ПОСТАНОВА
Іменем України
19 лютого 2021 року
Київ
справа №812/83/18
адміністративне провадження №К/9901/53554/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного сулу у складі головуючого судді Смішливої Т.В. від 13.03.2018 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Шишова О.О., Сіваченка І.В., Василенко Л.А. від 18.05.2018,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2018 року ОСОБА_1 (далі по тексту також ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська (далі по тексту також УПФУ в Жовтневому районі м. Луганська, УПФ, пенсійний орган), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому пенсії за інвалідністю;
- зобов`язати відповідача виплатити позивачу пенсію за інвалідністю за період з 01.07.2014;
- у порядку статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України допустити постанову до негайного виконання.
2. Позивач аргументував свій позов тим, що він перебуває на обліку в УПФУ в Жовтневому районі м. Луганська та є отримувачем пенсії за інвалідністю. З 01.07.2014 відповідачем виплату пенсії припинено. Позивач висловлював незгоду з такими діями пенсійного органу, оскільки вважає, що стаття 49 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» містить вичерпний перелік підстав для припинення виплати пенсії. При цьому, ніяких рішень щодо припинення виплати позивачу пенсії не приймалося. Не приймалося також рішення про ліквідацію або реорганізацію УПФУ в Жовтневому районі м. Луганська.
3. У зв`язку з тим, що в судовому порядку визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №595, вважає, що відповідач повинен виконувати свої обов`язки належним чином, а його бездіяльність щодо невиплати позивачу пенсії повинна бути визнана у судовому порядку протиправною.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Рішенням Луганського окружного адміністративного сулу від 13.03.2018, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.05.2018, у задоволенні позову відмовлено.
5. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем не було порушено вимог Конституції України та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки на даний час відсутній порядок виплати пенсій без використання банківської системи України.
6. Суди попередніх інстанцій вказували й на те, що оскільки ОСОБА_1 не перемістився з тимчасово окупованої території України на територію, підконтрольну українській владі, для належного отримання пенсії в установленому законом порядку, а УПФУ Жовтневому районі м. Луганська тимчасово не здійснює своїх повноважень, то у даному конкретному випадку відсутні підстави для визнання бездіяльності УПФУ в Жовтневому районі м. Луганська щодо невиплати пенсії за інвалідністю протиправною та зобов`язання останнього сплатити позивачу пенсію за інвалідністю за період з 1 липня 2014 року. При цьому, як наголошено в оскаржуваних судових рішеннях, оскільки даний орган є таким, що тимчасово не здійснює свої повноваження, до повернення міста Луганська під контроль органів державної влади. Суди визнали, що право ОСОБА_1 на отримання пенсії не порушено, оскільки в даному випадку, з метою здійснення своїх прав, останній має право звернутися до будь-якої установи Пенсійного фонду України, яка розміщена на території, що підконтрольна Україні, для отримання пенсії.
7. Також, суд апеляційної інстанції, надаючи у своїй постанові оцінку посиланням позивача на порушення судом першої інстанції норм та принципів міжнародного права, а саме - Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з питання мирного володіння майном, зазначив, що стаття 1 першого протоколу Конвенції передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, згідно з позицією колегії суддів, чинне законодавство жодним чином не обмежує право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідні, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, позивачем подано касаційну скаргу, в якій останній, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та задовольнити позов.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, ОСОБА_1 є інвалідом з дитинства та йому встановлено І групу інвалідності по зору.
10. Згідно копії паспорта позивача серії НОМЕР_1 , виданого Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області 29.08.2008, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
11. Позивач перебуває на обліку в УПФУ в Жовтневому районі м. Луганська. Пенсію по інвалідності ОСОБА_2 призначено з вересня 2003 року безстроково, що підтверджується посвідченням від 14.01.2004 № НОМЕР_2 , виданим УПФУ в Жовтневому районі м. Луганська.
12. Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 01.03.2018 №2703/07 за даними Центральної бази даних одержувачів пенсій останнє нарахування пенсії ОСОБА_1 було в липні 2014 року. На обліку в інших управліннях Пенсійного фонду України ОСОБА_1 не перебуває.
13. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 13.03.2018 місцезнаходження юридичної особи УПФУ Жовтневому районі м. Луганська: 91005, Луганська область, м. Луганськ, вул. Фрунзе, буд. 121. УПФ в процесі припинення не перебуває.
14. Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 01.03.2018 №2703/07 УПФУ Жовтневому районі м. Луганська (код ЄДРПОУ 21792318) не переміщувалось до населених пунктів, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Рішення про ліквідацію, реорганізацію УПФУ Жовтневому районі м. Луганська Уряд не приймав. Керівний склад УПФУ Жовтневому районі м. Луганська (начальник та його заступники) звільнені, а документація управління залишились в приміщенні установи в м. Луганськ.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
15. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач посилається на те, що судами, на його думку, неправильно застосовано діюче законодавство. Позивач вказує, що стаття 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» містить вичерпний перелік підстав для припинення виплати пенсії.
16. Скаржник вказує на помилковість застосування судами положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», адже він не є внутрішньо переміщеною особою. Вважає, що цей Закон не зупиняє та не обмежує дію Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. У суді касаційної інстанції розгляд цієї справи призначено у судовому засідання та належним чином повідомлено учасників справи про день, час та місце розгляду справи.
18. В подальшому у судовому засіданні було оголошено перерву.
