ПОСТАНОВА
Іменем України
28 лютого 2020 року
м. Київ
справа №813/945/16
касаційне провадження №К/9901/40838/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.05.2016 (суддя Мартинюк В.Я.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 (головуючий суддя - Яворський І.О.; судді: Кухтей Р.В., Нос С.П.) у справі № 813/945/16 за позовом Комунального підприємства «Бориславтеплоенерго» до Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Комунальне підприємство «Бориславтеплоенерго» звернулось до адміністративного суду з позовом до Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.11.2015 № 0002241500.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 23.05.2016 адміністративний позов задовольнив повністю.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16.03.2017 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.05.2016 залишив без змін.
Дрогобицька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.05.2016, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: пункту 49.18 статті 49, пункту 57.1 статті 57, пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Зокрема, наголошує на несвоєчасності сплати позивачем узгодженої суми відрахувань у вигляді частини чистого прибутку (доходу) комунальних підприємств та їх об`єднань, що вилучається до бюджету.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Дрогобицькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області проведено перевірку своєчасності сплати Комунальним підприємством «Бориславтеплоенерго» самостійно визначеного податкового зобов`язання з частини чистого прибутку, що підлягає сплаті до державного бюджету, результати якої оформлено актом від 22.10.2015 № 740/13-08-15/13809128.
За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку із затримкою на 134 календарних дні сплати суми грошового зобов`язання з частини чистого прибутку, що підлягає сплаті до державного бюджету, в розмірі 343913,00 грн., яке виникло 19.02.2015, а погашено у спосіб подання уточнюючого розрахунку від 03.07.2015 № 9082019506.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.11.2015 № 0002241500, згідно з яким визначено штраф у розмірі 68782,60 грн.
Відповідно до частини першої статті 78 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.
За правилами пункту 9 частини першої статті 69 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до доходів загального фонду бюджетів міст районного значення, сільських, селищних бюджетів належать частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об`єднань, що вилучається до бюджету, у порядку, визначеному відповідними місцевими радами.
Згідно з пунктом 29 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується таке питання як встановлення для підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету.
Як з`ясовано судами, рішенням Бориславської міської ради Львівської області від 26.05.2015 № 1833 Комунальне підприємство «Бориславтеплоенерго» звільнено від сплати частини податку з чистого прибутку за 2014 рік, а саме - 10 відсотків від чистого прибутку, що зараховується до загального фонду міського бюджету. Зазначене рішення надіслано підприємством відповідачу листом від 03.07.2015 № 431.
А відтак, оскільки позивач був звільнений від сплати спірної суми чистого прибутку, що зараховується до загального фонду міського бюджету, та подав відповідний уточнюючий розрахунок, яким зменшив грошове зобов`язання з вказаного платежу, висновок судових інстанцій про відсутність в останнього обов`язку сплачувати суму, на яку зменшено зобов`язання, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Більш того, відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
За правилами пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Водночас згідно з пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Таким чином, якщо платником самостійно виявлено помилку в поданій ним податковій звітності та виправлено її шляхом скерування до органу доходів і зборів уточнюючого розрахунку в порядку статті 50 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відсутні підстави для застосування до нього штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 цього Кодексу. Адже, специфіка застосування цих штрафних санкцій полягає в тому, що вони нараховуються контролюючим органом на погашену суму податкового боргу.
А відтак, при поданні уточнюючого розрахунку, яким зменшується податкове зобов`язання з відповідного податку, відсутній об`єкт для застосування штрафної санкції, передбаченої статтею 126 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки подання уточнюючого розрахунку зі зменшеним показником не є сплатою узгодженої суми податкового зобов`язання, в той час як нарахування штрафу залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.05.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 у справі № 813/945/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна
Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк