ПОСТАНОВА
Іменем України
04 лютого 2020 року
Київ
справа №813/6791/13-а
адміністративне провадження №К/9901/8471/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2015 (Головуючий суддя Кушерник М.П., судді: Мікула О.І., Курилець А.Р.)
у справі № 813/6791/13-а
за позовом Дочірнього підприємства «Львівський Облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України»
до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2013 року Дочірнє підприємство «Львівський Облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - позивач, ДП «Львівський Облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, Стрийська ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області), в якому просила суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.06.2013 № 0001221700.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2013 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2015 скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2013 та задоволено позовні вимоги.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2015 та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2013.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначає, що станом на 31.12.2012 за позивачем рахувалась заборгованість по сплаті податку з доходів фізичних осіб, відтак відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні санкції в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванні та/або сплаті до бюджету. Відповідальність встановлена за правопорушення, що вчинене позивачем, передбачена статтею 127 Податкового кодексу України. Положення статей 126 та 127 Податкового кодексу України передбачають відповідальність за різні правопорушення та не є взаємовиключними.
Позивач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржуване судове рішення законним, обґрунтованим, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін. Позивачем зазначено, що впродовж усього спірного періоду ДП «Львівський облавтодор» та його філіями здійснювалось перерахування податку на доходи фізичних осіб, утриманого із нарахованої заробітної плати, у день виплати працівникові заробітної плати. Податковим органом не зафіксовано жодного випадку сплати ПДФО після виплати працівникові заробітної плати. Прострочка у виплаті задекларованих і відповідно узгоджених податкових зобов'язань з ПДФО виникла лише у зв'язку із затримками у виплаті заробітної плати, які у свою чергу, зумовлені несвоєчасним розрахунком з ДП «Львівський облавтодор» за виконані роботи через недостатнє державне фінансування.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 18.04.2012 по 29.05.2013 за результатами планової виїзної документальної перевірки Філії «Сколівський райавтодор» ДП «Львівський Облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, відповідачем складено акт від 04.06.2013 № 106/22-00/26231271, за висновками якого встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог пункту 31.1 статті 31, підпунктів 168.1.5, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем несвоєчасно перераховано до бюджету податок з доході фізичних осіб у строки, встановлені для місячного податкового періоду.
На підтвердження обґрунтованості висновків перевірки та правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилається на те, що станом на 31.12.2012 за Філією «Сколівський райавтодор» Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» рахується заборгованість по виплаті заробітної плати в сумі 158 030,79 грн. Під час перевірки встановлено, що відповідачем несвоєчасно проведено перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в порушення підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, яким визначено, що податок на доходи фізичних осіб сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподаткованого доходу єдиним платіжним документом. Утриманий податковим агентом податок з доходів фізичних осіб при нарахуванні заробітної плати, але не сплачений податковим агентом до бюджету при виплаті заробітної плати вважається узгодженим податковим зобов'язанням.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001221700 від 27.06.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в розмірі 38 802,47 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 11 628,20 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 27 174,27 грн. За оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням грошове зобов'язання позивачу донараховано відповідно до пункту 31.1 статті 31, підпункту 168.1.3 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.2 статті 176, пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з тих мотивів, що станом на 31 грудня 2012 року за Філією «Сколівський райавтодор» Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» рахувалась заборгованість по сплаті податку з доходів фізичних осіб, відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні санкції в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що у випадку несвоєчасної сплати до бюджету нарахованих та утриманих сум податку з доходів фізичних осіб застосовуються штрафні санкції на підставі приписів пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, оскільки відповідальність за пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України настає при несплаті податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків. Філією «Сколівський райавтодор» Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» як податковим агентом своєчасно нараховано та утримано податок на доходи фізичних осіб, проте, було допущено несвоєчасне перерахування його до бюджету. Крім того, колегія суддів суду апеляційної інстанції, вважаючи протиправними зміни підстав для застосування податковим органом до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату до бюджету узгоджених сум податку з доходів фізичних осіб на підставі пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, визнала протиправним та скасувала податкове повідомлення-рішення.
Відповідно до підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
При цьому згідно з підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
За правилами пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Отже, положення цієї статті встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто, склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулись до чи на момент виплати доходу.
В свою чергу, відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Положення статті 126 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) щодо застосування штрафної санкції використовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.
Тобто, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному в постановах від 10.11.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, а також від 22.03.2016 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області в особі Перемишлянського відділення про скасування податкового повідомлення-рішення, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
В розглядуваному випадку судами з'ясовано, що несвоєчасна виплата задекларованих та узгоджених грошових зобов'язань за платежами «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, з доходів платника податку у вигляді заробітної плати» виникла внаслідок затримки виплати оподатковуваного доходу - заробітної плати.
Відтак, має місце лише несвоєчасне перерахування сум податку, відповідальність за яке передбачено статтею 126 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а не статтею 127 цього Кодексу, як помилково вважає орган доходів і зборів.
Аналогічна правова позиція була висловлена в постанові Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №819/1946/13-а.
Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального права.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись статтями 243 246 250 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2015 у справі № 813/6791/13-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.А. ВасильєваСудді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко