ПОСТАНОВА
Іменем України
09 квітня 2020 року
Київ
справа №812/6713/13-а
адміністративне провадження №К/9901/31358/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року (суддя Каюда А.М.)
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року (судді: Старосуд М.І. (головуючий), Чебанов О.О., Яковенко М.М.)
у справі № 812/6713/13-а
за позовом Приватного підприємства «ІРБІС»
до Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство «ІРБІС» (далі - ПП «ІРБІС») звернулося до суду з адміністративним позовом до Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області (далі - Первомайська ОДПІ, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 січня 2013 року № 0000022201 та №0000012201, від 22 березня 2013 року № 00000172201.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки господарські операції між ПП «ІРБІС» та ПП «Фірма "АВТ-Маркет плюс"» мали реальний характер, повністю виконані та відповідно відображені в податковому та бухгалтерському обліку позивача. Вказані обставини підтверджені належним чином оформленою первинною документацією.
Луганський окружний адміністративний суд постановою від 18 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року, задовольнив адміністративний позов.
Судові рішення мотивовані тим, що залучені до матеріалів справи документи є достатніми та належними доказами реальності фінансово-господарської діяльності позивача, яка мала місце у періоді, що перевірявся, а відтак він мав право на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених за наслідками здійснення господарських операцій із його контрагентом, а також віднесення до складу оподатковуваного доходу валових витрат.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Первомайська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також неправильну оцінку наявних у матеріалах справи доказів, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПП «ІРБІС» у повному обсязі. Зокрема, скаржник зазначив, що надані позивачем товарно-транспортні накладні, подорожні листи заповнені з порушенням вимог діючого законодавства, тому вони не можуть підтверджувати факт отримання та транспортування товару від контрагента ПП «Фірма "АВТ-Маркет плюс"».
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 січня 2014 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу та витребував матеріали справи № 812/6713/13-а з Луганського окружного адміністративного суду.
ПП «ІРБІС» надіслало до суду заперечення на касаційну скаргу, в яких просить відмовити в задоволенні касаційної скарги Первомайської ОДПІ з огляду на безпідставність та необґрунтованість викладених у ній доводів контролюючого органу.
Луганський окружний адміністративний суд ухвалою від 05 червня 2015 року відновив в частині втрачене провадження в адміністративній справі № 812/6713/13-а.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25 січня 2016 року за результатами вивчення частково відновленого втраченого провадження з огляду на недостатність зібраних матеріалів закрив касаційне провадження у справі.
За результатами розгляду заяви Генеральної прокуратури України про перегляд зазначеної ухвали суду касаційної інстанції з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України статті 279 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у подібних правовідносинах, Верховний Суд України постановою від 18 липня 2017 року скасував ухвалу Вищого адміністративного суду України від 25 січня 2016 року, а справу передав до суду касаційної інстанції для подальшого провадження за касаційною скаргою Первомайської ОДПІ.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 серпня 2017 року прийняв до свого провадження касаційну скаргу Первомайської ОДПІ.
01 березня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передано до Верховного Суду.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що в період з 11 до 17 грудня 2012 року Первомайською ОДПІ переведено перевірку ПП «ІРБІС» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Фірма "АВТ-Маркет плюс"» за період з 01 березня 2012 року до 31 серпня 2012 року, за результатами якої складено акт від 24 грудня 2012 року №644/22/31140050.
14 січня 2013 року на підставі вказаного акта перевірки Первомайська ОДПІ прийняла податкові повідомлення - рішення № 000002201 та № 0000012201, відповідно до яких збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 585 089,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 292 544,50 грн, та з податку на прибуток підприємств за основним платежем - 619 739 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 154 934,75 грн.
Підставою для прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень став висновок контролюючого органу про те, що господарські операції між ПП «ІРБІС» та ПП «Фірма "АВТ Маркет плюс"» не мали реального характеру, оскільки у контрагента позивача відсутні необхідні умови для проведення господарської діяльності, відсутні необхідні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.
За результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 14 січня 2013 року Державна податкова служба у Луганській області залишила їх без змін та збільшила визначену в податковому повідомленні-рішенні від 14 січня 2013 року № 0000022201 суму податку на додану вартість на 13 765,00 грн та суму штрафних (фінансових) санкцій на 6882,50 грн.
22 березня 2013 року Первомайська ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000172201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 13 765,00 грн. та суму штрафних (фінансових) санкцій на 6882,50 грн.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.
За положеннями пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом
193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, а також включення витрат до складу оподатковуваного доходу наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.
Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 03 січня 2012 року між ПП «ІРБІС» та ПП «Фірма "АВТ-Маркет плюс"» укладено договір поставки № 1, за умовами якого позивач зобов`язується прийняти та оплатити товар у кількості та за цінами, вказаними в накладних; товар постачається автомобільним транспортом покупця; строк постачання товарів - згідно із заявками.
На виконання зазначеного договору позивач у період березень-серпень 2012 року виставив ПП «Фірма "АВТ-Маркет плюс"» заявки на відвантаження товару із зазначенням адреси, пунктів навантаження та розвантаження і необхідного обсягу відвантаження за датами за вказаний період.
Суди попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи з`ясували, що позивач протягом березня - серпня 2012 року придбав у ПП «Фірма "АВТ-Маркет плюс"» кремніємісткий матеріал, що підтверджується видатковими та податковими накладними.
Оплата за придбані товари здійснювалася на підставі виписаних позивачем довіреностей, а розрахунки за отриманий товар здійснювалися як в готівковій, так і в безготівковій формі, що підтверджується випискою з особового рахунку та квитанціями до прибуткових касових ордерів.
Транспортування товару здійснювалося вантажним автотранспортом позивача, що підтверджується товарно-транспортними накладними та подорожніми листами. Відомості щодо маршруту, відправника, отримувача, ваги товару та його ціни, зазначені в товарно-транспортних накладних, відповідають відомостям, визначеним у відповідних накладних та податкових накладних.
Приймання товару оформлено актами приймання продукції за кількістю та якістю, а подальше використання позивачем отриманого кремніємісткого матеріалу підтверджується накладними документами на внутрішнє переміщення матеріалів за березень-серпень 2012 року.
З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що господарські операції позивача із ПП «Фірма "АВТ-Маркет плюс"» фактично виконувалися та підтверджені документально.
Судами попередніх інстанцій не встановлено фактів, які б свідчили про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін, і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання укладених договорів.
Доказів порушення відображення вищевказаних господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліку позивача відповідач не надав, що свідчить про правомірність такого відображення і спричинення реальних змін майнового стану платника податків.
Касаційна скарга Первомайської ОДПІ не спростовує правильність висновків, якими мотивовані судові рішення, зводиться фактично до переоцінки проаналізованих судами доказів та не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.
Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343 349 350 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області залишити без задоволення, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.А. Гончарова
Судді І.Я. Олендер
Р.Ф. Ханова