ПОСТАНОВА
Іменем України
07 квітня 2020 року
Київ
справа №813/1984/18
адміністративне провадження №К/9901/1298/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Західного офісу Держаудитслужби на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року (Попка Я.С., Онишкевич Т.В., Сеник Р.П.) у справі за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Західного офісу Держаудитслужби про визнання протиправними та скасування вимог,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування
Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Західного офісу Держаудитслужби (далі відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати обов`язкові вимоги відповідача від 13 квітня 2018 року № 06-15м/2482 щодо усунень порушень за наслідками ревізії.
Вважає, що оскаржувана вимога є необґрунтованою, оскільки не враховує усіх обставин, що мають значення для її прийняття, прийнята всупереч принципу пропорційності - без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована оскаржувана вимога.
Зазначає, що вимога є безпідставною та упередженою, такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству та усталеній судовій практиці з вирішення аналогічних питань. При цьому вимога усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку не містить конкретних заходів і способів такого усунення, а єдиним способом виконання вимоги фактично є відшкодування завданих збитків, що не може бути здійснено органом фінансового контролю шляхом направлення вимоги.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вимога органу державного фінансового контролю в частині, що спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства є обов`язковою до виконання. Відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Суд першої інстанції зазначив, що вимога викладена у листі є загальною, носить імперативний характер та визначає необхідність дотримання позивачем в подальшій діяльності норм та вимог чинного законодавства України.
На переконання суду першої інстанції, вимога жодним чином не порушує права та інтересів позивача, не створює необґрунтованих або протиправних обов`язків, в свою чергу їх скасування фактично буде свідчити про надання позивачу права не дотримуватись при здійсненні діяльності норм чинного законодавства України, що є неприпустимим.
Також суд першої інстанції вказав, що вимоги про усунення порушень пунктів 1, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХIV, пунктів 1, 3 статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 № 417-VІІІ, п.п.4, 6 Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 № 92, п.2 рішення Львівської міської ради «Про сприяння у створенні об`єднань співвласників багатоквартирних будинків у м. Львові» від 13 червня 2016 № 448, п.16 Порядку списання з балансу міської ради багатоквартирних будинків, у яких розташовані приміщення приватної та інших форм власності, затвердженого рішенням від 30 вересня 2016 №876, Положення про порядок передачі (постановки) на баланс нежитлових будівель (споруд) чи їх частини на баланс ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради», затвердженого рішенням Львівської міської ради від 06 квітня 2001 року № 129 є безпідставними, оскільки не порушують прав, свобод та інтересів позивача до пред`явлення Держаудитслужбою позову про стягнення (відшкодування, повернення) зазначених сум в судовому порядку.
При цьому послався на аналогічну позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року № 822/2087/17.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову, якою задоволені позовні вимоги. Визнано протиправним та скасовано обов`язкові вимоги Західного офісу Держаудитслужби за наслідками ревізії від 13 квітня 2018 року № 06-15м/2482 щодо усунень порушень.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що вимога контролюючого органу породжує правові наслідки (зокрема обов`язки) для свого адресата, є індивідуально-правовим актом, а відтак породжує права і обов`язки для підконтрольної установи, якій вона адресована. Тому може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом. При цьому «законність» письмової вимоги контролюючого органу безумовно передбачає її обґрунтованість, тобто наявність підстав для її скерування адресату.
Суд апеляційної інстанції вказав, що зазначивши у вимозі про необхідність усунути виявлені порушення згідно вимог чинного законодавства, відповідач не вказав, які саме дії, та на підставі яких положень закону повинен здійснити позивач для усунення негативних наслідків протиправного використання грошових коштів.
За висновками суду апеляційної інстанції, спонукання позивача самостійно визначити на підставі невизначених законодавчих актів, які саме заходи слід вжити для усунення виявлених порушень, в свою чергу, може призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства. Зазначене в світлі обов`язкового характеру спірної вимоги щодо корегування роботи підконтрольної установи є порушенням вимог закону в частині змісту вимоги, як акту індивідуальної дії.
Тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо протиправності оскаржуваної вимоги.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Західний офіс Держаудитслужби у касаційній скарзі вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі відповідач вказує на те, що в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов`язки для позивача. Зважаючи на те, що збитки чи інші суми, які підлягають стягненню, відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю чи господарюючого суб`єкта, правильність їх обчислення та обґрунтованість вимог перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не адміністративний позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною. На думку скаржника, позивач помилився в обраному способі захисту, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, однак таке не позбавляє можливості позивача на захист своїх прав та інтересі у випадку вирішення судом питання про стягнення вказаних вище збитків.
При цьому посилається на аналогічну правову позицію, викладену у постанові ВП ВС від 12 березня 2018 року у справі № 826/9672.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на правомірність прийняття рішення судом апеляційної інстанції та відсутність підстав для його скасування.
Рух касаційної скарги
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: судді - доповідача Юрченко В.П., суддів: Бившева Л.І., Васильєва І.А.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Західного офісу Держаудитслужби на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 20 січня 2020 року № 98//0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Юрченко В.П.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: судді - доповідача Загороднюка А. Г., суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Основним видом економічної діяльності позивача є державне управління загального характеру. Згідно з витягом з реєстру платників податків на додану вартість від 14 березня 2017 року №172806450014, виданим Львівським управлінням офісу ВПП ДФС, Управління зареєстровано платником податку на додану вартість з 30 жовтня 1998 року.
За результатами ревізії позивача, Західним офісом Держаудитслужби складено акт №06-24/6 від 23 березня 2018 року ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради за період з 01 червня 2014 року по 30 листопада 2017 року.
Ревізією виявлено порушення, що призвели до втрат фінансових і матеріальних ресурсів в сумі 1 954 900 грн., в тому числі недотримання доходів міським бюджетом м. Львова в сумі 1 811 700 грн. та незаконних втрат комунального майна в сумі 143 200 грн.
З висновками акта ревізії Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради не погодилося та подало на акт ревізії заперечення. Західний офіс Держаудитслужби розглянув надані заперечення та за висновком від 02 квітня 2018 року відмовив у їх прийняті.
Західним офісом Держаудитслужби на адресу позивача направлено вимогу № 06-15м/2482 від 13 квітня 2018 року, якою на підставі пункту 1 частини першої статті 8, пункту 7 статті 10, частини другої статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» відповідач зобов`язав позивача усунути виявлені порушення згідно вимог чинного законодавства.
Пунктом 1 вимоги вказано про те, що ЛКП «Рембуд» в порушення пунктів 7.2., 73 Положення про оренду майна територіальної громади м. Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 07 червня 2007 року № 897 із змінами і доповненнями, пункту 1 ухвал Львівської міської ради «Про міський бюджет міста Львова на 2014 рік» від 06 лютого 2014 року № 3044, «Про міський бюджет міста Львова на 2015 рік» від 19 січня 2015 року № 4261, «Про міський бюджет міста Львова на 2016 рік» від 24 грудня 2015 року № 33, виступало орендодавцем комунального майна (нежитлових приміщень, які перебувають на балансі підприємства) та отримані від оренди кошти за період з червня 2014 року по листопад 2016 року не перераховувало до загального фонду міського бюджету міста Львова на загальну суму 1 811 700 грн.
Пунктом 2 вимоги вказано на те, що внаслідок фактичної відсутності нежитлового приміщення комунальної власності загальною площею 59,8 кв.м. за адресою: м . Львів, вул. С. Єфремова, 50 та наявністю оформленого права приватної власності з порушенням вимог статей 3,4 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», пункту 6 Порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 червня 2007 року № 803, статті 22 Цивільного кодексу України та статей 224 225 Господарського кодексу України, територіальною громадою міста Львова в особі ЛКП «Львівський ліхтар» понесено незаконних витрат комунального майна в сумі 143 200 грн.
У пункті 3 вимоги зазначено, що внаслідок відсутності на обліку нежитлових приміщень за адресами: вул. С. Стрільців, 5, вул. Дорошенка, 14, вул. Наливайка, 5, вул. М. Кривоноса, 31, вул. М. Кривоноса, 33, вул. Стеценка, 8, 5, 6, вул. Івана Франка, 12, ЛМКП «Айсберг» ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради» ЛКП «Княже місто» ЛКП «Старий Львів» управлінням порушено вимоги пунктів 1,3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» п.п. 1 статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», пункти 4,6 Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 7 «основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92, пункту 2 рішення Львівської міської ради «Про сприяння у створенні об`єднань співвласників багатоквартирних будинків у м. Львові» від 13 червня 2016 року № 448, пункту 16 Порядку списання з балансу міської ради багатоквартирних будинків, у яких розташовані приміщення приватної та інших форм власності, затвердженого рішенням Львівської міської ради від 30 вересня 2016 року № 876, Положення про порядок передачі (постановки) на баланс нежитлових будівель (споруд) чи їх частин на баланс ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради», затвердженого рішенням Львівської міської ради від 06 квітня 2001 року № 129.
Вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення порушень разом із завіреними копіями підтверджуючий первинних, розпорядчих та інших документів необхідно надіслати на адресу Західного офісу Держаудитслужби до 13 травня 2018 року.
Не погодившись із зазначеною вимогою, Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради звернулося до адміністративного суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Частиною першою статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Пункт 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» закріплює право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб`єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів всіх рівнів, державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно, а на підставі рішення суду - в інших суб`єктів господарювання визначено Порядком проведення інспектування державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 2 цього Порядку інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
Згідно з пунктами 45, 46 Порядку у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи контролюючого органу, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об`єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.
Якщо ж вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об`єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Відповідно до пункту 50 Порядку за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.
Пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутись до суду в інтересах держави, якщо підконтрольним об`єктом не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольного об`єкта та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов`язковою до виконання.
Щодо відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються в добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Тобто, в органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних об`єктів, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
Таке правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах: від 15 квітня 2014 року у справі у справі №21-40а14; від 21 квітня 2015 року у справі у справі №21-96а15.
Аналогічні висновки щодо застосування наведених норм права викладено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 у справі № 820/3534/16, постановах Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 815/4341/14, від 14 лютого 2020 року у справі № 825/3661/15-а і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від висловлених у них висновків.
У справі, що розглядається, заявлено вимогу про визнання протиправною та скасування вимоги Західного офісу Держаудитслужби за наслідками ревізії від 13 квітня 2018 року № 06-15м/2482 щодо усунення порушень, які призвели до збитків зафіксованих в акті №06-24/6 від 23 березня 2018 року.
Тобто, відповідачем у цій вимозі вказано на факт заподіяння збитків, зазначено їх розмір та зобов`язано вчинити дії, спрямовані на усунення виявлених порушень в установленому законодавством порядку.
У той же час, враховуючи те, що збитки у випадку відсутності факту їх добровільного відшкодування стягуються примусово в судовому порядку з особи, яка їх заподіяла, виходячи з того, що правильність обчислення збитків має перевірятись судом, який розглядає позов про їх стягнення, заявлена Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради позовна вимога є передчасною.
Пункт 3 вимоги від 13 квітня 2018 року № 06-15м/2482 щодо здійснення контролю управлінням комунальної власності за передачею будинків на баланс ОСББ є обґрунтованою, з огляду на таке.
Контрольним заходом та проведеними зустрічними звірками встановлено, що у 2016 році після списання з балансу ЛМКП «Айсберг» ЛКП «Княже місто» ЛКП «Старий Львів» житлових будинків на балансі ОСББ, нежитлові приміщення комунальної власності на баланс ОСББ та ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради» не передавались та не перебувають на обліку у вказаних комунальних підприємствах.
Відповідно до пункту 1.3. рішення Львівської міської ради «Про сприяння у створенні об`єднань співвласників багатоквартирних будинків у місті Львові» від 13 червня 2016 року № 448, посадових осіб Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - УКВ ДЕР ЛМР) уповноважено брати участь в установчих зборах щодо створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку з правом голосу як представників власника нежилих приміщень та визначено відповідальну особу - начальника УКВ ДЕП ЛМР.
Згідно з пунктом 1.3. вказаного рішення ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради» (підприємство, уповноважене приймати на облік нежитлові приміщення після передачі житлового будинку з балансу комунальних підприємств на баланс ОСББ), у триденний термін скеровує копії актів приймання - передачі нежитлових приміщень в Управління комунальної власності Львівської міської ради.
Проте, до ревізії не представлено жодного документального підтвердження виконання вимог вказаного рішення Львівської міської ради щодо прийняття на облік нежитлових приміщень після передачі житлових будинків з балансу комунальних підприємств на баланс ОСББ, у тому числі, актів приймання - передачі нежитлових приміщень в Управління комунальної власності Львівської міської ради.
Відповідно до пункту 1.2 Положення про порядок передачі (постановки) на баланс нежитлових будівель (споруд) чи їх частин на баланс ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради, затвердженого рішенням Львівської міської ради від 06 квітня 2001 року № 129, УКВ ДЕР ЛМР подаються до ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради» матеріали щодо ініціативи про передачу (постановку) на баланс, готується проект рішення з подальшим поданням на розгляд виконавчого комітету.
Крім того, Положеннями про управління комунальної власності Львівської міської ради від 07 грудня 2007 року № 100, від 01 квітня 20156 року № 237, від 02 грудня 2016 року № 1125, від 19 травня 2017 року № 410, п.п. 4 п. 2.3. розділу 4 Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 14 липня 2016 року № 777 до компетенції Управління належать повноваження щодо здійснення контролю за обліком, інвентаризацією майна, що належить до комунальної власності.
Судом апеляційної інстанції вказаним обґрунтуванням оцінки не надано, внаслідок чого суд дійшов до помилкового висновку щодо необґрунтованості вимоги в цій частині.
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги на предмет законності судового рішеня виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які належним чином перевірені судом першої інстанції.
Оскаржуване судове рішення не відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Верховний Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії» (Віііг Тоща V. Зраіп) серія А. 303-А; пункт 29).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Викладені в касаційній скарзі відповідача доводи щодо помилковості висновку суду апеляційної інстанцій підтвердилися під час розгляду даної справи в порядку касаційного провадження.
За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанцій про відмову у задоволенні позову.
Стаття 352 КАС України визначає підстави для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково та залишення в силі судового рішення суду першої інстанції у відповідній частині
Відповідно до частини першої статті 352 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Таким чином, зважаючи на приписи статті 352 КАС України, касаційну скаргу позивача необхідно задовольнити, скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року.
Висновки щодо розподілу судових витрат
З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Західного офісу Держаудитслужби - задовольнити.
Скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року.
Залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк
судді Л.О.Єресько
В.М. Соколов