ПОСТАНОВА
Іменем України
26 березня 2020 року
м. Київ
справа № 813/2704/17
адміністративне провадження № К/9901/47837/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 813/2704/17
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної ради про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду (суддя Сакалош В. М.) від 14 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Глушко І. В., Большакова О. О., Макарик В. Я.) від 15 лютого 2018 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Львівської обласної ради, в якому просила:
- поновити ОСОБА_1 на посаді радника відділу взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю Львівської обласної ради;
- стягнути з Львівської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що пунктом 1 розпорядження голови Львівської обласної ради «Про звільнення ОСОБА_2 » № 243-к від 29 березня 2016 року її звільнено із займаної посади радника відділу з питань екології та природокористування управління природних ресурсів та адміністративно-територіальнго устрою - 29 березня 2016 року у зв`язку із скороченням чисельності та зміною в організації праці (п. 1ч. 40 КЗпП України). Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року у справі № 813/1491/16, яка ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року залишена без змін, позивача ОСОБА_1 поновлено на посаді радника відділу з питань екології та природокористування управління природних ресурсів та адміністративно-територіального устрою. Фактичне виконання рішення суду про поновлення відбулося 05 грудня 2016 року, того ж дня повідомлено про можливе вивільнення. Водночас, розпорядженням голови обласної ради запропоновано вакансії, зокрема радника відділу взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю на умовах строкового договору до 11 січня 2017 року. На думку позивача вказаним розпорядженням голови Львівської обласної ради № 646-к від 05 грудня 2016 року «Про попередження ОСОБА_2 про можливе вивільнення» Львівська обласна рада визнала та підтвердила належну і відповідну кваліфікацію.
Із прийняттям сесією Львівської обласної ради рішення «Про затвердження структури та чисельності виконавчого апарату Львівської обласної ради» № 425 від 25 квітня 2017 року відбулося фактичне збільшення чисельності апарату шляхом додавання до діючої структури нових штатних одиниць, зокрема до відділу взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю, в тому числі посади радника відділу взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю на постійній основі, що зумовило звернення 20 червня 2017 року до Львівської обласної ради із відповідною заявою про поворотне прийняття на роботу на вказану посаду. Однак відповідачем, всупереч вимог ст. 42-1 КЗпП України, відмовлено у поворотному прийнятті на роботу. Крім того, із відповіді Львівської обласної ради на запит, позивач дізналась, що станом на 19 та 20 червня 2017 року посада, на яку вона претендувала була вакантною, а 21 червня 2017 року - вже зайнятою.
3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року, відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
4. Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, 10 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі або направити справу на новий розгляд.
5. Ухвалою Верховного Суду (склад колегії суддів: Білоус О. В., Желтобрюх І. Л., Стрелець Т. Г.) від 17 квітня 2018 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження; відкрито касаційне провадження та установлено строк для подання відзиву.
6. 05 травня 2018 року до Верховного Суду від Львівської обласної ради надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 в якому відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
7. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 636/0/78-19 від 05 червня 2019 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О. В., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.
8. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 червня 2019 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
9. Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2020 року справу прийнято до свого провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 26 квітня 2006 року перебувала у трудових відносинах з Львівською обласною радою, працюючи на різних посадах.
11. З 23 грудня 2014 року ОСОБА_1 обіймала посаду радника відділу з питань екології та природокористування управління природних ресурсів та адміністративно-територіального устрою та присвоєно 9-ий ранг посадової особи місцевого самоврядування, що відноситься до 5-ої категорії посад.
12. 08 грудня 2015 Львівською обласною радою прийнято рішення № 14 «Про затвердження структури та чисельності виконавчого апарату Львівської обласної ради», згідно з яким чисельність виконавчого апарату обласної ради визначено у кількості 49 штатних одиниць. Також доручено голові обласної ради внести зміни до штатного розпису виконавчого апарату обласної ради.
13. 11 грудня 2015 року на виконання рішення Львівської обласної ради від 08 грудня 2015 року № 14 голова Львівської обласної ради року звернувся до профспілкового комітету Львівської обласної ради із поданням № 02-вих-1241 про погодження переліку посад, які вилучаються із штатного розпису та нової редакції штатного розпису виконавчого апарату Львівської обласної ради на 2015 рік.
14. 15 грудня 2015 року на засіданні профспілкового комітету Львівської обласної ради прийнято рішення, оформлене протоколом № 35 від 15 грудня 2015 року, про погодження переліку посад, які вилучаються із штатного розпису та нову редакцію штатного розпису виконавчого апарату Львівської обласної ради на 2015 рік.
15. Із урахуванням рішення профспілкового комітету Львівської обласної ради та на виконання доручення сесії Львівської обласної ради від 08 грудня 2015 року, Головою Львівської обласної ради 17 грудня 2015 року видано розпорядження № 590-к «Про штатний розпис виконавчого апарату Львівської обласної ради на 2015 рік».
16. Зокрема, пунктом 1 даного розпорядження затверджено перелік посад, які вилучаються зі штатного розпису виконавчого апарату Львівської обласної ради у зв`язку зі скороченням чисельності працівників виконавчого апарату та зміною в організації праці.
17. Відповідно до пункту 55 додатка 1 до розпорядження голови Львівської обласної ради від 17 грудня 2015 року № 590-к посада радника відділу з питань екології та природокористування управління природних ресурсів та адміністративно-територіального устрою, яку обіймала ОСОБА_1 , включена до переліку посад, які вилучаються зі штатного розпису.
18. Водночас п. 2 даного розпорядження затверджено нову редакцію штатного розпису виконавчого апарату Львівської обласної ради на 2015 рік та відповідно до додатку 2 посада радника відділу з питань екології та природокористування управління природних ресурсів та адміністративно-територіального устрою штатним розписом не передбачена.
19. На підставі розпорядження голови Львівської обласної ради 29 березня 2016 року ОСОБА_1 звільнена із займаної посади радника відділу з питань екології та природокористування управління природних ресурсів та адміністративно-територіального устрою.
20. Зазначене розпорядження позивачем оскаржено в судовому порядку. Так, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року у справі № 813/1491/16, яка ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року залишена без змін, визнано протиправним та скасовано розпорядження голови обласної ради «Про звільнення ОСОБА_2 » № 243-к від 29 березня 2016 року; поновлено ОСОБА_1 на посаді радника відділу з питань екології та природокористування управління природних ресурсів та адміністративно-територіального устрою Львівської обласної ради з 30 березня 2016 року; стягнуто з Львівської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 20724,56 грн. без урахування сум обов`язкових до сплати податків та внесків.
21. На виконання рішення суду, яке набрало законної сили, відповідно до розпорядження голови Львівської обласної ради від 02 грудня 2016 року № 644-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_2 » позивача 30 березня 2016 року поновлено на посаді, з якої її було звільнено, про що позивача повідомлено листом голови Львівської обласної ради від 02 грудня 2016 року № 01-вих-195 та запропоновано приступити до виконання посадових обов`язків з 05 грудня 2016 року. Водночас позивачу скеровано копію розпорядження голови обласної ради від 02 грудня 2016 року № 644-к.
22. Оскільки рішенням Львівської обласної ради від 08 грудня 2015 року № 14 «Про затвердження структури та чисельності виконавчого апарату Львівської обласної ради» та розпорядженням голови обласної ради від 24 березня 2016 року № 239-к «Про штатний розпис виконавчого апарату Львівської обласної ради на 2016 рік» посада радника відділу з питань екології та природокористування управління природних ресурсів та адміністративно-територіального устрою скорочена, на виконання вимог ст. 49-2 Кодексу законів про працю України розпорядженням голови Львівської обласної ради від 05 грудня 2016 року № 646-к позивача попереджено про її можливе вивільнення 06 лютого 2017 року у зв`язку із скороченням чисельності та зміною в організації праці.
23. Відповідно до розпорядження голови Львівської обласної ради «Про звільнення ОСОБА_2 » № 60-к від 23 лютого 2017 року, позивача було звільнено з роботи на підставі п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України.
24. Вказане розпорядження позивачем оскаржено в судовому порядку. Так, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року у справі № 813/1187/17, яка ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2017 року залишена без змін, відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Львівської обласної ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
25. Рішенням сесії Львівської обласної ради № 425 від 25 квітня 2017 року «Про затвердження структури та чисельності виконавчого комітету Львівської обласної ради» визначено чисельність виконавчого апарату Львівської обласної ради в кількості 56 штатних одиниць та визнано таким, що втратило чинність рішення обласної ради № 14 від 08 грудня 2015 року «Про затвердження структури та чисельності виконавчого апарату Львівської обласної ради», яким встановлена чисельність в кількості 49 штатних одиниць.
26. На інформаційний запит позивача, Львівською обласною радою листом від 09 червня 2017 року надано перелік вакансій у виконавчому апараті Львівської обласної ради: радник відділу з питань бюджету та обласних програм, на час перебування основного працівника у відпустці для догляду за дитиною; радник відділу звернень громадян і надання допомоги репресованим та учасникам АТО, на час перебування основного працівника у відпустці для догляду за дитиною; радник відділу взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю, на час перебування основного працівника у відпустці для догляду за дитиною; радник організаційного відділу, на час перебування основного працівника у відпустці для догляду за дитиною; радник відділу взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю; радник з юридичних питань відділу правової та кадрової роботи.
27. І зв`язку із фактичним збільшенням чисельності апарату шляхом додавання до діючої структури нових штатних одиниць, зокрема до відділу взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю, 20 червня 2017 року звернулась до Львівської обласної ради із заявою про поворотне прийняття на роботу на посаду радника відділу взаємодії із засобами масової інформації та зв`язків з громадськістю.
28. Розглянувши звернення ОСОБА_1 від 20 червня 2017 року № 01-Г-1417 щодо поворотного прийняття на посаду радника відділу взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю Львівської обласної ради, відповідачем листом № 01-вих-107 від 12 липня 2017 року роз`яснено про відсутність правових підстав для його задоволення. Відмова мотивована тим, що поворотне прийняття на роботу можливе на посади, кваліфікаційні вимоги до яких є аналогічними вимогам до посади, яку особа обіймала до звільнення. Відтак, прийняття на роботу на інші посади після звільнення здійснюється на загальних підставах. Аналогічність посади, яку обіймав працівник тій, яка визначена в новому штатному розписі, підтверджується кваліфікаційними характеристиками, посадовими інструкціями, дипломами, трудовими книжками. В оголошенні про конкурс на заміщення вакантних посад зазначено кваліфікаційні вимоги до кандидата: повна вища освіта за спеціальністю журналістика; довід роботи в галузі журналістики. Отже, кваліфікаційні вимоги цієї посади не є аналогічними з вимогами до посади, яку займала заявник, а тому дія ст. 42-1 КЗпП не поширюється на ці правовідносини та прийняття на роботу здійснюється на загальних підставах. Документи на участь у конкурсі приймались до 16 червня 2017 року, однак заявниця документів про участь у конкурсі не подала. 21 червня 2017 оголошено результати конкурсу на посаду радника взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю та з 04 липня 2017 року прийнято на роботу переможця конкурсу.
29. Вважаючи протиправним дії відповідача, а свої права порушеними, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
30. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що згідно посадової інструкції до обов`язків позивача в межах займаної посади радника відділу з питань екології та природокористування управління природних ресурсів та адміністративно - територіального устрою входила робота, пов`язана із забезпеченням діяльності ради у сфері екології та природокористування. Вимогою до зайняття вказаної посади була наявність повної вищої освіти відповідного професійного спрямування та стаж роботи за фахом на службі в органах місцевого самоврядування та державній службі не менше 2 років або стаж роботи за фахом в інших сферах управління не менше 3 років.
Водночас, згідно розпорядження голови обласної ради від 16 травня 2017 року № 751 «Про оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади радника відділу взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю» до кандидатів на таку посаду, зокрема, покладалися вимоги щодо наявності у них повної вищої освіти за спеціальністю «журналістика» та стаж роботи за фахом не менше двох років.
31. Судами встановлено, що позивач не має повної вищої освіти за спеціальністю «журналістика» та відповідно стажу роботи у цій сфері, що унеможливлює зайняття позивачем бажаної посади. Статтею 42-1 КЗпП України визначено право працівника претендувати на укладення трудового договору, якщо роботодавець проводить набір працівників аналогічної кваліфікації, однак позивач не відповідає кваліфікаційним вимогам до посади, на яку було оголошено конкурс.
32. Також суди дійшли висновку, що запропонована 05 грудня 2016 року відповідачем посада радника відділу взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю в межах процедури скорочення, від якої позивач відмовилася, не свідчить про кваліфікаційну відповідність позивача даній посаді та право претендувати на цю посаду в порядку поворотного прийняття на роботу.
33. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
34. Зокрема скаржник зазначила, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги наявність у позивача профільної освіти «магістр державного управління», що, на думку ОСОБА_1 , є достатнім для призначення на посаду радника у Львівській обласній раді.
35. Також скаржник зазначила, що запропонувавши вакансію радника відділу взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю Львівської обласної ради під час попередження про можливе вивільнення 05 грудня 2016 року, відповідач визнав належну кваліфікацію ОСОБА_1 .
36. Скаржник звернула увагу, що призначення ОСОБА_3 на посаду, на яку претендувала ОСОБА_1 , відбулося з порушенням порядку та процедури такого призначення.
37. Крім цього, скаржник у касаційній скарзі здійснює виклад обставин справи та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
38. Враховуючи положення п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
39. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.
40. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
41. Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
42. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ст. 55 Конституції України). Кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь - якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
43. Згідно вимог ст. 5-1 КЗпП України однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
44. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
45. Згідно ст. 42-1 КЗпП працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган провадить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.
46. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що зазначеним у статті 42-1 КЗпП України працівникам надається переважне право на укладення трудового договору, яке виникає у випадку, якщо власник після раніше проведеного ним скорочення чисельності або штату та звільнення працівників знову здійснює прийняття працівників на роботу.
47. Водночас наведена норма не містить обов`язку власника або уповноваженого ним органу попереджати працівників, звільнених за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, про те, що він знову здійснює прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.
48. Суб`єктивне ж право працівника на укладення трудового договору виникає за умови прийняття власником працівників аналогічної кваліфікації, тобто працівник за своєю спеціальністю і кваліфікацією повинен відповідати тим вимогам, що встановлені чинними кваліфікаційними характеристиками.
49. Оцінюючи доводи касаційної скарги у своїй сукупності, а також мотиви, якими керувалися суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.
50. Судами встановлено, що Львівською обласною радою 18 травня 2017 року оголошено конкурс на заміщення вакантної посади радника відділу взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю, на час перебування основного працівника у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, про що було розміщено інформацію в газеті «Львівська пошта» № 38 за 18 травня 2017 року, із встановленням вимог до кандидатів: повна вища освіта за спеціальністю «журналістика», освітньо-кваліфікаційний рівень - магістр, спеціаліст; стаж роботи за фахом на службі в органах місцевого самоврядування та державній службі - не менше 2 років або стаж роботи за фахом в інших галузях управління не менше 3 років; досвід роботи в галузі журналістики. Прийом документів проводився протягом 30-ти днів (до 16 червня 2017 року). Згідно протоколу засідання конкурсної комісії Львівської обласної ради № 4 від 19 червня 2017 року до конкурсу на заміщення вакантної посади радника відділу взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю, на час перебування основного працівника у відпустці для догляду за дитиною, було допущено ОСОБА_4 .
Відповідно до протоколу № 6 від 21 червня 2017 року, на підставі розгляду поданих документів, результатів іспиту та співбесіди з кандидатами, ОСОБА_4 став переможцем та був призначений на посаду розпорядженням голови Львівської обласної ради № 286-к від 03 липня 2017 року.
Крім цього, з 15 червня 2017 року по 20 червня 2017 року з метою зайняття посади радника відділу взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю Львівської обласної ради стажувався ОСОБА_5 , який за результатами успішного стажування був переведений на посаду розпорядженням голови Львівської обласної ради № 268-к від 21 червня 2017 року.
51. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у ОСОБА_1 відсутня повна вища освіта за спеціальністю «журналістика» та відповідний стаж роботи у цій сфері, що, як наслідок, унеможливлює поворотне прийняття позивача на роботу із зайняттям посади радника відділу взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю, яка за кваліфікацією не є аналогічною посаді, яку обіймала позивач до звільнення з Львівської обласної ради.
52. Також, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що пропонування ОСОБА_1 посади радника відділу взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю в межах процедури скорочення, від якої остання відмовилася, не свідчить про кваліфікаційну відповідність позивача цій посаді та право претендувати на цю посаду в порядку поворотного прийняття на роботу.
53. Колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на порушення права на працю через переведення ОСОБА_3 на посаду радника відділу взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю з 21 червня 2017 року, за стажуванням, оскільки зазначене рішення не стосуються ОСОБА_1 безпосередньо. Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього. Даний висновок узгоджується з частиною другою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин якою встановлено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, таке ж правило має застосовуватись і до правових актів індивідуальної дії.
54. За такого правового врегулювання та обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
55. Крім цього, колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
56. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Росії», «Нєлюбін проти Росії»), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
57. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
58. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої та апеляційної інстанцій під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.
59. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій у справі про задоволення позовних вимог.
60. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
61. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
62. Отже, касаційна скарга Антимонопольного комітету України підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.
63. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року у справі № 813/2704/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов