№ 815/2759/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 815/2759/16

адміністративне провадження № К/9901/30476/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів: Коваленко Н.В., Стародуба О.П.,

розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року (у складі суддів Єщенка О.В., Димерлія О.О., Вербицького Н. В.)

у справі №815/2759/16

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Одеський завод будівельно-обробних машин»

до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Васильковської Євгенії Валеріївни,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Одеська міська рада, ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Ера керування»

про визнання недійсним та скасування свідоцтва, скасування рішення про державну реєстрацію

І. РУХ СПРАВИ

1. У червні 2016 року Товариство з додатковою відповідальністю «Одеський завод будівельно-обробних машин» звернулося до суду з позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Васильковської Є.В., за участю третіх осіб: Одеської міської ради, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Ера керування», у якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просило:

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво №15001685; видане 14.01.2010 ДАБІ в Одеській області;

- скасувати рішення державного реєстратора від 01.03.2016 №28527421 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі яких до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлові будівлі загальною площею 924,6 кв. м, що розташовані на АДРЕСА_1 .

2. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2016 позов задоволено частково:

- визнано свідоцтво ДАБІ в Одеській області від 14.01.2010 №15001685 таким, що не видавалося;

- скасовано рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Васильковської Є.В. від 01.03.2016 №28527421 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлові будівлі загальної площі 924,6 кв. м, що розташовані на АДРЕСА_1 ;

- у решті позову відмовлено.

3. Зазначену постанову суду першої інстанції у апеляційному порядку було оскаржено ОСОБА_1 .

4. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 апеляційну скаргу задоволено частково; постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2016 скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Васильковської Є.В. від 01.03.2016 №28527421 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлові будівлі загальної площі 924,6 кв. м, що розташовані на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 865736551101;

- у решті позову відмовлено.

5. У касаційній скарзі Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, із посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нову постанову, якою повністю відмовити у задоволенні позову.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 липня 2017 року відкрито касаційне провадження.

7. У зв`язку із ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу передано Верховному Суду.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 08.11.2003 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левенець Т.П.; за умовами цього договору ОСОБА_2 відчужив ОСОБА_1 495/1000 частин нежитлових будівель та споруд, що розташовані на АДРЕСА_1 , загальною площею 620,5 кв. м.

9. ОСОБА_1 шляхом перепланування існуючих та добудови нових нежитлових приміщень збільшив загальну площу зазначеного нерухомого майна до 966,8 кв. м.

10. 01.03.2016 державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Васильковська Є.В. прийняла рішення №28527421 про внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації права власності ОСОБА_1 на нежитлові будівлі, що розташовані на АДРЕСА_1 , загальною площею 966,8 кв. м.

11. Підставою для такого рішення державного реєстратора зазначено:

- технічний паспорт б/н, виданий 25.12.2015 ПП «ДІЖЕН»;

- договір дарування, посвідчений 08.11.2003 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левенець Т.П. за реєстраційним №4806;

- свідоцтво серії та номеру НОМЕР_1 , видане 14.01.2010 ДАБІ в Одеській області.

12. Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради повідомило Суду про відсутність у архіві департаменту матеріалів реєстраційної справи, за якими розглянуто заяву ОСОБА_1 про державну реєстрацію права власності на нежитлові будівлі, що розташовані на

АДРЕСА_2 . На запит Суду Департамент ДАБІ в Одеській області надав відомості про те, що свідоцтво від 14.01.2010 серії та номеру НОМЕР_1 Інспекцією не видавалося.

14. ТзДВ «Одеський завод будівельно-обробних машин» на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10.12.2015 року є власником 95/1000 частин нежитлових будівель та споруд, що розташовані на АДРЕСА_1 .

15. Вважаючи дії відповідачів протиправними позивач звернувся до суду з позовом.

АДРЕСА_2. АРГУМЕНТИ СТОРІН

16. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 не видавалося свідоцтво про право власності на реконструйоване приміщення; державний реєстратор усупереч Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, вніс запис про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на реконструйоване майно, не встановивши наявність письмової згоди всіх співвласників нерухомого майна на розподіл часток у спільній власності та присвоєння новоствореному об`єкту окремої адреси.

17. За викладених обставин, ТзДВ «Одеський завод будівельно-обробних машин» вважало, що державна реєстрація за ОСОБА_1 права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна та виділення частки в окремий об`єкт є незаконним.

18. Відповідач Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області проти позову заперечувало, просило відмовити у позові, оскільки між Головним територіальним управлінням юстиції та позивачем не виникло правовідносин, та відповідно, не було порушено його прав та законних інтересів; до повноважень відповідача законом не відноситься проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно або прийняття рішення щодо скасування рішення державного реєстратора.

IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

19. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюване свідоцтво не видавалося ДАБІ в Одеській області, тому не може бути визнано Судом недійсним, крім того, не є ефективним способом захисту прав позивача, оскільки не усуває порушень та не відновлює прав позивача.

20. При цьому, Суд, керуючись пунктом 1 частини другої статті 162 КАС України

(в редакції, чинній до 15.12.2017), дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково шляхом визнання оспорюваного свідоцтва ДАБІ таким, що не видавалося, та скасування рішення про державну реєстрацію, яке приймалося на підставі такого свідоцтва.

21. Скасовуючи рішення суду першої інстанції і задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції зазначив, що свідоцтво ДАБІ не порушує прав та інтересів позивача у розумінні статті 162 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017), а відтак, суд першої інстанції не мав підстав для вжиття заходів захисту прав та інтересів позивача шляхом визнання свідоцтва таким, що не видавалося. Визнаючи протиправним та скасовуючи рішення державного реєстратора суд апеляційної інстанції виходив з того, що таке рішення прийнято за відсутності документів про відповідність реконструйованого об`єкта проєктній документації, вимогам державних стандартів, будівельним нормативам і правилам, щодо готовності об`єкта до експлуатації, що є свідченням невідповідності реєстраційних дій пункту 44 Порядку..

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

22. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями суду апеляційної інстанцій і вважає, що Суд дійшов висновків у справі з порушення норм матеріального та процесуального права, а саме, не врахував, що:

- положення частини другої статті 18 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-IV), згідно з якої відповідальність за достовірність даних, що містяться у документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом;

- Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області є неналежним відповідачем (співвідповідачем) у справі, оскільки не може втручатися у прийняття державним реєстратором будь-яких рішень, що пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно.

Також вважає, що незаконність дій державного реєстратора Васильковської Є. В. є недоведеною та суд апеляційної інстанції не зазначив у судовому рішенні мотиви для часткового задоволення позову.

23. Від Одеської міської ради надійшло заперечення на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, мотивуючи це тим, що відповідальність заявника за достовірність даних не звільняє державного реєстратора від обов`язку перевірки відповідності поданих документів вимогам закону; державний реєстратор безпідставно відкрив розділ у Державному реєстрі прав; вважає Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області належним відповідачем у справі.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та вважає за необхідне зазначити таке.

25. Вирішуючи справу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що даний спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

26. Колегія суддів вважає зазначений висновок судів попередніх інстанцій помилковим, з огляду на таке.

27. У цій справі ТзДВ «Одеський завод будівельно-обробних машин» оскаржує факт реєстрації за третьою особою у справі права власності на виділену частку в праві спільної часткової власності на реконструйоване нерухоме майно.

28. Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

29. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

30. Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

31. Згідно зі статтею 2 Закону №1952-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

32. Статтею 18 Закону №1952-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначений порядок державної реєстрації прав, відповідно до якого державна реєстрація розпочинається із формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав.

33. У постанові від 20.03.2019 (справа №810/1163/17) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, згідно з яким спір про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зобов`язання щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запису про скасування державної реєстрації права власності має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою вже зареєстровано право власності на це майно. При цьому належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора (приватного нотаріуса) як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав позивача) у спорі не змінює цивільно-правового характеру спору.

34. Спір у цій справі стосується дій державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Васильковської Є. В. про державну реєстрацію речового права (права власності) на нерухоме майно.

35. Позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто реєстраційні дії були вчинені за заявою іншої особи, тому такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства чи ні.

36. За таких обставин Суд вважає, що спір у цій справі не є публічно-правовим, оскільки пов`язаний із захистом можливого порушення цивільного права позивача у спорі щодо нерухомого майна, та, з огляду на суб`єктний склад сторін спору, він має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

37. Зазначене також узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права, викладеними у постановах від 20.03.2019 року, від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 18 вересня 2018 року № 823/235/16 та від 30 січня 2019 року № 755/10947/1.

38. Суд не вбачає підстав для відступу від цих висновків у справі, що розглядається.

39. Відповідно до частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

40. Враховуючи зазначене, Суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2016 та постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 із закриттям провадження у справі №815/2759/16.

41. Відповідно до частини першої статті 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

42. Зважаючи на вищенаведене, позивачу слід роз`яснити право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись статтями 19 341 345 354 356 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області задовольнити частково.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року у справі №815/2759/16 скасувати, провадження у справі закрити.

3. Повідомити позивачу, що спір може бути вирішено в порядку цивільного судочинства.

4. Роз`яснити позивачу право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови на звернення до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя Н. В. Коваленко

Суддя О.П. Стародуб