19. В останнє судове засідання учасники справи не з`явились, хоча й були належним чином повідомленні про день, час та місце розгляду справи.
20. Представник позивача подала до Верховного Суду письмові пояснення. У яких підтримала у повному обсязі вимоги касаційної скарги, а також просила її задовольнити і провести касаційний розгляд справи у її та позивача відсутність.
21. Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
22. Зважаючи на вищевикладене, а також враховуючи вищевказані положення процесуального закону, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду цієї справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
23. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне.
24. Згідно з положенням частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи
25. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
26. Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
27. Право на пенсійне забезпечення гарантується статтею 46 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
28. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
29. За змістом частини першої статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
30. Відповідно до статті 47 цього ж Закону, пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
31. Частиною першою статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду. Зазначеній в цій статті перелік підстав припинення виплати пенсії є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
32. Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення РНБО України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.
33. Згідно Закону України від 02.09.2014 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VIII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
34. На час припинення нарахування та виплати позивачу пенсії, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р м. Луганськ було включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція та органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
35. Вказане розпорядження втратило чинність на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, у якому у розділі «Луганська область» також міститься м. Луганськ, де зареєстрований та проживає позивач.
36. Постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 23.07.2014 №436 на території Донецької та Луганської областей, починаючи з 24.07.2014 запроваджено надзвичайний режим роботи банківської системи, а постановою від 06.08.2014 №466 «Про призупинення здійснення фінансових операцій» НБУ зобов`язав банки України, небанківські установи та національного оператора поштового зв`язку, які є платіжними організаціями внутрішньодержавних/міжнародних платіжних систем та/або їх учасниками, призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій на території, яка не контролюється українською владою, до переходу району/міста обласного значення Донецької та/або Луганської областей під контроль української влади.
37. Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №595 затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей та зобов`язано міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації забезпечити до 1 грудня 2014 року переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Переміщення здійснюється лише тих бюджетних установ, підприємств та організацій, що у разі зміни місцезнаходження зможуть забезпечити провадження своєї діяльності.
38. Колегія суддів звертає увагу й на те, що право на пенсійне забезпечення здійснюється не лише шляхом нарахування пенсії, а й фактичним отриманням нарахованих сум, що неможливо без відновлення роботи банківської системи на території населених пунктів, які не контролюються українською владою.
39. Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» визначено, що призначення та продовження виплати усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
40. За наведеного правового регулювання, умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».
41. Водночас, як було встановлено судами, позивач не є внутрішньо переміщеною особою та проживає на непідконтрольній українській владі території.
42. Розглядаючи справу зі схожими правовідносинами (№243/3505/16-ц) Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.09.2018 дійшла висновку, що ненадання позивачем, який не є внутрішньо переміщеною особою, довідки про взяття його на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, не є підставою для невиплати позивачу страхових виплат.
43. У цій же справі Велика Палата Верховного Суду визнала таким, що не відповідає фактичним обставинам справи правовий висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 12.04.2017 у справі №6-51цс17, оскільки на дату її прийняття набрали законної сили рішення судів у справі №826/18826/14, якими визнано незаконним пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №595.
44. Таким чином, відсутність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи не може впливати на реалізацію права на пенсійне забезпечення.
45. Крім того, виключний перелік підстав для припинення виплати пенсій наведено у статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», наявність яких у справі, що розглядається, встановлено не було.
46. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд й у постановах від 17.03.2020 у справі №227/2158/17, від 23.06.2020 у справі №227/4106/17, від 30.11.2020 у справі №360/3365/18, правовідносини у яких є подібними до тих, які виникли у справі, що розглядається, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від них під час розгляду цієї справи.
47. За такої правової регламентації, що міститься у законодавстві, яким врегульовано спірні правовідносини, а також з урахуванням встановлених судовим розглядом обставин цієї справи і сформованої Верховним Судом правозастосовчої практики у подібних справах, підстав для відступу від якої не вбачається, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані позивачем судові рішення є незаконними та ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права.
48. Що ж стосується вимоги позивача допустити постанову до негайного виконання у порядку статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, то колегія суддів з цього приводу зазначає таке.
49. Відповідно до приписів вищенаведеної правової норми процесуального закону, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць (пункт 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України).
50. Згідно з положеннями пункту 1 частини другого цієї ж статті Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.
51. Оскільки позивач не ставив вимог про стягнення суми боргу з виплати йому пенсії і таке судове рішення у даному конкретному випадку не ухвалюється касаційним судом за наслідком касаційного розгляду цієї справи, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність передбачених процесуальним законом підстав для допуску цієї постанови до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
52. Ураховуючи наведене, Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах доводів та вимог касаційної скарги, повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, неправильно застосували норми матеріального права, а отже ухвалили незаконні судові рішення, які, як наслідок, підлягають скасуванню.
53. За правилами пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
54. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України).
55. За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позову.
56. Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 350, 355, 356, підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-IX,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Луганського окружного адміністративного сулу від 13.03.2018 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.05.2018 скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська (91005, Луганська область, місто Луганськ, Жовтневий район, вулиця Фрунзе, будинок 121 І, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 21792318) щодо невиплати пенсії за інвалідністю протиправною.
Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська виплатити пенсію по інвалідності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) за період з 01.07.2014.
В задоволенні решти позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді: Я.О. Берназюк
І.В. Желєзний