№ 813/3875/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2020 року

м. Київ

справа № 813/3875/16

адміністративне провадження № К/9901/21070/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н.А.,

суддів: Смоковича М.І., Шевцової Н.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Начальника 3 спеціального відділу Військової служби правопорядку Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправним акта службового розслідування, зобов`язання вчинити дії , провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року (головуючий суддя Клименко О.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року (головуючий суддя Іщук Л.П., судді Онишкевич Т.В., Хобор Р.Б.) у справі № 813/3875/16.

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до начальника 3 спеціального відділу Військової служби правопорядку Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними та скасування наказів начальника 3 спеціального відділу Військової служби правопорядку № 388 від 04.10.2016 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовців служби за контрактом старшого сержанта ОСОБА_1 та старшого солдата ОСОБА_2 », № 57-РС від 04.10.2016 року (по особовому складу) про звільнення з військової служби у запас за підпунктом «е» (через службову невідповідність) старшого сержанта ОСОБА_1 , № 209 від 05.10.2016 року про виключення старшого сержанта ОСОБА_1 зі списків військової частини та всіх видів забезпечення, а також про визнання протиправним акту службового розслідування від 04.10.2016 року, зобов`язання поновити його на роботі і виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування позовних вимог указує, що оскаржувані накази є незаконними і підлягають скасуванню, оскільки відсутні правові підстави для їх винесення. Зокрема, зазначає, що висновки службового розслідування є необґрунтованими, будь-якого правопорушення, яке могло б бути підставою для його звільнення з військової служби, він не вчиняв. Вважає, що у випадку наявності в його діях ознак дисциплінарного проступку, покарання у вигляді звільнення зі служби не відповідає ступеню тяжкості такого проступку.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року, яка була залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року, в позовних вимогах було відмовлено.

Відмовляючи в позовних вимогах, суди виходили з того, що позивачем ОСОБА_1 було допущено порушення вимог статей 11, 49, 50 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, що з врахуванням акту службового розслідування, попереднього притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та негативної характеристики по місцю служби відповідно до вимог Дисциплінарного статуту Збройних Сил України є підставою для накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з військової служби за контрактом за службовою невідповідністю. Надані позивачем докази та обґрунтування не підтверджують протиправності оскаржуваних наказів, також позивачем не доведено належними доказами порушення його прав при винесенні спірних наказів. Стосовно позовної вимоги про визнання протиправним акта службового розслідування від 04.10.2016 року суд зазначив, що вказаний акт не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні ч. 2 ст. 2 та ст. 17 КАС України, не викликає будь-яких прав і обов`язків для особи, стосовно якої проводилось службове розслідування. Акт службового розслідування є носієм доказової інформації про виявлені порушення, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення уповноваженою особою. Відтак, у задоволенні адміністративного позову у цій частині слід відмовити.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

08 червня 2017 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року, в якій просив їх скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій не було враховано того, що як начальник по відношенню до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 був змушений припинити його протиправні дії, зокрема, пов`язані із застосуванням насильства до нього ОСОБА_2 , зокрема, для захисту свого здоров`я та життя. Також, скаржник вказав, що свідки спірної події, що були допитані судом, в тому числі ОСОБА_2 , є військовослужбовцями, а отже знаходяться в прямій залежності від відповідача, тому їх свідчення не можуть об`єктивно висвітлювати факти та події, що відбулись.

Відповідачем до Суду були надані заперечення на касаційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятих судами попередніх інстанцій рішень, просив залишити їх без змін. Вказував, що під час притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та його звільненні зі служби дотримано вимог Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та здійснено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, законами та нормативно-правовими актами України. Обставини, достатні для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та його звільнення зі служби, було встановлено в ході проведення службового розслідування, належним чином зафіксовано та надано відповідну оцінку під час прийняття спірних наказів. Ствердив, що більш суворе дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби було застосовано до позивача у зв`язку з неодноразовим притягненням до дисциплінарної відповідальності та з урахуванням негативної характеристики по місцю служби.

Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2020 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Відповідно до наказу начальника 3 спеціального відділу Військової служби правопорядку від 20.09.2016 № 198 старший сержант ОСОБА_1 у складі зведеного підрозділу від 3 спеціального відділу військової служби правопорядку був відряджений до військової частини НОМЕР_2 Миколаївського гарнізону терміном на 19 діб з 22.09.2016 року по 10.10.2016 року з метою підтримання правопорядку та військової дисципліни серед військовослужбовців Миколаївського гарнізону, запобіганню вчиненню ними кримінальних та інших правопорушень.

Відповідно до наказу начальника 3 спеціального відділу Військової служби правопорядку від 03.10.2016 № 383 старшим офіцером відділення спеціального призначення 3 спеціального відділу Військової служби правопорядку проведено службове розслідування з метою встановлення причин та умов виникнення конфлікту між старшим солдатом ОСОБА_2 та старшим сержантом ОСОБА_1 01.10.2016 року та встановлення ступеня вини посадових осіб, за наслідками якого складено акт службового розслідування від 04.10.2016 року.

Як слідує з матеріалів справи, зокрема, з Акта службового розслідування від 04.10.2016 року, під час проведення службового розслідування було встановлено факт конфлікту між старшим сержантом ОСОБА_1 та старшим солдатом ОСОБА_2 , в ході якого було застосовано фізичне насильство до останнього. При цьому, свідки події, солдат ОСОБА_3 , солдат ОСОБА_4 та солдат ОСОБА_5 не підтвердили факту нанесення старшим солдатом ОСОБА_2 ударів старшому сержанту ОСОБА_1 .

Наказом начальника 3 спеціального відділу Військової служби правопорядку № 388 від 04.10.2016 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовців служби за контрактом старшого сержанта ОСОБА_1 та старшого солдата ОСОБА_2 » за порушення вимог статей 11, 49, 50 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України інспектора взводу військової інспекції безпеки дорожнього руху старшого сержанта ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та у відповідності до ст. 51 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України накладено дисциплінарне стягнення «Звільнення з військової служби за контрактом за службовою невідповідністю».

Наказом начальника 3 спеціального відділу Військової служби правопорядку № 57-РС від 04.10.2016 року «По особовому складу» інспектора взводу військової інспекції безпеки дорожнього руху старшого сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «е» (через службову невідповідність) відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Наказом начальника 3 спеціального відділу Військової служби правопорядку № 209 від 05.10.2016 року старшого сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків військової частини та всіх видів забезпечення.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 пояснив, що з травня по липень 2016 року був безпосереднім керівником ОСОБА_1 у м. Щастя Луганської області в зоні проведення антитерористичної операції. У цей період ОСОБА_1 зарекомендував себе негативно під час несення військової служби.

Також, допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не підтвердили факту нанесення старшим солдатом ОСОБА_2 ударів старшому сержанту ОСОБА_1 .

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ствердили, що саме старший сержант ОСОБА_1 перший вдарив старшого солдата ОСОБА_2 , після чого повторно завдав йому ударів.

Крім того, до матеріалів справи долучено службову характеристику старшого сержанта ОСОБА_1 від 12.07.2016 року (а. с. 105), відповідно до якої ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, доцільно перемістити на нижчу посаду, а також службову картку старшого сержанта ОСОБА_1 (а. с. 91-92), відповідно до якої наказом начальника 3 спеціального відділу Військової служби правопорядку № 315 від 05.08.2016 року за порушення ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

ІІІ. ДЖЕРАЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статус, основні завдання, організацію та принципи діяльності Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, права, обов`язки, заходи соціального і правового захисту та відповідальність її військовослужбовців визначаються Законом України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» основними завданнями Служби правопорядку є: виявлення причин, передумов і обставин злочинів та інших правопорушень, вчинених у військових частинах та на військових об`єктах; розшук осіб, які самовільно залишили військові частини (місця служби); запобігання вчиненню і припинення злочинів та інших правопорушень у Збройних Силах України; участь в охороні військових об`єктів та забезпеченні громадського порядку і військової дисципліни серед військовослужбовців у місцях дислокації військових частин, військових містечках, на вулицях і в громадських місцях; захист майна Збройних Сил України від розкрадання та інших злочинних посягань; забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів; участь у гарнізонних заходах; виконання у передбачених законом випадках рішень про тримання військовослужбовців на гауптвахті; забезпечення виконання кримінального покарання стосовно військовослужбовців, які за вироком суду засуджені до тримання у дисциплінарному батальйоні; сприяння у межах своєї компетенції органам, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органам досудового розслідування та суду, органам державної влади, органам місцевого самоврядування, органам військового управління, підприємствам, установам, організаціям у виконанні покладених на них відповідно до законів обов`язків; участь у протидії диверсійним проявам та терористичним актам на військових об`єктах.

На Службу правопорядку покладається здійснення функцій, зокрема, попереджувати, виявляти, припиняти злочини та інші правопорушення, вчинені у військових частинах, а також в інших місцях військовослужбовцями, військовозобов`язаними під час проходження ними зборів та працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов`язків; виявляти причини та умови, що сприяють вчиненню злочинів та інших правопорушень у Збройних Силах України, вживати заходів щодо їх усунення, брати участь у правовому вихованні військовослужбовців, працівників Збройних Сил України; брати участь у проведенні профілактичної роботи серед військовослужбовців, схильних до вчинення правопорушень, сприяти військовому командуванню, органам військового управління в забезпеченні військової дисципліни серед військовослужбовців (стаття 8 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України»).

Згідно зі ст. 13 цього ж Закону порядок і строки проходження військової служби військовослужбовцями Служби правопорядку, присвоєння їм військових звань та звільнення їх з військової служби визначаються відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», відповідних положень про проходження військової служби.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до п. «е» ч. 6 ст. 26 цього Закону контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через службову невідповідність.

Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України визначаються загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Відповідно до ст. 11 цього Статуту кожний військовослужбовець зобов`язаний, крім іншого, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, додержуватися правил ввічливості й поведінки військовослужбовців.

Згідно зі ст. 49, 50 цього ж Статуту військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому. Відносини між військовослужбовцями повинні ґрунтуватися на взаємній повазі. Начальники й старші за військовим званням військовослужбовці у питаннях служби до підлеглих і молодших звертаються за військовим званням і прізвищем або тільки за званням, додаючи в останньому випадку перед званням слово «товаришу».

Дисциплінарний статут Збройних Сил України визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 цього Статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Згідно зі ст. 51 Дисциплінарного Статуту на сержантів (старшин) військової служби за контрактом, можуть бути накладені такі стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; е) пониження в посаді; є) пониження у військовому званні на один ступінь; ж) пониження у військовому званні на один ступінь з переведенням на нижчу посаду; з) позбавлення сержантського (старшинського) звання; и) звільнення з військової служби за контрактом за службовою невідповідністю.

Відповідно до статей 83-88 цього Статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.

Військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що при прийнятті оскаржуваного наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , відповідачем було встановлено характер та обставини вчинення ним дисциплінарного проступку, його наслідки, попередню поведінку військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

З матеріалів справи вбачається, що в ході проведення службового розслідування було встановлено, що між старшим сержантом ОСОБА_1 та старшим солдатом ОСОБА_2 виник конфлікт, під час якого було застосовано фізичне насильство зі сторони старшого сержанта ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що даний вчинок дискредитує військовослужбовця Військової служби правопорядку, як посадову особу, що повинна виявляти злочини, порушення військової дисципліни та вживати всіх заходів щодо їх припинення та недопущення.

Суд зазначає, що матеріали особової справи ОСОБА_1 , акт службового розслідування, були належним чином досліджені судами попередніх інстанцій і висновки судів відповідають встановленим обставинам справи про порушення позивачем вимог статей 11, 49, 50 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, що у відповідності до вимог Дисциплінарного статуту Збройних Сил України слугувало підставою для накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з військової служби за контрактом за службовою невідповідністю.

Доводи скаржника про те, що як начальник по відношенню до ОСОБА_2 , він був змушений припинити його протиправні дії, зокрема, пов`язані із застосуванням насильства до нього ОСОБА_2 , а також покликання скаржника на те, що він вживав заходи фізичного впливу до ОСОБА_2 для захисту свого здоров`я та життя, Суд не бере до уваги, оскільки жодними доказами такі не підтверджені, а свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_5 не підтвердили у своїх показаннях факту небезпеки життю і здоров`ю ОСОБА_1 зі сторони ОСОБА_2 .

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку про те, що позовні вимоги позивача про поновлення його на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, які є похідними від вимоги про визнання протиправними та скасування наказів № 388 від 04.10.2016 року, № 57-РС від 04.10.2016 року та № 209 від 05.10.2016 року, задоволенню не підлягають.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами попередніх інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи наведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

Керуючись статтями 341 343 349-354 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року у справі № 813/3875/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіН.А. Данилевич М.І. Смокович Н.В. Шевцова