ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2020 року
м. Київ
справа № 815/2583/16
адміністративне провадження № К/9901/38114/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Югтранс-Термінал» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2016 року (суддя Бутенко А.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року (судді: Єщенко О.В. (головуючий), Димерлій О.О., Домусчі С.Д.) у справі № 815/2583/16,
У С Т А Н О В И В:
І. Суть спору
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Югтранс-Термінал» (далі - позивач, ТОВ «Югтранс-Термінал») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за № 0009921502 та № 0009911502 від 20.11.2015.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом, всупереч вимог чинного податкового законодавства було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0009921502 та № 0009911502 від 20.11.2015, оскільки висновки відповідача викладені ним у акті перевірки є хибними та такими, які не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв`язку з невірним застосуванням положень податкового законодавства.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.11.2015 № 0009921502 та № 0009911502.
4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки контролюючим органом не доведено та не надано належних та достатніх доказів на підтвердження недотримання позивачем вимог податкового законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Югтранс-Термінал» у повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 02.11.2015 ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області проведено перевірку сплати (перерахування) ТОВ «Югтранс-Термінал» податків, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, а саме: податкової декларації з податку на додану вартість за лютий та березень 2015 року (№ 9043959981 від 19.03.2015 та № 9072408739 від 17.04.2015 відповідно), за результатами якої складено акт № 3106/1502. Зазначеною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Югтранс-Термінал» п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, що полягає у недотриманні позивачем строків сплати податкового зобов`язання за податковою декларацією з податку на додану вартість за лютий 2015 року (№ 9043959981 від 19.03.2015), де граничний строк сплати становив 30.03.2015, фактично сплачено податкове зобов`язання у сумі 1 798 932,00 грн 18.05.2015, тобто із затримкою у 49 днів; за податковою декларацією з податку на додану вартість за березень 2015 року (в акті вказаний звітний період липень 2015 року) (№ 9072408739 від 17.04.2015), де граничний строк сплати становив 30.04.2015, фактично сплачено податкове зобов`язання у сумі 1 220 710,00 грн 18.05.2015, тобто із затримкою у 14 днів.
На підставі виявлених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.11.2015 № 0009911502, яким позивачу у зв`язку із затримкою на 49 днів сплати грошового зобов`язання по податку на додану вартість у розмірі 1 798 932,00 грн визначено штраф, виходячи з 20% від вказаного грошового зобов`язання, у сумі 359 786,40 грн; податкове повідомлення-рішення від 20.11.2015 № 0009921502, яким позивачу у зв`язку із затримкою на 14 днів сплати грошового зобов`язання по податку на додану вартість у розмірі 1 220 710,00 грн визначено штраф, виходячи з 10% від вказаного грошового зобов`язання, у сумі 122 071,00 грн. Позивач скористався своїм правом на адміністративне оскарження висновків акту перевірки та податкових повідомлень-рішень, проте скарги були залишені без задоволення, висновки акту перевірки та рішення - без змін
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно даних податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року (поданої 19.03.2015), позивачем у рядку 25 (25.1) Декларації визначено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до державного бюджету, у розмірі 1 798 932,00 грн. У рядку 26 Декларації сума залишку від`ємного значення по податку на додану вартість попередніх звітних (податкових) періодів на початок поточного звітного (податкового) періоду склала у розмірі 14 687 448,00 грн. Згідно даних податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2015 року (поданої 17.04.2015), позивачем у рядку 25 (25.1) Декларації визначено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до державного бюджету, у розмірі 1 220 710,00 грн. У рядку 26 Декларації сума залишку від`ємного значення по податку на додану вартість попередніх звітних (податкових) періодів на початок поточного звітного (податкового) періоду склала у розмірі 14 687 448,00 грн. Отже, на момент подання вказаної звітності за позивачем значиться переплата зобов`язання, що перевищує суми податку, які сплачуються до бюджету у лютому та березні 2015 року.
У наступних звітних періодах позивач зменшив суми податкового кредиту з урахуванням сум, які враховані для погашення зобов`язань за лютий та березень 2015 року.
Згідно даних картки особового рахунку платника, відповідач здійснив списання з обліку наявної переплати на підставі наявних податкових повідомлень-рішень від 15.01.2015 № 0000102202, від 28.04.2015 № 0000662202, № 0000702202, № 0000722202, у зв`язку із чим зарахування податку на додану вартість за лютий у розмірі 1 798 932,00 грн та за березень 2015 року у розмірі 1 220 710,00 грн відбулось 12.05.2015, тобто з порушенням правил, установлених п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та не заперечується відповідачем, що вказані податкові повідомлення-рішення були предметом судового оскарження. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 8 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 серпня 2015 року, у справі № 815/2561/15 скасовано зазначені податкові повідомлення-рішення. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 16 лютого 2016 року у справі № 815/2561/15 рішення судів першої та апеляційної інстанції залишені без змін.
Суди попередніх інстанцій зазначили, що на момент списання переплати з податку на додану вартість вказані рішення контролюючого органу не були узгодженими, а відтак в силу абз. 4 п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України у відповідача не було підстав зменшувати відповідну переплату за рахунок цих рішень, а незаконність податкових повідомлень-рішень жодним чином не могла вплинути на зобов`язання платника податку. Застосування податковим органом штрафних санкцій не було результатом неправомірної поведінки ТОВ «Югтранс-Термінал», оскільки ці санкції нараховані виключно в результаті ведення контролюючим органом внутрішнього обліку зобов`язань без врахування неправомірного зняття податкового кредиту. Крім того, судами встановлено, що камеральна перевірка декларацій за лютий, березень 2015 року проведена відповідачем 02.11.2015, тобто після скасування вказаних податкових повідомлень-рішень та безпідставного неврахування контролюючого органу цих обставин.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на порушення допущені позивачем, на неврахування судами першої та апеляційної інстанції окремих положень Податкового кодексу України, а також того, що позивачем своєчасно не сплачено суму самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків визначених Податковим кодексом України, що відображено у акті перевірки, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.
8. Позивачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.
9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Пункт 126.1 статті 126.
У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
10.2. Підпункти 200.1, 200.2, 200.4 статті 200.
200.1. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
200.2. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.
200.4. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
10.3. Пункти 203.1, 203.2 статті 203.
Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
11. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).
12. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у запереченні на адміністративний позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди першої та апеляційної інстанції вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).
13. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами першої та апеляційної інстанції обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.11.2015 № 0009921502 та № 0009911502 діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.
У справі, що розглядається, судами першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що контролюючий орган здійснив списання з обліку наявної у позивача переплати з податкового зобов`язання на підставі податкових повідомлень-рішень від 15.01.2015 № 0000102202, від 28.04.2015 № 0000662202, № 0000702202, № 0000722202, у зв`язку із чим зарахування податку на додану вартість за лютий у розмірі 1 798 932,00 грн та за березень 2015 року у розмірі 1 220 710,00 грн відбулось 12.05.2015. Однак, судами попередніх інстанцій встановлено, що не заперечується відповідачем, що вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем до суду та постановою Одеського окружного адміністративного суду від 8 червня 2015 року у справі № 815/2561/15 (рішення набрало законної сили), залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 серпня 2015 року, скасовані. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що на момент списання переплати з податку на додану вартість вказані рішення контролюючого органу не були узгодженими, у зв`язку з чим та у відповідності до вимог Податкового кодексу України у відповідача не було підстав зменшувати відповідну переплату за рахунок вказаних рішень, а незаконність податкових повідомлень-рішень жодним чином не могла вплинути на зобов`язання платника податку. Крім того, судами встановлено, що камеральна перевірка декларацій за лютий, березень 2015 року проведена відповідачем 02.11.2015, тобто після скасування вказаних податкових повідомлень-рішень та безпідставного неврахування контролюючим органом вказаних обставин.
14. Судами першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом у запереченні на адміністративний позов та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
15. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року слід залишити без задоволення.
16. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
17. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року у справі № 815/2583/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова