ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2021 року
м. Київ
справа № 812/1405/16
адміністративне провадження № К/9901/1305/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року у складі судді Борзаниці С.В. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Блохіна А.А., Компанієць І.Д., Ястребової Л.В. у справі №812/1405/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
16 листопада 2017 року Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» (далі за текстом ПАТ «Луганськтепловоз», позивач) звернулось до суду з позовом до Офісу великих податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління (далі за текстом Відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнень, просив:
- визнати протиправною бездіяльність Офісу великих податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління щодо не внесення заяви ПАТ «Луганськтепловоз» про повернення суми бюджетного відшкодування за червень 2015 року на суму 7 196 010,00 грн до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування;
- зобов`язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління внести заяву ПАТ «Луганськтепловоз» про повернення суми бюджетного відшкодування за червень 2015 року на суму 7 196 010, 00 грн до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року, яка була залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року, позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Офісу великих податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління щодо не внесення заяви ПАТ «Луганськтепловоз» про повернення суми бюджетного відшкодування за червень 2015 року на суму 7196010,00 грн (сім мільйонів сто дев`яносто шість тисяч десять гривень 00 коп.) до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Зобов`язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління внести заяву ПАТ «Луганськтепловоз» про повернення суми бюджетного відшкодування за червень 2015 року на суму 7196010,00 грн (сім мільйонів сто дев`яносто шість тисяч десять гривень 00 коп.) до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на користь ПАТ Луганськтепловоз (ідентифікаційний код 05763797, місцезнаходження: 93406, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вулиця Гагаріна, будинок 52-Б) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2756,00 грн (дві тисячі сімсот п`ятдесят шість гривень 00 копійок).
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що відповідачем протиправно невнесені після закінчення строків для проведення відповідних процедур на наступний робочий день після отримання відповідного рішення до Реєстру даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платнику податку - ПАТ Луганськтепловоз згідно податкової декларації з ПДВ.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
Публічне акціонерне товариство "Луганськтепловоз" зареєстроване в якості юридичної особи (ідентифікаційний код 05763797) та внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з 23.06.2015 місцезнаходження юридичної особи зареєстровано за адресою: 93406, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 52-Б (том 1 а.с. 6-8,10-13).
До вересня 2016 року ПАТ "Луганськтепловоз" перебувало на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС (том 1 а.с.9).
16 вересня 2016 року позивача переведено на обслуговування до СДПІ з ОВП у м. Харкова МГУ ДФС, яке реорганізовано у Харківське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, у зв`язку з чим ПАТ "Луганськтепловоз" було передано на облік до Харківського управління.
У липні 2015 року ПАТ "Луганськтепловоз" подав до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість №9150720339 від 17.07.2015 за червень 2015 року, в якій було заявлено до бюджетного відшкодування на суму ПДВ в розмірі 7 169 938,00 грн.
Представником відповідача надано копію довідки Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС від 07.08.2015 № 29/19-0/057637897 про результати камеральної перевірки даних ПАТ "Луганськтепловоз" правомірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та щодо суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за червень 2015 року. (а.с.154-156).
Згідно з зазначеною довідкою, камеральною перевіркою підтверджено відображене ПАТ "Луганськтепловоз" по декларації за червень 2015 року бюджетне відшкодування на рахунок платника податку у банку у сумі 7 169 938,00 грн.
У подальшому позивач направив до контролюючого органу уточнюючі розрахунки №9169245245 від 10.08.2015, №9194849304 від 18.09.2015, №9214244673 від 19.10.2015, №9236688457 від 18.11.2015, №9256209900 від 17.12.2015, у зв`язку з чим збільшив суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, розмір якої становить 7 196 010,00 грн (том 2 а.с.2-16, том 6 а.с.135-209).
Однак, після отримання СДПІ та відповідачем вказаних документів, не вчинено жодних дій щодо подання до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету та не вчинено дій щодо внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування Публічному акціонерному товариству "Луганськтепловоз" по податковій декларації з ПДВ за червень 2015 року.
За таких підстав, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.
Судами також встановлено, що до вересня 2016 року ПАТ «Луганськтепловоз» перебував на обліку в СДПІ ОВП у м. Луганську МГУ ДФС. У зв`язку з припиненням СДПІ ОВП у м. Луганську МГУ ДФС, на виконання розпорядження Офісу великих платників ДФС від 08.09.2016 №47-р «Щодо передання платників податків» ПАТ «Луганськтепловоз» було передано на облік до Харківського управління.
Згідно з інформацією, наявною у Харківському управлінні, ПАТ «Луганськтепловоз» зареєстровано за адресою м. Сєверодонецьк, вул. Гагаріна, 52-Б, проте виробничі потужності підприємства знаходяться за адресою: м. Луганськ, вул. Фрунзе, 107.
Відповідно до листа Державної казначейської служби України від 28.10.2016 №1208/239-18027 зазначено, що Службою безпеки України тимчасово зупинені операції з бюджетними коштами ПАТ «Луганськтепловоз» через їх причетність до функціонуючих непідконтрольних Україні територій Луганської області.
Харківське управління отримало лист Державної казначейської служби України від 26.05.2017 №12-08/486-8648, в якому зазначено: «Стосовно актуальності листів Служби безпеки України щодо тимчасового зупинення операції з бюджетними коштами на користь ПАТ «Луганськтеповоз» повідомляємо наступне.
Листами Служби безпеки України від 15.12.2015, від 25.02.2016, від 01.08.2016, від 26.08.2016 з грифом «Для службового користування» Казначейству повідомлено, що виробничі потужності ПАТ «Луганськтепловоз» залишаються на тимчасово непідконтрольній території у м. Луганську, вказано про проведення перевірки щодо ПАТ «Луганськтепловоз» і порушено питання зупинення операцій з бюджетними коштами на користь вказаного товариства. Окрім того, Службою безпеки України повідомлено, що відшкодування сум ПДВ вказаному суб`єкту може призвести до витрачення цих коштів на фінансування терористичної діяльності.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Доводи касаційної скарги відповідача ґрунтуються на тому, що ПАТ «Луганськтепловоз» зареєстровано за адресою місто Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 52-Б, проте виробничі потужності підприємства знаходяться за адресою: м. Луганськ, вул. Фрунзе, 107. Відповідно до листа Державної казначейської служби України від 28.10.2016 №1208/239-18027 зазначено, що Службою безпеки України тимчасово зупинені операції з бюджетними коштами ПАТ «Луганськтепловоз» через їх причетність до функціонуючих непідконтрольних Україні територій Луганської області. Окрім того, Службою безпеки України повідомлено, що відшкодування сум ПДВ вказаному суб`єкту може призвести до витрачення цих коштів на фінансування терористичної діяльності. Станом на теперішній час Казначейство не отримувало інформації щодо відкликання вищевказаних листів Служби безпеки України або належних даних щодо втрати актуальності зазначених у них відомостей. Крім того, у зв`язку зі зміною механізму повернення сум бюджетного відшкодування, відповідно до чинних норм ПКУ відсутні повноваження у Харківському управлінні щодо надання висновків із зазначенням бюджетного відшкодування з ПДВ до Державної казначейської служби України. Враховуючи зміни до законодавства, новий порядок повернення сум бюджетного відшкодування ПДВ не передбачає обов`язку контролюючого органу в наданні висновків до органів казначейського обслуговування із зазначенням сум бюджетного відшкодування.
Позивачем було подано відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятих судами попередніх інстанцій судових рішень, просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Відповідно до частини 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Положеннями статті 200 ПК України, чинної станом на момент виникнення спірних правовідносин (липень-серпень 2015 року), була визначена процедура бюджетного відшкодування сплачених сум ПДВ, відповідно до якої протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.
Сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою контролюючим органом з дня, наступного за днем закінчення терміну проведення камеральної перевірки, у разі якщо камеральна перевірка проведена не була або за результатами проведення перевірки податкове повідомлення-рішення не було надіслано платнику податку у строк, визначений цим Кодексом ( пункт 200.10 статті 200 ПК України)
Контролюючий орган зобов`язаний протягом п`яти робочих днів після закінчення перевірки:
або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету;
або за заявою платника податку до відповідного контролюючого органу зарахувати таку суму в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.
У разі наявності у платника податку податкового боргу бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу.
У разі виникнення у платника податку необхідності зміни напряму узгодженого бюджетного відшкодування, такий платник податку має право подати відповідну заяву до контролюючого органу, який протягом п`яти робочих днів з дня отримання такої заяви повинен її задовольнити (пункт 200.12 статті 200 ПК України).
Відповідно до пункту 200.13. статті 200 ПК України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
З 01.01.2017 змінилася процедура бюджетного відшкодування сплачених сум ПДВ, та відповідно до положень п. 200.4. ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
Пунктом 200.7. статті 200 ПК України визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.
Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Відповідно до п.4 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року №26 (далі - Порядок №26), орган ДФС вносить до Реєстру такі дані, як сума узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження.
Згідно з п. 2 розділу 2 Порядку інформаційної взаємодії Міністерства фінансів України з Державною фіскальною службою України та Державною казначейською службою України в процесі формування Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03 березня 2017 року №326, (далі - Порядок №326), ДФС відповідно до підпунктів "а", "г" та "ґ" пункту 200.12 статті 200 розділу V Кодексу вносить до Реєстру інформацію щодо дати та суми узгодження бюджетного відшкодування на наступний робочий день після виникнення такого випадку.
