ПОСТАНОВА
Іменем України
04 березня 2020 року
Київ
справа №814/1593/17
провадження №К/9901/46326/18, К/9901/47503/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційними скаргами ОСОБА_1 та публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» на постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2017 року (суддя Біоносенко В.В.) та Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року (судді Шеметенко Л.П., Потапчук В.О., Семенюк Г.В.),
І. Суть спору
1. У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» (далі - ПАТ «Миколаївобленерго», Товариство) про визнання протиправними дій, що виявилися у відмові надати йому публічну інформацію:
1) щодо розміру заробітної плати, преміальних, надбавок та матеріальної допомоги, яку отримали посадові особи керівного складу ПАТ «Миколаївобленерго» (керівник, всі заступники керівника, головний бухгалтер, керівники структурних підрозділів), у період з січня 2016 року по квітень 2017 року, за кожною посадою окремо, без зазначення П.І.Б. ;
2) інформацію про фінансово-економічні показники підприємства, а саме прибуток від реалізації продукції станом на кінець 2015 та 2016 років; чистий прибуток від реалізації продукції тисяч гривень на кінець 2015 та 2016 років; валовий прибуток тисяч гривень на кінець 2015 та 2016 років; інші операційні прибутки тисяч гривень на кінець 2015 та 2016 років; необоротні активи тисяч гривень на кінець 2015 та 2016 років; оборотні активи тисяч гривень на кінець 2015 та 2016 років; середньооблікову чисельність працівників на кінець 2015 та 2016 років; середню заробітну плату гривень на кінець 2015 та 2016 років; суму сплачених загальнодержавних і місцевих податків та зборів тисяч гривень на кінець 2015 та 2016 років; та про зобов`язання надати цю інформацію.
2. Позивач пояснив, що ПАТ «Миколаївобленерго» є розпорядником інформації, щодо якої подано запит від 11 липня 2017 року, оскільки відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо відповідача) єдиним засновником Товариства є Міністерство палива та енергетики України, яке володіє 70% акцій ПАТ «Миколаївобленерго».
3. З посиланням на пункт 3 частини першої статті 1 Закону України від 11 лютого 2015 року № 183-VIII «Про відкритість використання публічних коштів» (далі - Закон № 183-VIII), частину п`яту статті 6 Закону України віл 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI) позивач зазначив, що зміст запиту стосувався умов ефективного володіння, користування чи розпорядження державним майном у вигляді відомостей про умови виконання договірних відносин, в ході яких використовуються кошти і майно підприємства, яке на 70% є державною власністю, та можливо бюджетні кошти.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. ПАТ «Миколаївобленерго» зареєстроване як юридична особа 30 квітня 1999 року; основним видом діяльності товариства є розподілення електроенергії (основний); торгівля електроенергією та інше.
5. 70% акцій у статутному капіталі ПАТ «Миколаївобленерго» належить Державі Україна в особі суб`єкта управління Фонду державного майна України.
6. ПАТ «Миколаївобленерго» відповідно до статей 4, 5 Закону України від 20 квітня 2000 року № 1682-ІІІ «Про природні монополії» (далі - Закон № 1682-ІІІ) є суб`єктом природних монополій.
7. ПАТ «Миколаївобленерго» включено до Переліку суб`єктів природних монополій та виступає як природний монополіст на ринку з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами на території Миколаївської області і на суміжному ринку з постачання електричної енергії за регульованими тарифом.
8. 11 липня 2017 року ОСОБА_1 надіслав ПАТ «Миколаївобленерго» запит про доступ до публічної інформації, а саме: інформацію щодо розміру заробітної плати, преміальних, надбавок та матеріальної допомоги, яку отримали посадові особи керівного складу ПАТ «Миколаївобленерго» (керівник, всі заступники керівника, головний бухгалтер, керівники структурних підрозділів), у період з січня 2016 року по квітень 2017 року, по кожній посаді окремо, без зазначення П.І.Б. ; інформацію про фінансово-економічні показники підприємства, а саме прибуток від реалізації продукції станом тисяч гривень на кінець 2015 та 2016 років; чистий прибуток від реалізації продукції тисяч гривень на кінець 2015 та 2016 років; валовий прибуток тисяч гривень на кінець 2015 та 2016 років; інші операційні прибутки тисяч гривень на кінець 2015 та 2016 років; необоротні активи тисяч гривень на кінець 2015 та 2016 років; оборотні активи тисяч гривень на кінець 2015 та 2016 років; середньооблікову чисельність працівників чоловік на кінець 2015 та 2016 років; середню заробітну плату гривень на кінець 2015 та 2016 років; суму сплачених загальнодержавних і місцевих податків та зборів тисяч гривень на кінець 2015 та 2016 років.
9. 18 липня 2017 року ПАТ «Миколаївобленерго» надало ОСОБА_1 відповідь, якою відмовило у наданні інформації, що запитувалась, пояснивши, що ця інформація не є публічною, позаяк Товариство є розпорядником публічної інформація щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.
10. Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 7 вересня 2017 року позов задовольнив частково.
10.1. Визнав протиправними дії ПАТ «Миколаївобленерго» щодо відмови у наданні інформації про фінансово-економічні показники підприємства, а саме прибуток від реалізації продукції станом тисяч гривень на кінець 2015 та 2016 років; чистий прибуток від реалізації продукції тисяч гривень на кінець 2015 та 2016 років; валовий прибуток тисяч гривень на кінець 2015 та 2016 років; інші операційні прибутки тисяч гривень на кінець 2015 та 2016 років; необоротні активи тисяч гривень на кінець 2015 та 2016 років; оборотні активи тисяч гривень на кінець 2015 та 2016 років; середньооблікову чисельність працівників чоловік на кінець 2015 та 2016 років; середню заробітну плату гривень на кінець 2015 та 2016 років; суму сплачених загальнодержавних і місцевих податків та зборів тисяч гривень на кінець 2015 та 2016 років.
10.2. Зобов`язав ПАТ «Миколаївобленерго» надати ОСОБА_1 протягом п`яти робочих днів з дня набрання чинності цієї постанови інформацію про фінансово-економічні показники ПАТ «Миколаївобленерго», а саме прибуток від реалізації продукції станом тисяч гривень на кінець 2015 та 2016 років; чистий прибуток від реалізації продукції тисяч гривень на кінець 2015 та 2016 років; валовий прибуток тисяч гривень на кінець 2015 та 2016 років; інші операційні прибутки тисяч гривень на кінець 2015 та 2016 років; необоротні активи тисяч гривень на кінець 2015 та 2016 років; оборотні активи тисяч гривень на кінець 2015 та 2016 років; середньооблікову чисельність працівників чоловік на кінець 2015 та 2016 років; середню заробітну плату гривень на кінець 2015 та 2016 років; суму сплачених загальнодержавних і місцевих податків та зборів тисяч гривень на кінець 2015 та 2016 років.
10.3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
11. Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 26 лютого 2018 року залишив постанову суду першої інстанції без змін.
12. Суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідач є розпорядником публічної інформації: 1) з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 13 Закону № 2939-VІ - як суб`єкт господарювання, який є природною монополією; 2) з підстав, передбачених частиною другою статті 13 Закону № 2939-VІ - як суб`єкт господарювання, який володіє суспільно необхідною інформацією.
13. Окрім того, як зауважили суди першої та апеляційної інстанцій, організаційно-правова форма відповідача - публічне акціонерне товариство, покладає на нього обов`язок відповідно до частини третьої статті 78 Закону України від 17 вересня 2008 року № 514-VI «Про акціонерні товариства» (далі - Закон № 514-VI) мати власний веб-сайт, на якому в порядку та строки, встановлені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, розміщувати інформацію, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства, зокрема: річну фінансову звітність; документи бухгалтерського обліку; документи звітності, що подаються відповідним державним органам та інше.
