ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 812/1365/18
адміністративне провадження № К/9901/64524/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів -Желєзного І.В., Чиркіна С.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 року у складі судді Секірської А.Г. та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Блохіна А.А. (головуючий), суддів: Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г. у справі за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Сєвєродонецький склопластик (далі - ТОВ НВО Сєвєродонецький склопластик) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У травні 2018 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом у якому просило:
1.1 - стягнути адміністративно-господарські санкцій за 2017 рік у сумі 231545,05 грн та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 17 по 18 квітня 2018 року у сумі 258,82 грн, разом 231803,87 грн.
2. Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 19 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року, у задоволенні позову відмовив.
2.1 Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що в діях відповідача відсутній склад правопорушення, за вчинення якого Законом України від 21 березня 1991 року №875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон №875-XII) передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій, оскільки він створив робочі місця для працевлаштування інвалідів, інформував орган зайнятості населення про наявність вільних вакансій для працевлаштування інвалідів, подавав до Фонду соцзахисту інвалідів звітність за встановленою формою.
3. Судами попередніх інстанцій встановлено:
3.1 9 січня 2009 року ТОВ НВО Сєвєродонецький склопластик зареєстровано як юридична особа і відповідно до Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70, зареєстровано у позивача 29 вересня 2011 року за №44/129/514.
3.2. На виконання вимог Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70, відповідач подав позивачу звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік, у якому зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 333 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) 10; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону №875-XII 13 осіб; фонд оплати праці штатних працівників (тис. грн) 25701,50; середньорічна заробітна плата штатного працівника (грн) 77181,68.
3.3. 15 лютого 2018 року за вихідним №03-10/174 позивачем на адресу директора ТОВ НВО Сєвєродонецький склопластик направлено лист з проханням своєчасно здійснити сплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році до 15 квітня 2018 року, не допускаючи нарахування пені за звернення до суду за примусовим стягненням боргу, який отримано відповідачем 21 лютого 2018 року та 20 лютого 2018 року направлено на адресу Сєвєродонецького міського центру зайнятості населення запит №04-02/190 про те, чи надавалися ТОВ НВО Сєвєродонецький склопластик до Сєвєродонецького міського центру зайнятості відомості про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, а також про випадки відмови роботодавцем у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, які направлялися центром зайнятості, протягом 2017 року; чи здійснювалося ТОВ НВО Сєвєродонецький склопластик замовлення до Сєвєродонецького міського центру зайнятості на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю у разі відсутності фахівців з потрібними професіями серед зареєстрованих у державній службі зайнятості осіб з інвалідністю.
3.4. 2 березня 2018 року відповідач отримав відповідь Сєвєродонецького міського центру зайнятості від 27 лютого 2018 року №13/04-534 з інформацією про надання протягом 2017 року звітності за формою 3-ПН із зазначенням того, що випадків відмови роботодавцем у працевлаштуванні осіб з інвалідністю не було.
3.5. За несвоєчасну сплату ТОВ НВО Сєвєродонецький склопластик адміністративно-господарських санкцій за 2017 рік позивач нарахував підприємству пеню в сумі 258,82 грн, та звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів у сумі 231545,04 грн та пені.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
4. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
4.1. Мотивами касаційної скарги позивач вказує на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм статей 18-20 Закону №875-XII, оскільки відповідач не забезпечив працевлаштування інвалідів згідно з встановленим законом нормативом, а тому зобов`язаний сплатити до Фонду соцзахисту інвалідів передбачені законом адміністративно-господарські санкції.
5. Відповідач відзив на касаційну скаргу не подав.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
6. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, що діяла до 8 лютого 2020 року), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
7. Перевірку правильності застосування судами норм матеріального права суд касаційної інстанції здійснює у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. Перегляд справи судом касаційної інстанції здійснюється за правилами, встановленими КАС України у редакції до 8 лютого 2020 року.
8. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії для них щодо рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон № 875-XII.
10. Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року №129 передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.
11. Частинами першою-третьою статті 18 Закону України №875-XII встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, у тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
12. Частинами першою та другою статті 19 цього Закону визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
13. Частиною першою статті 20 Закону №875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
14. Поряд із цим, відповідно до частин першої та другої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, і за своєю суттю, а також з огляду на вимоги частини 1 статті 20 Закону №875-XII, є адміністративно-господарськими санкціями.
15. Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 року №5067-VI роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
16. Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
17. Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316 затверджено Форму звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
18. Наведене свідчить про те, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону №875-XII. Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.
19. Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач протягом 2017 року подавав до Сєвєродонецького міського центру зайнятості звітність форми №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) від 27 січня 2017 року про наявність 4-х вакансій прибиральника територій, 1-ї вакансії менеджера зі збуту, 1-єї вакансії інженера-програміста для працевлаштування осіб з інвалідністю, від 27 лютого 2017 року про наявність 4-х вакансій прибиральника територій, 1-ї вакансії менеджера зі збуту, 1-єї вакансії інженера-програміста для працевлаштування осіб з інвалідністю, від 27 лютого 2018 року про наявність 2-х вакансій кухара, 1-ї вакансії кухонного працівника, 1-єї вакансії кондитера для працевлаштування осіб з інвалідністю, від 27 березня 2017 року про наявність 3-х вакансій прибиральника територій, 1-ї вакансії менеджера зі збуту, 1-єї вакансії інженера-програміста для працевлаштування осіб з інвалідністю, від 28 квітня 2017 року про наявність 3-х вакансій прибиральника територій, 1-ї вакансії менеджера зі збуту, 1-єї вакансії інженера-програміста для працевлаштування осіб з інвалідністю, від 30 травня 2017 року про наявність 3-х вакансій прибиральника територій, 1-ї вакансії менеджера зі збуту, 1-єї вакансії інженера-програміста для працевлаштування осіб з інвалідністю, від 29 червня 2017 року про наявність 3-х вакансій прибиральника територій, 1-ї вакансії менеджера зі збуту, 1-єї вакансії інженера-програміста для працевлаштування осіб з інвалідністю, від 28 липня 2017 року про наявність 3-х вакансій прибиральника територій, 1-ї вакансії менеджера зі збуту, 1-єї вакансії інженера-програміста для працевлаштування осіб з інвалідністю, від 28 серпня 2017 року про наявність 3-х вакансій прибиральника територій, 1-ї вакансії менеджера зі збуту, 1-єї вакансії інженера-програміста для працевлаштування осіб з інвалідністю, від 28 вересня 2017 року про наявність 3-х вакансій прибиральника територій, 1-ї вакансії менеджера зі збуту, 1-єї вакансії інженера-програміста для працевлаштування осіб з інвалідністю, від 27 жовтня 2017 року про наявність 3-х вакансій прибиральника територій, 1-ї вакансії менеджера зі збуту, 1-єї вакансії інженера-програміста для працевлаштування осіб з інвалідністю, від 28 листопада 2017 року про наявність 3-х вакансій прибиральника територій, 1-ї вакансії менеджера зі збуту, 1-єї вакансії інженера-програміста для працевлаштування осіб з інвалідністю, від 28 грудня 2017 року про наявність 2-х вакансій прибиральника територій, 1-ї вакансії менеджера зі збуту, 1-єї вакансії інженера-програміста для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Протягом 2017 року на підприємстві було працевлаштовано двох осіб з інвалідністю, а саме: одну особу (інваліда 3-ї групи) на посаду повара; одну особу (інваліда 3-ї групи) на посаду столяра 3-го розряду. Також протягом 2017 року відповідач здійснив підбір робочого місця працівникам на підприємстві, де настала інвалідність, а саме: одна особа - інвалід 3-ї групи, прийнята на роботу до ТОВ «НВО Сєвєродонецький склоспластик» на посаду оператора установок виготовлення склопластикових конструкцій відділення по виробництву склопластиків на основі скловолокна та рідких смол четвертого розряду, переведена на посаду розподільник робіт; одна особа - інвалід 2-ї групи, прийнятий на роботу до ТОВ «НВО «Сєвєродонецький склопластик» на посаду начальника караулу, переведений старшим інспектором.
20. Вищезазначене свідчить, що відповідачем вживалися залежні від нього заходи щодо працевлаштування інвалідів на вакантні посади у підприємстві. Фактів відмови у працевлаштуванні інвалідів при розгляді справи суди попередніх інстанцій не встановили.
21. Ураховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, відповідачем не було допущено жодних із зазначених позивачем порушень вимог Закону України № 875-XII, а норми статей 18-20 цього Закону судами застосовано правильно. Відтак відсутні підстави для сплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій.
22. Зазначений висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20 червня 2011 року у справі №21-60а11, Верховного Суду, викладеним у постановах від 14 лютого 2018 року у справі №820/2124/16, від 28 лютого 2018 року у справі №807/612/16, від 11 вересня 2018 року у справі №812/1127/18, від 19 грудня 2018 року у справі №812/1140/18, від 23 липня 2019 року у справі №820/2204/16, від 31 січня 2020 року у справі №823/763/17.
23. За таких обставин Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
24. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді: І.В. Желєзний
С.М. Чиркін