дні, в розмірі 24 839,08 грн.
3. Представник відповідачів заперечував проти задоволення позовних вимог, надав суду письмові заперечення. Під час судового засідання представник відповідачів зазначив, що виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється відповідно до Кодексу про адміністративне судочинство України та Закону України «Про виконавче провадження», а саме відповідно до частини першої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. До Державної фіскальної служби України в проміжок часу з 15 березня 2017 року по 30 липня 2017 року постанова відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом у справі №812/1727/15 не надходила. Лише після відкриття виконавчого провадження у боржника (відповідача) виникає обов`язок по виконанню рішення суду про поновлення позивача на роботі. За цих підстав представник відповідачі вважає, що ОСОБА_1 поновлений на посаді на виконання рішення суду з дотриманням вимог чинного законодавства. Щодо стягнення з ГУ ДФС у Луганській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 15 березня 2017 року по 30 липня 2017 року в сумі 24 839,08 грн, представник відповідачів зазначив, що посада ОСОБА_1 належить до номенклатури посад Голови ДФС України, отже ГУ ДФС у Луганській області не могло самостійно прийнято рішення про поновлення позивача на посаді. При цьому наказ ГУ ДФС у Луганській області від 31 липня 2017 року № 414-о «Про вихід на роботу ОСОБА_1 » видано на виконання наказу ДФС України від 31 липня 2017 року №1797-о «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 », тобто наказ ГУ ДФС у Луганській області є похідним від наказу ДФС України. За таких обставин відсутня вина ГУ ДФС у Луганській області в затримці поновлення позивача на посаді.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року в справі № 812/1727/15 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені повністю:
4.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства доходів та зборів України від 26 жовтня 2015 року № 980-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;
4.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Міндоходів у Луганській області з 26 жовтня 2015 року;
4.3. Стягнуто з ГУ ДФС у Луганській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 55347,95 грн за виключенням обов`язкових податків та зборів.
4.4. Постановлено допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Міндоходів у Луганській області.
5. 03 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ДФС України з заявою про виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 по справі № 812/1727/15.
6. Наказом ДФС України № 1797-о від 31 липня 2017 року «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 » було скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України від 26 жовтня 2015 року № 980 - о «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника ГУ ДФС у Луганській області з 26 жовтня 2015 року. При цьому, Підставою поновлення ОСОБА_1 у наказі ДФС України № 1797-о від 31 липня 2017 року визначено постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року в справі № 812/1727/15.
7. На виконання наказу ДФС України № 1797-о від 31 липня 2017 року видано наказ Головного управління ДФС у Луганській області від 31 липня 2017 року № 414 о «Про вихід на роботу ОСОБА_1 ».
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
8. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
8.1. Визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо несвоєчасного поновлення ОСОБА_1 на роботі на підставі постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року в адміністративній справі № 812/1727/15.
8.2. Стягнуто з Головного управління ДФС у Луганській області (код ЄДРПОУ 39591445, місце знаходження 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 72) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 15 березня 2017 року по 30 липня 2017 року у розмірі 24 839,08 грн (двадцять чотири тисячі вісімсот тридцять дев`ять гривень 08 коп.) з відповідними відрахуваннями установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.
ІV. Касаційне оскарження
9. Не погодившись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідачі подали до Верховного Суду касаційні скарги, які зареєстровано 02 січня 2018 року та 29 січня 2018 року.
10. У касаційній скарзі представник ДФС України зазначає, що оскаржувані судові рішення не враховують положення частини першої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у зв`язку з чим просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
11. На обґрунтування вимог касаційної скарги представник ГУ ДФС у Луганській області указує, що номенклатури посад Голови ДФС України, отже ГУ ДФС у Луганській області не могло самостійно прийнято рішення про поновлення позивача на посаді. При цьому наказ ГУ ДФС у Луганській області від 31 липня 2017 року № 414-о «Про вихід на роботу ОСОБА_1 » видано на виконання наказу ДФС України від 31 липня 2017 року №1797-о «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 », тобто наказ ГУ ДФС у Луганській області є похідним від наказу ДФС України. За таких обставин відсутня вина ГУ ДФС у Луганській області в затримці поновлення позивача на посаді.
12. За доводами представника відповідача-1 обов`язок власника або уповноваженого ним органу виплатити працівникові середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення його на посаді настає тільки тоді, коли така помилка була допущена в частині поновлення на роботі працівника з вини власника або уповноваженого органу.
13. Касаційні скарги відповідачів не містять прохання про розгляд справи за їх участю або участю їх представників.
14. У відзиві на касаційну скаргу позивач спростовує доводи касаційної скарги ДФС України, просить залишити її без задоволення, але скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
15. У відзиві на касаційну скаргу позивач не ставить питання про розгляд справи за його участю або за участю його представника.
16. Ухвалами Верховного Суду від 11 квітня 2018 року та 06 лютого 2018 року відкрито касаційні провадженні та витребувано з Луганського окружного адміністративного суду справу № 812/1336/17 (суддя-доповідач - Желтобрюх І. Л.).
17. 03 квітня 2018 року справа № 812/1336/17 надійшла до Верховного Суду.
18. 22 травня 2018 року ухвалою Верховного Суду відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою позивача.
19. 20 червня 2019 року розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду №797/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І. Л., що унеможливлює її участь у розгляді касаційних скарг.
20. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 21 червня 2019 року визначено склад суду: головуючий суддя - Шевцову Н. В., суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
21. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
22. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
23. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
24. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Згідно з положеннями частини першої статті 235 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
26. За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
27. На підставі частини п`ятої статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
28. Статтею 236 КЗпП України встановлено, що в разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
29. Згідно з частиною першою статті 255 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
30. Пунктом 3 частини першої статті 256 КАС України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
31. Відповідно до частини другої статті 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
32. Частиною четвертою статті 257 КАС України законодавець обумовив питання примусового виконання судових рішень у порядку, встановленому Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606 -).
33. Згідно зі статтею 2 Закону № 606 -примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
34. Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон № 460-IX)
34.1. Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
VІ. Позиція Верховного Суду
35. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
36. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
37. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.
38. З огляду на встановлені державні гарантії обов`язковості виконання судових рішень, Верховний Суд зазначає, що затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов`язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки.
39. Системний аналіз положень, наведених в пунктах 25-31 цього рішення дозволяє дійти висновку, що чинне законодавство не містить жодних застережень щодо звільнення власника або уповноваженого ним органу від відповідальності за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
40. Аналіз правових норм чинного законодавства, що регулює правовідносини в сфері проходження громадянами публічної служби та звільнення з публічної служби, дає підстави для висновку, що рішення судів про поновлення на роботі є обов`язковими та виконуються негайно з часу його оголошення (набрання законної сили), чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави. Верховний Суд звертає увагу на те, що наведений обов`язок виплатити поновленій на посаді особі середній заробіток за час вимушеного прогулу не залежить від обставин та причин невиконання судового рішення про поновлення такої особи на посаді, на що посилаються відповідачі у касаційних скаргах.
41. Враховуючи те, що постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року в справі № 812/1727/15 про поновлення ОСОБА_1 на посаді виконано лише 31 липня 2017 року суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про протиправність бездіяльності ДФС України щодо несвоєчасного поновлення ОСОБА_1 на роботі на підставі постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року в адміністративній справі № 812/1727/15, а також наявність підстав для стягнення на користь позивача з ГУ ДФС у Луганській області середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 15 березня 2017 року по 30 липня 2017 року на підставі статті 236 КЗпП України.
42. Щодо посилань відповідача-2 на безпідставність застосування приписів статті 236 КЗпП України до спірних правовідносин, з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження про примусове виконання судового рішення щодо поновлення позивача на посаді, то Верховний Суд зазначає, що приписи статті 236 КЗпП України не містять застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, зокрема, не пред`явив рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитись на роботі.
43. Вказана правова позиція також відповідає правовим висновкам Верховного Суду України, що викладені в постанові від 25 червня 2015 року по справі № 6-511цс16.
44. Враховуючи приписи пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX, а також те, що касаційні скарги на судові рішення у цій справі були подані до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає їх у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року).
45. За таких обставин Верховний Суд, перевіривши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди всебічно перевірили обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційних скарг їх не спростовують.
VІІ. Судові витрати
46. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області та Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.
2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року в справі № 812/1336/17 залишити без змін.
3. Судові витрати розподілу не підлягають.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Н. В. Шевцова
Судді: О. В. Кашпур
С. А. Уханенко