ПОСТАНОВА
Іменем України
23 квітня 2020 року
м. Київ
справа №813/3342/16
касаційне провадження №К/9901/32782/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача -Шипуліної Т.М.,
суддів: БившевоїЛ.І., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Червоноградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду у складі судді Кухар Н.А. від 22.11.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Сеника Р.П., Іщук Л.П. від 22.03.2017 у справі № 813/3342/16 за позовом Приватного акціонерного товариства «Галичина» до Червоноградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним і часткове скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2016 року Приватне акціонерне товариство «Галичина» (далі - ПрАТ «Галичина») звернулося до суду з адміністративним позовом до Червоноградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило: 1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сокальської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 15.01.2016 № 0000011700 в частині збільшення суми грошового зобов`язання із податку на доходи фізичних осіб, що сплачується із доходів платника податку у вигляді з/п, на суму 389 970, 20 грн, в тому числі штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 389 970, 20 грн; 2) визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 05.05.2016 №37-00 в частині податкового боргу на суму 389 970, 20 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2016 у справі № 813/3342/16 позов було задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сокальської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 15.01.2016 № 0000011700 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, на суму 389 970, 20 грн, в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 389 970, 20 грн. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 05.05.2016 №37-00 в частині податкового боргу на суму 389 970, 20 грн. Стягнуто з Червоноградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на користь позивача судовий збір у сумі 22 615,00 грн.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22.03.2017 залишив постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2016 без змін.
Приймаючи такі рішення, суди дійшли висновку, що, оскільки постановою Господарського суду Львівської області від 24.11.2015 року у справі № 914/3734/15 порушено провадження про банкрутство ПрАТ «Галичина» та введено мораторій, то у відповідача були відсутні правові підстави призначати та проводити перевірку від 05.01.2016 підприємства, що визнане банкрутом та розраховувати пеню по зобов`язанням, що вважаються погашеними. Отже, у відповідача не було підстав розраховувати пеню по зобов`язанням, що виникли на підставі боргу у розмірі 389 970, 20 грн за 2014 рік, оскільки 24.11.2015 порушено провадження про банкрутство ПрАТ «Галичина» та введено мораторій, тобто початок строку виконання зобов`язань припадає на дату, що передує введенню мораторію.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Зокрема, як зазначає відповідач, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не забороняє контролюючим органам нараховувати як поточні податкові зобов`язання та штрафні (фінансові) санкції за ними, так і податкові зобов`язання, що виникли до, а виявлені після порушення провадження у справі про банкрутство платника податку, а також штрафи за їх невиконання. Зазначена правова позиція висловлювалась Вищим адміністративним судом України та підтримана Верховним Судом України (постанови ВСУ від 06.02.2007 у справі № 07/87, від 11.12.2007 у справі №07/159, постанови ВАСУ від 26.01.2009 у справі №К/28793/06, від 16.04.2008 у справі №К-13931/06). Судами не взято до уваги, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли після введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
У письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, що просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними. Обґрунтовуючи тим, що грошові зобов`язання ПрАТ «Галичина» щодо сплати до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, що сплачується із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, виникли у 2014 році, тобто до порушення справи про банкрутство, а тому на них поширюється дія мораторію. Податковим органом неправомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а в подальшому і надіслано податкову вимогу на суму 389 970, 20 грн податкового боргу.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга належить задоволенню з огляду на таке.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, що проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акту або довідки, що підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Згідно з пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Відповідно до пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, -тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, -тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Відповідно до рішення Господарського суду Львівської області від 29.10.2015 порушено провадження у справі № 914/3734/15 про банкрутство ПрАТ «Галичина», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Згідно з частинами першою, другою статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Абзацами третім, четвертим частини третьої статті 19 Закону № 2343 встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.
Частиною п`ятою статті 19 Закону № 2343 застережено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється, зокрема, на вимоги поточних кредиторів.
Наведені норми регулюють правовідносини, що виникли між боржником і кредиторами у зв`язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов`язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів. Дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.
Що стосується зобов`язань поточних кредиторів, то за цими зобов`язаннями згідно із загальними правилами нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).
Відповідно до абзацу восьмого частини першої статті 1 Закону № 2343 кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Тобто, якщо податкові зобов`язання набули статусу угоджених до дня порушення провадження у справі про банкрутство та до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, такі зобов`язання є конкурсними, а не поточними.
Аналіз наведених норм свідчить, що встановлена цими правовими нормами заборона щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій стосується грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), на які поширюється мораторій (термін виконання яких настав до дня введення мораторію, який співпадає з днем порушення судом справи про банкрутство боржника). Підтвердженням цього є законодавче визначення поняття мораторію, що включає в себе: 1) зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство зобов`язань, термін виконання яких настав до дня введення мораторію; 2) припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань. До таких заходів відносяться штрафні (фінансові) санкції, стосовно нарахування (застосування) яких і встановлено заборону.
Таке тлумачення норм, якими встановлено правовий режим мораторію на задоволення вимог кредиторів, відповідає суті мораторію: він вводиться господарським судом одночасно із порушенням справи про банкрутство, а відтак стосується тих вимог, що мали місце на дату прийняття відповідного рішення судом.
В той же час заборона щодо нарахування неустойки (штрафу, пені), застосування санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів стосується невиконання чи неналежного виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дати введення мораторію, і не поширюється на поточні зобов`язання (зобов`язання, які виникли після цієї дати) боржника. Боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов`язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов`язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Такий правовий висновок сформульовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 2340/4157/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області.
У цій постанові судова палата відступила від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11 вересня 2018 року (справа № 823/2240/17) та від 14 травня 2019 року (справа № 2340/4250/18).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 06.11.2018 у справі № 820/17352/14 (К/9901/8561/18), від 14.11.2019 у справі № 580/708/19 (К/9901/22610/19), від 18.11.2019 у справі № 2340/4224/18 (К/9901/7707/19), від 10.12.2019 у справі № 2340/4387/18 (К/9901/30412/19).
Оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли (термін виконання яких настав) після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Підставою для припинення нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших видів санкцій за всіма видами заборгованості боржника є прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, що визначено нормою абзацу п`ятого частини першої статті 38 Закону № 2343.
Про послідовність та незмінність позиції законодавця в регулюванні питання відповідальності боржника, який перебуває в судовій процедурі банкрутства, свідчать і норми статей 41 59 Кодексу України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року №2597-VIII, з набранням чинності яким з 21 квітня 2019 року втратив чинність Закон №2343, що за змістом аналогічні нормам статей 19, 38 Закону №2343.
Відповідно до положень частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права є підставою для скасування судових рішень повністю і ухвалення нового рішення.
Неправильним застосуванням норм матеріального права, як встановлено частиною третьою цієї статті, вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не належить застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Червоноградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області задовольнити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017- скасувати.
Ухвалити нове рішення. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Галичина» до Червоноградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним і часткове скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна
Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк