ПОСТАНОВА
Іменем України
20 лютого 2020 року
Київ
справа №815/2615/15
адміністративне провадження №К/9901/42873/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шарапи В.М.,
суддів - Тацій Л.В., Чиркіна С.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Південно-Українського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Градовського Ю.М. (головуючий), суддів: Кравченка К.В., Лук`янчук О.В. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бредекс фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Бредекс фінанс») до Південно-Українського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про скасування постанови, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У травні 2015 року ТОВ «ФК «Бредекс фінанс» звернулося до суду з позовом у якому просило:
1.1 - скасувати постанову від 5 лютого 2015 року №25-ПУ-1-Е про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів.
2. Одеський окружний адміністративний суд постановою від 11 жовтня 2016 року у задоволенні позову відмовив.
2.1 Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не виконав у встановлений строк рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22 січня 2014 року №98, а тому відповідач при застосуванні штрафних санкцій діяв у межах повноважень та на підставі вимог Закону №448/96-ВР.
3. Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 8 лютого 2017 року скасував постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року та прийняв нову, якою позов задовольнив. Скасував постанову Південно-Українського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 5 лютого 2015 року №25-ПУ-1-Е про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів у відношенні ТОВ «ФК «Бредекс фінанси».
3.1 Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідач застосував до позивача адміністративно-господарські санкції поза межами строків їх застосування, встановлених статтею 250 ГК України, оскільки правопорушення за висновками відповідача, позивач вчинив 23 березня 2014 року, а санкції застосував 5 лютого 2015 року. Також суд апеляційної інстанції зазначив про те, що рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22 січня 2014 року №98, яким позивача зобов`язано до 23 березня 2014 року усунути порушення на ринку цінних паперів, ТОВ «ФК «Бредекс фінанс» не отримував, а відтак і не мав обов`язку його виконувати.
4. Судами попередніх інстанцій встановлено:
4.1 Постановою №25-ПУ-1-Е від 5 лютого 2015 року відповідач застосував до ТОВ «ФК «Бредекс Фінанс» штрафну санкцію на підставі пункту 8 частини першої статті 11 Закону України від 30 жовтня 1996 року №448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (далі - Закон №448/96-ВР) у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн за невиконання пункту 1 Рішення НКЦПФР №98 від 22 січня 2014 року, а саме: не подання до Комісії документів про скасування реєстрації випуску акцій та анулювання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій у строк до 22 березня 2014 року.
4.2 Рішення відповідача від 22 січня 2014 року №98 вручене позивачу під розписку не було, а відповідач не надав доказів вручення такого рішення позивачу засобами поштового зв`язку.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанцій, Південно-Українське територіальне управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку звернулося із касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги полягають у тому, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права. Зокрема, відповідач вказує на те, що суд апеляційної інстанції під час перегляду справи не врахував вимоги Закону №448/96-ВР щодо порядку застосування штрафних санкцій. Всі рішення, прийняті регулятором, у встановленому порядку були доведені до відома позивача.
Також відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин). Згідно матеріалів справи факт порушення позивачем вимог законодавства на ринку цінних паперів встановлено судовим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року по справі №815/4621/15 за участю тих самих осіб, що і у цій справі, яке набрало законної сили. Однак суд апеляційної інстанції цього рішення не врахував.
6. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив про законність і обґрунтованість судового рішення, яке оскаржується, та про безпідставність доводів касаційної скарги.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
7. Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
8. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 8 лютого 2020 року), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
9. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
10. Національна Комісія з цінних паперів та фондового ринку діяла в межах повноважень, наданих їй Законом №448/96-ВР. Метою державного регулювання ринку цінних паперів є дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства (стаття 2 цього Закону).
11. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 8 Закону №448/96-ВР Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку уповноважена накладати адміністративні стягнення, штрафні та інші санкції за порушення чинного законодавства на юридичних осіб та їх співробітників, аж до анулювання ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.
12. Пунктом 8 частини першої статті 11 Закону №448/96-ВР встановлено, що Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку застосовує до юридичних осіб фінансові санкції, зокрема, за невиконання або несвоєчасне виконання рішень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку або розпоряджень, постанов або рішень уповноважених осіб Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів - у розмірі від тисячі до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
13. Частинами другою, п`ятою, шостою статті 12 цього Закону визначено, що санкції застосовуються Головою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, членом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, уповноваженими Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку посадовими особами після розгляду документів, що підтверджують факт правопорушення.
Уповноважена особа Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку приймає рішення про застосування санкції протягом 30 робочих днів після отримання документів, що підтверджують факт правопорушення. Рішення про застосування санкції оформляється постановою, що надсилається юридичній особі, до якої застосовано санкцію.
Юридична особа може бути притягнута до відповідальності за вчинення правопорушення на ринку цінних паперів не пізніше трьох років з дня його вчинення незалежно від санкції.
14. Згідно статті 238 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
15. Статтею 250 цього кодексу у редакції на час виникнення спірних правовідносин визначено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.
16. За встановлених обставин та законодавчого врегулювання суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що питання застосування адміністративно-господарських санкцій регулюються ГК України. Санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування.
17. Встановивши, що про виявлене правопорушення на ринку цінних паперів відповідачу стало відомо 23 березня 2014 року, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу він міг застосувати до 23 вересня 2014 року, однак застосував 5 лютого 2015 року. Тому у цьому випадку у відповідача не було підстав застосовувати санкції за порушення законодавства на ринку цінних паперів.
18. При цьому суд апеляційної інстанції підставно відхилив висновок суду першої інстанції про те, що до спірних відносин не застосовуються норми ГК України через врегулювання питання застосування штрафних санкцій за порушення на ринку цінних паперів спеціальним законом - Законом №448/96-ВР.
19. Зі змісту статті 250 ГК України випливає, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб`єктів господарювання за порушення зазначеними суб`єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Фактично у наведеній статті містяться два строкові обмеження. Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після закінчення одного року з дня вчинення порушення суб`єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Другий обмежувальний строк, встановлений у цій статті, полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Таким чином, другий обмежувальний строк у застосуванні адміністративно-господарських санкцій полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення.
20. Аналіз приписів наведеної статті дає підстави для висновку, що при виявленні факту вчинення суб`єктом господарювання правопорушення під час здійснення господарської діяльності, суб`єкт владних повноважень, приймаючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною першою статті 250 ГК України. Закінчення будь-якого із встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.
21. При цьому суд касаційної інстанції зазначає, що частиною першою статті 250 ГК України визначено можливість встановлення законами інших випадків щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій. Зокрема статтею 12 Закону №448/96-ВР визначено порядок застосування санкцій до юридичних осіб за правопорушення на ринку цінних паперів.
Частиною шостою цієї статті визначено, що юридична особа може бути притягнута до відповідальності за вчинення правопорушення на ринку цінних паперів не пізніше трьох років з дня його вчинення незалежно від санкції. Тобто спеціальною нормою по відношенню до статті 250 ГК України встановлено максимальний строк притягнення до відповідальності у три роки з дня вчинення правопорушення.
22. Проте Законом №448/96-ВР не встановлено строку притягнення до відповідальності з моменту виявлення правопорушення на ринку цінних паперів. Тому при застосуванні цього строку слід керуватись нормою статті 250 ГК України, яка встановлює такий строк у шість місяців, а при застосуванні строку притягнення до відповідальності з моменту вчинення правопорушення на ринку цінних паперів слід керуватись трирічним строком, встановленим частиною шостою статті 12 Закону №448/96-ВР.
23. З огляду на зазначене, висновок суду апеляційної інстанції про протиправність постанови Південно-Українського територіального управління Національної комісії з цінних паперів і фондового ринку №25-ПУ-1-Е від 5 лютого 2015 року обґрунтований, оскільки постанова прийнята з порушенням строків застосування штрафних санкцій.
24. Доводи касаційної скарги нормативного обґрунтування щодо спростування висновків суду апеляційної інстанції не містять, а тому відхиляються судом касаційної інстанції.
25. За наведених обставин суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права під час ухвалення оскарженої постанови, що відповідно до статті 350 КАС України (у редакції, чинній до 8 лютого 2020 року) є підставою для залишення постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2017 року без змін, а касаційної скарги - без задоволення.
26. Керуючись частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 327 343 349 350 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
27. Касаційну скаргу Південно-Українського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку залишити без задоволення.
28. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2017 року залишити без змін.
29. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді: Т.В. Тацій
С.М. Чиркін