ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
08 квітня 2020 року
справа №812/402/17
адміністративне провадження №К/9901/31166/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25.05.2017 у складі судді Чиркіна С.М.
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017 у складі суддів Ястребової Л.В., Васильевої І.А., Компанієць І.Д.,
у справі №812/402/17
за позовом Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації
до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області
про визнання протиправним та скасування рішення, -
У С Т А Н О В И В :
06.03.2017 Департамент економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації (далі - Департамент, платник єдиного внеску, позивач у справі) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування рішення від 19.12.2016 №898/12-14-13-02/21, яким до позивача за періоди з 21.08.2014 по 27.02.2015 застосована штрафна санкція в розмірі 23104,12 грн, за період з 21.01.2015 по 21.01.2016 у сумі 74204,05 грн та нарахована пеня у розмірі 27298,58 грн, з мотивів безпідставності її прийняття.
25.05.2017 постановою Луганського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою від 18.07.2017 Донецького апеляційного адміністративного суду, позов Департаменту задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у м. Сєверодонецьку Головного управління ДФС України у Луганській області від 19.12.2016 № 898/12-14-13-02 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, з мотивів звільнення позивача від відповідальності у вигляді штрафних та фінансових санкцій, передбачених Законом №2464 за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, а також інших обставин, які встановлені під час судового розгляду та якими позивачем доведена відсутність порушень покладених в основу застосування штрафу та нарахування пені.
07.01.2017 податковим органом подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме статей 6, 9, 12 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2014 року №2464, та пункту 9-4 Розділу 7 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Порушення норм Кодексу адміністративного судочинства України судами попередніх інстанцій касаційною скаргою не зазначено, незважаючи на посилання на порушення норм процесуального права.
22.09.2017 ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу після усунення її недоліків на виконання ухвали цього суду від 08.08.2017, та витребувано з Луганського окружного адміністративного суду справу №812/402/17.
12.12.2017 справа №812/402/17 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.
07.08.2017 справа №812/402/17 та матеріали касаційного провадження №К/800/27118/17 передані до Верховного Суду.
06.04.2020 внаслідок призначення повторного автоматизованого розподілу з підстав самовідводу судді Васильєвої І. А., справу передано на розгляд колегії суддів, яка здійснює касаційний перегляд.
Суд зазначає, що правова позиція з приводу застосування штрафу та нарахування пені за подібними (спірними) правовідносинами була предметом розгляду у зразковій справі. Так, 06.11.2018 Великою Палатою Верховного Суду Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.03.2018 у зразковій справі № 812/292/18 (Пз/9901/22/18) за позовом Обласної комунальної установи «Луганський обласний центр підтримки молодіжних ініціатив та соціальних досліджень» до ГУ ДФС у Луганській області про скасування рішення - залишено без змін. Рішенням від 30.03.2018 задоволені позовні вимоги Обласної комунальної установи «Луганський центр підтримки молодіжних ініціатив та соціальних досліджень», внаслідок чого скасоване рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 13.12.2017 № 0040151304 про застосування штрафних санкцій та застосування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в загальній сумі 45 082,77 гривні.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Департамент економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації, зареєстрований як юридична особа за кодом 24188344 в ЄДРПОУ, є платником єдиного внеску, перебуває на обліку відповідача у справі.
26.10.2016 керівником податкового органу прийнято Рішення № 00161/1302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано за період з 21.08.2014 по 27.02.2015 штраф у розмірі 23104,12 грн (10% до 01.01.2015), за період з 21.01.2015 по 21.01.2016 - 88343,44 грн (20% з 01.01.2016), та нарахована пеня у розмірі - 30300,26 грн.
За результатами адміністративного оскарження рішенням від 07.12.2016 №1243/9/12-32-10-01-09 Головного управління ДФС у Луганській області скаргу позивача задоволено частково, скасовано рішення ДПІ в м. Сєверодонецьку Головного управління ДФС у Луганській області від 26.10.2016 №0011611302, з підстав не врахування в розрахунку штрафної санкції та пені, що платник надавши лист про перерахування помилково сплачених коштів, вжив всіх заходів щодо погашення заборгованості з єдиного внеску і з зазначеного часу не несе відповідальності за перерахування вказаних коштів на рахунок платника єдиного внеску із зазначенням у часі.
18.01.2016 позивач надав до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області для сплати єдиного соціального внеску із лікарняних платіжне доручення № 2 на суму 622,36 грн, за яким казначейською службою здійснено платіж 21.01.2016, тобто прострочивши сплату на 1 календарний день.
19.12.2016 відповідач виніс Рішення № 898/12-14-13-02/21 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано за період з 21.08.2014 по 27.02.2015 штраф у розмірі 23104,12 грн (10% до 01.01.2015), за період з 21.01.2015 по 21.01.2016 - 74204,05 грн (20% з 01.01.2016), та нарахована пеня у розмірі - 27298,58 грн. Саме це рішення є предметом судових розглядів у цій справі.
Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій здійснили системній аналіз положень статті 19 Конституції України, підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, пунктів 3-1 частини першої статті 1, пункту 1 частини першої статті 4, частин восьмої, дванадцятої статті 9, статті 25 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464), із змінами внесеними Законом України від 28.12.2014 № 77- VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», яким внесені зміни до пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI згідно із якими за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум до 01.01.2015, який зумовив узагальнюючий висновок про те, що позивач повинен нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі єдиний внесок. Закон №2464 серед іншого зобов`язує відповідача встановити розмір боргу, період виникнення та застосовувати штрафні санкції з урахуванням зазначених обставин.
Разом із тим, наявність об`єктивних обставин, які підлягають врахуванню при виконані прав та обов`язків вплинули на вирішенні спору у цій справі по суті.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.
02.09.2014 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII(далі - Закон № 1669-VII), згідно до статті 1 якого період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Відтак, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Сєверодонецьк Луганської області та м. Кремінна Луганської області, дію цього Розпорядження зупинено Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014. У подальшому вказані розпорядження втратили чинність згідно з Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Також, цим розпорядженням до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Сєверодонецьк Луганської області та м. Кремінна Луганської області.
Законом України № 1669-VII від 02.09.2014 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набрав чинності 15.10.2014, у Законі 2464-VI розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (у подальшому 9-4) такого змісту: « 9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Суди попередніх інстанцій вважали, що зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 01 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8 та дійшли висновку про те, що позивач звільнявся від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI та від відповідальності за невиконання, несвоєчасне виконання обов`язків платника єдиного внеску встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а саме: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 15 вересня 2014 року по 1 січня 2016 року.
Оскаржуване рішення прийнято 19.12.2016, санкції застосовано за період з 21.08.2014 по 27.02.2015 та з 21.01.2015 по 21.01.2016 з посиланням на статтю 25 Закону №2464-VI, яка визначає заходи впливу та стягнення. За положеннями абзацу другого частини першої цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У межах спірних відносин період, за який застосовані штрафні (фінансові) санкції, збігається з періодом, визначеним пунктом 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI, як період звільнення платників ЄСВ, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI.
Наявність заборони (в силу закону) щодо застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачених Законом № 2464-VI, за невиконання обов`язків платника єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року по 1 січня 2016 року, унеможливлює винесення відповідачем щодо позивача рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у вказаний період. Вищевказана норма Закону № 2464-VI також фактично відтермінувала виконання відповідачем зобов`язань зі сплати єдиного внеску у період з 14.04.2014 до 31.12.2015.
Оцінюючи спір у частині нарахування штрафу в розмірі 425,74 грн та пені в розмірі 85,15 грн по звіту від 21.01.2016, суди попередніх інстанцій виходили з аналізу положень пункту 47 частини 1 статті 2 , статті 43 Бюджетного кодексу України, пункту 2.5 Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26 червня 2002 року № 122 (далі - Положення № 122), пунктів 10.1, 10.7 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів» від 23 серпня 2012 року № 938 (далі - Наказ № 938), пункту 11.7 Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 24.12.2012 № 1407, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 січня 2013 року за № 130/22662 (далі - Порядок № 130).
Враховуючи те, що позивач надав до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області платіжне доручення № 2 саме 18 січня 2016 року на суму 622,36 грн, із дотриманням строків подання та порядку заповнення, оскільки в полі «Одержано банком» зазначеного платіжного доручення не має зауважень органу Казначейства, за яким казначейською службою здійснено платіж 21.01.2016, що доводить безпідставність застосування санкцій на зазначену суму.
Суд вважає, що істотним у цій справі є перебування позивача на обліку як платника єдиного соціального внеску в податковому органі розташованому на території населеного пункту, місцезнаходження якого визначено переліком зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02 вересня 2014 року, який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає серед іншого тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.
Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Стаття 25 Закону № 2464-VІ регламентує заходи впливу та стягнення, і частиною першої цієї статті передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Суд зазначає, що саме факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників, зокрема заходів впливу за порушення Закону № 2464-VІ, якими є спірне рішення.
Суд вважає неприйнятною позицію податкового органу щодо неможливості застосування у межах спірних відносин пункту 9-4 розділу VIII Закону №2464-VІ, оскільки норми цього пункту є діючими на теперішній час, зміни безпосередньо до Закону № 2464-VІ щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) цього пункту внесено не було.
Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25.05.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017 у справі №812/402/17 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р. Ф. Ханова
Судді: І. А. Гончарова
І. Я. Олендер