06.11.2024

№ 813/4689/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2020 року

Київ

справа №813/4689/16

адміністративне провадження №К/9901/37309/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства «Велес» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року (судді Затолочний В.С., Матковська З.М., Шавель Р.М.) у справі № 813/4689/16 за позовом Фермерського господарства «Велес» до Міністерства аграрної політики та продовольства України, Департаменту агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації, треті особи: Державна казначейська служба України, Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області, про визнання бездіяльності протиправною та стягнення кредиторської заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У грудні 2016 року Фермерське господарство «Велес» (далі - ФГ «Велес; позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - Мінагрополітики; відповідач-1), Департаменту агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації (далі - Департамент агропромислового розвитку Львівської ОДА; відповідач-2), треті особи: Державна казначейська служба України, Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області, про:

- визнання протиправною бездіяльності Мінагрополітики щодо непогашення перед ФГ «Велес» кредиторської заборгованості за напрямом виконання програми селекції у тваринництві та птахівництві на підприємствах агропромислового комплексу у сумі 536 000 грн;

- визнання протиправною бездіяльності Департаменту агропромислового розвитку Львівської ОДА щодо неподання органам Державної казначейської служби України реєстрів та платіжних доручень для виплати відшкодування ФГ «Велес» на суму 536 000 грн;

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача кредиторську заборгованість у сумі 536 000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що станом на 01 січня 2012 року за ФГ «Велес» в органах Казначейства зареєстрована кредиторська заборгованість Держбюджету в розмірі 536 000 грн, яка визнана відповідачем-1, що підтверджується наказами Мінагрополітики від 19 жовтня 2012 року № 632 та від 11 грудня 2012 року № 763. Однак, погашення кредиторської заборгованості не проводилося у зв`язку з тим, що платіжні доручення, які знаходилися в органах Казначейства, не були виконані. Кошти державного бюджету в 2012-2016 роках на виконання бюджетної програми 2801180 «Фінансова підтримка заходів в агропромисловому комплексі» не виділялися. З огляду на це позивач вважає, що вказана сума кредиторської заборгованості підлягає стягненню на його користь.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 19 вересня 2017 року позов задовольнив частково. Стягнув з Державного бюджету України на користь ФГ «Велес» кредиторську заборгованість в сумі 536 000 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Тому суд дійшов висновку, що кредиторська заборгованість підлягає стягненню на користь ФГ «Велес». Разом з тим, Мінагрополітики, як головний розпорядник бюджетних коштів, виконало вимоги Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виконання програми селекції у тваринництві та птахівництві на підприємствах агропромислового комплексу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2011 року № 515. Натомість, Департамент агропромислового розвитку Львівської ОДА не був зобов`язаний подавати розподіли відкритих асигнувань та реєструвати їх в органах Казначейства, оскільки він не був розпорядником коштів відповідно до Порядку № 515.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 25 січня 2018 року скасував постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року та прийняв нову, якою у задоволенні позовних вимог ФГ «Велес» відмовив.

Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що Мінагрополітики не є органом, який здійснює дії щодо нарахування та виплати часткового відшкодування, а лише проводить розподіл коштів між регіонами в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України. Між тим, Мінагрополітики є органом, який здійснює дії щодо забезпечення виконання бюджетної програми 2801180 «Фінансова підтримка в агропромисловому комплексі» (проводить розподіл коштів та спрямовує їх у регіони в межах виділених асигнувань), Департамент здійснює перерахування коштів безпосередньо отримувачам (у даному випадку позивачу), а органи Державної казначейської служби України лише забезпечують казначейське обслуговування бюджетних коштів (здійснюють перерахування коштів з рахунків розпорядників бюджетних коштів на підставі платіжних доручень). Відтак, повноваженнями щодо складання проекту закону України про Державний бюджет України на відповідний рік та закладення видатків на виконання бюджетних програм наділене Міністерство фінансів України, а відповідачі у справі, що розглядається, лише отримують повноваження шляхом установлення бюджетних призначень для виконання бюджетних програм. За таких умов, апеляційний суд дійшов висновку, що будь-яких винних дій чи бездіяльності відповідачі щодо утворення заборгованості та її невідшкодування позивачу не вчинили.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

На постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року.

Аргументи скаржника полягають у тому, що Мінагрополітики є головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми 2801180 «Фінансова підтримка в агропромисловому комплексі». За вказаною програмою, для проведення відшкодування одержувачам бюджетних коштів фактичних витрат Міністерством видані накази від 19 жовтня 2012 року № 632 та від 11 грудня 2012 року № 763, згідно з якими ФГ «Велес» підлягає відшкодуванню 536 000 грн. При цьому, зазначені кошти в повному обсязі були спрямовані одержувачам бюджетних коштів, що підтверджується відміткою Державної казначейської служби України від 20 грудня 2012 року № 323070. Проте, станом на день винесення судом першої інстанції рішення у даній справі, вказані кошти на рахунок ФГ «Велес» не поступили. Відтак, скаржник уважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що кредиторська заборгованість у розмірі 536 000 грн підлягає стягненню на користь ФГ «Велес».

Позиція інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу Мінагрополітики зазначає, що лише виконує повноваження шляхом установлення бюджетних призначень для виконання бюджетних програм (у даному випадку 2801180 «Фінансова підтримка в агропромисловому комплексі»). Вказує, що виконало вимоги Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виконання програми селекції у тваринництві та птахівництві на підприємствах агропромислового комплексу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2011 року № 515. Крім того, Мінагрополітики, як головний розпорядник бюджетних коштів, неодноразово зверталось до Міністерства фінансів України з проханням при доопрацюванні Закону України «Про Державний бюджет України на відповідний рік» передбачити кошти на відповідні цілі, проте на час розгляду справи пропозиції Міністерства не враховані, що свідчить по відсутність бездіяльності головного розпорядника бюджетних коштів та про безпідставність вимог позивача. Відповідач-1 вважає, що невчинення дій іншими органами, які не входять до сфери його управління, щодо перерахування коштів суб`єктам господарювання, Мінагрополітики відповідальності не несе. У зв`язку з викладеним, Мінагрополітики просить відмовити в задоволенні касаційної скарги ФГ «Велес» і залишити без змін постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року.

Департамент агропромислового розвитку Львівської ОДА також подав відзив на касаційну скаргу ФГ «Велес», у якому просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року. Зазначає про те, що Мінагрополітики було головним розпорядником коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми 280118 «Фінансова підтримка в агропромисловому комплексі», здійснював розподіл та доводив кошти за вказаною програмою. За змістом наказу Мінагрополітики від 11 грудня 2012 року № 763 «Про затвердження розподілу коштів, передбачених у 2012 році Міністерству аграрної політики та продовольства України в загальному фонді державного бюджету за програмою 2801180 «Фінансова підтримка заходів в агропромисловому комплексі» за заходом виконання програми селекції у тваринництві та птахівництві на підприємствах агропромислового комплексу, для проведення відшкодування одержувачам бюджетних коштів фактичних витрат» Департамент не був зобов`язаний подавати розподіли відкритих асигнувань та реєструвати їх в органах Казначейства, натомість, Мінагрополітики самостійно, не перераховуючи розпорядникам нижчого рівня кошти, повинен був спрямувати їх безпосередньо до одержувачів, у тому числі до ФГ «Велес». При цьому, у Департаменті агропромислового розвитку Львівської ОДА відсутня зареєстрована кредиторська заборгованість відносно позивача в розмірі 536 000 грн, оскільки від Міністерства до Департаменту кошти згідно розподілу не надходили. Зазначені доводи відповідача-2 підтверджуються тим, що після прийняття рішення судом першої інстанції Мінагрополітики самостійно забезпечило перерахування зазначених коштів на користь ФГ «Велес».

Рух касаційної скарги

Ухвалою від 23 березня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Стародуба О.П., Анцупової Т.О., Кравчука В.М. відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ФГ «Велес».

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року задоволено заяви суддів Стародуба О.П., Анцупової Т.О., Кравчука В.М. про самовідвід. Матеріали касаційної скарги ФГ «Велес» передано для визначення складу суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад судової колегії: Олендер І.Я. (суддя-доповідач), Гончарова І.А., Ханова Р.Ф.

21 січня 2020 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 21 січня 2020 року № 109/0/78-20, у зв`язку з внесенням змін до Спеціалізації суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палат Касаційного адміністративного суду (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 27 грудня 2019 року № 33), що унеможливлює участь судді-доповідача Олендера І.Я. у розгляді справи, визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.

Ухвалою від 25 лютого 2020 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ФГ «Велес» зареєстроване як юридична особа, видами діяльності якої за КВЕД є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; вирощування інших однорічних і дворічних культур; розведення великої рогатої худоби молочних порід; розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів (основний); розведення свиней; допоміжна діяльність у рослинництві; допоміжна діяльність у тваринництві.

Наказом Мінагрополітики від 22 листопада 2011 року № 646 «Про Розподіл коштів за бюджетною програмою 2801190 «Селекція в тваринництві та птахівництві на підприємствах агропромислового комплексу» та проведення відшкодування одержувачам бюджетних коштів фактичних витрат» затверджено розподіл коштів загального фонду Державного бюджету України за КПКВК 2801190 «Селекція в тваринництві та птахівництві на підприємствах агропромислового комплексу» відшкодування одержувачам бюджетних коштів фактичних витрат за програмою у 2011 році в сумі 4635,0 тис. грн, у тому числі на позивача - 560 000 грн.

Зазначені кошти в повному обсязі розподілом відкритих асигнувань з рахунку Мінагрополітики № 9071020000001 були спрямовані одержувачам бюджетних коштів, що підтверджується відміткою Державної казначейської служби України від 12 грудня 2011 року № 283012.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2011 року № 292-р «Питання оптимізації кількості бюджетних програм» бюджетна програма КПКВК 2801190 «Селекція в тваринництві та птахівництві на підприємствах агропромислового комплексу» у 2012 році була включена до бюджетної програми КПКВК 2801180 «Фінансова підтримка заходів в агропромисловому комплексі».

Наказом Мінагрополітики від 11 грудня 2012 року № 763 затверджено розподіл коштів, передбачених у 2012 році Міністерству аграрної політики та продовольства України в загальному фонді державного бюджету за програмою 2801180 «Фінансова підтримка заходів в агропромисловому комплексі» за заходом виконання програми селекції у тваринництві та птахівництві на підприємствах агропромислового комплексу, для проведення відшкодування одержувачам бюджетних коштів фактичних витрат у сумі 9596,0 тис. грн, у тому числі на позивача - 536 000 грн

Протягом 2012-2016 років виплата позивачу в рахунок погашення заборгованості за бюджетною програмою 2801180 «Фінансова підтримка заходів в агропромисловому комплексі» не здійснювалась. Сума узгодженої кредиторської заборгованості в сумі 536 000 грн перед ФГ «Велес» підтверджується листом Мінагрополітики від 26 грудня 2016 року № 37-14-1-13/21698.

Враховуючи, що заборгованість перед позивачем так і не була погашена, ФГ «Велес» звернулося до суду за захистом порушеного права.

Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Приписами частини першої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 20 Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) бюджетні програми визначаються головними розпорядниками бюджетних коштів з урахуванням положень частини другої статті 21 і пункту 2 частини п`ятої статті 22 цього Кодексу.

Частиною четвертою указаної статті передбачено, що відповідальний виконавець бюджетних програм визначається головним розпорядником бюджетних коштів за погодженням з Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом). Відповідальним виконавцем бюджетних програм може бути головний розпорядник бюджетних коштів за бюджетними програмами, виконання яких забезпечується його апаратом, та/або розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, який виконує бюджетні програми у системі головного розпорядника. Відповідальний виконавець бюджетних програм у процесі їх виконання забезпечує цільове та ефективне використання бюджетних коштів протягом усього строку реалізації відповідних бюджетних програм у межах визначених бюджетних призначень.

Згідно з частиною першою статті 22 Бюджетного кодексу України, для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Повноваження головного розпорядника бюджетних коштів визначені частиною п`ятою статті 22 Бюджетного кодексу України. Зокрема, пунктами 3 - 5 цієї норми встановлено, що головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань (пункт 3); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством (пункт 4); розробляє проекти порядків використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, передбаченими частиною сьомою статті 20 Кодексу (пункт 5).

Водночас, за приписами пунктів 7, 9 частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі; здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 57 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов`язання за бюджетними програмами спеціального фонду державного бюджету, не передбаченими проектом закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період, поданим на розгляд до Верховної Ради України, головні розпорядники бюджетних коштів зобов`язані виконати до кінця поточного бюджетного періоду в межах і за рахунок відповідних фактичних надходжень до спеціального Фонду бюджету, не допускаючи наявності за такими зобов`язаннями кредиторської заборгованості на початок наступного бюджетного періоду.

Аналіз зазначених положень бюджетного законодавства дає підстави для висновку, що повноваження Мінагрополітики не обмежуються прийняттям відповідного рішення (наказу) про надання державної підтримки підприємствам АПК, шляхом затвердження відповідної суми компенсації, що підлягає виплаті. Мінагрополітики також зобов`язане своєчасно приймати ефективні управлінські рішення, які забезпечують реалізацію цього наказу, у тому числі вжити усіх заходів, спрямованих на виконання затверджених бюджетних програм. Такі заходи спрямовані на підтримку розвитку аграрного сектору економіки, у зв`язку з чим щороку в законі про Державний бюджет України визначаються види державних цільових програм фінансової підтримки підприємств АПК та затверджуються суми витрат на них. Крім того, Мінагрополітики, як головний розпорядник таких коштів, є, одночасно, і відповідальним виконавцем за реалізацію таких програм, у тому числі програми 2801180 «Фінансова підтримка заходів в агропромисловому комплексі», та несе відповідальність за її виконання.

Ураховуючи викладене, посилання Мінагрополітики, з якими погодились суди першої та апеляційної інстанцій, про те, що його повноваження обмежені лише розподілом бюджетних коштів та спрямуванням їх у регіони, а відтак, воно виконало вимоги Порядку № 515, є необґрунтованими, оскільки норми Бюджетного кодексу України та Порядку № 515 зобов`язують відповідача-1 забезпечити контроль за реалізацією прийнятих рішень, у тому числі вжити усіх заходів, спрямованих на виконання затверджених бюджетних програм.

Механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою «Селекція у тваринництві та птахівництві на підприємствах агропромислового комплексу» (далі - бюджетні кошти) визначає Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виконання програми селекції у тваринництві та птахівництві на підприємствах агропромислового комплексу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2011 року № 515 (далі - Порядок № 515).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 515 головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінагрополітики.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 515 одержувачі бюджетних коштів визначаються за результатами конкурсу, що проводиться у порядку, встановленому Мінагрополітики, з числа юридичних осіб усіх форм власності, які є суб`єктами племінної справи у тваринництві та яким за результатами державної атестації (переатестації) відповідно до законодавства присвоєно статус племінного (кінного) заводу, племінного репродуктора, племінного птахорепродуктора, племінної станції з шовківництва, гренажного заводу, племінної пасіки, племінного бджолорозплідника, заводської конюшні, іподрому, трендепо, селекційного центру, підприємства (об`єднання) з племінної справи у тваринництві, контрольно-випробувальної станції, контрольно-випробувальної станції з птахівництва, підприємства (лабораторії) генетичного контролю, підприємства (лабораторії) з трансплантації ембріонів, підприємства (лабораторії) з оцінки якості тваринницької продукції.

За пунктом 21 Порядку № 515 бюджетні кошти спрямовуються їх одержувачам на оплату отриманих товарів, робіт та послуг. Відшкодування одержувачам бюджетних коштів фактичних витрат, пов`язаних з виконанням робіт за напрямами проведення видатків, здійснюється розпорядником бюджетних коштів на підставі підтвердних документів шляхом перерахування суми понесених витрат із власного реєстраційного рахунка на поточний рахунок одержувача, відкритий в установі банку.

Із системного аналізу наведених положень Порядку № 515 слідує, що головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми 2801190 «Селекція в тваринництві та птахівництві на підприємствах агропромислового комплексу» є Мінагрополітики. Одержувачами бюджетних коштів є юридичні особи усіх форм власності, які є суб`єктами племінної справи у тваринництві та яким за результатами державної атестації (переатестації) відповідно до законодавства присвоєно відповідний статус (із перелічених у пункті 4 Порядку). Одержувачі бюджетних коштів визначаються за результатами конкурсу, що проводиться у порядку, встановленому Мінагрополітики. Відшкодування одержувачам бюджетних коштів фактичних витрат здійснюється розпорядником бюджетних коштів - Мінагрополітики шляхом перерахування суми понесених витрат із власного реєстраційного рахунка на поточний рахунок одержувача, відкритий в установі банку.

Ці положення Порядку № 515 знайшли своє відображення у наказах Мінагрополітики від 22 листопада 2011 року № 646 та від 11 грудня 2012 року № 763, в яких зазначено, що відшкодування одержувачам фактичних витрат здійснюється шляхом перерахування суми понесених витрат із власного реєстраційного рахунка Мінагрополітики на поточний рахунок одержувача, відкритий в установі банку. Більше того, в додатках до зазначених наказів наведений перелік одержувачів бюджетних коштів із зазначенням, серед іншого, їх розрахункових рахунків, реквізитів та місцезнаходження установи банку.

Отже, саме Мінагрополітики повинно було здійснити відшкодування фактичних витрат ФГ «Велес» за програмою 2801180 «Фінансова підтримка заходів в агропромисловому комплексі» шляхом перерахування суми понесених витрат із власного реєстраційного рахунка на поточний рахунок позивача.

Як установлено судами попередніх інстанцій, станом на момент подачі даного позову за ФГ «Велес» була зареєстрована кредиторська заборгованість у розмірі 536 000 грн за програмою 2801180 «Фінансова підтримка заходів в агропромисловому комплексі». Ці кошти позивачу не виплачені.

Вказані обставини учасниками справи не заперечуються.

Посилання Мінагрополітики України на відсутність бездіяльності останнього у вирішенні питання щодо погашення заборгованості перед позивачем, як на підставу для відмови у стягненні кредиторської заборгованості, є безпідставними, оскільки вчинення Мінагрополітики України активних дій з цього приводу не спростовує його обов`язку стосовно виплати компенсації за вказаною бюджетною програмою.

Суд наголошує на тому, що кошти до ФГ «Велес» не надійшли, а отже, сам механізм бюджетного фінансування не спрацював.

Між тим, недостатність фінансування не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог щодо погашення такої заборгованості.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні від 24 червня 2003 року у справі «Стретч проти Об`єднаного Королівства» (заява № 44277/98) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) указав, що майном, у значенні статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції, є, зокрема «законне і обґрунтоване очікування набути майно або майнове право».

У рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) ЄСПЛ не прийняв аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Тож реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів відповідно до законодавства, не може ставитися у залежність від бюджетних асигнувань.

Зважаючи на викладене Верховний Суд приходить до висновку, що Мінагрополітики, як головний розпорядник бюджетних коштів, не виконав своїх обов`язків, як відповідальний виконавець бюджетної програми 2801180 «Фінансова підтримка заходів в агропромисловому комплексі», за якою ФГ «Велес» виділено, але не перераховано кошти в сумі 536 000 грн.

Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків суду апеляційної інстанції підтвердилися під час розгляду касаційної скарги позивача. Відтак, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року підлягає скасуванню.

Водночас, оскільки суд першої інстанції правильно вирішив адміністративну справу, однак не в повній мірі виклав мотиви прийняття свого рішення, то Верховний Суд уважає за необхідне змінити мотивувальну частину постанови Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року з підстав, зазначених у цій постанові.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Згідно з статтею 351 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX та статтями 341 345 349 351 352 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства «Велес» задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року скасувати.

3. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

4. В іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

В.М. Соколов

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк ,

Судді Верховного Суду