ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 812/81/17
касаційне провадження № К/9901/31518/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.03.2017 (суддя Чиркін С.М.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 (головуючий суддя - Міронова Г.М.; судді: Арабей Т.Г., Геращенко І.В.) у справі №812/81/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій,
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у січні 2017 року звернулася до адміністративного суду з позовом до Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення від 21.12.2016 №120021/1226, яким застосовано фінансові санкції в сумі 6800грн.
Луганський окружний адміністративний суд постановою від 13.03.2017 адміністративний позов задовольнив.
Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07.06.2017 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.03.2017 залишив без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Первомайська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Луганській області оскаржила їх у касаційному порядку.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.03.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог Первомайська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Луганській області посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 80.4 статті 80 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статтей 159 161 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).
Зокрема, вказує на те, що до позивача правомірно застосовані фінансові санкції, оскільки останній не мав права здійснювати продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці через відсутність статусу суб`єкта господарювання громадського харчування.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець 18.11.1998.
Позивач є платником єдиного податку, 2-ої групи, 20%, КВЕД - 47.11- роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями.
У встановленому порядку отримала ліцензію від 17.12.2015 серії НОМЕР_2 реєстраційний номер ліцензії НОМЕР_3 на право здійснювати роздрібну торгівлю алкогольним напоями з терміном дії з 22.12.2015 до 22.12.2016, в якій зазначено місце торгівлі: АДРЕСА_1 (магазин).
Для здійснення підприємницької діяльності позивач орендує земельну ділянку площею 0,0051 га.
Позивач в процесі своєї господарської діяльності використовує РРО, а саме за адресою: АДРЕСА_1 (магазин).
На підставі наказу Головного управління ДФС у Луганській області від 07.12.2016 №418 «Про проведення фактичної перевірки» уповноваженими особами відповідача проведена фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (магазин) з 08.12.2016 по 17.12.2016.
За результатами перевірки Головним управлінням ДФС у Луганській області складено акт від 08.12.2016 № 148/12-32/40-02/2712906807 про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.
В акті зазначено, що продавець ОСОБА_2 здійснила продаж алкогольного напою, а саме пива, на розлив для споживання на місці в пластиковому одноразовому стакані об`ємом 0,5 л, вміст спирту 4,6%, виробник ПАТ «САНіБЕВ Україна», ДСТУ 3888, м. Київ, вул. Фізкультури, 30-В, дата виробництва вказана на кезі 24.09.2016, у кількості одного пластикового стакану за ціною 10,50грн. та видала розрахунковий документ від 08.12.2016.
Фіскальний орган дійшов висновку про порушення позивачем Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР, а саме: продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці суб`єкта господарювання, який не має статусу суб`єкта господарювання громадського харчування.
Первомайською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 21.12.2016 № 120021/1226, яким на підставі абзацу 9 частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР до позивача застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 6800грн.
З метою з`ясування обставин справи судом першої інстанції було викликано свідків: ОСОБА_3 (продавець магазину), ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (працівники податкового органу).
Свідок ОСОБА_2 пояснила, що працює в магазині, « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який належить ОСОБА_1 в с. Гірське де продає продукти харчування. Під час надання пояснень продавець магазину повідомила те, що пиво для споживання на місці не продавала, в магазині ОСОБА_4 (працівник податкової) пиво не вживав, в приміщені відсутні умови для вживання пива. Місцеві жителі купують пиво на розлив, але в магазині його не вживають.
Допитаний як свідок ОСОБА_5 пояснив, що 08.12.2016 на підставі наказу проводив фактичну перевірку магазину позивача, в результаті якої була встановлена реалізація пива на розлив, яке придбав інший працівник ОСОБА_4 за ціною 10,50грн. Продавець ОСОБА_2 налила пиво за допомогою спеціального пристрою. Після придбання ОСОБА_4 пива представились, надали наказ та направлення на перевірку, отримали від продавця необхідні документи та склали акт про порушення. Зазначений акт був підписаний продавцем.
Допитаний як свідок ОСОБА_4 пояснив, що 08.12.2016 при проведені фактичної перевірки на підставі наказів та направлень зайшов до магазину, який належить позивачу, де купив пиво на розлив в пластиковий стакан. Після отримання чеку надали наказ на перевірку та направлення, отримали пояснення від продавця та склали акт про порушення. Пиво придбав з метою встановлення факту продажу та не мав наміру його вживати взагалі бо знаходився при виконанні службових обов`язків.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не доведено факт продажу алкогольних напоїв на розлив саме для споживання на місці суб`єкта господарювання.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначаються Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування.
За приписами частини шостої статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб`єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб`єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.
Відповідальність за порушення норм Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами передбачена положеннями статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР.
Так, статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР передбачено, що за порушення вимог статті 15-3 цього Закону до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів в сумі 6800грн.
Роздрібна торгівля алкогольними напоями регулюється також Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 №854.
Відповідно до абзацу другого пункту 2 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоям роздрібна торгівля алкогольними напоями - діяльність з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших закладах ресторанного господарства.
Роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється через спеціалізовані підприємства, в тому числі фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, а також заклади ресторанного господарства.
Пунктом 22 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоям встановлено, що продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки закладами ресторанного господарства та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів.
З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що торгівля алкогольними напоями на розлив з метою їх споживання на місці дозволена лише суб`єктам господарювання, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач як суб`єкт підприємницької діяльності не відноситься до суб`єктів господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб`єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів та мають право реалізовувати алкогольні напої на розлив для споживання на місці. Зазначений факт визнається учасниками.
Крім цього, суди звернули увагу на те, що кваліфікуючою ознакою складу правопорушення, передбаченого статтею 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР, є продаж алкогольних напоїв на розлив саме для споживання на місці.
Під час розгляду справи відповідачем не було доведено належними доказами факту продажу алкогольних напоїв на розлив саме для споживання на місці.
При цьому суди звернули увагу на відсутність облаштування в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» місць для вживання у тому числі пива та відсутність наміру у покупця вживати пиво безпосередньо в магазині.
Відтак, суди дійшли правильного висновку про недоведеність з боку відповідача належними доказами складу правопорушення, передбаченого статтею 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", та як наслідок відсутності підстав для застосування фінансових санкцій в сумі 6800грн.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що під час перевірки за місцем господарської діяльності позивача було здійснено продаж пива на розлив для споживання на місці. Вказане, на думку скаржника, підтверджується фіскальним чеком від 08.12.2016.
Також, податковий орган вказує на наявність біля магазину літнього майданчика.
Однак, на підтвердження вказаного відповідачем будь-яких належних доказів (фотознімки, пояснення свідків, тощо) надано не було.
Крім того, під час перевірки податковим органом не було виявлено й належного обладнання для забезпечення можливості продажу алкогольних напоїв для подальшого їх споживання на місці. Разом з цим, відповідачем не було й зафіксовано факт такого продажу та споживання алкогольних напоїв іншими особами.
З фіскального чеку, що міститься у матеріалах справи, не можна встановити той факт, що пиво було продано саме для споживання на місці. У цьому фіскальному чеку зазначено: пиво розливне 0,5 л., ціна 10грн.
Крім цього, відповідач звертає увагу на те, що відсутність факту вживання алкогольних напоїв на місці не впливає на спірні правовідносини, оскільки закон не пов`язує факт вживання з фактом порушення.
Утім суд касаційної інстанції вважає такі доводи необґрунтованими, з огляду на те, що статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР передбачено відповідальність за продаж алкогольних напоїв на розлив саме для споживання на місці.
Наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що поведінка позивача не була спрямована на продаж пива на розлив саме для споживання на місці.
Враховуючи те, що відповідачем не доведено факту продажу позивачем алкогольних напоїв для подальшого їх споживання на місці, що є однією з кваліфікуючих ознак складу правопорушення, суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для притягнення позивача до відповідальності на підставі статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність прийнятого Первомайською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Луганській області рішення від 21.12.2016 №120021/1226 про застосування фінансових санкцій в сумі 6800грн.
Доводи відповідача щодо наявності повноважень посадових осіб контролюючого органу на проведення перевірки не приймаються до уваги, оскільки судами не вирішувалося питання щодо наявності чи відсутності підстав проведення перевірки.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись частиною другою розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.03.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 у справі №812/81/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна
Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк