№ 813/2140/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 813/2140/18

адміністративне провадження № К/9901/10329/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М., провівши у касаційному порядку попередній розгляд справи за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дністер» до Трускавецької міської ради Львівської області, третя особа - Приватне акціонерне товариство «Трускавецькурорт», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дністер» на рішення Львівського окружного адміністративного суду у складі судді Москаля Р.М. від 18.12.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Улицького В.З., Довгої О.І., Шавеля Р.М. від 05.03.2019,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2018 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дністер» (далі у тексті цієї постанови також ОСББ «Дністер», позивач) звернулося з позовом до Трускавецької міської ради Львівської області (далі у тексті цієї постанови також Трускавецька міськрада, відповідач), третя особа - Приватне акціонерне товариство «Трускавецькурорт» (далі також ПрАТ «Трускавецькурорт»), у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення тридцять шостої сесії сьомого демократичного скликання Трускавецької міської ради № 764 від 20.12.2017, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,2286 га в по АДРЕСА_1 для обслуговування багатоквартирного будинку (далі також спірне, оскаржуване рішення);

- зобов`язати Трускавецьку міську раду у визначений законом термін розглянути заяву ОСББ «Дністер» від 09.11.2017 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2286 га по АДРЕСА_1 для обслуговування багатоквартирного будинку.

2. В обґрунтуванні позовних вимог наводились аргументи про те, що відповідач, на думку позивача, протиправно відмовив ОСББ «Дністер» у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2286 га по АДРЕСА_1 для обслуговування багатоквартирного будинку, оскільки для прийняття рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачу у власність чи користування ОСББ «Дністер» було надано усі необхідні документи.

3. Позивач вказував, що своїм рішенням відповідач позбавив позивача можливості захистити права співвласників будинку, а також належним чином оформити прибудинкову територію.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.12.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, у задоволенні позову відмовлено.

5. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що викопіювання з генерального плану міста Трускавця підтверджує ту обставину, що земельна ділянка, на якій розташовано будинок АДРЕСА_1, знаходиться в першій зоні санітарної охорони мінеральних джерел Трускавецького родовища мінеральних вод. Долучені до матеріалів справи письмові докази підтверджують, що одноповерховий будинок 1960 року забудови загальною площею 81,91 м. кв. належить до переліку будівель, що підлягають зносу з метою охорони родовища. Суд врахував доводи відповідача про те, що діяльність ОСББ за своїм визначенням не пов`язана з охороною природних лікувальних властивостей, а також взяв до уваги, що згідно з повідомленням відповідача станом на момент прийняття оскаржуваного рішення власник будинку провів його самочинну реконструкцію, тобто проводив будівельні роботи в першій зоні санітарної охорони мінеральних джерел Трускавецького родовища мінеральних вод без будь-яких дозволів та погоджень.

6. За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач мав визначені частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України правові підстави для прийняття рішення про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для обслуговування багатоквартирного будинку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з вищенаведеними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та задовольнити позов у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Рада Міністрів Української РСР 16.12.1982 прийняла постанову № 614, якою затвердила положення про курорт Трускавець. У пункті 13 цього положення зазначено, що межі округу санітарної охорони курорту затверджені постановою Ради Міністрів УРСР від 09.11.1981 № 548.

9. Постановою Ради Міністрів Української Радянської Соціалістичної Республіки № 548 від 09.11.1981 «Про межі округів і зон санітарної охорони курортів Трускавець Львівської області і Євпаторії у Кримській області» затверджено в додатках до цієї постанови, зокрема, межі округів і зон санітарної охорони курорту Трускавець у Львівській області та план санітарно-оздоровчих заходів в округах та зонах санітарної охорони курорту Трускавець.

10. На АДРЕСА_1 (колишня АДРЕСА_1) знаходився заклад громадського харчування військового санаторію. Це будинок старої забудови, 1959 року, що підтверджується даними будинкової книги.

11. На виконання постанови Ради Міністрів УРСР № 548 від 09.11.1981, з метою виконання санітарно-оздоровчих заходів та відселення в установчі строки мешканців будинків 27.05.1982 виконавчий комітет Трускавецької міської Ради народних депутатів прийняв рішення № 173, відповідно до якого затвердив список відселення мешканців з першої зони санітарної охорони мінеральних джерел та строки зносу будинковолодінь. Знесенню підлягали 55 житлових будинків та відселенню 150 родин. В список зносу в будинковолодінь першої зони санітарної охорони мінеральних джерел увійшов будинок АДРЕСА_1.

12. 09.10.1984 Львівською обласною радою прийнято рішення № 495 «Про мережу територій і об`єктів природно-заповідного фонду області». Пунктом 1 цього рішення, серед іншого, вирішено затвердити мережу територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення відповідно до діючої кваліфікації згідно з додатками № 1-4 до цього рішення.

13. Як вбачається з додатку № 3 до цього рішення в список державних парків-пам`яток садово-паркового мистецтва місцевого значення включено курортний парк у місті Трускавці (центральна частина міста) площею 78,0 га. Відповідно до Плану парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва «Курортний парк» м. Трускавець будинок АДРЕСА_1 у м. Трускавці розташований на території курортного парку.

14. Рішенням Трускавецької міської ради №465 від 02.04.2009 «Про виконання Програми соціально-економічного та культурного розвитку міста Трускавця за 2008 рік та затвердження програми соціально-економічного та культурного розвитку міста Трускавця на 2009 рік» затверджено Програму соціального-економічного та культурного розвитку міста Трускавець на 2009 рік. Програма передбачала здійснення інвентаризації та повторне винесення в натуру межових знаків 1-ої зони санітарної охорони згідно додатків до Постанови Ради Міністрів УРСР за № 548 від 09.11.1981, виконавцем заходу визначено ЗАТ ЛОЗ «Трускавецькурорт» (на даний час ПрАТ «Трускавецькурорт»).

15. З метою відновлення в натурі (на місцевості) межових знаків (бетонних стовпців), в тому числі і першої зони санітарної охорони ділянки надр «Курортна балка» Трускавецького родовища мінеральних вод та точного визначення поворотних точок межі зон на місцевості, ПрАТ «Трускавецькурорт» скерувало 04.06.2009 ДП «Державний інститут проектування міст «Містопроект» лист № 718 з проханням надати координати розпізнавальних межових знаків зон санітарної охорони. У відповідь на цей лист ДП «Державний інститут проектування міст «Містопроект» 15.09.2009 листом № 40-ДСК скерувало ПрАТ «Трускавецькурорт» матеріали розбивочного креслення та координати розпізнавальних межових знаків зон санітарної охорони міста-курорту Трускавець Львівської області. Проведених робіт по винесення в натуру (на місцевість) точок кутів повороту першої зони санітарної охорони підтверджується технічним звітом по винесенню в натуру (на місцевість) точок кутів повороту меж перших зон (зон суворого режиму) ділянок «Курортна балка», «Липки» (питні) та «Липки» (розсоли); ця обставина встановлена постановою Львівського окружного адміністративного суду у справі № 813/3292/17 від 12.12.2017, яка набрала законної сили.

16. Мешканці будинку АДРЕСА_1 приватизували три житлові однокімнатні квартири загальною площею 81,91 м. кв., а 05.02.2008 зареєстровано створене ними об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дністер».

17. Комунальне підприємство «Наше місто» Трускавецької міської ради відповідно до акту приймання-передачі житлового комплексу передало на баланс ОСББ цей одноповерховий житловий будинок, прибудинкова територія якого складала 0,1851 га.

18. Листом № 814 від 01.08.2008 КП «Наше місто» погодило відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку.

19. Позивач замовив у ліцензованої організації план земельної ділянки, з якого вбачається, що у фактичному користуванні - прибудинковій території по АДРЕСА_1 перебуває земельна ділянка площею 0,2286га. Власники квартир в будинку АДРЕСА_1 в 2017 році здійснили його реконструкцію шляхом спорудження двоповерхового будинку.

20. При проведенні обстеження території першої зони санітарної охорони Трускавецького родовища мінеральних вод фахівці ПрАТ «Трускавецькурорт» виявили факт будівництва (реконструкції) житлової будівлі на території зони за адресою АДРЕСА_1, та дійшли висновку про порушення статті 31 Закону України «Про курорти». ПрАТ «Трускавецькурорт» скерувало 25.07.2017 власнику будівлі, розташованої за адресою АДРЕСА_1, а також Трускавецькій міській раді лист № 460 про припинення незаконного будівництва.

21. 18.08.2017 відділ державного архітектурно-будівельного контролю Трускавецької міської ради склав акт за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт № 6/8-17пз. Встановлено, що ОСББ «Дністер» в порушення пункту 7 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» веде по АДРЕСА_1 самочинне будівництво житлового будинку без дозвільних документів.

22. 09.11.2017 голова правління ОСББ Дмитруш Г.О. звернулася до Трускавецької міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2286 га по АДРЕСА_1 для отримання прибудинкової території у власність або в постійне користування ОСББ «Дністер». До заяви додала пакет документів, в тому числі графічний матеріал - схему розташування земельної ділянки.

23. Депутатська комісія з питань землекористування, містобудування та благоустрою на своєму засідання 12.12.2017 ухвалила відмовити ОСББ «Дністер» у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2286 га по АДРЕСА_1 для обслуговування багатоквартирного житлового будинку на підставі пункту 3 статті 48 Земельного кодексу України, оскільки земельна ділянка знаходиться в межах санітарної зони охорони мінеральних джерел.

24. 20.12.2017 Трускавецька міська рада прийняла рішення № 764, відповідно до якого відмовила ОСББ «Дністер» у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,2286 га по АДРЕСА_1 для обслуговування багатоквартирного будинку. Як правову підставу відмови зазначено пункт 3 статті 48 Земельного кодексу України, постанову Ради Міністрів УРСР від 09.11.1981 № 548 «Про межі округів і зон санітарної охорони курортів Трускавець у Львівській області та Євпаторія в Кримській області», оскільки земельна ділянка знаходиться в межах першої санітарної зони охорони мінеральних джерел.

25. Суди попередніх інстанцій також установили, що відповідно до викопіювання з генплану міста Трускавець, затвердженого рішенням Трускавецької міської ради № 233 від 21.11.2011, на який розробником ДП «ДІПМ «Містопроект» нанесені межі округів та зон санітарної охорони, земельна ділянка по АДРЕСА_1 знаходиться в зоні старої забудови, що підлягає зносу, що в свою чергу є частиною першої зони санітарної охорони мінеральних джерел Трускавецького родовища мінеральних вод.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

26. У касаційній скарзі (з урахуванням поданих позивачем додаткових пояснень) ОССБ «Дністер» наполягає на тому, що оскаржуване рішення Трускавецької міської ради не відповідає законодавству, а саме статтям 42 48 118 Земельного кодексу України.

27. На думку скаржника, відмова ОССБ «Дністер» у надані дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування багатоквартирного будинку є незаконною та необґрунтованою, оскільки на час прийняття спірного рішення в м. Трускавці не визначені межі санітарних зон у відповідності до Закону України «Про курорти».

28. Скаржник звертає увагу, що земельна ділянка орієнтованим розміром 0, 2286 га. по АДРЕСА_1 не відноситься до категорії земель - землі оздоровчого призначення, земельна ділянка є прибудинковою територією і належить до земель громадської та житлової забудови. На вказаній земельній ділянці розташований багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 з 50-х років минулого століття. Відповідачем взагалі не обґрунтовано посилання на частину третю статті 48 Земельного кодексу України, зокрема, щодо діяльності, несумісної з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення.

29. На переконання позивача, надання дозволу власником земельної ділянки - органом місцевого самоврядування - Трускавецькою міською радою - ОССБ «Дністер» на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування багатоквартирного будинку не є діяльністю несумісною з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення.

30. Касаційна скарга містить аргументи про те, що відповідач у оскаржуваному позивачем рішенні необґрунтовано посилається на частину третю статті 48 Земельного кодексу України як підставу для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, посилаючись у преамбулі оскаржуваного рішення на Постанову Ради Міністрів УРСР від 09.11.1981 року №548 «Про межі округів і зон санітарної охорони курортів Трускавець у Львівській області та Євпаторія в Кримській області», яка не є законом і це недіючий нормативний акт, який не зареєстрований у базі законодавства України, і який не відповідає по своєму змісту законодавству, що регулює правовідносини у спірних правовідносинах.

31. ОССБ «Дністер» відзначає, що надане відповідачем у ході судового засідання в суді першої інстанції викопіювання з генерального плану міста Трускавця з нанесеною лінією межі першої санітарної зони та умовним позначенням місця розташування земельної ділянки по АДРЕСА_1 не відповідає критерію допустимості доказів, оскільки таке позначення здійснено невідомою особою, а станом на час прийняття оскаржуваного рішення у м. Трускавці межі першої санітарної зони визначено відповідно до вимог земельного законодавства, а саме - відповідно до статей 19 47 48 Земельного кодексу України, які визначають категорію земель оздоровчого призначення та обмеження щодо діяльності на вказаних землях.

32. У касаційній скарзі наводяться мотиви й про те, що судами попередніх інстанцій не досліджувалося безпосередньо факт встановлення розпізнавальних знаків для маркування меж першої зони санітарної охорони курорту у вигляді бетонних стовпців. Відповідачем не надано жодних доказів (фото- відео- фіксація) на підтвердження тої обставини, що межі першої І санітарної зони по всьому периметру позначено умовною лінією з винесеними в натурі бетонними стовпцями. Тобто, на думку позивача, суди всупереч вимог статті 81 Кодексу адміністративного судочинства України не оглядали безпосередньо лінію межі І санітарної зони та розташування бетонних стовпців, які її позначають, однак вважали обставину знаходження будинку по АДРЕСА_1 в межах першої санітарної зони - доведеною.

33. Позивачем відзначається, що відповідно до статті 29 Закону України «Про курорти» межі округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів місцевого значення затверджуються відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами одночасно з прийняттям рішення про оголошення природних територій курортними територіями місцевого значення. Режими округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів державного значення затверджуються Кабінетом Міністрів України, а курортів місцевого значення - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до статей 31, 32 і 33 цього Закону.

34. Однак, у оскаржуваних судових рішеннях суди попередніх інстанцій, на думку позивача, безпідставно посилаються на положення постанови Ради Міністрів УРСР від 09.11.1981 № 548 «Про межі округів і зон санітарної охорони курортів Трускавець у Львівській області та Євпаторія в Кримській області», якою нібито затверджено межу першої санітарної зони охорони мінеральних джерел. Такі висновки, як вважає ОСББ «Дністер» не узгоджуються з приписами статті 29 Закону України «Про курорти», де чітко зазначено, що межі округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів державного значення затверджуються Верховною Радою України одночасно з прийняттям рішення про оголошення природних територій курортними територіями державного значення.

35. Оскільки, на даний час відповідного рішення Верховної Ради України немає, а згадувана постанова №548 від 09.11.1981 не була оприлюднена та відсутня у вільному доступі для ознайомлення, долучена до матеріалів справи копія вказаної постанови викликає сумніви з приводу її достовірності та чинності. Однак, суди попередніх інстанцій поклали вказану постанову в основу прийнятих ними рішень, що є підставою для скасування зазначених судових рішень на підставі частини третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України.

36. Враховуючи, що мінеральні води міста Трускавець, мають природні лікувальні ресурси, а саме використовуються в багатьох бальнеологічних процедурах, позивач вважає, що необхідно враховувати постанову Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 № 2024 «Про правовий режим зон санітарної охорони водних об`єктів», згідно якої з метою забезпечення охорони водних об`єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних та оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони (ЗСО). Межі ЗСО водних об`єктів встановлюються органами місцевого самоврядування на їх території за погодженням з державними органами земельних ресурсів, санітарно епідеміологічного нагляду, охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології.

37. Вищевказані обставини і вимоги законодавства, як наполягає скаржник, залишились поза увагою судів попередніх інстанцій, внаслідок чого останні ухвалили незаконні та необґрунтовані судові рішення, як підлягають скасуванню касаційним судом.

38. У відзиві на касаційну скаргу Трускавецька міська рада Львівської області зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій, на її думку, повно з`ясували обставини, що мають значення для справи, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішеннях відповідають дійсним та фактичним обставинам, а вимоги позивача, викладені у касаційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

39. В обґрунтуванні такої позиції відповідач наводить мотиви про те, що чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство передбачало особливий правовий статус земельної ділянки, щодо відведення у власність якої позивачем порушувалось питання, а саме - така ділянка розташована у межах першої санітарної зони охорони мінеральних джерел курорту «Трускавець».

40. Відповідач вказує, що такі обставини підтверджені належними і допустимими доказами, й це не спростовується доводами касаційної скарги, зокрема, витяг з викопіювання з генерального плану міста Трускавця з нанесеною лінією меж І санітарної зони та умовним позначенням місця розташування земельної ділянки по АДРЕСА_1 в місті Трускавці засвідчено посадовою особою Трускавецької міської ради, а саме, - начальником Управління містобудування, архітектури та землекористування.

41. При цьому, у відзиві наголошується, що долучені до матеріалів справи письмові докази підтверджують, що одноповерховий будинок 1960 року забудови загальною площею 81,91 м. кв. по АДРЕСА_1 належить до переліку будівель, що підлягають зносу з метою охорони родовища.

42. Міська рада також вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, що діяльність, яку планує здійснювати позивач на вищевказаній земельній ділянці, є несумісною з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення, а тому й відмова у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки на підставі частини третьої статті 48 Земельного кодексу України є законною і обґрунтованою.

43. На підставі вищевказаного Міськрада просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

44. За визначенням термінів, наведених у статті 1 Закону України від 29.11.2001 №2866-III «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

45. Згідно з частиною четвертої статті 4 вказаного вище Закону основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

46. Відповідно до частини другої статті 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

47. За змістом частин першої, третьої статті 116 Земельного кодексу України юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

48. Частинами першою - третьою статті 123 Земельного кодексу України встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

49. Правові, організаційні, економічні та соціальні засади розвитку курортів в Україні визначає Закон України від 05.10.2000 №2026-III «Про курорти», який, відповідно до наведених у преамбулі до цього Закону приписів, спрямований на забезпечення використання з метою лікування і оздоровлення людей природних лікувальних ресурсів, природних територій курортів, які є надбанням народу України, та їх охорони.

50. За визначеннями, що містяться у статті 1 Закон України «Про курорти», курорт - освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об`єктами інфраструктури, використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні; лікувально-оздоровча місцевість - природна територія, що має мінеральні та термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропу лиманів та озер, кліматичні та інші природні умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.

51. За приписами частини другої статті 11 Закону України «Про курорти» рішення про оголошення природних територій курортними територіями державного значення приймає Верховна Рада України за поданням Кабінету Міністрів України. Рішення про оголошення природних територій курортними територіями місцевого значення приймають Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради за поданням відповідно Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

52. Нормами статті 27 Закону України «Про курорти» визначено, що метою санітарної охорони курортів є збереження природних властивостей наявних лікувальних ресурсів, запобігання забрудненню, пошкодженню та передчасному виснаженню цих ресурсів. З цією метою в межах курорту встановлюється округ санітарної (гірничо-санітарної) охорони.

53. Поняття округу санітарної охорони наведено в статті 28 Закону України «Про курорти», де округ санітарної охорони визначено як територію земної поверхні, зовнішній контур якої збігається з межею курорту. В межах цієї території забороняються будь-які роботи, що призводять до забруднення ґрунту, повітря, води, завдають шкоди лісу, іншим зеленим насадженням, сприяють розвитку ерозійних процесів і негативно впливають на природні лікувальні ресурси, санітарний та екологічний стан природних територій курортів.

54. Межі округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів державного значення затверджуються Верховною Радою України одночасно з прийняттям рішення про оголошення природних територій курортними територіями державного значення (частина перша статті 29 Закону України «Про курорти»).

55. Постановою Верховної ради України від 12.09.1991 № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

56. Рада Міністрів Української РСР 16.12.1982 прийняла постанову № 614 «Про затвердження положень про курорти Трускавець і Слав`янськ», згідно якої затвердила положення про курорт Трускавець.

57. Відповідно до пункту 1 положення курорт Трускавець знаходиться у Львівській області і належить до курортів загальносоюзного значення.

58. Згідно з пунктом 2 Положення курорт включає в себе:

- курортну зону, в якій розташовані природні лікувальні засоби, пристрої і споруди для їх використання, санаторно-курортні заклади та заклади відпочинку і культури, а також видовищні заклади, підприємства громадського харчування, торгівлі та побутового обслуговування, призначені для обслуговування осіб, що прибувають на курорт для лікування і відпочинку;

- зону, в якій знаходяться жилі будинки , громадські будівлі та споруди для населення, що постійно проживає на території курорту;

- зону, з якій розміщені централізовані господарські та технічні служби;

- зону лісопаркових насаджень і природних ландшафтів, зокрема зовнішній лісопарковий пояс та внутрішні озеленені ділянки між окремими зонами.

59. Пунктом 13 цього Положення визначено, що межі округу санітарної охорони курорту затверджені постановою Ради Міністрів УРСР від 09.11.1981 № 548. Цією постановою затверджено межі, зокрема, округів і зон санітарної охорони курорту Трускавець у Львівській області та план санітарно-оздоровчих заходів в округах та зонах санітарної охорони курорту Трускавець.

60. За правилами статті 30 Закону України «Про курорти» округ санітарної охорони поділяється на три зони: - перша зона (зона суворого режиму); - друга зона (зона обмежень); - третя зона (зона спостережень). Встановлення меж зон санітарної охорони здійснюється в порядку розроблення проектів землеустрою.

61. Відповідно до статті 31 Закону України «Про курорти» перша зона (зона суворого режиму) охоплює місця виходу на поверхню мінеральних вод, території, на яких розташовані родовища лікувальних грязей, мінеральні озера, лимани, вода яких використовується для лікування, пляжі, а також прибережну смугу моря і прилеглу до пляжів територію шириною не менш як 100 метрів.

62. Згідно з частиною другою цієї статті на території першої зони (зони суворого режиму) забороняється:

- користування надрами, не пов`язане з використанням природних лікувальних ресурсів, розорювання земель, провадження будь-якої господарської діяльності, а також інші дії, що впливають або можуть вплинути на розвиток небезпечних геологічних процесів, на природні лікувальні фактори курорту та його екологічний баланс;

- прокладення кабелів, у тому числі підземних кабелів високої напруги, трубопроводів, інших комунікацій;

- спорудження будь-яких будівель та інших об`єктів, не пов`язаних з експлуатаційним режимом та охороною природних і лікувальних факторів курорту; - скидання дренажно-скидних та стічних вод;

- влаштування стоянок автомобілів, пунктів їх обслуговування (ремонт, миття тощо);

- влаштування вигребів (накопичувачів) стічних вод, полігонів рідких і твердих відходів, полів фільтрації та інших споруд для приймання та знешкодження стічних вод і рідких відходів, а також кладовищ і скотомогильників;

- проїзд автотранспорту, не пов`язаний з обслуговуванням цієї території, використанням родовищ лікувальних ресурсів або природоохоронною діяльністю;

- постійне і тимчасове проживання громадян (крім осіб, які безпосередньо забезпечують використання лікувальних факторів).

63. Згідно з частиною третьою статті 48 Земельного кодексу України у межах округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони забороняються передача земельних ділянок у власність і надання у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам для діяльності, несумісної з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

64. Перевіряючи, у межах повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів виходить з такого.

65. Стаття 123 Земельного кодексу України встановлює вичерпний і остаточний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме - невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

66. З встановлених судами попередніх інстанцій обставин цієї справи вбачається, що відповідач відмовив ОСББ «Дністер» у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки її місце розташування не відповідало вимогам пункту 3 статті 48 Земельного кодексу України, постанови Ради Міністрів УРСР від 09.11.1981 № 548 «Про межі округів і зон санітарної охорони курортів Трускавець у Львівській області та Євпаторія в Кримській області» та Генеральному плану міста Трускавця, затвердженим рішенням Трускавецької міської ради №233 від 21.11.2011, оскільки земельна ділянка знаходиться в межах першої санітарної зони охорони мінеральних джерел.

67. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вказані відповідачем підстави для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність цілком узгоджується з приписами норм статті 123 Земельного кодексу України.

68. Так, частиною третьою статті 48 Земельного кодексу України встановлено пряму заборону на передачу земельних ділянок у власність підприємствам, установам, організаціям і громадянам у межах округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони для діяльності, несумісної з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення.

69. Обмеження щодо видів діяльності, здійснення яких забороняється у межах першої зони (зони суворого режиму) санітарної охорони, встановлені частиною другою статті 31 Закону України «Про курорти», зокрема, забороняється: спорудження будь-яких будівель та інших об`єктів, не пов`язаних з експлуатаційним режимом та охороною природних і лікувальних факторів курорту; скидання дренажно-скидних та стічних вод; прокладення кабелів, у тому числі підземних кабелів високої напруги, трубопроводів, інших комунікацій; проїзд автотранспорту, не пов`язаний з обслуговуванням цієї території, використанням родовищ лікувальних ресурсів або природоохоронною діяльністю; постійне і тимчасове проживання громадян (крім осіб, які безпосередньо забезпечують використання лікувальних факторів).

70. За змістом статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» ОСББ використовує наявні у нього права, у тому числі й право на безоплатне отримання у власність земельних ділянок, передбачене частиною другою статті 42 Земельного кодексу України, для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів.

71. Судовим розглядом цієї справи установлено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дністер» було створене і зареєстроване мешканцями будинку АДРЕСА_1 , які приватизували три житлові однокімнатні квартири та проживають у цьому ж будинку. Основним видом економічної діяльності цього ОСББ є комплексне обслуговування об`єктів, тобто, у даному випадку багатоквартирного житлового будинку і його прибудинкової території, що включає у себе забезпечення цього об`єкту водопостачанням та водовідведенням, теплопостачанням і опаленням, передбачає вивезення побутових відходів тощо.

72. Разом з тим, аналіз положень статті 31 Закону України «Про курорти» дає підстави для висновку, що будівництво та експлуатація будинків, не пов`язаних з експлуатаційним режимом та охороною природних і лікувальних факторів курорту, в тому числі житлових будинків, постійне і тимчасове проживання у них громадян крім осіб, які безпосередньо забезпечують використання лікувальних факторів, проїзд автотранспорту і прокладання будь-яких комунікацій з водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення є діяльністю, несумісною з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення.

73. Отже, на передачу земельних ділянок для вищевказаних цілей у межах першої зони (зони суворого режиму) санітарної охорони поширюється заборона, встановлена частиною третьою статті 48 Земельного кодексу України.

74. Те, що земельна ділянка, стосовно якої позивач звертався до Трускавецької міської ради Львівської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення її у власність, розташована у межах першої зони (зони суворого режиму) санітарної охорони мінеральних джерел курорту Трускавець підтверджено судами попередніх інстанцій на підставі наявних у ній доказів, досліджених у судовому засіданні.

75. Колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги про те, що положення постанови Ради Міністрів УРСР від 09.11.1981 № 548 «Про межі округів і зон санітарної охорони курортів Трускавець у Львівській області та Євпаторія в Кримській області» втратили свою чинність і не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

76. З цього приводу Верховний Суд звертає увагу на постанову Верховної ради України від 12.09.1991 № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР», згідно з положеннями якої до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

77. Як вказано у мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998 № 12-рп/98 термін «законодавство» досить широко використовується у правовій системі в основному у значенні як сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин і є джерелами певної галузі права. Цей термін без визначення його змісту використовує і Конституція України (статті 9, 19, 118, пункт 12 Перехідних положень). У законах залежно від важливості і специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших, передусім кодифікованих, в поняття «законодавство» включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.

78. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, з часу проголошення незалежності України жодних актів законодавства України на заміну вже існуючих нормативно - правових актів, якими визначається правовий статус курорту Трускавець і межі округів і зон його санітарної охорони, не приймалось.

79. Колегія суддів також відзначає, що як вбачається з встановлених судовим розглядом обставин цієї справи, відсутні й жодні акти законодавства та/або рішення уповноважених органів державної влади, органів місцевого самоврядування, які б скасовували або змінювали закріплений станом на час проголошення незалежності України та існуючий станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин правовий статус курорту Трускавець, у тому числі в частині меж його округів і зон санітарної охорони.

80. За таких обставин постанова Ради Міністрів УРСР від 09.11.1981 № 548 «Про межі округів і зон санітарної охорони курортів Трускавець у Львівській області та Євпаторія в Кримській області» є чинною, підлягає застуванню до спірних правовідносин і обґрунтовано врахована відповідачем при прийнятті спірного рішення.

81. Помилковими є й посилання касаційної скарги на те, що межі округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курорту Трускавець не затверджені у порядку, встановленому статтею 29 Закону України «Про курорти» і постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 № 2024 «Про правовий режим зон санітарної охорони водних об`єктів», оскільки вказані норми законодавства не існували станом на час створення курорту Трускавець у Львівській області й встановлення меж його округів і зон санітарної охорони.

82. При цьому, за правилами частини першої статті 29 Закону України «Про курорти» межі округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів державного значення затверджуються Верховною Радою України одночасно з прийняттям рішення про оголошення природних територій курортними територіями державного значення.

83. Оскільки, як встановили суди попередніх інстанцій правовий статус курорту Трускавець, межі округів і зон його санітарної охорони були визначені постановою Ради Міністрів УРСР від 09.11.1981 № 548, тобто до проголошення незалежності України та прийняття Закону України «Про курорти», й жодних рішень відносно курорту Трускавець про які іде мова у статті 29 цього Закону у подальшому не приймалось, то у такому випадку відсутні правові підстави для застосування норм вказаної статті до спірних правовідносин.

84. Постанова ж Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 № 2024 «Про правовий режим зон санітарної охорони водних об`єктів», на яку посилається позивач, прийнята відповідно до статті 93 Водного кодексу України, яка не врегульовує суспільних відносин у сфері організації і розвитку курортів, виявлення та обліку природних лікувальних ресурсів, забезпечення їх раціонального видобутку, використання і охорони з метою створення сприятливих умов для лікування, профілактики захворювань та відпочинку людей.

85. Отже, як правильно відзначено у оскаржуваних судових рішеннях, при визначенні меж округів і зон санітарної охорони курорту Трускавець слід керуватись саме постановою Ради Міністрів УРСР від 09.11.1981 № 548, з урахуванням рішення Трускавецької міської ради №465 від 02.04.2009 «Про виконання Програми соціально-економічного та культурного розвитку міста Трускавця за 2008 рік та затвердження програми соціально-економічного та культурного розвитку міста Трускавця на 2009 рік», а також відповідною землевпорядною документацією, розробленою і затвердженою на його виконання, якою відновлено (винесено) в натурі (на місцевості) межі першої зони (зони суворого режиму) санітарної охорони мінеральних джерел курорту Трускавець й відображено їх у Генеральному плані міста Трускавця, викопіювання з якого було досліджено судами попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи.

86. Доводи ж касаційної скарги про те, що викопіювання з Генерального плану міста Трускавця з нанесеною лінією межі першої санітарної зони та умовним позначенням місця розташування земельної ділянки по АДРЕСА_1 не є допустимим доказом виходять за межі повноважень Верховного Суду, передбачених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

87. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що відповідач, відмовляючи позивачу в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,2286 га в по АДРЕСА_1 для обслуговування багатоквартирного будинку, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, й прав ОСББ «Дністер» не порушив.

88. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення цього позову ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та дотриманні норм процесуального права, а оскаржувані судові рішення ухвалені відповідно до закону і скасуванню не підлягають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

89. За правилами частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

90. Оскільки за наслідками касаційного розгляду справи, проведеного Верховним Судом у межах вимог і доводів касаційної скарги та повноважень, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не виявлено неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та/або порушень норм процесуального права, то у даному випадку відсутні й підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, які ухвалені відповідно до закону.

91. Керуючись статтями 340, 341, 343, 349, 350, 355 та 356 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-IX,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дністер» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.12.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

В.М. Шарапа