ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 813/2089/18
касаційне провадження № К/9901/7419/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 (суддя - Карп`як О.О.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2019 (головуючий суддя - Большакова О.О., судді - Макарик В.Я., Глушко І.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.06.2017 №024/2-13-10-13-05, від 30.06.2017 №024/1-13-10-13-05, від 30.06.2017 №024-13-10-13-05.
На обґрунтування позовних вимог позивач послався на допущення контролюючим органом помилки в надсиланні оспорюваних податкових повідомлень-рішень, які були направлені йому не за адресою його реєстрації та, відповідно, вважаються не врученими платнику податків. Зазначає, що контролюючим органом пропущено строк прийняття податкового повідомлення-рішення від 30.06.2017 №024/1-13-10-13-05 за 2016 рік, чим, на його думку, відповідачем порушено положення статті 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) щодо строків надсилання (вручення) платнику податку контролюючим органом до 01 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Вважає, що податковий орган не наділений повноваженнями приймати та надсилати у 2017 році платнику податку податкове повідомлення-рішення за 2016 рік.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 03.10.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2019, у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди дійшли до висновку, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення контролюючий орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений ПК України, оскільки за інформацією, розміщеною на веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, вартість легкових автомобілів, що перебувають у власності позивача, становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, відтак такі автомобілі у 2016 та 2017 роках належали до об`єктів оподаткування транспортним податком.
Позивач оскаржив судові рішення попередніх інстанцій до Верховного Суду. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
В обґрунтування своїх вимог скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зазначає, що транспортний податок введено у 2016 році і він підлягає нарахуванню не раніше 2017 року. Зауважує, що відповідач, визначаючи позивачу податкові зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб, безпідставно керувався інформацією, розміщеною на веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. Послався на неврахування судами, що контролюючим органом помилково надіслано спірні податкові повідомлення-рішення не за адресою його реєстрації та, відповідно, вони вважаються не врученими платнику податків.
Верховний Суд ухвалою від 21.03.2019 відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень першої та апеляційної інстанцій, просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.09.2024 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у попередньому судовому засіданні і призначив справу до розгляду на 19.09.2024.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є власником двох транспортних засобів: марки Mercedes-Benz, модель GL 350 CDI, тип універсал В, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску, тип пального дизель, об`єм двигуна 2987 куб.см; марки Mercedes-Benz, модель S 350 4MATIC, тип седан В, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2015 року випуску, тип пального дизель, об`єм двигуна 2987 куб.см.
Контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.06.2017:
№024/2-13-10-13-05, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 20833,33 грн.
№024/1-13-10-13-05, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25000 грн.
№024-13-10-13-05, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 25000 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України (в редакції Закону від 24.12.2015 №909-VIII) об`єктом оподаткування транспортним податком є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Враховуючи те, що Законом України №909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, тому з 01.01.2016 платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п`яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.
Станом на 01.01.2016 мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1378,00 грн (стаття 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік»). Отже, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 складали 1033500,00 грн.
Станом на 01.01.2017 мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 3200,00 грн (стаття 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік»). Відтак, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2017 складали 2400000,00 грн.
Таким чином, об`єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500,00 грн, у 2017 році - легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 2400000,00 грн та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно).
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абзац 2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України).
Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66, відповідно до положень пункту 2 якої середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403 (далі Порядок №403), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
Пунктом 3 Порядку №403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.
Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку №403).
Згідно з пунктом 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об`єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.
Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).
Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).
Аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.
Обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Як установлено судами, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України 22.02.2016 надіслало Державній фіскальній службі (зареєстровано за вх. №5783/5 від 23.02.2016) інформацію щодо автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» станом на 1 січня 2016 року, а також у матеріалах справи наявна інформація Міністерства економічного розвитку і торгівлі України шодо автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік».
Відтак, підставою для прийняття відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень є отримана від Мінекономрозвитку інформація про вартість автомобілів позивача, яка розрахована виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля. Середньоринкова вартість належних позивачу автомобілів перевищувала встановлену на 2016 та 201 роки середньоринкову вартість.
Наведене свідчить про правильність висновків судів про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2019 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова