ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2020 року
м. Київ
справа №813/370/14
касаційне провадження №К/9901/26861/18
Верховний Суд у складі колегії суддів першої палати Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Білоуса О.В., Шипуліної Т.М.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Скло» (далі - Товариство) на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 (головуючий суддя - Большакова О.О., судді - Глушко І.В., Макарик В.Я.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Скло» до Миколаївської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Львівській області (далі - Інспекція) про визнання протиправними рішення та дій, зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
У січні 2014 року Товариство звернулось до суду з позовом до Інспекції, у якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просило: визнати протиправним наказ Інспекції № 275 від 07.11.2013 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства»; визнати протиправними дії Інспекції щодо коригування у внутрішніх електронних базах АІС ДПС «Податковий блок» та АІС «Система співставлення сум податкового кредиту та податкових зобов`язань у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» сум податкового зобов`язання та податкового кредиту Товариства на підставі акту перевірки № 158/22-00/38165218 від 21.11.2013; зобов`язати Інспекцію відновити в електронній базі даних АІС ДПС «Податковий блок» та АІС «Система співставлення сум податкового кредиту та податкових зобов`язань у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» суми податкового кредиту, які Товариство задекларувало за рахунок податкових накладних, виписаних контрагентами-постачальниками, у розмірі 103561,00 грн. та задекларовані суми податкового зобов`язання, сформованого за рахунок податкових накладних, виписаних Товариством підприємствам-покупцям, у розмірі 103561,00 грн., скориговані на підставі акту перевірки № 158/22-00/38165218 від 21.11.2013.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство посилалось на те, що: оскаржуваний наказ на перевірку був прийнятий на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, що передбачає наявність фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, якщо такий платник не надасть відповіді на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту, тоді як ні у направленні на перевірку, ні у наказі про її призначення не було зазначено про наявність фактів, які свідчать про можливі порушення Товариством вимог законодавства, з урахуванням того, що Товариство не отримувало від контролюючого органу письмового запиту, оформленого відповідно до вимог статті 73 Податкового кодексу України, а надісланий Інспекцією запит від 18.10.2013 № 5622/10/15-00/1616, не відповідав зазначеним вимогам, з огляду на що оскаржуваний наказ був прийнятий Інспекцією з порушенням Податкового кодексу України, а проведена на підставі цього наказу позапланова перевірка є незаконною; Інспекція неправомірно відкоригувала у АІС «Система співставлення сум податкового кредиту та податкових зобов`язань у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та АІС «Податковий блок» показники податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі акта № 158/22-00/38165218 від 21.11.2013, оскільки зміни в облікових даних операцій по податку на додану вартість здійснюються лише на підставі податкових повідомлень-рішень, з урахуванням того, що у Товариства наявні усі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт реальності господарських операцій, здійснених ним з контрагентами, на підставі яких Товариство сформувало свої податкові зобов`язання та податковий кредит з податку на додану вартість, тоді як Інспекція під час проведення перевірки не надала їх належної правової оцінки.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 03.04.2014 позов задовольнив частково: визнав протиправними дії Інспекції щодо коригування в АС «Система співставлення сум податкового кредиту та податкових зобов`язань у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та АІС «Податковий блок» сум податкового зобов`язання та податкового кредиту з податку на додану вартість Товариства на підстав акта перевірки № 158/22-00/38165218 від 21.11.2013; зобов`язав Інспекцію привести дані податкового обліку Товариства у відповідності з даними податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року, а саме - відновити в АС «Система співставлення сум податкового кредиту та податкових зобов`язань у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та АІС «Податковий блок» скориговані на підставі акта перевірки № 158/22-00/38165218 від 21.11.2013 відомості про: податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 103561,00 грн., яку підприємство задекларувало на підставі податкових накладних контрагентів-постачальників; податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 103561,00 грн., які підприємство задекларувало на підставі виписаних ним контрагентам-покупцям податкових накладних. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що: сама по собі здійснена податковим органом податкова кваліфікація операцій платника за відсутності відмінності між задекларованими показниками податкової звітності контрагентів не може слугувати підставою для внесення змін до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів України та Податковий блок; висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку, як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом лише після визначення платникові податкових зобов`язань та їх узгодження у встановленому законом порядку; самостійна зміна податковим органом в автоматизованій системі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов`язань позивача без прийняття податкового повідомлення - рішення та без зміни цих показників самостійно платником податку шляхом подання декларації (розрахунків) порушує права та інтереси Товариства. Відмовляючи у задоволенні позову в іншій частині, суд першої інстанції виходив з того, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки, тоді як у випадку, коли допуск до проведення перевірки відбувся, то в подальшому предметом розгляду у суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання кого контролюється податковим органом.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 25.02.2016 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що: система автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, а також ІС «Податковий блок» використовуються лише підрозділами органів ДПС у своїй роботі, а внесення чи зміна інформації в цих системах самі по собі не порушують прав позивача, оскільки не створюють для нього будь-яких юридичних наслідків чи перешкод для його діяльності, як і висновки акта перевірки, які є лише відображенням дій податкових інспекторів; для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю і не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку; будь-яких порушень порядку проведення перевірки, за результатами якої було здійснено коригування показників податкової звітності позивача в інформаційних системах, позивачем не зазначено, а судом не встановлено.
Товариство подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на рішення суду апеляційної інстанції, у якій, посилаючись на неправильність (неповноту) дослідження доказів і встановлення обставин у справі та застосування норм права, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги Товариство посилається на те, що: податковий орган не має права коригувати показники податкової звітності за наслідками проведення документальної перевірки, якщо за її результатами не було прийняте податкове повідомлення-рішення, з огляду на що висновки акту перевірки не підлягають відображенню в інформаційних базах податкового органу; в описовій частині акта перевірки № 158/22-00/38165218 від 21.11.2013 вказано, що станом на 07.11.2013 за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України по проведених Товариством взаємовідносинах з контрагентами, відображеними в акті перевірки, зокрема, ТОВ «Еко-Скло», ТОВ «Логістик Груп ЛТД», ПП «Роял Ісланд», ТОВ «Наїль», ТОВ «Опрон-Плюс», розбіжностей між сумами задекларованих податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту, задекларованого Товариством, не встановлено.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18.03.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
У запереченні на касаційну скаргу Інспекція просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25.05.2020 прийняв касаційну скаргу Товариства до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 26.05.2020.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи Товариства та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
У справі, що розглядається, суди встановили, що Інспекція надіслала на адресу Товариства письмовий запит від 18.10.2013 № 5622/10/15-00/1616 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження стосовно господарських операцій з контрагентами - постачальниками та покупцями і їх документальне підтвердження за серпень 2013 року, у якому з посиланням на підпункти 16.1.5, 16.1.7 пункту 16.1 статті 16, підпункт 20.1.6 пункту 20.1 статті 20, пункт 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, просила надати протягом 10 робочих днів з дня отримання цього запиту інформацію (пояснення та їх документальні підтвердження) та документи згідно вказаного у запиті переліку.
Зазначений запит був вручений Товариству 22.10.2013, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №8170003298726.
На вказаний запит Товариство листом від 11.11.2013 надіслало Інспекції відповідь, якою відмовило у наданні пояснень та їх документального підтвердження, оскільки всупереч положенням пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України письмовий запит Інспекції не містив підстав для його надіслання із зазначенням інформації, яка це підтверджує. При цьому, Товариство зазначило про добровільне надання податковому органу будь-якої інформації та документів за умови складання відповідного письмового запиту з вимогами чинного законодавства України.
07.11.2013 в.о. начальника Інспекції, керуючись підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пунктом 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, прийняв наказ № 275 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства».
Копію вказаного наказу разом із направленням на перевірку було вручено директору Товариства під розписку 07.11.2013.
Товариство допустило перевіряючих до проведення перевірки.
Інспекція провела документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01.08.2013 по 31.08.2013, результати якої оформлені актом № 158/22-00/38165218 від 21.11.2013, за висновками якого Товариством були порушені: вимоги пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов`язань з податку на додану вартість за серпень 2013 року на загальну суму 103561,00 грн.; вимоги пунктів 198.1-198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за серпень 2013 року на загальну суму 103561,00 грн.
Податкові повідомлення-рішення на підставі висновків вказаного акту перевірки Інспекцією не приймалися.
Згідно витягів з автоматизованої системи співставлення сум податкового кредиту та податкових зобов`язань Інспекцією до ІС «Податковий блок» було внесено інформацію, викладену в акті перевірки № 158/22-00/38165218 від 21.11.2013, щодо показників податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість Товариства за серпень 2013 року.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані Податковим кодексом України.
У пункті 61.1 статті 61 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 71 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.
У пункті 74.1 статті 74 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.
Отже, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів, не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.
Включення суб`єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.
Виходячи із системного тлумачення статей 71 72 74 Податкового кодексу України Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю і не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Враховуючи зазначене, виключення з бази даних інформації, внесеної на підставі акта перевірки, є необґрунтованим.
За таких обставин, висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дії Інспекції стосовно внесення до інформаційних баз контролюючих органів інформації на підставі акт перевірки, а також щодо виключення з баз даних інформації, внесеної на підставі акта перевірки, ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.
Таким чином, доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухваленого у даній справі рішення суду апеляційної інстанції відсутні.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи зазначене, касаційна скарга Товариства підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 - без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Скло» залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева О.В. Білоус Т.М. Шипуліна