14. Додатками до Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів, яке затверджено рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 03 грудня 2013 року № 2826, передбачено, зокрема, розкриття інформації щодо прибутку від реалізації, чистого прибутку, необоротних активів, оборотних активів та інших фінансово-економічних показників публічного акціонерного товариства. На цій підставі суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що запитувана позивачем інформація в частині фінансових показників підприємства, про які йдеться у запиті, є публічною, оскільки законодавством покладено обов`язок на ПАТ «Миколаївобленерго» її оприлюднювати.
15. У цьому зв`язку суди додали, що зазначену інформацію Товариство розмістило у відкритому доступі на власному сайті: www.energy.mk.ua і позивачу не може бути відмовлено у наданні вказаної інформації з покликанням на те, що з цією інформацією він може ознайомитися на вказаному сайті.
16. Водночас суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зазначив, що ПАТ «Миколаївобленерго» не є державними чи комунальним підприємством, а є акціонерним товариством; кошти та майно ПАТ «Миколаївобленерго» не є державної власністю, незважаючи навіть на те, що держава є власником 70% акцій у статутному капіталі. З посиланням на частину першу статті 3 Закону України від 21 вересня 2006 року № 185-VI «Про управління об`єктами державної власності» (далі - Закон № 185-VI), статтю 85 Господарського кодексу України, частину першу статті 177, частину першу статті 325 Цивільного кодексу України суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виснував, що майно та кошти ПАТ «Миколаївобленерго» є приватною власністю цього Товариства, а не державної власністю, тому застереження, передбачене частиною п`ятою статті 6 Закону № 2939-VІ до нього не застосовується.
17. У розумінні пункту 3 частини першої статті 1 Закону № 183-VIII ПАТ «Миколаївобленерго» є суб`єктом господарювання державної і комунальної власності, тому інформація, передбачена статтею 3 цього Закону, є публічною та повинна розміщуватись на Єдиному веб-порталі використання публічних коштів (www.e-data.gov.ua). Утім, інформації про розмір заробітної плати посадових осіб товариств у цьому переліку немає, тому вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.
IV. Касаційне оскарження
18. У касаційній скарзі ПАТ «Миколаївобленерго» просить скасувати постанови судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог.
19. Обґрунтовуючи свої вимоги Товариство зазначило, що в розумінні Закону № 2939-VI (пункт 4 частини першої статті 13 Закону) є розпорядником публічної інформації стосовно умов постачання товарів, послуг та цін на них.
20. Інформація щодо фінансово-економічних показників, яка цікавила позивача, розміщена на веб сайті Товариства, є відкритою і безоплатною, тому він має змогу з нею ознайомитися. Водночас відповідач додав, що ця інформація не є суспільно-необхідною, тож її ненадання не створить загрози державному суверенітету, не призведе до порушення прав людини, а зважаючи, що запитувану (в частині фінансових показників) інформацію опубліковано на веб сайті, висновки судів в цій частині помилкові.
21. ОСОБА_1 теж подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволені позовних вимог.
22. Зазначив, що Товариство, оскільки його утворено на підставі розпорядчого акта органу державної влади, є юридичною особою публічного права, тож на підставі підпункту «а» частини другої статті 3 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700-VII) посадові особи товариства прирівнюються (для цілей цього Закону) до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. На цій підставі позивач ствердив що інформація про заробітну плату керівного складу ПАТ «Миколаївобленерго» повинна бути відкритою, понад те, керівництво Товариства зобов`язане декларувати своїх доходи, однак на сайті НАЗК цих декларацій немає.
23. З покликанням на пункти 2, 3 частини першої статті 1 Закону № 183-VIII у зіставленні з положеннями частини першої статті 1, частини п`ятої статті 6 Закону № 2939-VI позивач ствердив, що відповідач є суб`єктом господарювання державної форми власності і отримані ним кошти є публічними, тож інформація про розпорядження ними, володіння чи користування є відкритою і не може підлягати будь-яким обмеженням.
24. Також позивач зазначив, що запитувана ним інформація (в тому числі щодо заробітних плат керівного складу) становить суспільний інтерес, адже господарська діяльність Товариства набула широкого розголосу і обговорення в засобах масової інформації передусім через те, що відповідач (який є природним монополістом) вводив в оману споживачів. Всім цим доводам, на думку позивача, не надано належної правової оцінки.
25. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому, серед іншого, зауважив, що позивач хибно трактує поняття «публічних коштів» в аспекті спірних відносин. Відповідач наголосив, що частина п`ята статті 6 Закону № 2939-VI, на яку покликається ОСОБА_1 , передбачає заборону у наданні доступу до інформації щодо бюджетних коштів, тоді як Товариство не є розпорядником таких коштів.
26. Також відповідач зазначив, що Міністерство палива та енергетики України утворило Державне енергопостачальне підприємство «Миколаївобленерго», на базі якого згодом (відповідно до Указів Президента України від 15 червня 1993 року № 210/93 «Про корпоратизацію підприємств» та від 04 квітня 1995 року № 282/95 «Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України», наказу Міністерства економіки України «від 14 червня 1995 року № 75, наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 31 серпня 1995 року № 170) утворено державну акціонерну енергопостачальну компанію «Миколаївобленерго». Потім ДАЕК «Миколаївобленерго» перейменовано у відкрите акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Миколаївобленерго», а в квітні 2011 року на підставі Закону України «Про господарські товариства» та рішення загальних зборів ВАТ ЕК «Миколаївобленерго» перейменовано а ПАТ «Миколаївобленерго», з 19 квітня 2018 року - в АТ «Миколаївобленерго».
27. З огляду на зазначене відповідач наголосив, що на сьогодні Товариство не входить до сфери управління Міненерговугілля і не є державним підприємством чи підприємством комунальної власності, здійснює свою діяльність на основі власного майна і в розумінні статті 13 Закону № 2939-VI є розпорядником публічної інформації лише щодо умов постачання товарів, послуг та інших цін на них в галузі електроенергетики.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
28. Відповідно до статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
29. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
30. Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
31. Згідно з частиною п`ятою статті 6 Закону № 2939-VI не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
32. За частиною шостою статті 6 Закону № 2939-VI не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", крім відомостей, зазначених в абзаці четвертому частини першої статті 47 вказаного Закону.
33. За змістом частини другої статті 3 Закону 1700-VII (у редакції, чинній на дату виникнення спірних відносин) особами, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування: а) посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, особи, які входять до складу наглядової ради державного банку, державного підприємства або державної організації, що має на меті одержання прибутку <…>.
34. Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: <…> 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; <…> 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
35. За частиною другою статті 13 Закону № 2939-VI до розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
36. Згідно з частиною третьою статті 13 Закону № 2939-VI на розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.
37. У розумінні пунктів 2, 3 частини першої статті 1 Закону № 183-VIII, суб`єкти господарювання державної і комунальної власності (далі - підприємства) - підприємства, утворені в установленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування та уповноважені на отримання державних коштів, взяття за ними зобов`язань і здійснення платежів, у тому числі державні, казенні, комунальні підприємства, а також господарські товариства, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, їхні дочірні підприємства, а також підприємства, господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків належить державним, у тому числі казенним, комунальним підприємствам та господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, об`єднання таких підприємств; публічні кошти - кошти державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, кредитні ресурси, надані під державні та місцеві гарантії, кошти Національного банку України, державних банків, державних цільових фондів, Пенсійного фонду України (далі - Пенсійний фонд), фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також кошти суб`єктів господарювання державної і комунальної власності, отримані ними від їхньої господарської діяльності
38. Згідно з частиною третьою статті 78 Закону № 514-VI публічне акціонерне товариство зобов`язане мати власний веб-сайт, на якому в порядку та строки, встановлені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, розміщується інформація, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства, інформація, визначена пунктами 1 - 3, 5, 6, 10, 11, 13 (крім документів, що містять конфіденційну інформацію), 14 - 20 частини першої статті 77, та інформація, визначена частиною третьою статті 35 та частини п`ятої статті 45 цього Закону.
39. Згідно з частиною п`ятою статті 78 Закону № 514-VI акціонерне товариство зобов`язане розкривати інформацію відповідно до законів України.
VІ. Висновки Верховного Суду
40. Спір у цій справі виник у зв`язку ненаданням відповідачем інформації на запит позивача, який останній подав відповідно до Закону № 2939-VI.
41. Цей інформаційний запит умовно можна розділити на два блоки: дохід посадових осіб керівного складу ПАТ «Миколаївобленерго» з січня 2016 року по квітень 2017 року та фінансово-економічні показники Товариства за 2015-2016 роки.
42. Відповідач відмовив у наданні запитуваної інформації в цілому з тих мотивів, що він як розпорядник публічної інформації у розумінні пункту 4 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI може надавати інформацію тільки щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них. Позаяк запит позивача стосується інших питань, обов`язку надавати позивачу запитувану інформацію Товариство не має.
43. Насамперед треба зауважити, що відповідач як суб`єкт господарювання може бути розпорядником публічної інформації, але в тому обсязі і в тих випадках, які визначив Закон № 2939-VI.
44. У контексті спірних правовідносин варто додати, що суб`єкт господарювання може бути розпорядником публічної інформації у випадку, якщо він отримує/розпоряджається бюджетними (комунальними) коштами та/чи майном (в частині інформації про отримання/використання бюджетних (комунальних) коштів/майна (частина п`ята статті 6 Закону № 2939-VI); з підстав, визначених пунктом 4 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI, а також у випадках, передбачених частиною другою вказаної статті (щодо інформації, яка становить суспільний інтерес). В останньому випадку перелік інформації, яка становить суспільний інтерес, не є вичерпним. Зі змісту частини другої статті 13 Закону № 2939-VI можна виснувати, що її значимість залежить від власне суті цієї інформації у зіставленні з конкретними життєвими обставинами, які зумовлюють потребу в отриманні інформації.
45. На думку колегії суддів, характер інформації, яку в розумінні Закону № 2939-VI, можна вважати суспільно важливою (як-от стан довкілля, аварії, катастрофи, небезпечні природні явища) в контексті обставин цієї справи дає підстави стверджувати, що фінансово-економічні показники Товариства не є інформацією, яка становить власне суспільний інтерес. Це втім не слід розуміти так, що інформація, яка зацікавила позивача, не є важливою і має обмеження в доступі. У цьому зв`язку треба враховувати, що спеціальний закон покладає на відповідача обов`язок висвітлювати таку інформацію на своєму веб сайті, тож вона є відкритою і доступною. Однак якщо розглядати спірні правовідносини через призму надання доступу до публічної інформації відповідно до Закону № 2939-VI, то в обсязі встановлених в цій справі обставин немає достатніх підстав вважати, що фінансово-економічні показники Товариства є інформацією, яка становить суспільний інтерес.
46. Тобто Товариство зобов`язане оприлюднювати інформацію відповідно до статі 78 Закону № 514-VI, але невиконання чи неналежне виконання цього обов`язку є підставою для реагування з боку компетентного органу, але не може слугувати приводом, щоб за допомогою положень Закону № 2939-VI (як альтернативного) вимагати доступу до інформації, яка цікавить запитувача.
47. Суди попередніх інстанцій встановили, що інформацію щодо фінансово-економічних показників Товариства, щодо якої подано запит, відповідач оприлюднив на своєму веб сайті. Але той лише факт, що така інформація оприлюднена, не покладає на суб`єкта господарювання обов`язок надавати її на інформаційні запити відповідно до Закону № 2939-VI.
48. Спеціальним законом визначено порядок надання доступу до такої інформації, тому немає підстав вимагати від суб`єкта господарювання виконувати цей обов`язок в інший спосіб, зважаючи у цьому зв`язку на те, що інформація, яку запитував позивач (щодо фінансово-економічних показників), не є тією, яка в розумінні Закону № 2939-VI передбачає саме такий механізм надання доступу.
49. Відповідач, оскільки є акціонерним товариством, зобов`язане висвітлювати на своєму веб сайті ту інформацію, яку визначено у статті 78 Закону № 514-VI, однак як розпорядник публічної інформації має обов`язком надавати доступ до інформації, обсяг/зміст якої визначено Законом № 2939-VI - щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
50. Позаяк запитувана позивачем інформація стосувалася іншого, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.
51. Щодо доходів посадових осіб керівного складу Товариства треба передусім зауважити, що поняття «суб`єкта господарювання державної власності», визначення якого закріплено у статті 1 Закону № 183-VIII, є ширшим поняттям, ніж «державне підприємство», а поняття «публічні кошти», визначення якого наведено вище, не тотожне поняттю «бюджетних коштів».
52. Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що Товариство, з огляду на його організаційно-правову форму, не є державним чи комунальним підприємством. У розумінні пункту 3 частини першої статті 1 Закону № 183-VIII його можна вважати суб`єктом господарювання державної власності (з огляду на те, що частка акцій, які належать державі, як з`ясували суди попередніх інстанцій, становить 70 %), що покладає на нього певні зобов`язання, визначені вказаним Законом.
53. Проте, мета і сфера правового регулювання законів № 2939-VI та № 183-VIII різна, тож помилковим буде застосовувати положення Закону № 183-VIII до правовідносин, які виникають у зв`язку з розглядом інформаційного запиту. Колегія суддів звернула на це увагу у зв`язку з тим, що позивач просив надати запитувану інформацію з покликанням, зокрема, на те, що кошти, якими розпоряджається відповідач, в тому числі на виплату заробітної плати, в розумінні Закону № 183-VIII, є публічними і, як можна виснувати з його доводів, таку вимогу він трактує через призму положень частини п`ятої статті 6 Закону № 2939-VI.
54. Важливо підкреслити, що положення вказаної статті містять заборону та воднораз вказівку на недопустимості обмеження доступу до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.
55. Товариство не юридичною особою публічного права (в розумінні Цивільного кодексу України), не є державним/комунальним підприємством (з огляду на організаційно-правову форму цього господарського товариства), тож і не може бути розпорядником бюджетних коштів. Тому в такому аспекті розглядати його як розпорядника публічної інформації буде помилковим. Окрім того, посадові особи керівного складу Товариства в розумінні пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 1700-VII (у редакції, чинній на дату виникнення спору) не прирівняні до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тому не мали обов`язку подавати декларації відповідно до вимог вказаного Закону. У цьому зв`язку положення частини шостої статті 6 Закону № 2939-VI не можуть слугувати підставою для заборони обмеження в доступі до інформації про доходи таких осіб.
56. З огляду на зазначене, висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову в цій частині є правильними.
57. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX).
58. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
59. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі - в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 460-IX; далі - КАС) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
60. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
61. Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
62. Відповідно до частин першої, третьої статті 351 КАС підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
63. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
64. Переглянувши оскаржені судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що в частині задоволених позовних вимог вони ґрунтуються на помилковому застосуванні норм матеріального права, тож в цій частині підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 3 341 345 349 350 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» задовольнити.
3. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2017 року та Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року в частині визнання протиправними дії публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» щодо відмови у наданні інформації про фінансово-економічні показники підприємства, а саме прибуток від реалізації продукції станом тисяч гривень на кінець 2015 та 2016 років; чистий прибуток від реалізації продукції тисяч гривень на кінець 2015 та 2016 років; валовий прибуток тисяч гривень на кінець 2015 та 2016 років; інші операційні прибутки тисяч гривень на кінець 2015 та 2016 років; необоротні активи тисяч гривень на кінець 2015 та 2016 років; оборотні активи тисяч гривень на кінець 2015 та 2016 років; середньооблікову чисельність працівників чоловік на кінець 2015 та 2016 років; середню заробітну плату гривень на кінець 2015 та 2016 років; суму сплачених загальнодержавних і місцевих податків та зборів тисяч гривень на кінець 2015 та 2016 років та зобов`язання публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» надати ОСОБА_1 протягом 5 робочих днів з дня набрання чинності цієї постанови зазначену інформацію - скасувати і ухвалити в цій частині нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
4. У решті постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2017 року та Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді В. М. Бевзенко
Н. А. Данилевич