№ 813/186/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2020 року

Київ

справа № 813/186/17

адміністративне провадження № К/9901/40091/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 813/186/17

за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Львівській області, третя особа Червоноградський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_1 - Швеця Дмитра Юрійовича

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Гавзика З.В.,

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року, постановлену колегією у складі головуючого судді Кухтея Р.В., суддів Носа С.П., Яворського І.О.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У січні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - відповідач), третя особа Червоноградський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - третя особа) в якому з урахування уточнень просила:

1.1. визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо невиплати заробітної плати при звільненні позивача з посади начальника Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Червоноградського міськрайонного управління юстиції у Львівській області за періоди з 21 липня 2014 року по 12 серпня 2014 року, з 12 жовтня 2014 року по 21 жовтня 2014 року, з 21 грудня 2014 року по 24 лютого 2015 року.

1.2. зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату начальника Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Червоноградського міськрайонного управління юстиції у Львівській області заробітну плату за періоди з 21 липня 2014 року по 12 серпня 2014 року, з 12 жовтня 2014 по 21 жовтня 2014 року, з 21 грудня 2014 року по 24 лютого 2015 року в розмірі 5 702 грн 78 коп.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що наказом відповідача від 20 лютого 2015 року № 203К її звільнили з посади начальника Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Червоноградського міськрайонного управління юстиції у Львівській області. Однак, під час звільнення з нею провели не повний розрахунок, а саме їй не була виплачена заробітна плата за періоди з 21 липня 2014 року по 12 серпня 2014 року, з 12 жовтня 2014 по 21 жовтня 2014 року, з 21 грудня 2014 року по 24 лютого 2015 року.

2.1. Позивач зазначила, що у зазначені періоди, які мали місце між періодами відсторонення її від посади, вона виконувала обов`язки начальника Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Червоноградського міськрайонного управління юстиції у Львівській області та вчиняла реєстраційні дії. На її звернення про необхідність усунення таких порушень її прав, відповідач повідомив, що заробітна плата їй нарахована відповідно до табелів обліку робочого часу Червоноградського міськрайонного управління юстиції у Львівській області.

3. Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача позивач звернулась до суду з позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

4. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Зобов`язано Головне територіальне управління юстиції у Львівській області перерахувати нарахування заробітної плати начальника відділу державної реєстрації Червоноградського міськрайонного управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1 за періоди - липень, серпень, жовтень, грудень 2014 року, січень, лютий 2015 року, за виконану роботу, відповідно до встановлених норм праці.

5. В обґрунтування ухваленої постанови судом першої інстанції зазначено про те, що позовні вимоги про визнання бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу заробітної плати та зобов`язання його здійснити нарахування та виплату заробітної плати відповідача за періоди з 21 липня 2014 року по 12 серпня 2014 року, з 12 жовтня 2014 року по 21 жовтня 2014 року, з 21 грудня 2014 року по 24 лютого 2015 року не підлягають задоволенню, оскільки заробітна плата за ці періоди не була облікована відповідачем. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази достовірного обліку виконаної позивачем у вказані періоди роботи на посаді начальника Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Червоноградського міськрайонного управління юстиції у Львівській області.

5.2. З цих же підстав, з огляду на положення статті 162 КАС України суд першої інстанцій дійшов висновку про необхідність зобов`язання Головного територіального управління юстиції у Львівській області перерахувати нарахування заробітної плати начальника відділу державної реєстрації Червоноградського міськрайонного управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1 за періоди - липень, серпень, жовтень, грудень 2014 року, січень, лютий 2015 року, за виконану роботу, відповідно до встановлених норм праці.

6. Не погодившись з ухваленою постановою позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

7. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Швеця Д.Ю . задоволено частково.

7.1. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року у справі № 813/186/17 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Львівській області (за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Червоноградський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчини певні дії - відмовлено.

8. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд апеляційної інстанції вказав на те, що ведення табельного обліку робочого часу на підприємствах, в установах і організаціях регламентується наказом Держкомстату України від 15 грудня 2008 року № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці», згідно з яким у табелі обліку робочого часу типової форми № п-5 здійснюються відмітки про фактично відпрацьований час, відпрацьовані за місяць години, в тому числі надурочну, вечірні, нічні години роботи та інше, а також інші відхилення від нормальних умов роботи. При цьому, як зазначено у пункті 2 до типової форми № п-5, ця форма носить рекомендаційний характер і складається із мінімальної кількості показників, необхідних для заповнення форм державних статистичних спостережень. За необхідності форма може бути доповнена іншими показниками, необхідними для обліку на підприємстві. Наведене, на думку суду апеляційної інстанції, спростовує доводи позивача про неналежне ведення відповідачем табелів обліку використання робочого часу.

8.1. Разом з тим суд апеляційної інстанції зазначив, що копії витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, зокрема, відомостей виконаних дій по реєстру (деталізовано) на які посилається позивач з огляду на положення пункту 1.3 Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 липня 2008 року № 1269/5 є недопустими доказом перебування позивача на роботі та виконання нею обов`язків начальника Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Червоноградського міськрайонного управління юстиції у Львівській області за періоди з 21 липня 2014 року по 12 серпня 2014 року, з 12 жовтня 2014 року по 21 жовтня 2014 року, з 21 грудня 2014 року по 24 лютого 2015 року.

8.2. Відповідь Червоногвардійського міського відділу реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області № 761/02.1-06-18 від 30 червня 2017 року за підписом в.о. начальника цього відділу Крук Ю.С. про вчинення позивачем у спірні періоди реєстраційних дій судом апеляційної інстанції оцінено в сукупності і іншими дослідженнями доказами та на думу суду не спростовують доводів відповідача щодо неналежного ведення ним обліку робочого часу.

8.3. Стосовно доводів позивача про те, що відповідачем не було надано докази систематичного невиконання нею без поважних причин покладених на неї посадових обов`язків у спірні періоди, то такі не є предметом спору.

8.4. Судом апеляційної інстанції під час розгляду встановлено, що у періоди з 05 серпня 2014 року по 22 серпня 2014 року позивач перебувала на амбулаторному лікування, а з 21 січня 2015 року по 04 лютого 2015 року - на стаціонарному лікуванні. Листки непрацездатності відповідачем були оплачені.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

9. У березні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга адвоката ОСОБА_1 - Швеця Д.Ю., в якій він просив скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного від 01 лютого 2018 року і прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

10. На думку скаржника оскаржувані судові рішення є незаконними, необґрунтованими та такими, що винесені з грубим порушення норм процесуального та матеріального права.

11. В обгрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції не взято до уваги, що відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доказування у цій справі покладено на відповідача. Натомість суди попередніх інстанцій вказали на ненадання позивачем доказів на підтвердження своїх позовних вимог. А суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відповідач підтвердив відсутність позивача на роботі, однак на думку позивача такі докази у справі відсутні.

11.1. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні позову покликається виключно на спірний табель обліку робочого часу, як на належний доказ відсутності позивача на робочому місці, відкидаючи відповідь третьої особи, яка визнала факт виконання позивачем посадових обов`язків та вчиняла реєстраційні дії.

11.2. Одночасно, суд першої інстанції правомірно визнав недопустими докази долучені представниками відповідача табелі робочого обліку робочого часу, оскільки умовні позначення про відсутність позивача у спірні періоди у копії табелів робочого часу не узгоджуються з наказом Державного комітету статистики України від 05 грудня 2008 року № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці». Значення умовних позначень у копіях таких табелів відповідач також не пояснив, хоча має визначений законодавством обов`язок вести достовірний облік виконаної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку, а заробітна плата, це -винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці.

12. 19 березня 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Желтобрюх І.Л., судді Білоус О.В., Стрелець Т.Г.

13. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Желтобрюх І.Л., суддів Білоуса О.В., Стрелець Т.Г. від 21 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

14. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року, який здійсненого на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року № 624/0/78-19 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Желтобрюх І.Л. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), що унеможливлює її участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

15. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 05 лютого 2020 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до частини 1 статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

16. 16 квітня 2018 року від Головного територіального управління юстиції у Львівській області, надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач просить касаційну скаргу скаржника залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Установлені судами фактичні обставини справи

17. З 20 травня 1982 року ОСОБА_1 працювала в органах реєстрації актів цивільного стану, з 16 листопада 2001 року по день звільнення обіймала посаду начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Червоноградського міського управління юстиції Львівської області.

18. Дана обставина встановлена постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року по справі № 813/2197/15 за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про скасування наказів, зобов`язання вчинити дії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка набрала законної сили 03 листопада 2015 року.

19. Згідно наказів начальника Головного територіального управління юстиції у Львівській області № 537 від 19 березня 2014 року, № 795 від 28 травня 2014 року, № 1311 від 19 серпня 2014 року та № 1693 від 30 жовтня 2014 року ОСОБА_1 відсторонено від посади начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Червоноградського міського управління юстиції Львівської області строком на два місяці по кожному наказу, відповідно з 14 березня 2014 року до 14 травня 2014 року, з 20 травня 2014 року до 20 липня 2014 року, з 12 серпня 2014 року до 11 жовтня 2014 року, з 21 жовтня 2014 року до 20 грудня 2014 року по кожному періоду включно.

20. Наказом Головного територіального управління юстиції у Львівській області № 203/К від 20 лютого 2015 року ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Червоноградського міського управління юстиції Львівської області за статтею 38 КЗпП України. Дана обставина також встановлена постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року по справі № 813/2197/15, яка набрала законної сили 03 листопада 2015 року.

21. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати заробітної плати при звільненні, позивач звернулася до суду із зазначеним позовом.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права й акти їх застосування

22. Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (в редакції станом на 04 липня 2013 року, далі - Закон № 108/95-ВР) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

23. Статтею 30 Закону № 108/95-ВР визначено, що при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. Роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

24. Типові форми первинної облікової документації зі статистики праці затверджені наказом Державного комітету статистики України від 05 грудня 2008 року № 489 (в редакції станом на 25 грудня 2009 року, далі - Наказ № 489).

25. Наказом № 489 затверджено та введено в дію з 01 січня 2009 року типові форми первинної облікової документації підприємств, установ, організацій, що зазначені у додатках до цього наказу, зокрема, типова форма № П-5 "Табель обліку використання робочого часу" (пункт 1.4. Наказу № 489).

26. Типовою форми № П-5 одночасно з визначення форми табелю обліку робочого часу наведено перелік умовних позначень для обліку робочого та часу відсутності на роботі.

27. В примітці 2 до Типової форми № П-5 визначено, що ця форма носить рекомендаційний характер і складається із мінімальної кількості показників, необхідних для заповнення форм державних статистичних спостережень. При необхідності форма може бути доповнена іншими показниками, необхідними для обліку на підприємстві.

28. Статтею 69 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року) визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

29. Відповідно до статті 70 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року) належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

30. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень з огляду на приписи частини 2 статті 71 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року) обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

31. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов`язку суд витребовує названі документи та матеріали (частина 4 статті 71 КАС України в редакції станом на 15 грудня 2017 року).

32. Згідно з статтею 86 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

33. Статтею 138 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) визначено, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. Для встановлення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

34. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із того, що з метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підставі позову у суді касаційної інстанції не допускається.

35. Згідно частини 3 статті 211 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що кореспондує нормі частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15 грудня 2017 року).

36. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 159 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року), відповідно до якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справ, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

37. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

38. Предметом судового контролю у даній справі є правомірність дій чи бездіяльності Головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо виплати заробітної плати за періоди з 21 липня 2014 року по 12 серпня 2014 року, з 12 жовтня 2014 року по 21 жовтня 2014 року, з 21 грудня 2014 року по 24 лютого 2015 року.

39. Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції недотримано вимоги Кодексу адміністратвиного судочинства України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) щодо визначення обов`язку доказування у цій справі, де відповідачем є суб`єкт владних поноважень. Із матеріалів справи слідує та встановлено судом апеляційної інстанції, що відповідач у цій справі, заперечуючи проти позову, надав докази на підтвердження своїх заперечень, а саме копії табелів робочого часу, лікарняних листів, постанови Львівського окружного адміністратвиного суду від 07 жовтня 2015 року у справі № 813/2197/15, які були оцінені судом апеляційної інстанції в сукупності з іншими доказами у цій справі.

40. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги в межах її доводів, Верховний Суд зазначає, що перевірка законності судового рішення суду апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

41. Верховний Суд приходить до висновку, що доводи касаційної скарги щодо помилковості визнання судом апеляційної інстанції табелів обліку робочого часу як належних доказів у справі, слід відхилити, з огляду на таке.

42. У цій справі суд апеляційної інстанції оцінюючи докази у справі вказав, що сам факт наявності реєстраційних дій, представлений позивачем суду у вигляді витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян, зокрема, відомостей виконаних дій по реєстратору (деталізований), в сукупності з іншими доказами по справі, зокрема табелями обліку використання робочого часу працівниками Червоноградського міського управління юстиції, які оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства, про яке описано вище, не свідчить про виконання останньою своїх службових обов`язків у період між діями ухвал суду про її відсторонення від посади.

43. Визначення поняття доказів, вимоги щодо належності та допустимості доказів та порядок їх оцінки визначено у статтях 69 70 86 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року).

44. Із системного аналізу зазначених норм слідує, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для адміністративного суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для адміністративного суду не є обов`язковим.

45. Установлення істини нерозривне з правовою оцінкою фактів, оскільки суд установлює лише такі події і дії, яким законом надається значення юридичних фактів. Процес установлення об`єктивної істини у справі включає в себе правильне визначення предмета доказування, ретельну перевірку за допомогою доказів наявності чи відсутності кожного з такого роду фактів, оцінку досліджених доказів і установлених обставин з неодмінним з`ясуванням правової суті установлених судом обставин справи.

46. Оцінка доказів - це розумова діяльність суб`єктів доказування з визначення належності, допустимості доказів, їх достовірності, достатності і взаємного зв`язку, яка здійснюється на підставі законів логіки в умовах, установлених правовими нормами. Метою оцінки доказів є достовірне пізнання фактичної сторони справи. Змістове навантаження принципу оцінки відповідно до внутрішніх переконань судді полягає в тому, що суддя самостійно вирішує питання щодо достовірності доказів, достатності їх для ухвалення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах. Внутрішнє переконання - це ставлення суду до обставин справи, що ґрунтується на доказах.

47. Підтвердженням принципу оцінки судом доказів лише відповідно до його внутрішніх переконань є приписи статтею 341 КАС України (в редакції після 15 грудня 2017 року), згідно з якими постанова адміністратвиного суду касаційної інстанції не може містити приписів про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Повнота оцінки доказів означає, що суд зобов`язаний дослідити й оцінити всі зібрані у справі докази, які є допустимими.

48. Всебічність означає оцінку доказів з урахуванням доводів усіх осіб, які беруть участь у справі. Об`єктивність оцінки доказів означає незацікавленість суду в результаті вирішення справи, відсутність упередженості суду при оцінці доказів. Відповідно до частини першої частини 3 статті 159 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. Принцип, згідно з яким ніякі докази не мають для суду наперед установленої сили і кожен доказ підлягає оцінці адміністративним судом разом з іншими доказами, означає, що: ні в законі, ні підзаконних актах не повинно міститися вказівок, які заздалегідь установлюють доказову силу і значення доказу; ніякі органи чи посадові особи не мають права давати суду вказівок щодо доказової сили і значення того чи іншого доказу; докази повинні оцінюватися за їх властивостями; не можна вважати, що певний вид доказів має переваги, та без належної оцінки і врахування всіх доказів обґрунтовувати ним рішення.

49. З огляду на зазначене Верховний Суд приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції дотримано норм процесуального права щодо визначення належності та допустимості доказів та здійснено їх оцінку за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності. В той же час Верховний Суд з огляду на приписи статті 341 КАС України (в редакції після 15 грудня 2017 року) позбавлений можливості надати оцінку щодо належності та допустимості досліджених під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанцій доказів.

50. Верховний Суд зазначає, що переглядаючи рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року, суд апеляційної інстанції обґрунтовано його скасував та надав спірним правовідносинам належну правову оцінку.

51. З урахуванням вищевикладеного Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про необґрунтованість позовних вимог та про необхідність відмовити в їх задоволенні.

52. Зі змісту касаційної скарги слідує, що відповідач просить скасувати судові рішення судів як першої так і апеляційної інстанцій. При цьому слід звернути увагу, що постанова Львівського окружного адміністратвиного суду від 19 жовтня 2017 року правомірно була скасована за результатами апеляційного провадження.

53. Доводи та аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

54. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

55. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

56. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

57. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

58. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

59. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

60. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

61. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

62. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.

63. Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове судове рішення по суті позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу адвоката ОСОБА_1 - Швеця Дмитра Юрійовича залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду