ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 813/1981/17
адміністративне провадження № К/9901/25421/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Шишова О.О.,
суддів - Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області; Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Державної фіскальної служби України про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року (прийняту в складі: головуючого судді Мартинюка В.Я.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2018 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Мікули О.І., суддів Курильця А.Р., Кушнерика М.П.),
У С Т А Н О В И В:
1. ТОВ «Радехівський цукор» ( далі-позивач) звернулося в суд з позовом (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області (далі- відповідач 1, ГУДКСУ), Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України (правонаступник - Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, далі-Відповідач 2, податковий орган), у якому просило стягнути з Державного бюджету України на користь позивача пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за серпень 2016 року в сумі 125072,95 грн. та пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за вересень 2016 року в сумі 308173,51 грн.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачі невчасно перерахували позивачу суму бюджетного відшкодування, а тому вони повинні сплатити пеню у відповідності до положень п.200.23 ст.200 ПК України.
3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за серпень 2016 року, в сумі 125072 (сто двадцять п`ять тисяч сімдесят дві) грн. 95 коп. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за вересень 2016 року, в сумі 308173 (триста вісім тисяч сто сімдесят три) грн. 51 коп. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" 6498 (шість тисяч чотириста дев`яносто вісім) грн. 70 коп. сплаченого судового збору.
4. Ухвалюючи рішення про задоволення позову суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що ТОВ "Радехівський цукор" виконало всі необхідні умови для отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби за результатами проведених камеральних перевірок визнано право ТОВ "Радехівський цукор" на отримання бюджетного відшкодування ПДВ, підтверджено достовірність розрахунків заявленої до відшкодування суми та подано, у визначений законодавством строк, до органу Державного казначейства України висновки із зазначенням сум ПДВ, що підлягали відшкодуванню ТОВ "Радехівський цукор" з бюджету; разом з тим, Головним управління Державної казначейської служби України у Львівській області не вчинено дій, спрямованих на перерахування позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у встановлений законом строк, тому у позивача виникло право на нарахування пені відповідно до вимог п.200.23 ст.200 ПК України, а належним способом захисту порушеного права є зобов`язання стягнути з Державного бюджету України на користь позивача пеню, нараховану на суми бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за серпень та вересень 2016 року.
5. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просило їх скасувати в частині стягнення із Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого судового збору у розмірі 6498,70 грн.
5.1. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги зазначає, що суд першої інстанції помилково вийшов за межі позовних вимог та вирішив стягнути з Головного управління Казначейства на користь позивача 6498,70 грн. судового збору, разом з тим, позивач такої вимоги в адміністративному позові не ставив, а просив стягнути судові витрати з двох відповідачів, тому висновки суду першої інстанції про необхідність стягнення із Головного управління Казначейства судового збору у розмірі 6498,70 грн. є повністю необґрунтованими та такими, що суперечать нормам процесуального права і численним інформаційним листам суду касаційної інстанції про аналіз судової практики у справах про розподіл судових витрат.
6. Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
7. У письмовому запереченні на вказану касаційну скаргу відповідача, що надійшло до Верховного Суду, позивач просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
8. Рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "Радехівський цукор" пені за серпень 2016 року, в сумі 125072 грн. 95 коп. та за вересень 2016 року, в сумі 308173 грн. 51 коп. в касаційному порядку не оскаржуються, а тому не є предметом перегляду судом касаційної інстанції.
9. Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
10. Як установлено судами попередніх інстанцій, що 20 вересня 2016 року позивачем було подано податкову декларації з податку на додану вартість за серпень 2016 року з Розрахунком суми бюджетного відшкодування та Заявою про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у систем електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету. Бюджетне відшкодування за цей період становило 5032146 грн. 00 коп.
11. 20 жовтня 2016 року позивачем було подано податкову декларації з податку на додану вартість за вересень 2016 року з Розрахунком суми бюджетного відшкодування та Заявою про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у систем електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету. Бюджетне відшкодування за цей період становило 10799091 грн. 00 коп.
12. Зазначені суми були повернуті позивачу за серпень 2016 року - 27.12.2016 року, а за вересень 2016 року - 02.02.2017 року.
13.Ураховуючи те, що такі суми повернуті поза межами строків визначених пунктами 200.10 та 200.12 ст.200 ПК України, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення пені.
14. Ураховуючи положення п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
15. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України, виходить з наступного.
16. Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
17. Отже, Верховний Суду переглядає судові рішення в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" 6498 (шість тисяч чотириста дев`яносто вісім) грн. 70 коп. сплаченого судового збору.
18. Так, Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги дійшли висновку про наявність правових підстав для стягнення з Державного бюджету на користь позивача зазначених сум пені. Також суди зазначили про необхідність стягнення саме з Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області судового збору, сплаченого позивачем за подання позову в цій адміністративній справі.
19. Надаючи правову оцінку викладеним вище обставинам, колегія суддів виходить з наступного.
20. Приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015), установлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
21. Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині розподілу судових витрат вказаним вимогам не відповідають у зв`язку з наступним.
22. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.
23. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
24. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
25. Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 Податкового кодексу України.
26. Відповідно до п. 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
27. Згідно з п. 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
28. Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п. 200.7 ст. 200 ПК України).
29. Пунктами 200.12, 200.13 статті 200 Податкового кодексу встановлено, що Контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
30. На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
31. Відповідно до п. 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
32. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року №39 затверджено Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість (далі - Порядок №39).
33. Цей Порядок визначає Механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість.
34. Відповідно до п. 6 Порядку №39 у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 Податкового кодексу України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість (далі - висновок), в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.
35. Орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов`язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом: трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п`яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість (пункт 7 Порядку 39).
36. Пунктами 8, 9 Порядку №39 встановлено, що державна податкова служба надсилає на постійній основі до Державної казначейської служби узагальнену інформацію про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках. Порядок та строки надсилання такої інформації визначаються Державною податковою службою.
37. На підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п`яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.
38. З аналізу вищевикладених норм вбачається, що діючим на момент виникнення спірних правовідносин законодавством встановлено чіткий порядок здійснення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
39.Так, відповідне відшкодування здійснюється розпорядником бюджетних коштів на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках.
40. Під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій та у своїй касаційній скарзі Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області неодноразово зазначало про те, що порушення встановлених законом строків здійснення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість відбулось саме через протиправну бездіяльність Відповідача 2, що полягала у ненаданні узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, а також вказувало на те, що в день надходження від Відповідача 2 цієї інформації розпорядником бюджетних коштів невідкладно було здійснено відшкодування ПДВ на користь Товариства.
41. Скаржник зазначив про безпідставність стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань саме Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, оскільки Головним управлінням жодним чином не порушено право позивача на відшкодування ПДВ.
42. Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки зазначеним доводам Головного управління, не встановили чи було дотримано Відповідачем 2 встановлений законом порядок здійснення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та хто саме з відповідачів допустив протиправну бездіяльність, яка призвела до нарахування зазначеної пені.
43. З огляду на вищевикладене, Верховний Суд вважає передчасними висновки суди попередніх інстанцій про наявність правових підстав для стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області судового збору.
44. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2019 у справі № 823/943/16.
45. Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
46. У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили при цьому фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, а користь ТОВ "Радехівський цукор" та направлення справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
47. Ураховуючи вищевикладене, керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області задовольнити частково.
2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2018 року скасувати в частині задоволених позовних вимог про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" 6498 (шість тисяч чотириста дев`яносто вісім) грн. 70 коп. сплаченого судового збору.
3. Справу №813/1981/7 направити в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
4. У іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2018 року залишити без змін.
5. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Шишов
Судді І.В. Дашутін
М.М. Яковенко