Відповідно до п.3 розділу 2 Порядку №326, ДФС при внесенні інформації до Реєстру про узгоджені суми бюджетного відшкодування одночасно вносить інформацію щодо платіжних реквізитів, необхідних для перерахування сум бюджетного відшкодування на поточні банківські рахунки платників податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу таких платників податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
Також, пунктом 6 розділу 2 Порядку №326, зазначено, що обмін інформацією здійснюється з дотриманням вимог законів щодо електронного цифрового підпису та електронного документообігу. Внесення інформації для формування Реєстру здійснюється електронними повідомленнями. На кожне електронне повідомлення, яке надходить від ДФС до Реєстру, накладається не менше двох електронних цифрових підписів посадових (уповноважених) осіб та печатка відповідного територіального органу ДФС.
Як зазначено вище, матеріалами справи підтверджується отримання податковим органом 17 липня 2015 року розрахунку суми бюджетного відшкодування в розмірі 7169938,00 грн, довідки Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС від 07.08.2015 № 29/19-0/057637897 та уточнюючих розрахунків №9169245245 від 10.08.2015, №9194849304 від 18.09.2015, №9214244673 від 19.10.2015, №9236688457 від 18.11.2015, №9256209900 від 17.12.2015 суми бюджетного відшкодування в розмірі 7196010,00 грн.
При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідачем не вчинено відповідних дій, а саме - не внесені після закінчення строків для проведення відповідних процедур на наступний робочий день після отримання відповідного рішення до Реєстру даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платнику податку - ПАТ "Луганськтепловоз» згідно вищевказаної податкової декларації з ПДВ.
Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За ч.ч.1-2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Разом з тим, під час вирішення даного спору відповідач посилався на Лист Державної казначейської служби від 26.05.2017 №12-08/486-8648, в якому остання інформує Державну фіскальну службу з приводу бюджетного відшкодування Товариству податку на додану вартість та зазначає, що Службою безпеки України зупинено операції з бюджетними коштами на користь позивача в зв`язку з існуванням можливості витрачання цих коштів на фінансування терористичної діяльності, при цьому посилається на інформацію зазначену листами Служби безпеки України від 15.12.2015, від 25.02.2016, від 01.08.2016, від 26.08.2016.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про Службу безпеки України» у разі проведення заходів щодо боротьби з тероризмом і фінансуванням терористичної діяльності Служба безпеки України, її органи і співробітники мають право ініціювати згідно із законом питання накладення на невизначений строк арешту на активи, що пов`язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них за зверненням особи, яка може документально підтвердити потреби в покритті основних та надзвичайних витрат.
Відтак, за наявності передбачених законом підстав, Служба безпеки України вправі здійснити заходи щодо обмеження фінансових операцій з участю юридичних осіб.
Суди не дослідили зміст листів Служби безпеки України, на які посилається відповідач та орган казначейства як на підставу для зупинення будь-яких дій щодо виплат з Державного бюджету України на користь ТОВ «Луганськтепловоз» коштів, відтак не з`ясували, чи мають вони наслідком унеможливлення відповідачу та органу казначейства вчиняти дії передбачені статтею 200 Податкового Кодексу України.
Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що листи не підлягають застосуванню з огляду на те, що вони не є актами нормативно - правової дії, оскільки йдеться не про листи, як джерело права, яке застосовується судом відповідно до положень статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, а йдеться про оцінку доказів та інформації, яка впливає на вирішення питання про бюджетне відшкодування та співвідношення рішень Служби безпеки України стосовно вирішення цього питання, з урахуванням особливостей правового регулювання ТОВ «Луганськтепловоз», як суб`єкта права виробничі потужності якого розташовані тимчасово непідконтрольній території.
Таким чином, судами попередніх інстанцій наведене залишено поза увагою, зроблено передчасний висновок про обґрунтованість адміністративного позову та не забезпечено повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі, не вжито визначених законом заходів для з`ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Необхідність врахування відповідних обставин щодо зупинення Службою безпеки України операцій з бюджетними коштами при вирішенні спорів, що складаються за подібних правовідносин, викладено у постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №812/1413/16, від 05.02.2019 у справі № 812/1407/16, від 29.12.2020 у справі №812/483/16, від 18 травня 2021 року у справі № 812/165/17.
Відповідно до частин другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд постановляє ухвалу про закінчення з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з`ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.
Отже, під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, повно та об`єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Виходячи з положень частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з частиною другою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд уважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.
Таким чином, касаційна скарга Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - задовольнити частково.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року - скасувати.
Справу № 812/1405/16 передати на новий розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Суддя-доповідач І. В. Дашутін
Судді О.О. Шишов
М. М. Яковенко