ПОСТАНОВА
Іменем України
28 січня 2021 року
Київ
справа №815/1067/17
адміністративне провадження №К/9901/45216/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №815/1067/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокерські системи» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокерські системи» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 6 червня 2017 року (суддя Харченко Ю.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року (головуючий суддя - Запорожан Д.В., судді: Романішин В.Л., Шляхтицький О.І.),
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Брокерські системи» (далі за текстом - позивач, ТОВ «Брокерські системи») звернулося до суду з позовом до Одеської митниці ДФС (далі по тексту - відповідач, Митниця), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №500060804/2016/000089/2 від 10 жовтня 2016 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060804/2016/00168 від 10 жовтня 2016 року.
Вимоги адміністративного позову обґрунтовано тим, що при митному оформленні товарів позивач в повному обсязі надав документи, що підтверджують митну вартість товару, а під час проведення митних консультацій - додаткові документи. Вказуючи на розбіжності у поданих документах, Митниця посилалась тільки на висновок недержавної експертизи щодо ідентифікації товару Одеської ТПП від 4 жовтня 2016 року №УТЕ-2075, яким лише роз`яснено, що товар не підлягає експортному контролю. Зазначені відповідачем розбіжності здебільшого стосуються вагових та технічних характеристик товару, які ніяким чином не впливають на числові показники митної вартості. Довідкою від 26 жовтня 2016 року №2610/16 НДІ судової експертизи та оцінки повідомило про помилку у висновку від 3 жовтня 2016 року №АТ454/16, зазначивши, що «напівпричеп-цистерна LPG осями SAF 3х9 тон має три осі», при цьому підтвердивши вартість товару 19600 дол. США (без обліку доставки). Одеською регіональною торгово-промисловою палатою також було надано виправлений висновок недержавної експертизи щодо ідентифікації товару від 31 жовтня 2016 року №УТЕ-2075/1. Вказані документи, на думку позивача, були достатніми для усунення виявлених розбіжностей.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 6 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що 30 вересня 2011 року між ТОВ «Крокус-Авто» (Замовник) та ТОВ «Брокерські системи» (Виконавець) укладено Договір №5, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець надає послуги з декларування товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів Замовника, котрі переміщуються через митний кордон України, та їх оформленню в Південній митниці, а також інші, пов`язані з зовнішньоекономічною діяльністю Замовника, послуги.
22 липня 2016 року між ТОВ «Крокус-Авто» (Покупець) та Компанією «DAFE IC VE DIS TIC LTD STI («Seller»)», Туреччина (Продавець) укладено Контракт №1/2016 (далі - Контракт), згідно з підпунктом 1.1-1.3 якого Продавець зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар відповідно до Специфікації, котра є невід`ємною частиною контракту, та оформлюється на кожну поставку. Під товаром розуміються стальні напівпричепи. Специфікація погоджується та підписується сторонами, номер пропозиції специфікації OZGUL2016-348. Згідно з пунктом 2.4 Контракту загальна вартість контракту складає 22000 доларів США.
6 жовтня 2016 року на виконання умов Договору від 30 вересня 2011 року №5, з метою здійснення митного оформлення товару та підтвердження митної вартості товару, ТОВ «Брокерські системи» надало до Одеської митниці ДФС митну декларацію №500060804/2016/003069, у якій уповноваженою особою декларанта заявлено митну вартість товару (трьохосного напівпричіпа-цистерни газовозу 55 м3, OZGUL модель 2016) за основним методом - за ціною договору (22000 доларів США).
До вказаної митної декларації також додано наступні документи: Контракт та доповнення до нього, специфікацію №OZGUL2016-348 від 22 липня 2016 року, договір про надання послуг митного брокера від 30 вересня 2011 року №5 та додаткову угоду від 31 грудня 2015 року №4, міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 4 жовтня 2016 року №240518, коносамент від 2 жовтня 2016 року №G89264, платіжні доручення від 28 липня 2016 року №216, від 22 вересня 2016 року №267, картку рахунку №632 за період з 1 липня 2016 року по 7 жовтня 2016 року, рахунок-фактуру (інвойс) від 29 вересня 2016 року №020667, рахунок-проформу від 22 липня 2016 року №OZGUL087475, пакувальний лист від 29 вересня 2016 року №OZGUL087486, інформацію про результати здійснення радіологічного контролю товару від 4 жовтня 2016 року №2730, сертифікат про походження товару форми А від 30 вересня 2016 року №С0285962, сертифікат якості від 29 вересня 2016 року б/н, висновок Одеської регіональної ТПП щодо ідентифікації товару від 4 жовтня 2016 року №УТЕ-2075, висновок НДІ судової експертизи та оцінки від 3 жовтня 2016 року №AT 454/16, висновок Київського експертно-технічного центру Держпраці від 5 жовтня 2016 року №118, інформаційний код результатів митного огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 7 жовтня 2016 року №1/1-1-0-1/1/00/1/3/1, декларацію країни відправлення від 30 вересня 2016 року №16340900ЕХ002301 (без перекладу).
Під час перевірки вказаних документів Одеською митницею ДФС встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності:
- у розділі «Технические характеристики полуприцепа-газовоз 55 м3» специфікації від 22 липня 2016 року №OZGUL2016-348 наведено наступні характеристики товару «напівпричіп-цистерна»: вага цистерни - 13500 кг, загальна маса - 44500 кг, робоча температура: -20 до +50 градусів. Разом з тим, за результатами митного огляду встановлено, що відповідно до маркувальної таблички, яка нанесена на товар: вага цистерни - 12000 кг, загальна маса - 37000 кг, робоча температура: -10 до +50 градусів;
- у висновку недержавної експертизи щодо ідентифікації товару Торгово-промислової палати України від 4 жовтня 2016 року №УТЕ-2075 наведено наступні характеристики товару «напівпричіп-цистерна»: об`єм ємності 50 м3, власна маса - 12500 кг, вантажопідйомність - 28000 кг, повна маса - 40500 кг. Однак, у розділі «Технические характеристики полуприцепа-газовоз 55 м3» специфікації від 22 липня 2016 року №OZGUL2016-348 наведено наступні відомості: об`єм ємності - 55 м3, вага цистерни - 13500 кг, вантажопідйомність - 31000 кг, загальна маса - 44500 кг, а в інвойсі від 29 вересня 2016 року №020667: об`єм ємності - 55 м3;
- відповідно до висновку експертного дослідження колісного транспортного засобу від 3 жовтня 2016 року №АТ 454/16 про вартісні характеристики товар «напівпричіп-цистерна» є чотирьохосним, проте, згідно з розділом «Технические характеристики полуприцепа-газовоз 55 м3» специфікації від 22 липня 2016 року №OZGUL2016-348 та за результатами проведеного митного огляду товар є трьохосним.
На підставі частини третьої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) ТОВ «Брокерські системи» було зобов`язано протягом десяти календарних днів надати додаткові документи, а саме: каталоги, прейскуранти виробника товару; висновки про якісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; виписки з бухгалтерської документації; переклад митної декларації країни відправлення; страхові документи.
7 жовтня 2016 року ТОВ «Брокерські системи» до Одеської митниці ДФС надіслало заяву №07/10-16, у якій зазначило, що згідно з частиною п`ятою статті 53 МК України від декларанта або уповноваженої ним особи забороняється вимагати будь-які інші документи, крім тих, що зазначені в частині 2 вказаної статті. Зокрема, висновок експертного дослідження колісного транспортного засобу №AT 454/16 від 3 жовтня 2016 року, тобто, підготовлений спеціалізованою експертною організацією вже надавався, тому повторне його витребування є протиправним. Крім того, позивач зазначив, що товар, поставляється на умовах CFR Чорноморськ, котрі відповідно до правил тлумачення торгових термінів Інкотермс не включають страхування вантажу.
До заяви від 07 жовтня 2016 року ТОВ «Брокерські системи» також додало Висновок експертного дослідження колісного транспортного засобу №AT 454/16 від 3 жовтня 2016 року, виписку з бухгалтерської документації б/н від 5 жовтня 2016 року, лист TOB «Крокус-Авто» про те, що вантаж окремо не страхувався, та зазначено, що надати інші документи на запит митниці протягом 10-ти днів немає можливості.
10 жовтня 2016 року ТОВ «Брокерські системи» звернулось до начальника ВМР №2 м/п «Одеса-порт» із заявою №10/10-16, у якій зазначено, що до митного органу було надано усі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару, що декларується відповідно до митної декларації від 6 жовтня 2016 року №500060804/2016/003069, а також зазначено, що надати переклад митної декларації країни відправлення у встановлений частиною третьою статті 53 МК України десятиденний термін, немає можливості.
Одеською митницею ДФС прийнято рішення щодо коригування митної вартості товарів від 10 жовтня 2016 року №500060804/2016/000089/2 та складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10 жовтня 2016 року №500060804/2016/00168.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що виявлені контролюючим органом розбіжності викликали обґрунтовані сумніви щодо автентичності поданих ТОВ «Брокерські системи» до митного оформлення документів та правомірно витребувало додаткові документи та відомості на підставі частини третьої статті 53 МК України. Оскільки надані декларантом додаткові документи не усунули виявлених розбіжностей, Митниця за насідками проведення консультацій застосувала метод визначення митної вартості товару за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. При цьому у спірному рішенні про коригування митної вартості зазначено послідовність застосування методів визначення митної вартості, а також підстави, огляду на які не застосовано кожен з методів, що передує методу, обраному митним органом. Доводи відповідача, що ТОВ «Брокерські системи» не є належним позивачем у справі судами були відхилені з огляду на положення пункту 6 частини другої статті 55 МК України.
Не погодившись з судовими рішеннями, ТОВ «Брокерські системи» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
Вимоги касаційної скарги обґрунтовані тим, що виявлені розбіжності в документах, на які посилається Митниця, є незначним відхиленням вагових та технічних характеристик товару, які жодним чином не впливають на числове значення митної вартості. Відтак, у відповідача не було правових підстав для запитування додаткових документів. У рішенні про коригування митної вартості відповідач не вказує, які саме відомості не були підтверджені документально та підтвердження яких саме складових не вистачає. Скаржник не погоджується із застосованим Митницею методом визначення митної вартості та вказує про помилковість застосування під час її визначення відомостей про ціну товару, задекларованих відповідно до митної декларації від 4 березня 2016 року №125130005/2016/542030. З указаної декларації неможливо встановити, який товар був відповідно до неї оформлений; чи дійсно задекларований у ній товар є подібним (аналогічним) поданому до митного оформлення позивачем; чи має цей товар схожі характеристики та складається із схожих компонентів, чи враховано його якість, наявність торгової марки та репутацію цих товарів на ринку; якими саме є показники щодо кількості осей, ваги, вантажопідйомності, загальної маси та об`єму ємності цистерни, діапазону, якщо ці технічні характеристики кардинально впливають на рівень митної вартості товару. На думку скаржника, про необґрунтованість та неправомірність дій відповідача також свідчить те, що за повідомленням, яке надійшло від Митниці 8 жовтня 2016 року, наявною є інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами, тоді як 10 жовтня 2016 року надійшло інше повідомлення, в якому зазначено про відсутність зазначеної вище інформація, але наявна інформація щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами. Суди попередніх інстанцій, на переконання позивача, не врахували наведених доводів, не дослідили в повному обсязі докази щодо кожної обставини справи, не навели мотивів неврахування доводів ТОВ «Брокерські системи».
У запереченнях на касаційну скаргу відповідач просив залишити її без задоволення, а рішення судів - без змін як законні та обґрунтовані. Митниця наголосила, що позивачем не доведено порушення його прав чи законних інтересів внаслідок прийняття спірних у цій справі рішень, а ТОВ «Крокус-Авто» відповідно до договору №5 не надавало прав представляти його інтереси в адміністративних судах. За наслідками спрацювання системи управління ризиками митним органом було встановлено розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товару, що поданий на митне оформлення, зокрема в частині його опису. Позивач не скористався правом на надання додаткових документів, серед іншого, перекладу українською мовою декларації країни відправлення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що наявні підстави для виходу за межі касаційної скарги, яка підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» ця касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (до 8 лютого 2020 року).
Згідно з вимогами частини першої статті 341 КАС України (тут і далі - в редакції, чинній до 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За визначеннями, наведеними у частині першій статті 4 МК України:
- декларант - особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування (пункт 8);
- платник податків - особа, на яку відповідно до цього Кодексу Податкового кодексу України та інших законів України покладено обов`язок зі сплати митних платежів (пункт 39);
- уповноважена особа (представник) - особа, яка на підставі договору або належно оформленого доручення, виданого декларантом, наділена правом вчиняти дії, пов`язані з проведенням митних формальностей, щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта (пункт 63).
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 МК України).
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів.
Частиною першою статті 24 МК України передбачено, що кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.
Статті 25-28 глави 4 розділу І МК України встановлено порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників до посадових осіб та органів вищого рівня.
Відповідно до частини першої статті 29 МК України рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.
Частина перша статті 2 КАС України проголошує, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з частинами першою та другою статті 48 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про що суд повідомляє третю особу. Якщо позивач згоден на його заміну іншою особою, але така особа не згодна на участь у справі, суд залишає позовну заяву без розгляду, про що постановляється відповідна ухвала.
Положення частини першої статті 49 КАС України встановлюють, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, пред`явивши позов до однієї або декількох сторін. Задоволення позову таких осіб має повністю або частково виключати задоволення вимог позивача до відповідача. У разі вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, розгляд адміністративної справи за клопотанням учасника справи починається спочатку.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку (частина друга статті 49 КАС України).
Стаття 55 КАС України передбачає, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Аналізуючи наведені норми права, колегія суддів зазначає, що в адміністративному процесі позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду. Неналежним позивачем є особа, якій не належить право на звернення до суду з адміністративним позовом. Заміна неналежної сторони в адміністративному процесі являє собою механізм приведення у відповідність суб`єктного складу учасників публічно-правового спору. Якщо ж неналежний позивач не згоден на його заміну належним позивачем, а судом виявлено, що право вимоги за поданим адміністративним позовом належить не йому, а іншій особі, то це виключає можливість задоволення позову особи, якій не належить право.
Зазначення у графі 14 митної декларації в якості декларанта його уповноваженої особи, яка діє від імені декларанта, не дозволяє ототожнювати таку з декларантом, визначення якого надано Митним кодексом України.
Оскільки сам декларант (а таким у спірних правовідносинах є ТОВ «Крокус-Авто») надав від свого імені повноваження на вчинення дій, пов`язаних з проведенням митних формальностей щодо транспортного засобу уповноваженій особі, то така мала право на вчинення відповідних дій від імені декларанта у правовідносинах з митним органом. Однак, це не свідчить про автоматичне надання права на вчинення процесуальних дій в адміністративній справі при судовому оскарженні рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення без відповідної довіреності.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 31 січня 2020 року (справа №815/5788/17), від 18 червня 2019 року (справа №815/5544/17).
За встановленими судами у цій справі обставинами, особа, яка звернулась до суду з даними позовом - ТОВ «Брокерські системи», відповідно до договору №5 від 30 вересня 2011 року надавала послуги з декларування товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів для замовника - ТОВ «Крокус-Авто», яким було укладено Контракт з Компанією «DAFE IC VE DIS TIC LTD STI («Seller»)», Туреччина, на поставку напівпричепу-цистерни газовозу.
Відповідач і при поданні заперечень на адміністративний позов, і при поданні апеляційної скарги вказував на те, що рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення не можуть порушувати прав та законних інтересів саме ТОВ «Брокерські системи», яке виступало у публічних відносинах з митним органом лише як уповноважена особа ТОВ «Крокус-Авто», який і виступав декларантом.
Відхиляючи такі доводи Митниці, суди попередніх інстанцій послались на положення підпункту «б» пункту 5 частини другої статті 55 МК України (колегія суддів сприймає посилання судів у тексті рішення на пункт 6 частини другої статті 55 МК України технічною опискою), яким передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити інформацію про право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Колегія суддів вважає помилковими такі висновки, оскільки з аналізу положень глави 4 «Оскарження рішень, дій або бездіяльності органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників і відповідальність за них» розділу 1 МК України та пункту 4 частини третьої статті 52 МК України слідує, що Митний кодекс України надає можливість уповноваженій декларантом особі, яка заявляє митну вартість товару, на оскарження рішення, дій або бездіяльності органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників до посадових осіб та органів вищого рівня. Проте, питання оскарження таких рішень, дій/бездіяльності в судовому порядку здійснюється з урахуванням положень КАС України.
З приводу доводів ТОВ «Брокерські системи», викладених у додаткових поясненнях до адміністративного позову, що ТОВ «Крокус-Авто» не набуло право власності на товар згідно з Контрактом та умовами поставки CFR Чорноморськ, оскільки останнє переходить до покупця починаючи з дати митного оформлення, колегія суддів зазначає, що за Правилами «Інкотермс-2010» питання передачі права власності взагалі не розглядаються і не врегульовані. Умовами поставки за Правилами «Інкотермс-2010», в тому числі і CFR, визначають момент переходу ризиків випадкової втрати або пошкодження товару. Так само, пункт 3.4 Контракту вказує, що датою поставки вважається дата завершення митного оформлення на території Україна, Чорноморськ. Положень щодо моменту переходу права власності на товар контракт не містить. Отже, такі доводи є безпідставними та не впливають на вищевказані висновки касаційного суду, оскільки вирішальним є саме встановлення особи, яка у відносинах з митним органом виступає як декларант.
Поряд колегія суддів враховує, що відповідно до митної декларації від 10 жовтня 2016 року №500060804/2016/003113 декларантом було сплачено донараховані митним органом митні платежі та випущено товар у вільний обіг (том 1 а.с.64). У спірному рішенні про коригування митної вартості особою, відповідальною за фінансове врегулювання, вказано саме ТОВ «Крокус-Авто» (том 1 а.с.62).
З наведених раніше міркувань неспроможними є і аргументи позивача про наявність підстав пред`являти позов з посиланням на частину сьому статті 69 та частину п`яту статті 266 МК України.
Верховний Суд (зокрема, у постановах від 2 серпня 2019 року у справі № 0240/3532/18-а, від 11 червня 2019 року у справі №804/16059/15, від 9 грудня 2020 року у справі № 1.380.2019.001303, тощо) неодноразово висловлював позицію, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. При цьому з`ясування питання наявності порушених прав, свобод чи інтересів позивача передує розгляду питання щодо правомірності (законності) рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які оскаржуються.
Аналіз суб`єктного складу даного спору та природи спірних правовідносин свідчить про відсутність порушеного права позивача, яке б потребувало судового захисту, що помилково залишили поза увагою суди попередніх інстанцій, розглянувши спір по суті заявлених позовних вимог.
За правилами статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій прийнято правильне по суті рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, проте, з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим суд касаційної інстанції вважає за необхідне змінити рішення судів в частині мотивів їх прийняття з виключенням з мотивувальної частини висновків щодо оцінки правомірності рішень відповідача.
Керуючись статтями 345 349 351 355 356 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокерські системи» задовольнити частково.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 6 червня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року у справі №815/1067/17 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 6 червня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року у справі №815/1067/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.
СуддіМ.М. Гімон М.Б. Гусак Є.А. Усенко